Постанова

від 03.12.2021 по справі 460/5054/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5054/21 пров. № А/857/17337/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-ЩТ",

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року (суддя - Друзенко Н.В., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Рівне, дата складення повного тексту - 17.06.2021),

в адміністративній справі №460/5054/21 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Альфа-ЩТ",

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

У травні 2021 року позивач Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача ПП "Альфа-ЩТ", в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 37982,14 грн. та пені в сумі 7,60 грн., а всього - 37989,74 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Альфа-ЩТ" на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів кошти в розмірі 37989,74 грн., зокрема адміністративно-господарські санкції в розмірі 37982,14 грн. та 7,60 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що згідно з вимогами частини 6 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність , працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони. Як вбачається із штатного розпису відповідача, кількість штатних працівників, не задіяних безпосередньо у охороні становить одна штатна одиниця - директор. Працю інших осіб не задіяних в охороні підприємство не використовує. Інші вакантні посади, на які можливо залучити до праці осіб з інвалідністю, у підприємства відсутні. Тому вважає апелянт, що норматив працевлаштування інвалідів становить - 0. Зважаючи на це, підприємство не зверталося до Рівненського міського центру зайнятості із звітністю Інформація про попит на робочу силу (вакансії) в тому числі для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 3-ПН, адже норматив працевлаштування інвалідів становив - 0 осіб. Своєю чергою, посилаючись на звіт відповідача за формою №10-ПОІ від 26.02.2021, позивач безпідставно і необґрунтовано вважав, що відповідач не виконав норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач помилково зазначає, що оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 14 осіб, відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 1, тобто не працевлаштована - 1 особа. При цьому позивач не врахував вид економічної діяльності відповідача - діяльність приватних охоронних служб (КВЕД-2010 - 80.10) та положення частини 6 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність . Зазначає апелянт, що частина 6 ст.11 Закону України Про охоронну діяльність у спірних правовідносинах є спеціальною відносно ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а оскільки кількість працівників, не зайнятих у виконанні заходів охорони на ПП Альфа-ЩТ, є меншим від нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (від 8 до 25 осіб), отже відповідач позбавлений обов`язку створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також безпосередньо їх працевлаштовувати та, відповідно, відсутні підстави застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 17.06.2021 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач на апеляційну скаргу подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення за безпідставністю її доводів та вимог, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Альфа-ЩТ» 26.02.2021 подано до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (а.с. 7).

Згідно поданого звіту середньооблікова кількість штатних працівників становить 14 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 75964,29 гривень.

Позивач, покликаючись на норми статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , вважає, що згідно кількості штатних працівників відповідача, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях, становить одна особа, не працевлаштовано - 1 особу.

Відповідно до звернення 19.03.2021 року №223/01-16 Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Рівненського міського центру зайнятості із запитом про надання інформації про подачу звітів за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , за результатом розгляду якого Рівненський міський центр зайнятості надав відповідь від 25.03.2021 року №02-19/518 про те, що робочі місця у ПП „Альфа-ЩТ» для осіб з інвалідністю не створювалось та звітність за формою 3-ПН протягом 2020 року не подавалась (а.с. 10).

Вважаючи, що даний факт свідчить про порушення вимог ч.1 - 3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що тягне за собою обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, а оскільки відповідач вказані санкції в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі в добровільному порядку не сплачено адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2020 році та пеню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Згідно частин 1, 2 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі - Закон №875-ХІІ), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Так, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону №875-ХІІ.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Форму звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок її подання, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316 (далі Порядок №316).

Відповідно до пункту 3 Порядку №316, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 Порядку №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Альфа-ЩТ згідно відомостей з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код 36222043) зареєстровано як юридична особа з 14.11.2008. Основним видом діяльності за КВЕД-2010 є 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (а.с. 21). Приватному підприємству Альфа-ЩТ МВС України видана ліцензія серії АД №032096 від 23.04.2012 без кінцевого строку дії (а.с. 22).

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян, у тому числі умови залучення громадян до охоронної діяльності, визначені положеннями Закону України Про охоронну діяльність від 22.03.2012 №4616-VI (далі - Закон №4616-VI).

Відповідач стверджує, що виконує нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до частини шостої статті 11 Закону №4616-VI.

Частиною шостою статті 11 Закону №4616-VI передбачено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Суд враховує, що Закон №4616-VI прийнятого 22.03.2012 та набрав чинності 18.10.2012.

При цьому, частиною одинадцятою статті 19 Закону №875 визначено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Останні зміни у частину одинадцяту статті 19 Закону №875 вносилися Законом від 06.10.2005 №2960-IV.

Зазначене свідчить про наявність колізії в регулюванні спірних правовідносин двома нормативного-правовими актами однакової сили.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі №18/183-97 про набуття чинності Конституцією України зазначив: Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше .

Питання застосування Закону №4616-VI та Закону №875-ХІ у подібних правовідносинах раніше розглядалося судом касаційної інстанції.

У постановах від 18.09.2018 у справі №818/466/16, від 02.04.19 у справі №808/1547/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю суб`єктами охоронної діяльності встановлюється частиною шостою статті 11 Закону №4616-VI, норма якої є спеціальною відносно статті 19 Закону № 875-ХІ. У зв`язку з цим правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону №875-ХІ; для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону №4616-VI. Таку правову позицію підтримав Верховний Суд і при вирішенні справи №826/14088/16, приймаючи 06.10.2020 постанову.

Матеріалами справи підтверджується, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2020 році склала 14 осіб, з яких, з урахуванням вимог частини 6 статті 11 Закону України Про охоронну діяльність", 1 особа є працівником, яка не задіяна у виконанні заходів охорони, що підтверджується наданими відповідачем до відзиву на позов копіями штатних розписів ПП Альфа-ЩТ , які вводилися з: 01.01.2020; 03.04.2020; 08.04.2020; 26.05.2020; 07.08.2020; 01.09.2020; 22.10.2020; 11.11.2020 (а.с. 23-30).

Отже, судом встановлено, що протягом 2020 року на підприємстві відповідача кількість штатних працівників не задіяних безпосередньо у охороні становила одна штатна одиниця - директор. Працю інших осіб, не задіяних в охороні, підприємство не використовувало. Інші вакантні посади, на які можливо залучити до праці осіб з інвалідністю, у підприємства були відсутні.

Таким чином, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у ПП Альфа-ЩТ у 2020 році складала 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складала 1 особу, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів становив - 0 , правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені - відсутнє, що підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення суду з неповним встановленням обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-ЩТ" - задоволити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року в адміністративній справі №460/5054/21 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Альфа-ЩТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Альфа-ЩТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль