Постанова

від 03.12.2021 по справі 400/1485/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 400/1485/19

адміністративне провадження № К/9901/15915/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (головуючий суддя Брагар В.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Енеїда" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Енеїда" (далі - ПСП "Енеїда") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року №00011921406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1873750 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2019 року №00011921406. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ПСП "Енеїда" судові витрати у розмірі 19210 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Також в обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року (справа №804/8283/14).

ПСП "Енеїда", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення у відповідності до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Миколаївській області у період з 25 січня 2019 року по 1 лютого 2019 року проведено фактичну перевірку ПСП "Енеїда" щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої 1 лютого 2019 року складено Акт №0028/14/29/14/32093515 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, підпункту 170.9.2 (б) пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 2 грудня 2010 року №2755 VI із змінами та доповненнями, підпункту 1 пункту 19 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (у редакції від 29 грудня 2017 року), а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області 19 лютого 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00011921406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1873750 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим ГУ ДФС у Миколаївській області 19 лютого 2019 року, ТОВ ПСП "Енеїда" звернулося до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, установами та організаціями, а також окремі питання організації роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637).

У відповідності до пункту 2.11 глави 2 Положення №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (надалі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно із пунктом 2.12. Положення №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Відповідно до підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

За приписами підпункту 170.9.3 пункту 170.9 статті 170 ПК України, дія цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що видача коштів під звіт з каси підприємства здійснюється у ході та для забезпечення їх діяльності, з метою контролю за виконанням певних господарських операцій, тобто, окремих цивільно-правових дій.

При цьому, обов`язковою, законодавчо закріпленою умовою видачі коштів з каси підприємств є подання підзвітною особою звіту про використання виданих коштів у термін до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом в Акті перевірки зазначено, що протягом 2016 - 2018 років ОСОБА_1 отримувались з каси ПСП "Енеїда" готівкові кошти під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції, про що видавалися видаткові касові ордери, засвідчені підписами керівника, касира, головного бухгалтера та отримувача. Вказані операції відображалися у цей же день у касовій книзі підприємства. Водночас, ОСОБА_1 станом на 30 січня 2019 року не було надано до бухгалтерії ПСП "Енеїда" жодного авансового звіту (звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) щодо витрачених/не витрачених/частково витрачених готівкових коштів, отриманих з каси підприємства, на закупівлю сільськогосподарської продукції (додаток №1 до Акту додається).

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій зазначено та підтверджується матеріалами справи, що підзвітній особі ПСП "Енеїда" - ОСОБА_1 надавались завдання на придбання сільськогосподарської продукції, однак у зв`язку з неможливістю виконати (завершити) окрему цивільно-правову дію з придбання сільськогосподарської продукції, кошти поверталися наступного дня в касу підприємства повністю, що оформлювалося відповідними прибутковими касовими ордерами, а саме: від 8 вересня 2016 року №52, від 9 вересня 2016 року №54, від 12 вересня 2016 року №56, від 13 вересня 2016 року №57, від 14 вересня 2016 року №58, від 15 вересня 2016 року №59, від 16 вересня 2016 року №60, від 23 вересня 2016 року №63, від 3 жовтня 2016 року №67, від 23 серпня 2017 року №57, від 28 серпня 2017 року №60, від 30 серпня 2017 року №62, від 31 серпня 2017 року №63, від 1 вересня 2017 року №64, від 4 вересня 2017 року №65, від 5 вересня 2017 року №68, від 5 травня 2018 року №16, від 7 травня 2018 року №17.

Відтак, суди попередніх інстанцій вказавши на те, що видані під звіт працівнику підприємства грошові кошти, поверталися ним до каси ПСП "Енеїда" у повному розмірі, як невикористані, через не вчинення доручених дій, дійшли обґрунтованого висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, оскільки останні фактично не використовувались ОСОБА_1 , а згідно відповідних прибуткових касових ордерів поверталися до каси підприємства.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 30 січня 2019 року ОСОБА_1 були надані до бухгалтерії ПСП "Енеїда" всі звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а саме: від 19 січня 2016 року №1 на суму 6000 грн, від 22 січня 2016 року №3 на суму 3000 грн, від 10 березня 2016 року №2 на суму 16000 грн, від 1 квітня 2016 року №4 на суму 714,41 грн, від 3 лютого 2017 року №1 на суму 752,36 грн, від 4 квітня 2017 року №2 на суму 495 грн, від 12 травня 2017 року №3 на суму 2205,14 грн, від 1 червня 2017 року №4 на суму 1427 грн. У 2018 році у зв`язку з відсутністю фактів направлення та завершення відряджень, а також фактів завершення виконання окремої цивільно-правової дії, звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт не надавались.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого 19 лютого 2019 року №00011921406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1873750 грн.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПСП "Енеїда" про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування рішень судів посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року (справа №804/8283/14), яка на думку контролюючого органу, ухвалена у подібних правовідносинах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини справи №804/8283/14 та справи, що розглядається є відмінними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх