Постанова

від 15.04.2020 по справі 400/1485/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1485/19 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019р. по справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Енеїда" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019р. ПСП "Енеїда" звернулося в суд із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №00011921406 від 19.02.2019р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 25.01.2019р. по 1.02.2019р. посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ПСП "Енеїда" щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами перевірки, 1.02.2019р. складено Акт перевірки за №0028/14/29/14/32093515, у висновках якого встановлено порушення п.п.2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ за №637 від 15.12.2004р., п.п.170.9.2 (б) п.170.9 ст.170 ПК України за №2755 VI від 2.12.2010р. (в редакції 2016, 2017, 2018р.), п.п.1 п.19 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ за №148 від 29.12.2017р. (в редакції від 29.12.2017р.), а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

На підставі встановлених порушень, 19.02.2019р. ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №00011921406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 873 750грн..

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленнями-рішенням, вважає його незаконними, протиправними та такими, що підлягає скасування, оскільки висновки фактичної перевірки є хибними, та такими, що зроблені без детального дослідження обставин, окрім того контролюючим органом порушено строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області за №00011921406 від 19.02.2019р..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ПСП "Енеїда" судові витрати в розмірі 19 210грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки викладені посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не доведені під час розгляду справи у суді. Крім того, суд першої інстанції встановив, що податковий орган пропустив строк застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки в акті перевірки від 1.02.2019р. встановлені порушення, які мали місце ще у 2016р.-2017р., тобто після спливу річного терміну з дня порушення, що суперечить вимогам ст.250 ГК України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що у відповідності до направлення за №183/14-29-03-01-28 від 25.01.2018р. та наказу за №2958 від 28.12.2018р. посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області з 25.01.2019р. по 1.02.2019р. проведено фактичну перевірку ПСП "Енеїда", за результатами якої 1.02.2019р. складено акт перевірки за №0028/14/29/14/32093515, у висновках якого встановлено порушення:

- п.п.2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України за №637 від 15.12.2004р. (надалі - Положення №637);

- п.п.170.9.2 (б) п.170.9 ст.170 ПК України за №2755-VI від 2.12.2010р. (в редакції 2016, 2017, 2018р.);

- п.п.1 п.19 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України за №148 від 29.12.2017р. (в редакції від 29.12.2017р., надалі-Положення №148),

а саме встановлено: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

На підставі встановлених порушень, 19.02.2019р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №00011921406 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 873 750грн..

Перевіряючи правомірність дій та рішень податкового органу, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, установами та організаціями, а також окремі питання організації роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України за №637 від 15.12.2004р. (надалі - Положення №637).

Положеннями п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (надалі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

За правилами п.2.12. Положення №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

У відповідності до пп.170.9.2. п.170.9 ст.170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Згідно пп.170.9.3. п.170.9 ст.170 ПК України, дія цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що видача коштів під звіт з каси підприємства здійснюється у ході та для забезпечення їх діяльності, з метою контролю за виконанням певних господарських операцій, тобто, окремих цивільно-правових дій.

При цьому, обов`язковою, законодавчо закріпленою умовою видачі коштів з каси підприємств є подання підзвітною особою звіту про використання виданих коштів у термін до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії.

Як вбачається із матеріалів справи, що перевіркою було встановлено, що на протязі 2016, 2017, 2018р. ОСОБА_1 отримувались з каси ПСП "Енеїда" готівкові кошти під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції, про що видавалися видаткові касові ордери, засвідчені підписами керівника, касира, головного бухгалтера, отримувача. Зазначені операції відображались у цей же день в касовій книзі підприємства. Водночас, ОСОБА_1 , станом на 30.01.2019р., не було надано до бухгалтерії ПСП "Енеїда" жодного авансового звіту (звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) щодо витрачених/не витрачених/частково витрачених готівкових коштів, отриманих з каси підприємства, на закупівлю сільськогосподарської продукції (додаток №1 до акту додається).

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалам справи, що підзвітній особі ОСОБА_1 надавались завдання на придбання сільськогосподарської продукції, однак у зв`язку з неможливістю виконати (завершити) окрему цивільно-правову дію з придбання сільськогосподарської продукції, кошти поверталися наступного дня в касу підприємства повністю, що й оформлювалося прибутковими касовими ордерами за №52 від 8.09.2016р., за №54 від 9.09.2016р., за №56 від 12.09.2016р., за №57 від 13.09.2016р., за №58 від 14.09.2016р., за №59 від 15.09.2016р., за №60 від 16.09.2016р, за №63 від 23.09.2016р., за №67 від 3.10.2016р., за №57 від 23.08.2017р., за №60 від 28.08.2017р., за №62 від 30.08.2017р., за №63 від 31.08.2017р., за №64 від 1.09.2017р., за №65 від 4.09.2017р., за №68 від 5.09.2017р., за №16 від 5.05.2018р., за №17 від 7.05.2018р.. Та тільки після повернення, по факту відсутності заборгованості підзвітної особи перед підприємством згідно облікових регістрів, в цей же день видавалися грошові кошти під звіт для виконання наступного завдання.

Відтак, беручи до уваги те, що видані під звіт працівнику підприємства грошові кошти, поверталися ним до каси підприємства у повному розмірі, як невикористані, через не вчинення доручених дій, а тому відсутні підстави для застосування санкцій до позивача за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, оскільки останні фактично не використовувались.

Окрім того, судова колегія зазначає, що станом на 30.01.2019р. ОСОБА_1 були надані до бухгалтерії ПСП "Енеїда" всі звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а саме: №1 від 19.01.2016р. на суму 6 000грн., за №3 від 22.01.2016р. на суму 3 000грн., за №2 від 10.03.2016р. на суму 16 000грн., від 1.04.2016р. за №4 на суму 714,41грн., від 3.02.2017р. №1 на суму 752,36грн., від 4.04.2017р. №2 на суму 495грн., від 12.05.2017р. №3 на суму 2 205,14грн., від 1.06.2017р. №4 на суму 1 427грн.. В 2018р. у зв`язку з відсутністю фактів направлення та завершення відряджень, та фактів завершення виконання окремої цивільно-правової дії, звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт не надавались.

Отже, з урахуванням встановленого, судова колегія зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки встановлені порушення ДФС не доведено.

Що стосується порушень податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій до позивача встановлених ст.250 ГК України, то судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст.250 ГК України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом із тим, у ч.2 ст.250 ГК України, передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України, ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Також, судова колегія зазначає, що фінансові санкції, застосовані на підставі п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки за №436/95 від 12.06.1995р., у розумінні ст.238 та ст.239 ГК України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених ст.250 ГК України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених ст.250 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі за №К/9901/26530/18 (№803/1397/17).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ДФС пропустила строк застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки в акті перевірки від 1.02.2019р. зафіксовані порушення, які мали місце в 2016-2017р., тобто після спливу річного терміну з дня порушення, що суперечить вимогам ст.250 ГУ України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ПСП Енеїда .

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв