Постанова

від 30.11.2021 по справі 686/9415/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/9415/21

Провадження № 22-ц/4820/1473/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: прокурора, представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/9415/21 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року в складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року виконувач обов`язків керівника Хмельницької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:10:002:1336, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; витребувати у ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку, загальною площею 2 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 29 травня 2014 року №22-911/14-14-СГ у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказував, що під час вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було затверджено документацію із землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:10:002:1336, для ведення особистого селянського господарства. Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 04 вересня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2015 року, після чого земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:10:002:1336, було об`єднано з іншою земельною ділянкою, кадастровий номер 6825083300:10:002:1338, та сформовано земельну ділянку площею 4 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:02:003:1366.

Оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Зокрема, під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 16 квітня 2014 року отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825088700:03:019:0009, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Терешовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Отже, земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:10:002:1336, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Факт об`єднання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:10:002:1336 разом з іншою земельною ділянкою та формування земельної ділянки площею 4 га з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366 не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана за оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ у власність ОСОБА_2 на користь держави.

Крім того, прокурор вказував, що належним способом захисту інтересів держави є задоволення вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1336 та скасування у Державному земельному кадастрі записів про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Отже, спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Хмельницької області. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу, а тому не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача. Законодавством також не надано право звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах жодному іншому суб`єкту владних повноважень. У зв`язку із зазначеним представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду. Так судом не прийнято до уваги, що згідно інформації наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03 квітня 2014 року № ХМ/6825088700:03:019/00001704 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність безоплатно отримав у приватну власність (право зареєстровано 16 квітня 2014 року) земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825088700:03:019:0009, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Терешовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За таких обставин суд першої інстанції не врахував очевидний факт отримання ОСОБА_2 двічі безоплатно у власність із земель державної власності земельні ділянки однієї категорії і як наслідок зробив хибний висновок про отримання ОСОБА_2 земельної ділянки вперше. Також суд першої інстанції не врахував, що при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема видаючи спірний наказ ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повинен був вжити заходи щодо недопущення зазначених порушень та відмовити у погодженні та затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону та відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність. Оскільки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області яке було власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову не було учасником договірних зобов`язань, які виникли між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тому не має потреби визнавати договір недійсним. Адже, між дійсним власником земельної ділянки та її набувачем ОСОБА_1 не існує жодних юридичних правовідносин з приводу набуття останнім земельної ділянки, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає оспоренню. Оскільки ОСОБА_1 об`єднав спірну земельну ділянку, яку не мав право безоплатно отримувати та відчужувати ОСОБА_2 , з іншою земельною ділянкою, тому витребування цієї ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь держави можливо лише шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:10:002:1366, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:10:002:1336, а також скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

Тому, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.04.2014 року № ХМ/6825088700:03:019/00001704 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825088700:03:019:0009 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Терешківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 16.04.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Росновською Н.В., номер запису про право власності 5381192, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 341461368250.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2014 року № 22-911/14-14-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825083300:10:002:1336 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Копистянської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 04.09.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Соловей М.М., номер запису про право власності 6922228, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449068668250.

В послідуючому вказану земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:10:002:1336 ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2015 року.

В подальшому спірну земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:10:002:1336 за заявою ОСОБА_1 об`єднано разом з іншою земельною ділянкою, яка належала останньому, та сформовано земельну ділянку площею 4 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

11.04.2018 року державний реєстратор Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Соловей М.М. право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності 25672271, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1528495668250.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України ).

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України , в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року, №15 , Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року, №333 , таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:поділу або об`єднання земельних ділянок;скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки станом на час видання наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2014 року № 22-911/14-14-СГ по затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825083300:10:002:1336 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Копистянської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, останній на підставі наказу наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.04.2014 року № ХМ/6825088700:03:019/00001704 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825088700:03:019:0009 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Терешківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, слід дійти висновку, що ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим ст. 116 ЗК України , повторно, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та помилково в своєму рішенні вказав, що земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 6825083300:10:002:1336, яка була передана ОСОБА_2 у власність 29 травня 2014 року, була передана вперше і з цих підстав відмовив в позові.

З урахуванням встановлених обставин справи, вимог ст.ст. 15 , 16 ЦК України щодо способу захисту цивільного права, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, колегія суддів доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права держави у формі витребовування у ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки загальною площею 2 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 29 травня 2014 року №22-911/14-14-СГ у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366 є належним та ефективним.

При цьому, враховуючи конкретні обставини цієї справи, а саме те, що ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:10:002:1336, яка в подальшому була відчужена іншій особі і увійшла до новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366 площею 4 га, тому без скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності на цю об`єднану земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366 неможливо буде виконати рішення про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області спірної земельної ділянки. Тобто не скасування запису про реєстрацію права власності та державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не призведе до реального виконання рішення суду та поновлення прав позивача.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 672/1788/18.

Щодо втручання у право на мирне володіння майном відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22.02.1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 05.07.2001 року, Ріела та інші проти Італії від 04.09.2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13 , 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 незаконно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1336 та відчужив її за договором купівлі-продажу.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребовування земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав невідповідністі висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині витребування у ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки загальною площею 2 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 29 травня 2014 року №22-911/14-14-СГ у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

В той же час в задоволенні позову в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:10:002:1336, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі поряд з іншими позовними вимогами є визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:10:002:1336 з підстав отримання даної земельної ділянки повторно, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Отже, позовні вимоги заявлено прокурором, у тому числі, з підстав порушення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області норм Земельного кодексу України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_2 .

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо власник був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, які і були заявлені поряд з даними позовними вимогами про визнання незаконним наказу.

Отже обрання прокурором неналежного способу захисту прав в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 травня 2014 року № 22-911/14-14-СГ є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Також колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

Згідно ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже за змістом даної норми закону припинення речових прав на майно проводиться державним реєстратором на підставі відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації, а не судом і є виключно компетенцією саме державного реєстратора.

При цьому, відповідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення позову, то підлягає зміні і розподіл судових витрат.

При подачі позову Хмельницька обласна прокуратура сплатила 9080 грн. судового збору за чотири немайнових вимоги, а за подання апеляційної скарги 13620 грн.

Позов підлягає задоволенню частково, а саме щодо трьох позовних вимог немайнового характеру.

Таким чином, з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню з кожного по 5675грн.( 9080+13620/4х3/3) сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення:

Позов задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 користь Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 29 травня 2014 року №22-911/14-14-СГ у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:10:002:1366.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури по 5675 грн. з кожного сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2021 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова