Постанова

від 30.11.2021 по справі 175/541/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9726/21 Справа № 175/541/19 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Кудрявцева Тетяна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Кудрявцева Т.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ДН № 043540 від 18 вересня 2000 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,059 га у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради. 29 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у простій письмовій формі укладено договір №1 купівлі-продажу будівлі та земельної ділянки № НОМЕР_1 у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області. На підтвердження виконання зобов`язань за вищевказаним договором сторонами складено акт приймання-передачі будівлі та земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_5 будівлю та земельну ділянку № НОМЕР_1 у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за що отримав грошові кошти у розмірі 25 250,00 грн.

Після звернення ОСОБА_5 до Дніпропетровського районного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації їй стало відомо, що на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року та ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2008 року власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_3 ..

30 жовтня 2008 року за заявою ОСОБА_5 рішення третейського суду від 08 липня 2008 року скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами, а ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2008 року за заявою третейського судді скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду від 17 липня 2008 року про видачу ОСОБА_3 виконавчих листів на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року.

Згідно матеріалів судової справи №2-6434/11, в подальшому рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 328 250,00 грн.. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2009 року, а саме: звернуто стягнення на дачний будинок у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області та визнано за ОСОБА_1 право власності на нього. На підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на дачний будинок у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 23 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого останній набув право власності на дачний будинок у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Позивач вважає, що ОСОБА_1 неправомірно відчужив ОСОБА_4 земельну ділянку, так як вона йому ніколи не належала.

Враховуючи викладене, позивач просив скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1221486200:01:134:0370), загальною площею 0,059 га, серії ЯЖ № 135171, зареєстрований 21 жовтня 2008 року, реєстраційний номер - 010812006189, виданий на ім`я ОСОБА_3 та державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку; витребувати у ОСОБА_3 і повернути у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 1221486200:01:134:0370), загальною площею 0,059 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки, Дніпровського (попередня назва Дніпропетровський) району Дніпропетровської області BMP №028062 від 23 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевою Т.М., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 від 28 квітня 2010 року за реєстраційним номером 24464050 на садовий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд вирішив: скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1221486200:01:134:0370), виданий на ім`я ОСОБА_3 та державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку; витребувати у ОСОБА_3 і повернути у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 1221486200:01:134:0370), загальною площею 0,059 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки, Дніпровського району Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 від 28 квітня 2010 року за реєстраційним номером 24464050 на садовий

будинок АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки таке право вже було захищене судом. Апелянт вказує, що наявність волі позивача на передачу земельної ділянки виключає можливість витребування його у добросовісного набувача. Крім того, апелянт вказує на відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, так як він повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Також апелянт вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із позовом до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності, витребування нерухомого майна та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року постановлено витребувати у ОСОБА_4 і повернути у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 590 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 590 кв.м.,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦПК України).

Так, у ході розгляду справи №№2-6434/11 судом встановлено, що 29 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у простій письмовій формі укладено договір №1 купівлі-продажу будівлі та земельної ділянки № НОМЕР_1 у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області. На підтвердження виконання зобов`язань за вищевказаним договором сторонами складено акт приймання-передачі будівлі та земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_5 будівлю та земельну ділянку № НОМЕР_1 у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за що отримав грошові кошти у розмірі 25 250,00 грн.

Після звернення ОСОБА_5 до Дніпропетровського районного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації їй стало відомо, що на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року та ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2008 року власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_3 .

Встановлено, що рішенням третейського суду від 08 липня 2008 року у справі №0707/08-59 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору кулівлі-продажу та визнання права власності.

Так, 30 жовтня 2008 року за заявою ОСОБА_5 рішення третейського суду від 08 липня 2008 року скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами, а ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2008 року за заявою третейського судді скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду від 17 липня 2008 року про видачу ОСОБА_3 виконавчих листів на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року.

Згідно матеріалів судової справи №2-6434/11, в подальшому рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 328 250,00 грн.. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2009 року, а саме: звернуто стягнення на дачний будинок у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області та визнано за ОСОБА_1 право власності на нього.

Так, на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на дачний будинок у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

23 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого останній набув право власності на дачний будинок у садовому товаристві Дорожник НОМЕР_1 Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія ДН № 043540 від 18 вересня 2000 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,059 га у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради.

Як вбачається з матеріалів судової справи № 2-6434/11, зокрема із довідки садового товариства Дорожник , ОСОБА_2 був членом садового товариства з 1987 року до 2007 року включно, земельна ділянка приватизована відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ДН № 043540 від 18 вересня 2000 року. Відповідно до державного акта ОСОБА_2 від 18 вересня 2000 року, перший примірник державного акта видано ОСОБА_2 , а другий зберігається у Новоолександрівській сільській раді народних депутатів.

Під час розгляду справи №2-6434/11, у судовому засіданні судом було оглянуто оригінал державного акта серії ДН № 043540 від 18 вересня 2000 року ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку, який зберігається в архівній справі Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області та завірено його копію судом.

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у справі №2-6434/11, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині витребування у ОСОБА_4 і повернення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1 , садове товариство Дорожник , та зобов`язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. В іншій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково, відмовлено ОСОБА_2 в частині задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що після скасування рішення третейського суду (30 жовтня 2008 року) на підставі якого була здійснена реєстрація права власності на нерухоме майно (садовий будинок та земельна ділянка) за ОСОБА_3 , вказана реєстрація права власності скасована не була, у зв`язку з чим в подальшому на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку із зміною способу виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_7 боргу за договором позики на користь ОСОБА_1 та останній став власником спірного нерухомого майна, після чого відчужив його ОСОБА_4 .

З матеріалів судової справи № 2-6434/11 вбачається, що згідно договору купівлі- продажу садового будинку від 23 березня 2010 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 садовий будинок АДРЕСА_1 в садівничому товаристві Дорожник на земельній ділянці площею 590 кв.м приватної власності з кадастровим номером 1221486200:01:134:0370, садовий будинок належить продавцю ОСОБА_8 на праві приватної власності та був отриманий ним згідно рішення Дніпропетровського районного суду від 08 червня 2009 року та ухвали Дніпропетровського районного суду від 01 лютого 2010 року і зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 березня 2010 року за реєстраційним №24464050. Згідно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №25996067 від 28 квітня 2010 року зазначений садовий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2010 року у зв`язку з чим прийняте рішення про реєстрацію права власності 28 квітня 2010 року та зареєстровано за реєстраційним номером 24464050.

Згідно відповіді управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області за № 31-403-0.4-3480/2-15 від 05 жовтня 2015 року на запит ОСОБА_2 вбачається, що відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, - спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року та йому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №135171, зареєстрований 21 жовтня 2008 року, реєстраційний номер - 010812006189.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції від 01 лютого 2016 року, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року залишено без змін.

Таким чином в судовій справі №2-6434/11 судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій були встановлені наступні факти, які відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню: - земельна ділянка № НОМЕР_1 у садовому товаристві Дорожник Новоолександрівської сільської ради в с. Старі Кодаки, площею 590 кв. м з кадастровим номером 1221486200:01:134:0370 з 1987 року належала на ОСОБА_2 . На підставі рішення Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів від 09 вересня 1999 року ОСОБА_2 було видано державний акт серії ДН № 043540 від 18 вересня 2000 року про право приватної власності на землю; - станом день розгляду справи земельна ділянка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року та йому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 135171, зареєстрований 21 жовтня 2008 року, реєстраційний номер - 010812006189; - 30 жовтня 2008 року рішення третейського суду від 08 липня 2008 року скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами, а ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2008 року за заявою третейського судді скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду від 17 липня 2008 року про видачу ОСОБА_3 виконавчих листів на підставі рішення третейського суду від 08 липня 2008 року; - на підставі договору купівлі-продажу садового будинку від 23 березня 2010 року, ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 садовий будинок АДРЕСА_1 в садівничому товаристві Дорожник на земельній ділянці площею 590 кв.м приватної власності з кадастровим номером 1221486200:01:134:0370, у зв`язку з чим прийняте рішення про реєстрацію права власності 28 квітня 2010 року та зареєстровано за реєстраційним номером 24464050;

Таким чином, на момент укладання спірного договору купівлі-продажу садового будинку земельна ділянка не належала продавцю будинку ОСОБА_1 та станом на день ухвалення судового рішення у даній справі, право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України від 28 січня 2015 року (справа № 6-218цс14) за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення третейського суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Отже, спірне нерухоме майно, а саме спірна земельна ділянка вибула із володіння ОСОБА_2 на підставі рішення третейського суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, а тому це майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Згідно з ч.1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відтак, витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За вищенаведеними обставинами, встановленими в судовій справі №2-6434/11 вбачається, що ОСОБА_2 , як власник спірної земельної ділянки втратив володіння цим майном поза своєї власної волі, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою щодо витребування вказаної земельної ділянки у ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як вбачається з вищевикладеного, після того як спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 поза його власної волі, на цій земельній ділянці було збудоване самочинне будівництво. Згодом, на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2009 року, а саме: звернуто стягнення на дачний будинок АДРЕСА_1 , який нібито належав кредитору - ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на нього.

Однак, спірний дачний будинок ніколи не перебував у власності ОСОБА_3 , а мав статус самочинно збудованого нерухомого майна.

Після цього, 23 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на дачний будинок АДРЕСА_1 .

Як рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2009 року й ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2010 року, так і договір купівлі-продажу спірної нерухомості від 23 березня 2010 року, відбулися вже після того, як ухвалою Третейського суду від 30 жовтня 2008 року було скасоване рішення Третейського суду від 08 липня 2008 року про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на об`єкти спірного майна, та 05 листопада 2008 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було скасовано ухвалу цього ж суду від 17 липня 2008 року про видачу виконавчого листа ОСОБА_3 та відмінено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об`єкти спірного нерухомого майна (земельної ділянки).

Відповідно до предмету договору купівлі-продажу від 23 березня 2010 року, продавець ( ОСОБА_1 ) передав, а покупець ( ОСОБА_4 ) прийняв у власність садовий будинок АДРЕСА_1 у садівничому товаристві Дорожник на земельній ділянці площею 590 кв.м., приватної власності, з кадастровим номером 1221486200:01:134:0370, і сплатив за нього оговорену цим договором суму грошей. Садовий будинок відчужується разом із земельною ділянкою.

Таким чином ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_4 земельну ділянку, яка ніколи йому не належала.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку є, серед іншого, визнання недійсним договору купівлі-продажу садового будинку від 23 березня 2010 року.

ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки та має намір користуватися нею на власний розсуд у тому числі вести садівництво, побудувати на неї будинок та в подальшому зареєструвати у єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідне право власності на таке майно.

Але, реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_4 фактично порушує право ОСОБА_2 на розпорядження належним йому майном (земельною ділянкою).

Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 3 ч, 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав

Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Керуючись вказаними нормами права, суд вірно вказав, що єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку, шляхом скасування державної реєстрації права власності на дачний будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ..

Доводи апелянта в скарзі про те, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки таке право вже було захищене судом, наявність волі позивача на передачу земельної ділянки виключає можливість витребування його у добросовісного набувача, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Суд першої інстанції на вказані доводи дав чіткі та обґрунтовані відповіді, які відповідають вимогам закону та з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження апелянта про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, так як він повністю відповідає вимогам чинного законодавства, - колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення третейського суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. На момент укладання спірного договору купівлі-продажу садового будинку, земельна ділянка не належала продавцю будинку ОСОБА_1 та станом на день ухвалення судового рішення у даній справі, право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 ..

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко