Постанова

від 08.11.2021 по справі 953/11299/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року

м. Харків

справа № 953/11299/21

провадження № 22ц/818/5771/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О. М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Колосовської А.Р.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідачі - Державне підприємство СЕТАМ , приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов С.О, ОСОБА_3 , представниця відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа - Акціонерне товариство Альфа-Банк

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року в складі судді Зуб Г.А.

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства СЕТАМ , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шевцова Сергія Олександровича, ОСОБА_5 , третя особа: Акціонерне товариство Альфа-Банк , про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна, у якому просила:

визнати недійсними електронні торги, проведені 21 жовтня 2019 року Державним підприємством СЕТАМ із реалізації земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 377641);

визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №439127, проведених 21 жовтня 2019 року Державним підприємством СЕТАМ із реалізації земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо проведених електронних торгів від 01 листопада 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 60471633, проведених 21 жовтня 2019 року Державним підприємством СЕТАМ із реалізації земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане набувачу ОСОБА_3 01 листопада 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. та зареєстроване в реєстрі за № 2516;

витребувати з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсними електронні торги, проведені 16 грудня 2019 року Державним підприємством СЕТАМ із реалізації земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 391816);

визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №453933, проведених 16 грудня 2019 року Державним підприємством СЕТАМ із реалізації земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про проведені електронні торги від 17 грудня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 60471633, проведених 16 грудня 2019 року Державним підприємством СЕТАМ із реалізації земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане набувачу ОСОБА_3 19 грудня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. та зареєстроване в реєстрі за № 2880;

витребувати з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У липні 2021 року ОСОБА_1 через представника подала до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що їй на праві власності належали спірні земельні ділянки, що вибули з її володіння шляхом продажу їх на електронних торгах в ході примусового виконання виконавчого напису. Оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягав виконанню, а земельні ділянки продані ОСОБА_6 , нею заявлено вимоги щодо витребування їх у відповідача. Відчуження ОСОБА_7 спірних земельних ділянок унеможливить виконання рішення суду у цій справі та призведе до необхідності подання нових позовів до іншого власника майна.

Просила накласти заборону відчуження на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти заборону відчуження на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року клопотання позивача про забезпечення позову - задоволено; накладено заборону відчуження на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1951594963101, що належить на праві власності ОСОБА_6 - до вирішення справи по суті; накладено заборону відчуження на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1992681763101, що належить на праві власності ОСОБА_6 - до вирішення справи по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та відмовити позивачці у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні ухвали неповно з`ясував обставини у справі, не врахував того, що він є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, які придбав з електронних торгів. Він не був залучений до участі у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису, на виконання якого проведено електронні торги, таким, що не підлягає виконанню, та подав на рішення суду у цій справі апеляційну скаргу. Продаж земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0174, відбувався у зв`язку з виконанням виконавчого листа, виданого на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 31 жовтня 2014 року у справі № 1690/14 про стягнення зі ОСОБА_1 та користь ОСОБА_8 заборгованості за договором кредиту, а не виконавчого напису. Рішення третейського суду є чинним. Електронні торги відбулись 21 жовтня 2019 року, а виконавчий напис, який в подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню, вчинено пізніше - 30 жовтня 2019 року. Позивачкою не надано доказів на підтвердження доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише викладено припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду. Крім того, судом не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства СЕТАМ , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шевцова С.О., ОСОБА_5 , третя особа: Акціонерне товариство Альфа-Банк , про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна.

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що 21 жовтня 2019 року та 16 грудня 2019 року приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. у межах виконавчого провадження на електронних торгах реалізовано належні позивачці земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів став ОСОБА_3 , на ім`я якого 01 листопада 2019 року та 19 грудня 2019 року видані свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, на підставі чого зареєстровано за ним право власності на земельні ділянки.

Як зазначила позивачка, виконавчий напис, на підставі якого здійснювалось відчуження її майна, рішенням суду від 18 січня 2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, предметом спірних правовідносин є визнання недійсними електронних торгів з реалізації земельних ділянок, визнання недійсними протоколів проведення електронних торгів, актів про проведені електронні торги, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а також витребування земельних ділянок.

Тобто, ОСОБА_1 оспорює законність набуття ОСОБА_7 права власності на земельні ділянки, прагнучи відновити своє право власності на спірне нерухоме майно.

У разі відчуження земельних ділянок відновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, буде неможливим, а вона буде вимушена здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, зокрема, залучати до участі у справі нових учасників, пред`являти нові позовні вимоги, тощо.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірних земельних ділянок, суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо визнання недійсними електронних торгів з реалізації цих земельних ділянок і їх витребування, та ураховуючи те, що справу по суті не розглянуто, обґрунтовано вважав, що існує необхідність тимчасового обмеження у відчуженні третім особам цих земельних ділянок, а тому дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірних земельних ділянок.

Такий спосіб забезпечення позову передбачений чинним законодавством та ґрунтується на положенні статті 150 ЦПК України, за змістом якої позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії, а також є співмірним заявленим вимогам, отже ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Аналогічні висновки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у подібних спорах викладені у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 369/2393/19, провадження № 61-10596св19, від 18 травня 2020 року у справі № 607/2302/18-ц, провадження № 61-28287св18, від 28 вересня 2020 року у справі № 755/3299/19, провадження № 61-14078св19.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог по суті спору, а не питання забезпечення позову.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, тому зазначені доводи апеляційної скарги, що стосуються суті заявленого позову, при вирішенні цього процесуального питання не досліджуються.

Посилання ОСОБА_5 на те, що судом не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення, судовою колегією також не приймаються, адже реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, яких у даному разі не встановлено. Жодних доказів спричинення або загрози спричинення збитків відповідачу, які матиме відшкодувати позивачка, не надано. Крім того, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з окремим клопотанням про зустрічне забезпечення за наявності для цього передбачених законом підстав.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи те, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для її зміни або скасування відсутні.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, та справа по суті спору не розглядалась, підстав для розподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О. М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року.