Рішення

від 26.04.2024 по справі 953/11299/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/11299/21

н/п 2/953/210/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відео-конференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шевцова Сергія Олександровича, ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просить визнати недійсними електронні торги, які проведені 21.10.2019р. ДП «СЕТАМ» із реалізації земельної ділянки площею 0,1га, кадастровий №6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № лота: 377641); визнати недійсними протокол проведених електронних торгів №439127, акт приватного виконавця, свідоцтва про придбання нерухомого майна, та витребувати у відповідача ОСОБА_5 вказану земельну ділянку; визнати недійсними електронні торги, які проведені 16.12.2019р. ДП «СЕТАМ» із реалізації земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий №6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № лота: 391816); визнати недійсними протокол проведених електронних торгів №453933, акт приватного виконавця, свідоцтва про придбання нерухомого майна, та витребувати у відповідача ОСОБА_5 вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 30.04.2020 після ознайомлення з матеріалами ЗВП №60471633 представнику позивача стало відомо про знаходження у відповідача приватного виконавця Кудряшова Д.В. двох виконавчих проваджень №59624246 та №60471486, які постановою були об`єднані у ЗВП №60471633 від 01.11.2019. Виконавче провадження №59624246 було відкрито на підставі відповідної заяви стягувача АТ «Укрсоцбанк» на примусове виконання виконавчого листа від 30.01.2015 у справі №755/187/15-ц виданого 06.02.2015 Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31.10.2014, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 155322,92 грн. Однак, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.01.2021, яке набрало законної сили 226.02.2021 було встановлено, що вказана заборгованість погашалась, та залишок боргу позивача складає 53078,78 грн. Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. було призначено суб`єкта господарювання у вказаному ВП, та зобов`язано надати звіт щодо вартості земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер №6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності. Відповідно до наданого звіту загальна вартість вказаної ділянки встановлена у розмірі 203200,00 грн. Виконавче провадження №60471486 було відкрито на підставі відповідної заяви стягувача АТ «Укрсоцбанк» на примусове виконання виконавчого напису вчиненого 30.10.2019 приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. за реєстр. №1454, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів №833/33-27/33/8-295 від 03.07.2008 у розмірі 13882,82 доларів США, що еквівалентно становить 345577,50 грн., та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису у розмірі 3950 грн. Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. було призначено суб`єкта господарювання у вказаному ВП, та зобов`язано надати звіт щодо вартості земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер №6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності. Відповідно до наданого звіту загальна вартість вказаної ділянки встановлена у розмірі 105600,00 грн. Вказані земельні ділянки були передані на реалізацію ДП «СЕТАМ», за якими відбулись електронні торги, про що складені відповідні протоколи про проведення електронних торгів, в подальшому акти, та видані свідоцтва про право власності відповідачу ОСОБА_5 , який став переможцем проведених електронних торгів. Однак, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.01.2021, яке набрало законної сили 26.02.2021 визнано таким, що не підлягає виконавчий напис виданий приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. 30.10.2019 зареєстр. за №1454. Сума боргу за кредитним договором складає у розмірі 53078,78 грн., що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідачем ОСОБА_5 подано відзив на вказану позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного позову, посилаючись на те, що він як добросовісний набував придбав спірні земельні ділянки з електронних торгів, та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не тягне за собою скасування електронних торгів, сума боргу позивача за договором кредиту залишається не погашеною.

Представником відповідача ДП «СЕТАМ» подано відзив на вказану позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що торги з реалізація майна відбулись 21.10.2019 та 16.12.2019, а рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню набрало законної сили 18.01.2021, доказів порушення норм під час проведення оскаржуваних торгів позивачем не надано, та не надано доказів порушення прав позивачки.

Представник позивача адвокат Андрійко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Бієнко С.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у поданому до суду відзиві.

Представник третьої особи АТ «Сенс Банк» Кравцова С.М. в судовому засіданні вказала, що підстав для задоволення позову не існує, та у позивача перед банком наявна заборгованість.

Представник відповідача ДП «СЕТАМ» в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому порядку, в поданому до суду відзиві просить розглянути справу за відсутності представника.

Відповідачі приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. та приватний нотаріус ХМНО Шевцов С.О. в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення до суду не надходило.

14.06.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 24.06.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

08.07.2021 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, яка розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою суду від 13.07.2021 по вказаній справі вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.09.2023 закрито підготовче провадження по вказаній справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 26.04.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.

Судом встановлено, що 06.02.2015 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» заборгованості за договором кредиту в сумі 155322 грн. 92 коп., та третейського збору в розмірі 1953 грн. 22 коп.

Вказаний виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання до Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Халєєва Т.В. від 11.06.2019 вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Залишок боргу за виконавчим листом складав 53078,78 грн. Витрати стягнуто у повному обсязі, виконавчий збір стягнуто частково у розмірі 10419,75 грн.

Вказаний виконавчий лист стягувачем повторно було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Д.В., за яким було відкрито виконавче провадження постановою від 23.07.2019 (ВП №59624246).

Також на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. перебувало виконавче провадження виконавчого напису за реєстр. №1454 виданого приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. від 30.10.2019, за яким було відкрито виконавче провадження постановою від 01.11.2019 (ВП №60471486).

Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 01.11.2019 об`єднані виконавчі провадження №59624246 та №60471486 у зведене виконавче провадження №60471633.

Так, в межах №59624246 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, встановлено, що боржнику на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер №6310136600:10:001:0174, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку постановою приватного виконавця від 08.08.2019 накладено арешт та проведено її опис.

12.08.2019 приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для надання звіту щодо вартості земельної ділянки, який надано 06.09.2019. Вартість вказаної ділянки визначена в розмірі 203200 грн.

06.09.2019 до ДП «CEТАМ» надіслано заявку на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до Протоколу № 439127 проведення електронних торгів від 21.10.2019 переможцем торгів став учасник №7 ОСОБА_5

01.11.2019 приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. складено Акт про проведені електронні торги по ЗВП №60471633.

Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. виведено ВП №59624246 з ЗВП №60471633.

Постановами приватного виконавця від 01.11.2019 з боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 2065 грн., знято арешт з реалізованої земельної ділянки, та закінчено виконавче провадження у зв`язку з його виконання в повному обсязі.

15.11.2019 приватним виконавцем було складено акт, відповідно до якого до нього в офіс прийшла боржника, та вказала, що не має можливості сплатити борг, та суму боргу визнала.

Також було встановлено, що боржнику на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1200 га, кадастровий номер №6310136600:10:001:0175, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

16.11.2019 постановою приватного виконавця в межах ВП №60471486 було накладено арешт на вказану земельну ділянку та здійснено її опис.

21.11.2019 приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для надання звіту щодо вартості земельної ділянки, який надано 22.11.2019. Вартість вказаної ділянки визначена в розмірі 105600 грн.

22.11.2019 до ДП «CEТАМ» надіслано заявку на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до Протоколу № 453933 проведення електронних торгів від 16.12.2019 переможцем торгів став учасник №3 ОСОБА_5

17.12.2019 приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. складено Акт про проведені електронні торги по ВП №60471486.

Постановами приватного виконавця від 19.12.2019 з боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 69 грн., знято арешт з реалізованої земельної ділянки.

Постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. виведено ВП №60471486 з ЗВП №60471633.

Постановою приватного виконавця від 26.12.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, власником земельних ділянок, які належала позивачці став відповідач ОСОБА_5 , який отримав свідоцтва у приватного нотаріуса ХМНО Шевцова С.О.

В подальшому 01.07.2020 позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за результатами розгляду якого 18.01.2021 ухвалено рішення, яким визнано таким, що не підлягає виконавчий напис виданий приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. 30.10.2019 за реєстр. №1454. Вказане рішення набрало законної сили 26.02.2021.

За вказаних обставин, позивачка звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в процесі виконання якого було проведено електронні торги та реалізовано земельні ділянки належні позивачці.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 48Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Порядок реалізації арештованого майна визначено відповідними положеннями Порядку.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655,частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першоїстатті 215ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 61 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмійстатті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положеньЗакону України «Про виконавче провадження»свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний/приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, провадження № 61-16353сво18).

Тобто,для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18, провадження № 61-86св20).

Крім того, у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20 (провадження № 61-17706сво21) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що відповідно достатті 2 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження. Основоположний принцип верховенства права визнається одним із фундаментальних та непорушних ідеалів сучасних демократій, якого мають дотримуватися усі без винятку інституції громадянського суспільства.

У своємуРішенні №15-рп/2004від 02листопада 2004року КонституційнийСуд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принцип законності вимагає, аби під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Виконавець зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено провести виконавче провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.

Така засада виконавчого провадження як справедливість, неупередженість та об`єктивність означає наступне. Принцип справедливості є важливим в усіх сферах юридичної діяльності - як у нормотворчості, так і при примусовому виконанні рішення в процесі виконавчого провадження.

Принцип справедливості конкретизується у інших принципах, наприклад, у принципі рівності.

Суть справедливості полягає у послідовому (тобто неупередженому, об`єктивному) застосуванні виконавцем положень і нормЗакону України «Про виконавче провадження».

Виконавець зобов`язаний вживати передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження»заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18).

Згідно із частиною третьоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

У постанові Верховного Суду від 11.03.2021 по справі № 644/8749/18 були зроблені правові висновки, які мають застосування у даній справі, про те, що виконавчий лист, на підставі якого проведено електронні торги, на час їх проведення не був недійсним і таким не визнавався, а скасування судового рішення, на підставі якого проведено електронні торги, після їх проведення, має інші наслідки, ніж визнання торгів недійсними.

Постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 711/1099/18 також було висловлено релевантний до обставин цієї справи правовий висновок про те, що за відсутності доказів на підтвердження порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, вважається не доведеним порушення прав і законних інтересів позивачки.

Суд ураховує, що статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав.

Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені устатті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин(постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина першастатті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння

майном, якого він був позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18)).

За вказаних обставин ані позовна вимога про визнання незаконними та скасування постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, ані позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не призвели б до захисту прав позивача та не відповідають належному

способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Подібні правові висновки викладено і в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 161/15019/19 (провадження № 61-15975св21).

Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52).

Доказів порушення законодавства при проведенні електронних торгів, та доказів порушення прав і законних інтересів позивачки до суду надано не було, а напаки, їй було достоменно відомо про виконавче провадження ВП №60471486, з яким вона ознайомилась (т. 1, а.с. 118). На момент проведення електронних торгів виконавчий напис був дійсним.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 760/13106/16-ц також були висловлені правові висновки про те, що гарантований державою в частині другійстатті 388ЦК України захист цивільних прав та інтересів обумовлюється тим, що покупець (добросовісний набувач) майна на електронних торгах не має можливості перевірити факт законності його перебування у попереднього власника, адже у них між собою відсутні будь-які відносини, а продаж майна організовано державним органом. Ця норма спрямована на захист інтересів добросовісного набувача, який придбав у такому порядку майно, а отже, не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 359/8126/16-ц). З системного аналізу статті 388ЦК України вбачається, що майно може бути витребувано у особи, яка придбала його у порядку, передбаченому для виконання судових рішень, тільки у випадку визнання прилюдних торгів недійсними.

Враховуючи, що електронні торги з реалізації належного позивачеві майна, не визнані недійсними, суд приходить до висновку про відсутність підстав для витребування майна, яке було реалізовано на таких торгах, на користь позивачки в порядку статті 388 ЦК України.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши вище викладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Взадовленні позовних вимог ОСОБА_4 до державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шевцова Сергія Олександровича, ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП «СЕТАМ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ 39958500.

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, місцезнаходження: м. Харків, вул. Університетська, буд. 33, оф. 7, р.н.о.к.п.п. не відомий.

Відповідач: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов Сергій Олександрович, місцезнаходження: м. Харків, пр.-т Науки, буд. 56, прим. 225, р.н.о.к.п.п. не відомий.

Відповідач: ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Третя особа: акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ