Рішення

від 24.11.2021 по справі 911/1644/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. м. Київ Справа №911/1644/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Сорока П.М.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл"

про визнання додатку до договору неукладеним,

за участю представників:

позивача: Ващенка Ю.А. - адвоката (ордер, серії АН №1039921, від 03.08.2021 року);

відповідача: Поліщука П.Я. - адвоката (посвідчення №КВ 4704 від 03.12.2015 року),

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (далі - відповідач) про визнання додатку до договору неукладеним.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що 26 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки нафтопродуктів № SO-1/26-11-18 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався передати позивачу нафтопродукти (далі - товар), а позивач зобов`язувався товар прийняти та оплатити.

За твердженнями представника позивача, сторони домовились щодо укладення додатку №5 до договору, проте між ними не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, у зв`язку з чим, вищевказаний додаток позивачем підписаний не був.

07 серпня 2020 року Господарським судом Київської області у справі №911/716/20 було ухвалено рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" заборгованості, у зв`язку з порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" умов додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 (далі - додаток №5 до договору).

За твердженнями представника позивача, директором товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" ОСОБА_1 додаток №5 до договору, а також видаткова накладна №1965 від 18.12.2018 року, на підставі якої була здійснена поставка товару, підписані не були.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив визнати додаток №5 до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 неукладеним.

04 червня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів №17/1-0491-21 від 03.06.2021 року, в якому він просив суд витребувати у відповідача оригінал додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO-1/26-11-18 від 26.11.2018 року, а також видаткову накладну №1965 від 18.12.2018 року. Крім цього, заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №17/1-0491-21 від 03.06.2021 року.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30 червня 2021 року.

29 червня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.06.2021 року, а також перелік запитань позивачу, на підставі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, представник відповідача подав письмові заперечення щодо призначення експертизи.

30 червня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

30 червня 2021 року в засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення засідання та продовження строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, які підлягали задоволенню судом.

У підготовчому засіданні 30 червня 2021 року оголошено перерву до 06 серпня 2021 року.

16 липня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №17/1-0663-21 від 14.07.2021 року.

06 серпня 2021 року в засіданні суд розглянув клопотання представника позивача про витребування доказів у справі та визнав його таким, що підлягало задоволенню.

У засіданні представник позивача клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підтримав, просив суд вищевказане клопотання задовільнити.

Представник відповідача в засіданні просив розглянути клопотання про письмове опитування позивача. Крім цього, заявив усне клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

У засіданні судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку відзиву на позовну заяву із долученими до нього документами не отримав, у зв`язку з чим, представника відповідача зобов`язано направити позивачу копію відзиву на позовну заяву із долученими до нього документами, докази чого подати суду.

Ухвалою суду від 06.08.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 03 вересня 2021 року.

25 серпня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2021 року.

02 вересня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №17/1-0906-21 від 30.08.2021 року.

03 вересня 2021 року в засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання заперечень на відповідь на відзив, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні 03 вересня 2021 року оголошено перерву до 13 жовтня 2021 року.

13 жовтня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем.

У засіданні судом у задоволенні вищевказаного клопотання представника відповідача було відмовлено.

Представник позивача у засіданні просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання представника позивача задоволенню судом не підлягало.

У засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача проти розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10 листопада 2021 року.

10 листопада 2021 року, до початку судового розгляду справи по суті, представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи №17/1-1-1288-21, а також клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №17/1-1289-21. Крім цього, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для направлення вищевказаних клопотань на адресу відповідача.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 10.11.2021 року засідання відкладено до 24 листопада 2021 року.

12 листопада 2021 року та 23 листопада 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заяви №17/1-1289-21 від 10.11.2021 року та №17/1-1335-21 від 19.11.2021 року про долучення документів до матеріалів справи, які підлягали задоволенню судом.

24 листопада 2021 року в засіданні, до початку розгляду справи по суті, представник позивача заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи №17/1-1-1288-21 від 10.11.2021 року, просив долучити до матеріалів справи заяву свідка.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи №17/1-1-1288-21 від 10.11.2021 року заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи №17/1-1-1288-21 від 10.11.2021 року, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску строку поважними, поновив його та долучив документи до матеріалів справи.

Крім цього, представник позивача в засіданні просив суд поновити пропущений процесуальний строк для подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №17/1-1289-21 від 10.11.2021 року.

Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання заперечував.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №17/1-1289-21 від 10.11.2021 року, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Представник позивача в засіданні послався на те, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" ОСОБА_1 не підписував додаток №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO-1/26-11-18 від 26.11.2018 року, а також видаткову накладну №1965 від 18.12.2018 року, що підтверджується заявою свідка, просив призначити в справі судову почеркознавчу експертизу.

Крім цього, просив долучити до матеріалів справи лист №25814/125/23/3-202 від 27.10.2021 року, з якого вбачається, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві розпочато кримінальне провадження №12021100000000965.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечував.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом встановлено, що із заяви свідка не вбачається твердження ОСОБА_1 про непідписання ним додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO-1/26-11-18 від 26.11.2018 року, а також видаткової накладної №1965 від 18.12.2018 року, тому в задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи судом було відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Крім цього, просив стягнути з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судом враховуються при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із заявленням представником позивача в засіданнях 30.06.2021 року, 10.11.2021 року, а представником відповідача 03.09.2021 року усних клопотань про відкладення розгляду справи, з метою дотримання принципів рівності та змагальності сторін, завершальний етап розгляду справи відбувся 24 листопада 2021 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

26 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (далі - відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № SO-1/26-11-18 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався передати позивачу нафтопродукти (далі - товар), а позивач зобов`язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір є чинним з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

18 грудня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено додаток №5 до договору поставки нафтопродуктів № SO-1/26-11-18 (далі - додаток №5), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити товар по номенклатурі, якості, в кількості і за цінами, вказаними в таблицях: марка нафтопродукту: паливо дизельне; кількість: 7 715; одиниця: 1 л.; ціна з ПДВ 23,65; сума з ПДВ: 182459,75.

Позивач, звертаючись до суду, просив визнати додаток №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 від 26.11.2018 року неукладеним.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

29 червня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.06.2021 року, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував. За твердженнями представника відповідача, відповідно до рішення Господарського суду Київської області в справі №911/716/20 від 07.08.2020 року, яке набрало законної сили, встановлено факт підписання позивачем додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 від 26 листопада 2018 року, а також здійснення поставки товару на підставі вищевказаних документів.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача послався на те, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" ОСОБА_1 не підписував додаток №5 до договору поставки нафтопродуктів № SO-1/26-11-18 від 26 листопада 2018 року, а також видаткову накладну №1965 від 18.12.2018 року, а тому, на думку представника позивача, вищевказаний додаток №5 до договору є неукладеним.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Так, вищевказаними нормами права визначені способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним, тому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім цього, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Крім цього, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду господарським судом, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За своїм змістом, вимога про визнання договору (додатку до договору) неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом факту неукладення договору (додатку до договору) може мати місце лише під час розгляду іншого господарського спору.

Так, вимога про визнання договору (додатку до договору) неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання, передбаченим положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також іншими законами України.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий самий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 905/1926/16 від 11.09.2018 року, а також в справі №907/804/17 від 30.07.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.

Крім цього, судом встановлено, що згідно з п. 4.1.1 договору, відповідач зобов`язується на підставі наданих позивачем заявок та доданих угод до цього договору передати у власність позивача товар відповідно до умов цього договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.

Відповідно до п. 5.1 договору, позивач здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що позивач здійснює оплату товару на підставі виставленого відповідачем рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до договору.

Згідно з п. 5.3 договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір є чинним з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

18 грудня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено додаток №5 до договору поставки нафтопродуктів №SO-1/26-11-18 (далі - додаток №5), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а позивач прийняти та оплатити товар по номенклатурі, якості, в кількості і за цінами, вказаними в таблицях: марка нафтопродукту: паливо дизельне; кількість: 7 715; одиниця: 1 л.; ціна з ПДВ 23,65; сума з ПДВ: 182459,75.

Вартість товару, зазначеного в п. 1 цього додатку, становить 182 459,75 грн. (сто вісімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 75 копійок), в тому числі ПДВ: 30 409,96 грн. Ціна за товар вказана з урахуванням доставки.

Згідно з п. 2 додатку №5, поставка відповідної партії товару повинна бути здійснена відповідачем в зазначений у додатку термін.

Відповідно до п. 3 додатку №5, оплата здійснюється на підставі рахунку, виставленого відповідачем. Порушення позивачем термінів та обсягів оплати партії товару виключає відповідальність відповідача за прострочення поставки або непостачання наступних партій товару за цим додатком до усунення позивачем таких порушень.

Пунктом 4 додатку №5 встановлено, що оформлення поставки товару: поставка відповідної партії товару оформлюється видатковою накладною. Видаткова накладна складається, підписується та передається відповідачем на підписання позивачу протягом 3-х робочих днів з дати передачі відповідної партії товару. Позивач зобов`язаний підписати та передати один оригінальний примірник видаткової накладної відповідачу не пізніше 3-х робочих днів з дати його отримання від відповідача.

Згідно з п. 5 додатку №5, цей додаток є невід`ємною частиною договору поставки нафтопродуктів №SO-1/26-11-18 від 26 листопада 2018, і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до рішення Господарського суду Київської області в справі №911/716/20 від 07.08.2020 року, яке набрало законної сили, встановлено факт поставки товару товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" товариству з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс", на підставі додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 від 26 листопада 2018 року, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" на користь товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" заборгованість у сумі 222 148,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До спірних правовідносин застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року: "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 року: "Науменко проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Крім цього, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду в будь-якій справі, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України"; від 28.10.1999 року в справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії").

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при ухваленні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку, оскільки всі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, за твердженнями представника позивача, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" ОСОБА_1 не підписував додаток №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO-1/26-11-18 від 26.11.2018 року, у зв`язку з чим Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві розпочато кримінальне провадження №12021100000000965, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом №25814/125/23/3-202 від 27.10.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, факт підроблення документу, а також вина особи у вчиненні відповідного злочину, можуть підтверджуватися лише вироком суду в кримінальній справі.

Судом встановлено, що представником позивача не долучено до матеріалів справи належних доказів на підтвердження факту підроблення підпису ОСОБА_1 на додатку №5 до договору, а також на видатковій накладній №1965 від 18.12.2018 року.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконувати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, оскільки доводи представника позивача належними та допустимими доказами не підтверджені, а вимога позивача не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд стягнути з позивача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 25 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (далі - клієнт) та адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем (далі - адвокат) був укладений договір 131/21 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручав, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У якості доказів надання юридичних послуг та понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. адвокатом Поліщуком П.Я. до матеріалів справи долучені: копія договору №131/21 про надання правової допомоги від 25.06.2021 року; копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АА №1116566, від 28.06.2021 року; копія платіжного доручення №4723 від 25.06.2021 року, на суму 12 000,00 грн., згідно з яким вищевказані послуги оплачені відповідачем у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримано вимог стосовно співмірності із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на їх виконання.

Судом встановлено, що позивачем клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу заявлено не було, а розмір заявлених відповідачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом відповідачу правової допомоги.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 4, 6 ст. 75, ч. 1 ст. 77, ст. 86, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 98, п. 1 ч. 1 ст. 99, ст. 118, ч. ч. 1, 4 ст. 119, ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, п. 2 ч. 4, ч. 5, ч. 8 ст. 129, ч. 2 ст. 207, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" про визнання додатку №5 від 18.12.2018 року до договору поставки нафтопродуктів №SO - 1/26-11-18 неукладеним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тір Агро Спс" (08340, Київська область, Бориспільський район, сільрада Гнідинська, садівницьке товариство "Калина", вулиця Медова, будинок 10, ідентифікаційний код 41069184) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Південна, будинок 7, корпус 3, квартира 208, ідентифікаційний код 39440179) 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.12.2021 року.

Суддя С. Грабець