Рішення

від 06.12.2021 по справі 240/6762/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/6762/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у прийнятті документів та складення висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ від 22.01.2021, прийняти подані документи, сформувати висновок щодо виплати грошової допомоги, який направити до Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про призначення або у випадках визначених пунктом 14 Порядку №850 про відмову в призначенні грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, а відмова є безпідставною; Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати ОГД, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

25.05.2021 відповідачем на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов вх. №28200/21, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що з моменту первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.

07.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №30879/21, в якій позивач проти доводів відзиву заперечував та просив позов задовольнити.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Новоград-Волинському МВ УМВС України в Житомирській області та відповідно до наказу начальника УМВС №203 о/с від 06.12.2005 був звільнений у з ОВС через хворобу.

Відповідно до довідки серії ЖИА №001360 від 04.07.2006 про результати визначення ступеня втрати працездатності, під час огляду МСЕК позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності 20%, у зв`язку із чим ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було виплачено страхове відшкодування в сумі 1700,00 грн (а.с.7).

У подальшому, 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 була встановлена III група інвалідності, що настала в результаті захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органі внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №015871 від 17.08.2020, у зв`язку з чим 22.01.2021 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирські області з заявою та долученими до неї додатками про нарахування та виплат одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому для інвалідів III групі відповідно до встановленого Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрат працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (а.с.8-9).

Листом від 05.02.2021 за №843/29 Управління внутрішніх справ України Житомирській області відмовило в проведенні нарахування та виплаті, з підстав того, що з часу попередньої страхової виплати до встановлення III групи інвалідності пройшло понад 2 роки (а.с.4).

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VII), тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII) та Порядком і умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Частиною 6 статті 23 Закону №565-XII передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначають Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850).

Положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку №850 передбачено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене, законодавець чітко визначив наступні умови для проведення відповідних виплат:

- встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності;

- встановлення іншої причини інвалідності або більший відсоток втрати працездатності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності.

Тобто, дана норма передбачає можливість додаткової компенсації різниці між розмірами первинної та вторинної грошової допомоги, а не є дискримінаційною чи такою, що суперечить положенням законодавства.

Одночасно, пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

При цьому, згадані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Слід зазначити, що відповідно до п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 11.01.2018 у справі №696/575/17 в подібних правовідносинах щодо виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності, дійшла висновку про необхідність застосування зазначеного дворічного строку з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому особі у якої між первинним та вторинним встановленням групи інвалідності чи встановлення ступеня втрати працездатності минуло понад два роки, слід відмовляти в призначенні одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що оскільки між первинним встановленням ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності 20% з 04.07.2006 та повторним встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності з 13.08.2020 пройшло понад два роки, то позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 згаданого Кодексу).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області відповідають приписам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є правомірними, а тому відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову в задоволенні позову, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (вул.Старий бульвар, 5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 08592164) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін