Постанова

від 03.12.2021 по справі 1.380.2019.000502

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.000502

касаційне провадження № К/9901/25204/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (головуючий суддя - Лунь З.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Пліш М.А., Шинкар Т.І.)

у справі № 1.380.2019.000502

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західавіабуд

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Західавіабуд (далі - позивач, ТОВ Західавіабуд ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2018 року № 0001951225.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 квітня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.

22 квітня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, в розмірі 9920,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 14 травня 2019 року заяву позивача задовольнив частково та стягнув із ГУ ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Західавіабуд витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6960,00 грн.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2019 року додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій про розподіл судових витрат, ГУ ДФС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, в повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження відображення доходів та витрат адвоката за договором про надання правничої допомоги, укладеного з позивачем.

Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Львівській області.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна та інші проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як з`ясовано судами, правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Адвокатського бюро Андрія П`ятковського Веблекс Кухарською Оленою Володимирівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 листопада 2018 року № 874) на підставі договору про надання правничої/правової допомоги від 04 січня 2019 року, додатком до якого є Тарифи на правничу допомогу (додаток 1).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 12 лютого 2019 року № 2019/02 адвокатом за період з 04 січня 2019 року по 11 лютого 2019 року надано позивачу правничі послуги на суму 11980,00 грн, найменування, кількість і вартість яких вказано в Рахунку на оплату вартості правничої допомоги від 12 лютого 2019 року № 2019/02, що є додатком № 1 до зазначеного акта.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 17 квітня 2019 року № 2019/04 адвокатом за період з 01 березня 2019 року по 17 квітня 2019 року надано позивачу правничі послуги на суму 6400,00 грн, найменування, кількість і вартість яких вказано в Рахунку на оплату вартості правничої допомоги від 17 квітня 2019 року № 2019/04, що є додатком № 1 до зазначеного акта.

Оплата ТОВ Західавіабуд наданих правничих послуг підтверджується платіжними дорученнями від 12 лютого 2019 року № 3198 на суму 11980,00 грн та від 18 квітня 2019 року № 3397 на суму 6400,00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково заяву позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про необґрунтованість доводів ТОВ Західавіабуд про те, що тривалість надання послуги з представництва його інтересів у судових засіданнях 25 березня 2019 року та 17 квітня 2019 року становила дві години за кожне засідання та, відповідно, оплата становила 1360,00 грн за кожне таке засідання. Адже, згідно з протоколами судових засідань останні тривали 10 хв. та 25 хв. відповідно, а тому суди цілком об`єктивно зменшили розмір витрат на цю послугу.

Також суди дійшли висновку про те, що підготовка до судового засідання у справі не підлягає оцінці, оскільки не є деталізованою, а тому понесені витрати у частині надання описаної послуги стягненню не підлягають.

Натомість, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6960,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідачем не спростовано, що, у свою чергу, дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова