Постанова

від 24.11.2021 по справі 758/14642/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року місто Київ

справа № 758/14642/20

провадження №22-ц/824/12560/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшко Денисом Борисовичем,

на рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Петрова Д.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:429:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таке право відповідач набула на підставі протоколу прилюдних торгів, проведених на платформі СЕТАМ.

В свою чергу позивач є власником Комплектної трансформаторної підстанції № 6593, що розміщена на цій земельній ділянці. На момент спорудження трансформаторної підстанції вказана земельна ділянка, де здійснювалось будівництво підстанції, належала позивачу на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії КВ № 124849 від 15 жовтня 2004 року.

Позивачу, як власнику КТП № 6593, періодично потрібний доступ (прохід) до вказаної КТП для її обслуговування та, при необхідності, для будівництва для обслуговування разом з цією КТП малих архітектурних форм. Окрім того, позивачу КТП № 6593 потрібен доступ до свого майна для реалізації функцій власника, в тому числі, й демонтажу вказаної КТП.

З метою отримання відповідного доступу позивач неодноразово звертався до відповідача, проте відповіді отримано не було. Окрім того, позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення в добровільному порядку договору про встановлення земельного сервітуту. Відповіді отримано не було, понад те, що відповідач фізично не допускає позивача на земельну ділянку з метою отримання доступу до КТП.

Таким чином, оскільки добровільної домовленості з приводу встановлення земельного сервітуту між сторонами не було досягнуто, позивач вправі відповідно до ст.100 ЗК України та ст.402 ЦК України вимагати його встановлення для обслуговування своєї комплектної трансформаторної підстанції № 6593 в судовому порядку.

Позивач просить укласти земельний сервітуту на наступних умовах: термін укладання сервітуту - постійний, безоплатний; безумовний (та в будь-який час) дозвіл на прохід по земельній ділянці до КТП. Підставою становлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 13 травня 2021 року, описка в якому виправлена ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 29 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ ДТЕК Київські електромережі про встановлення земельного сервітуту ту відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 14200 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Д.Б.. подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, позаяк при розгляді справи та прийнятті рішення судом не було повно і всебічно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи. При ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував, що КТП № 6593 розташована далеко в межах земельної ділянки належної відповідачу, тобто будь-який підхід/під`їзд до належного позивачеві майна можливий лише за безпосереднього доступу до означеної земельної ділянки, у якому позивачеві було відмовлено відповідачем. ПрАТ ДТЕК Київські електромережі надав негативну відповідь, вказавши, що таке переміщення без погіршення експлуатаційних властивостей не вбачається за можливе. Отже, в ході судового розгляду було встановлено, що на земельній ділянці відповідача наявне майно належне позивачеві, яке не може бути переміщене у будь-який спосіб без погіршення його експлуатаційних властивостей, проте суд першої інстанції жодним чином не прийняв це до уваги, ухваливши завідомо необґрунтоване рішення.

Крім того, посилався на те, що при ухваленні рішення в частині розподілу судових витрат жодним чином не були враховані доводи сторони позивача щодо не співмірності таких витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а саме, фактично вказана сума коштів була стягнута виключно за поданий за підписом відповідача відзив на позову заяву, який , зважаючи на його зміст та обсяг, не потребував значних зусиль та обсягів часу для його підготовки та подання, а тому є цілком очевидним, що не були дотримані положення ч.4 ст.137 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу висловив позицію третьої особи ПрАТ ДТЕК Київські електромережі просив розгляд справи за апеляційною скаргою позивача проводи у відсутність представника третьої особи. У відзиві представник зазначив, що наразі договірні відносини про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3 ) між ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та ОСОБА_1 відсутні. КТП - 6593 транзитного типу з трансформатором ТМ-160-10/0,4 - на баланс електричної компанії не передавався. Станом на сьогоднішній день розподіл електричної енергії на квартиру АДРЕСА_2 здійснюється на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого з 31 січня 2019 року приєднано ОСОБА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Укладання договору з ОСОБА_2 здійснювалося у відповідності із п.2.1.8 ПРРЕЕ, а саме через зміну власника електроустановки. Укладення відбулося по існуючій схемі електропостачання, зазначеній в договорі попереднього власника електроустановки - ОСОБА_1 та згідно до норм чинного законодавства, що діяли на момент укладення договору.

Відповідачка ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

В судове засідання ОСОБА_2 та представник третьої особи ПрАТ ДТЕК Київські електромережі не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Зважаючи на зазначені обставини, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії КВ № 124849 від 16 жовтня 2004 року, належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0711 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4.4.1 затвердженого Технічного рішення № 39411/3 2006 з робочого проекту електропостачання від 21 березня 2006 року ОСОБА_1 було встановлено КТП - 6593 транзитного типу з трансформатором ТМ-160-10/0,4. За даними, наявними в товаристві, відповідний об`єкт на баланс електроенергетичної компанії не передавався. В подальшому, між товариством та ОСОБА_1 був укладений договір про користування електричною енергією на об`єкт садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3 ) та відкрито з 20 вересня 2006 року особовий рахунок № НОМЕР_1 . На балансі ОСОБА_1 перебувають КТП -6593, ділянка КЛ 10 кВ М1 (ТП6946-КТП 6593) та М1 (КТП5858-КТП6593) відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається із садового будинку, загальною площею 16,4 кв.м., та земельної ділянки площею 0,0711 га, кадастровий номер: 8000000000:91::429:0008, цільове призначення для ведення особистого, підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, на якій розташований вказаний будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , які придбані відповідачем на аукціоні з реалізації заставленого майна. Садовий будинок та земельна ділянка раніше належали ОСОБА_1 . Право власності підтверджується свідоцтвом, яке видане 20 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу,та зареєстровано у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 20 листопада 2018 року.

На даний час ОСОБА_1 у с/т Тюльпан власної земельної ділянки не має.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено в судовому засіданні належними доказами, що право проходу до належної йому Комплектної трансформаторної підстанції № 6593 неможливо без обмеження сервітутом земельної ділянки, що належить відповідачу. Позивачем та його представником не заявлялось клопотання про призначення земельно-технічної експертизи для визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що саме встановлення особистого, безстрокового, безоплатного земельного сервітуту стосовно земельної ділянки відповідачки є єдиним варіантом вирішення питання доступу до належної позивачу КТП № 6593.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно з положеннями ст.ст.91,96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ст.100 ЗК України).

Відповідно до положень ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 22-2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені ст.99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має врахувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в іншій спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нормальне використання позивачем своєї власності, а саме Комплектної трансформаторної підстанції № 6593, неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки, належної відповідачу, а також, що задоволення потреб позивача в доступі до його майна для реалізації функцій власника неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, стороною позивача, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , є правильним.

Доводи апеляційної скарги щодо посилання на відповідь ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , яке надало негативну відповідь щодо можливого переміщення КТП - 6593, транзитного типу з трансформатором ТМ-160-10/0,4, разом з опорами, яку при прийнятті рішення не врахував суд першої інстанції, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зміст зазначеної відповіді дає підстави для висновку, що переміщення КТП -6593 транзитного типу з трансформатором ТМ -160_10/0,4, разом з опорами (допоміжними конструкціями) можливо, для чого необхідно виконати певні роботи. Зазначення про те, що переміщення КТП без погіршення експлуатаційних властивостей цієї підстанції не є можливим, не свідчить про неможливість взагалі переміщення підстанції.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що сума вартості витрат на професійну правничу допомогу, яка була стягнута з відповідача, є неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, перевіривши надані відповідачем документи на підтвердження понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення таких витрат з позивача, якому у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до п.3.1 договору № 001/21 про надання правової допомоги від 12 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 , адвокат, та ОСОБА_2 , за дання правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару (винагороду) в розмірі 14200 грн. Правова допомога полягає в: зборі та примусовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справи; складанні та підпису необхідних для справи процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, відзиву на позов тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справи; представництві інтересів клієнта.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача зібрані документи що стосуються справи, складений відзив, отримана відповідь від виробника трансформаторної підстанції ТОВ Валон-А , про що складена заява, яка з відповідними документами надана до матеріалів справи.

Обсяг наданих послуг згідно з договором №001/21 про надання правової допомоги прийнятий клієнтом, про що складено акт від 18 січня 2021 року.

Отже, підстав вважати, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений відповідачем є неспівмірним з складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, немає.

Саме по собі посилання позивача в апеляційній скарзі на неспівмірність витрат відповідача не може бути підставою для відмови у їх стягнення з позивача.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду, ухваленого в даній справі, підстави до скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшко Денисом Борисовичем, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 3 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус