Постанова

від 01.12.2021 по справі 473/2043/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.12.21

22-ц/812/2187/21

Провадження22- ц /812/2187/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №473/2043/21 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Старжинської О.Є. в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроном-2005 про зміну умов договорів оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості по оплаті орендної плати, розірвання договорів оренди земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Агроном-2005 про зміну умов договорів оренди земельних ділянок, стягнення заборгованості по оплаті орендної плати, розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Позивач зазначав, що він з 28 серпня 2015 року є власником земельних ділянок площами 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189 та 1,2200 га кадастровий номер 4822055000:01:000:0447 розташованих в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, стосовно яких з ПП Агроном-2005 укладено попереднім власником ОСОБА_2 договори оренди строком на десять років, які були зареєстровані у Відділі Держкомзему у Вознесенському районі 03 грудня 2012 року за №482200004006819, №482200004006820. Відповідач в добровільному порядку на звернення позивача протягом 2017-2020 років відмовлявся внести зміни до вказаних договорів в частині збільшення розміру орендної плати через зміну нормативно-грошової оцінки землі, має заборгованість по виплаті орендної плати за 2017-2020 роки, яка складається з суми податків, що були ПП Агроном-2005 утримані з нарахованого йому доходу у вигляді орендної плати і не внесені до бюджету та підставою розірвання договорів оренди є систематичне порушення їх істотних умов - невнесення орендної плати у строки, сплаті її у неповному розмірі, відмови переглянути розмір орендної плати.

Враховуючи наведене позивач просив у договорах оренди земельних ділянок змінити та встановити розмір орендної плати - у розмірі 8% від нормативно-грошової оцінки землі з 2017 року та зобов`язати ПП Агроном-2005 нарахувати та сплатити недораховану різницю у грошовій сумі орендної плати за землю (у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки землі) за 2017-2020 роки включно - 48217,19 грн. з відрахуванням до бюджету необхідних податків.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не вірно сприйняв умови договорів оренди та вимоги законодавства. Апелянт вказує, що відповідач неправомірно відмовився від зміни умов договору, обов`язок про що на відповідача покладений п.13 цього ж договору, в якому передбачено, що підставою для перегляду розміру орендної плати один раз на рік є зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством .

Апелянт також вказує, що у 2012 році відповідачем було підвищено процентну величину від грошової оцінки землі до 5 %, однак суд на це не звернув уваги.

Суд проігнорував вимоги закону щодо підвищення орендної плати до 12% та підвищення нормативно-грошової оцінки землі, яка відбулася в 2019 році, а також зміну коефіцієнтів індексації.

В апеляційній скарзі зазначається про те, що суд безпідставно не врахував рішення Олександрівської селищної ради про встановлення розміру орендної плати за землю.

Апелянт вважає, що довідки, надані відповідачем, щодо нормативно-грошової оцінки землі не підтверджені технічною та експертною документацією, тому суд безпідставно прийняв їх до уваги, натомість офіційну довідку з податкової інспекції, яка вказує на відсутність доходів та відсутність утримання податків, неправомірно відхилив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 17 березня 2010 року між ОСОБА_2 та відповідачем ПП Агроном-2005 були підписані договори оренди земельних ділянок площами 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189 та 1,2200 га кадастровий номер 4822055000:01:000:0447 розташованих в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району, належних ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 29 січня 2009 року, які були зареєстровані 03 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Вознесенському району за номерами 482200004006819, 482200004006820, строк дії договору 10 років (а.с. 6-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, позивач ОСОБА_1 з 28 серпня 2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником земельних ділянок площами 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189 та 1,2200 га кадастровий номер 4822055000:01:000:0447 розташованих в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, раніше власником яких був ОСОБА_2 .

Із змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він просить відповідно до п. 13 укладених з ПП Агроном-2005 договорів оренди землі від 17 березня 2010 року, змінити розмір орендної плати за землю збільшивши її замість 3% вказаних в договорі до 8% від нормативно-грошової оцінки землі.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування .

Відповідно до частини 2 статті 632 цього Кодексу зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, домовленість сторін щодо перегляду (зміни) розміру орендної плати полягає в тому, що така зміна відбувається лише за наявності обставин вказаних в зазначеному пункті договору, тобто зокрема, зміна податку, підвищення цін і тарифів, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Як слідує з розрахунку нарахованої орендної плати (доходу) позивачу ПП Агроном-2005 слідує, що за 2015-2020 роки відповідачем розрахунки здійснювалися з урахуванням нормативно встановленого розміру ціни на землю, коефіцієнту та земельного податку, в зв`язку з чим розмір орендної плати в грошовому виразі в різні роки змінювався в сторону збільшення (а.с. 28).

З зазначеним розрахунком орендної плати, як таким, що відповідає нормативно встановленим базовим величинам та визначеному розміру орендної плати в 3% від нормативно-грошової оцінки землі ОСОБА_1 погоджувався, на що вказував і в позовній заяві, і в судовому засіданні.

Проте, в позовній заяві, як на підставу зміни розміру орендної плати відповідно до п. 13 договору, позивач вказував те, що перелік показників вказаний в п. 13 договорів, зміни яких вчиняються на законодавчому рівні, є визначальними для орендаря для одноразового перегляду розміру орендної плати протягом поточного року із застосуванням іншого розміру відсотків .

В той же час із умов договорів оренди викладених в п.13 таке не вбачається.

Так відповідно до п. 9 договорів, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від вартості земельної ділянки. Цей же пункт, містить роз`яснення - (розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної або комунальної власності також і з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку; натуральної - перелік, кількість або частка продукції, одержаної із земельної ділянки, якісні продукції, місце, умови, відробіткової - види, обсяги строки і місце надання послуг: види, обсяги, строки і місце виконаних робіт). Таким чином розмір орендної плати визначається у грошовій величині, яка становить 3% від вартості земельної ділянки.

Як слідує з наданого відповідачем розрахунку, саме в такому порядку та з урахуванням змін у вартості землі та відповідних коефіцієнтів і здійснювалось визначення розміру орендної плати у грошовому виразі, який відповідно змінювався, як то і встановлено п. 13 вказаного договору.

З наведеного слідує, що при укладенні договорів оренди, сторони домовились про зміну розміру орендної плати за наявності умов передбачених в п. 13 договорів, такі умови, в повній мірі дотримані відповідачем та протягом 2015-2020 років нарахування орендної плати здійснювалося в розмірі, який змінювався (в сторону збільшення).

Так, за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

За такого, районний суд в оскаржуваному рішенні, правильно вказав, що мінімальний розмір орендного платежу за оренду землі приватної власності не встановлений, а тому виплата доходу фізичній особі-власнику земельної ділянки (орендодавцю) здійснюється відповідно до орендної плати встановленої договором оренди землі.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 -7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

За такого, оскільки орендна плата за земельні ділянки є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для зміни і розміру орендної плати в грошовому виразі, що також вірно зазначено і в рішенні районного суду. І саме із застосуванням нормативно - грошової оцінки землі відповідачем здійснювалося підвищення розміру орендної плати.

Також, аналізуючи положення Указу Президента України №92/2002 (92/2002) від 02 лютого 2002 року Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) та внесених до нього змін, згідно Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) №725/2008 від 19 серпня 2008 року щодо встановлених розмірів орендної плати у відсотках від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, суд зазначав, що даний нормативно-правовий акт носить рекомендаційний характер.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній в Постанові ВС від 18 січня 2018 по справі № 519/161/16ц (провадження 61-275св18).

Районний суд також правильно не прийняв до уваги доводи позивача ОСОБА_1 стосовно того, що із прийняттям рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району від 01 березня 2019 року за № 15 Про затвердження ставок орендної плати за використання земель по Олександрівській селищній раді підлягає зміні і розмір орендної плати для землекористувачів на підставі договорів оренди з приватними особами.

Так із змісту вказаного рішення селищної ради слідує, що ним затверджені ставки орендної плати на відповідні земельні ділянки, згідно із ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 288 Податкового Кодексу України. Так, положеннями наведених нормативних актів визначено компетенцію селищної ради та порядок встановлення граничних (мінімальний та максимальний) розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За вказаних обставин, зазначене рішення селищної ради не може бути підставою для зміни розміру орендної плати визначеної в договорі оренди земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності.

При цьому районний суд правильно послався на практику ВС викладену у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 910/7905/17, де суд дійшов висновку, що оскільки сторони договору не передбачили можливості перегляду і зміни розміру орендної плати у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків і зборів, то рішення вказаного органу не може бути підставою для таких змін.

За таких обставин, районний суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині зміни умов договорів оренди земельних ділянок в частині збільшення розміру орендної плати, оскільки при нарахуванні та виплаті орендної плати враховувалися зміни в нормативно-грошовій оцінці земельних ділянок з урахування коефіцієнту її індексації за ці роки.

Позивач, вказував також на те, що відповідно до довідки податкового органу, відповідачем не сплачені нараховані на його доходи у вигляді орендної плати податки та військовий збір, через що позивач просив стягнути вказані суми з відповідача на його користь.

Однак, районний суд, вірно вказав, що стягнення вказаних сум, тобто нарахованих податків та зборів на користь фізичної особи, чинним законодавством не передбачено, оскільки вони повинні сплачуватися до бюджету податковим агентом.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, яким є відповідач ПП Агроном -2005 , зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

За вказаних обставин, районний суд правильно вказав, що обов`язок щодо сплати податків з нарахованого або нарахованого та виплаченого на користь позивача розміру орендної плати покладено на відповідача. Несплата вказаних платежів, не порушує права позивача, який несе відповідальність за вказане перед контролюючим органом, а не перед позивачем ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання, щодо неналежного виконання ПП Агроном - 2005 зобов`язань за договорами оренди земельних ділянок, як зазначав позивач, з виплати орендної плати, районний суд правильно виходив з того, що несвоєчасне отримання орендних платежів позивачем, викликано саме наслідок його поведінки і не пов`язане з неправомірними діями відповідача.

Так районний суд вказував, що орендна плата виплачувалась ОСОБА_1 шляхом перерахування поштовими переказами, оскільки він особисто не з`являвся для отримання орендної плати.

В той же час, надіслані поштовими переказами суми орендної плати позивач ОСОБА_1 відмовлявся отримувати через що вони поверталися ПП Агроном- 2005 . Відмова отримувати кошти орендної плати обґрунтовувалася позивачем незгодою з її розміром. Про таке позивач також пояснив і в суді апеляційної інстанції.

Із наданих поштових відправлень, вбачається, що за 2015-12019 роки позивачу направлялась орендна плата, яка поверталася відправнику через її неотримання, за 2015-2016 роки направлялась повторно, яка також поверталась відправнику (а.с. 23-25).

Ці обставини підтверджують відсутність в діях ПП Агроном - 2005 систематичної невиплати орендної плати, оскільки орендна плата нараховувалась своєчасно та в повному обсязі у строк до першого грудня поточного року, перешкод щодо її отримання у цей строк ПП Агроном - 2005 позивачу не чинило і в зв`язку з її неотриманням в установлений договорами строк, грошові кошти по орендній платі надсилалися поштовими переказами позивачу ОСОБА_1 , які він відмовлявся отримувати.

Підлягають відхиленню посилання в апеляційній скарзі на розірвання договору в зв`язку з порушенням строків виплати орендної плати, оскільки відповідно до поштових переказів орендна плата пересилалася в грудні місяці кожного року, тоді як відповідно до договорів оренди має бути сплачена до 01 грудня кожного року. Так, затримка виплати орендної плати, як зазначено вище відбувалася не з вини відповідача, оскільки позивач підтвердив в тому числі і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що він свідомо не бажав отримувати заробітну плату, оскільки не погоджувався з її розміром та звертався до суду про її стягнення в більшому розмірі.

За вказаних обставин, районний суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин та норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, доказам наданим сторонами надав належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для судового захисту прав позивача, оскільки не доведено їх порушення.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, не встановлено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 06 грудня 2021 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова