Постанова

від 02.12.2021 по справі 303/5596/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5596/21

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів:Кожух О.А., Фазикош Г.В.,

за участі секретаря: Волощук В.І.,

за участі представника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року, головуючий суддя Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені яких діє ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Неліпинської сільської ради, Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені яких діє ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Служби у справах дітей Неліпинської сільської ради, Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є оскарження рішень органів державної влади, визнання протиправними їхніх дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, тому він прийшов до висновку що між сторонами виник саме публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, та вважає що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи ивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, що виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Якщо суб`єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то, залежно від змісту вимог і суб`єктного складу сторін, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України.

Завданням цивільного судочинства, відповідно до ст. 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Питання, пов`язані з опікою та піклуванням над дітьми врегульовані главою 19 СК України та главою 6 ЦК України.

Підставою встановлення опіки над малолітніми особами є статус сироти або факт, що ці особи позбавлені батьківського піклування. За загальним правилом встановлення та припинення опіки та піклування належить до компетенції органів опіки та піклування

Рішення державних адміністрацій районів, районних державних адміністрацій у місті Києві га Севастополі, виконавчих комітетів районних у містах, сільських, селищних рад про встановлення опіки та піклування над дітьми стосується відносин, що регулюються цивільним (глава 6 ЦК та сімейним (глава 19 СК) законодавством, і не належать до сфери публічно-правових відносин.

Відповідно, вимоги про визнання таких рішень незаконними або визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб є спорами про захист приватних прав і інтересів і відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, - позивачі оскаржують розпорядження Свалявської районної державної адміністрації, яке по суті являється рішенням органу опіки піклування (оскільки саме в обов`язки органів опіки та піклування покладається розгляд питання встановлення та припинення опіки над малолітніми та неповнолітніми дітьми), яким припинено опіку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 над малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із поверненням дитини батьку на підставі рішення Свалявського районного суду від 19 квітня 2019 року та позбавленння малолітньої ОСОБА_4 - статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, що свідчить про наявність у цій справі приватного інтересу, пов`язаного із потребами окремої особи, яка вступає у приватно-правові відносини для задоволення свого приватного інтересу.

Згідно ч. 2 ст. ст. 79 ЦК України рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду. Незгода з рішенням органу опіки та піклування, яке відображене у рішенні голови районної державної адміністрації, є позовом з метою захисту приватного інтересу та визначення обсягу прав і обов`язків опікуна щодо участі у вихованні дитини.

Таким чином, оскаржуване розпорядження, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у фері управлінської діяльності, оскільки регулюють питання сімейних правовідносин, тому спірні правовідносини є цивільно-правовими.

Безпідставними є посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року по справі №521/12963/18, провадження №14-153цс19 оскільки в справі, яку розглядала Велика Палата ВС предметом позову є скасування постанови Управління соцзахисту населення та зобов`язання їх здійснити перерахунок державної допомоги.

У даній справі предметом позову є саме оскарження незаконного розпорядження голови райдержадміністрації, як органу опіки та піклування , тобто різні правовідносини.

Інша вимога позивачів про виплату допомоги на дитину є похідною, оскільки залежить саме від вирішення судом першої вимоги щодо скасування розпорядження Свалявської районної державної адміністрації, а тому також як і основна вимога підлягають розгляду в порядку та за правилами цивільного судочинства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У справі Беллет проти Франції (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, то відповідно до ст. 379 ЦПК України це є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження .

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови суду складено 6 грудня 2021 року .

Головуючий

Судді