Постанова

від 07.12.2021 по справі 925/1394/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. Справа№ 925/1394/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2020

у справі №925/1394/20 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт"

про стягнення 15 443,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулася Черкаська міська рада до приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт" про стягнення з відповідача 15 443,44 грн. заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 14 листопада 2019 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2020 у справі №925/1394/20 позов задоволено.

Стягнуто з приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт"на користь міського бюджету м. Черкаси (балансовий рах. №UA548999980334109812000023002, одержувач платежу: УК у м Черкасах/Черкаси/ код платежу 18010600, код ЄДРПОУ 38031150, банк: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: орендна плата за землю з юридичних осіб) 15 443 грн. 44 коп. боргу.

Стягнуто з приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт" на користь Черкаської міської ради 2 102,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що в даному випадку сторони в договорі фактично передбачили зобов`язання орендаря сплатити орендодавцю плату за землю за час, що передував укладенню договору (з моменту прийняття відповідного рішення про надання землі в оренду відповідачу). Відповідач, укладаючи договір оренди у 2019 році, погодився на дане зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неправильним становленням обставин та не встановленням обставин, які мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- судом залишено недослідженим, а позивачем не надано інформацію про факт існування у спірному періоді договірних відносин щодо переданої відповідачу земельної ділянки між Черкаською міською радою та ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс , у якого відповідачем було придбано будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, та за рахунок землекористування якого відповідачу надавалась земельна ділянка;

- договором від 01.06.2012 між попереднім землекористувачем ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс та відповідачем було врегульовано відшкодування йому фактичних витрат з орендної плати, яку ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс сплачувало Черкаській міській раді за користування земельною ділянкою, якою фактично користувався відповідач, а також періоду такого відшкодування, і цей договір діяв на момент укладення між Черкаською міською радою та відповідачем договору оренди землі;

- апелянт вважає, що питання отримання плати за передану відповідачу земельну ділянку з дати прийняття рішення від 02.10.2019 №2-5069 до моменту державної реєстрації відповідачем права оренди, було врегульовано міською радою з попереднім землекористувачем;

- за жовтень - грудень 2019 включно ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс здійснило сплату до місцевого бюджету Черкаської міської ради 82 357,17 грн. орендної плати за земельну ділянку площею 3,2956 га, кадастровий номер 7110136700:06:060:007, розташованої за адресою: м.Черкаси, провул.Комунальний, 27, в тому числі і за земельну ділянку 0,70 га, право користування на яку у грудні 2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем на підставі рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-5069, та укладеному в подальшому між відповідачем та міською радою договору оренди землі, - тому апелянт вважає, що у позивача в цей період відсутні будь-які збитки у вигляді упущеної вигоди (не отриманого прибутку).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Приватній виробничj-комерційній фірмі "Грунт" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2020 у справі №925/1394/ 20, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року за №2-5069 надано приватній виробничо-комерційній фірмі "Грунт" земельну ділянку площею 0,7000 га (кадастровий номер 7110136700:06:060:0056) по провул. Комунальному, 27/3 в оренду на 49 років під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасим`ясоагропромсервіс".

14 листопада 2019 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та приватною виробничо-комерційною фірмою "Грунт" (орендар) було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1. вищевказаного договору орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року №2-5069 зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та знаходиться за адресою: пров. Комунальний, 27/3 в м. Черкаси.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,7000 га (кадастровий номер 7110136700:06:060:0056) під комплекс нежитлових будівель.

Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ-11.02).

На земельній ділянці знаходяться такі об`єкти нерухомого майна та інфраструктури: комплекс нежитлових будівель (п.п. 2, 3 договору).

Право оренди на підставі вище вказаного договору зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 грудня 2019 року за №34827708.

Згідно п. 5. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах від 25 вересня 2019 року №4234/0/25-19 становить 2 455 110,00 грн.

Пунктом 9 договору передбачено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 73 653,30 грн.

Згідно п. п. "з" п. 31 договору орендар зобов`язався відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року №2-5069 до моменту державної реєстрації права оренди.

Позивач, звертаючись до суду, обґрунтував свою вимогу невиконанням відповідачем свого зобов`язання за п.п. "з" п. 31 договору оренди.

При цьому, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 443,44 грн. заборгованість за договором за період з 02 жовтня 2019 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку розміру орендної плати в рік - 73 653,30 грн. (а.с.2).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно враховано, що до моменту належного оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судом правильно враховано відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

В даному випадку між сторонами було укладено договір, в п. п. "з" п. 31 якого сторони узгодили, що орендар зобов`язався відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року №2-5069 до моменту державної реєстрації права оренди.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

07 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати зобов`язання та сплатити 15 443,44 грн. (а.с.17-18), за період з 02.10.2019 до 18.12.2019 виходячи із розміру орендної плати в рік в сумі 73 653,30 грн.

Вказана вимога надіслана за адресою відповідача: 18005, м.Черкаси, вул.Гоголя, 453, кв.66, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною Укрпошти та фіскальним чеком, датованими 07.04.2020 (а.с.18).

Відповідачем вимога проігнорована, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом 29.10.2020 (а.с.1).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

В даному випадку сторони в договорі фактично передбачили зобов`язання орендаря сплатити орендодавцю плату за землю за час, що передував укладенню договору (з моменту прийняття відповідного рішення про надання землі в оренду відповідачу).

Відповідач, укладаючи договір оренди у 2019 році, погодився на дане зобов`язання.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України .

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки в даному випадку сторони в договорі фактично передбачили зобов`язання орендаря сплатити орендодавцю плату за землю за час, що передував укладенню договору (з моменту прийняття відповідного рішення про надання землі в оренду відповідачу), відповідач, укладаючи договір оренди у 2019 році, погодився на дане зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до позиції відповідача, що за жовтень - грудень 2019 включно попередній землекористувач ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс здійснило сплату до місцевого бюджету Черкаської міської ради 82 357,17 грн. орендної плати за земельну ділянку площею 3,2956 га, кадастровий номер 7110136700:06:060:007, розташованої за адресою: м.Черкаси, провул.Комунальний, 27, в тому числі і за земельну ділянку 0,70 га, право користування на яку у грудні 2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем на підставі рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-5069, та укладеному в подальшому між відповідачем та міською радою договору оренди землі, - тому апелянт вважає, що у позивача в цей період відсутні будь-які збитки у вигляді упущеної вигоди (не отриманого прибутку).

Дослідивши подані відповідачем до апеляційної скарги документи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до платіжних доручень №234 від 28.11.2019 на суму 27 452,39 грн., №255 від 27.12.2019 на суму 27 452,39 грн., №285 від 30.01.2020 на суму 27 452,39 грн., ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс сплачено до УДК в Черкаській області орендну плату за землю за жовтень, листопад та грудень 2019 орендну плату за землю (земельна ділянка 34 369 кв.м.) по пров. Комунальному,27 в м.Черкаси.

Відповідач посилається на те, що відповідно до договору від 01.06.2012, укладеному між ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс та ПВКФ Грунт , здійснює компенсацію ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс витрат по сплаті орендної плати, що витікають з положень договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.05.2021 та договору оренди землі від 10.06.2004.

Долучені апелянтом до матеріалів апеляційної скарги:

- копії платіжних доручень

№71 від 29.10.2019 на суму 13 968,00 грн. з призначенням платежу за оренду площадки згідно рах.№4795 від 28.10.19 ;

№81 від 28.11.2019 на суму 14044,63 грн. з призначенням платежу за оренду площадки згідно рах.№4801 від 24.11.19 ,

№95 від 27.12.2019 на суму 13891,13 грн. з призначенням платежу за оренду площадки згідно рах.№4806 від 27.12.19 ;

- копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг):

№ОУ-0000078 від 31.10.2019 оренди площадки 14273 кв.м. на суму 13 968,00 грн. з ПДВ;

№ОУ-0000096 від 30.11.2019 оренди площадки 14273 кв.м. на суму 14 044,63 грн. з ПДВ;

№ОУ-0000106 від 27.12.2019 оренди площадки 14273 кв.м. на суму 13891,13 грн. з ПДВ

не свідчать про компенсацію відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Черкасим`ясоагропромсервіс витрат по сплаті орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2019 за земельну ділянку 0,70 га, право користування на яку у грудні 2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем на підставі рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-5069.

Враховуючи, що рішення у даній справі прийнято місцевим господарським судом 04.12.2020, позивач у справі підставно не повідомляв суд про надходження від ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс 28.11.2019 - 27 452,39 грн., та після прийняття рішення у справі 27.12.2019 - 27 452,39 грн., 30.01.2020 - 27 452,39 грн. орендної плати за землю.

Згідно п. п. "з" п. 31 договору орендар зобов`язався відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року №2-5069 до моменту державної реєстрації права оренди.

Позивач, звертаючись до суду, обґрунтував свою вимогу невиконанням відповідачем свого зобов`язання за п.п. "з" п. 31 договору оренди, який є чинним та не визнаний судом не дійсним.

При цьому, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 443,44 грн. заборгованість за договором за період з 02 жовтня 2019 року по 18 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку розміру орендної плати в рік - 73 653,30 грн.

Оскільки в даному випадку сторони в договорі фактично передбачили зобов`язання орендаря сплатити орендодавцю плату за землю за час, що передував укладенню договору (з моменту прийняття відповідного рішення про надання землі в оренду відповідачу), відповідач, укладаючи договір оренди у 2019 році, погодився на дане зобов`язання, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При цьому правовідносини між ТОВ Черкасим`ясоагропромсервіс та Черкаською міською радою щодо сплати орендної плати за землю не є предметом розгляду у даній справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2020 у справі №925/1394/ 20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Грунт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2020 у справі №925/1394/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2020 у справі №925/1394/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватну виробничо-комерційну фірму "Грунт" ".

4. Матеріали справи №925/1394/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко