Справа № 175/4088/21
Провадження № 2/175/1210/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2021 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі Новік Л.М.,розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Харламова Дмитра Вікторовича про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 10000,00 грн.
Представник позивача адвокат Харламов Дмитро Вікторович разом з позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої на території Сурсько-Литовської сільської ради, кадастровий номер: 1221486400:01:021:0004, площа 5,86 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2331999312214, та земельну ділянку, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради, кадастровий номер 1221486400:01:021:0024, площа 6,07 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1029009912214, до кінця розгляду справи.
Відповідач уникає від виконання зобов`язання. Вважає, що необхідність забезпечити зазначений позов полягає у матеріальних інтересах позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого рішення у разі прийняття задоволення позовних вимог, що існують ризики того, що в подальшому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду..
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, вважаю за необхідне відмовити в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Як зазначено в Постанові Пленуму №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.10 ст. 150 ЦПК України .
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2 , 8 ЦПК України .
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а тому суд вважає, що заявником не надано доказів необхідності, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України .
Суд приходить до висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, а вимоги заявника зводяться лише до припущень, тому заявнику слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149,151-153 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Харламова Дмитра Вікторовича про забезпечення позову відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.М. Новік
Суд | Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2021 |
Оприлюднено | 07.12.2021 |
Номер документу | 101667583 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області
Новік Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні