Рішення

від 26.11.2021 по справі 908/2706/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/145/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2021 Справа № 908/2706/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (вул. Морська, 65/97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, код ЄДРПОУ 05541120)

До відповідача : Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради (Мелітопольське шосе, буд. 74, м. Бердянськ, Запорізька область, 71101, код ЄДРПОУ 24511679)

про стягнення 29 917,82 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.09.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради про стягнення 29917,82 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 справу №908/2706/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 27.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, справі присвоєно номер провадження - 5/145/21, порушено провадження у справі №908/2706/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочався з 21.10.2021р.

З огляду на 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні рішення по суті спору прийнято судом 26.11.2021р. шляхом проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача за період з 22.12.2018 по 31.03.2019 існує заборгованість за отриману теплову енергію на загальну суму 29 917,82 грн., яка постачалась позивачем без укладеного договору в приміщення, яке належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області та з 01.06.2016 приміщення знаходиться в господарському відданні відповідача. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 16, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, Закон України «Про теплопостачання» , «Правила користування теплової енергії» , затверджені постановою КМУ від 03.10.2007 р. №1198, позивач просить суд позов задовольнити.

У своєму відзиві від 15.10.2021р. Відповідач стверджує, що він не займав та не експлуатував приміщення, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, приміщення № 1 та не користувалося послугою з централізованого теплопостачання. Відповідач не є споживачем послуг позивача та не несе обов`язку по утриманню приміщення у вигляді сплати за теплопостачання, не отримує продукт позивача у вигляді гарячої води на потреби опалення, не мав та не має наміру на його отримання, так як не використовує спірне вбудоване приміщення у своїй господарській діяльності, що суперечить поняттю споживач відповідно до діючого законодавства. Обов`язок по утриманню спірного нежитлового приміщення покладений на Власника. КП Міськспецексплуатація БМР неодноразово зверталося до міського голови м. Бердянська, Управління комунальної власності Бердянської міської ради, як представника Власника, щодо вирішення спірного питання. Між Позивачем та Відповідачем не укладено договору про розподіл обов`язків та відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, поставку теплової енергії по даним мережам. Не встановлено межу балансової належності ( відповідальності). За відсутності договору купівлі - продажу теплової енергії на потреби населення неможливо врахувати суттєві обставини, що викладені у п.п. 23-28 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, а саме балансову належність систем теплопостачання, нормативний обсяг теплової енергії та інші. Дія Рішення виконавчого комітету БМР від 14.09.2005 р. № 546 Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді не поширюється на Відповідача. Розрахунок вартості начебто спожитої Відповідачем теплової енергії в грудні 2018 р. - березні 2019 р. виконано без урахуванням теплового навантаження на нежитлове приміщення, яке повинно було бути розраховано відповідно до Робочого проекту розрахунку теплового навантаження на опалення помешкання Відповідача, оскільки даний проект не виготовлявся. Вказані Позивачем10115 ккал/год - це теплові втрати вбудованого офісного приміщення за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, вирахуваних відповідно до Робочого проекту розрахунку теплових втрат вбудованого офісного приміщення за адресою: м. Бердянськ, вул.. Центральна, 17 станом на 2020 рік. Посилання позивача у позовній заяві на те, що у нього були всі наявні показники для здійснення розрахунку є недопустимим, оскільки однією із складовою є величина теплового навантаження для КП Міськспецексплуатація БМР. Проте, вказана величина не була встановлена. Виконання розрахунку теплового навантаження на опалення без робочого проекту є хибним та не допустимим. Посилаючись на ст. 1, ч. 4 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 25 ЗУ Про теплопостачання , п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір). За змістом ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск теплової енергії без оформлення договору не допускається. Аналогічні норми наведені в п. 4,14 правил користування тепловою енергією. Проте, Позивач підтверджує той факт, що він здійснює постачання теплової енергії без укладання договору на постачання теплової енергії. Отже, в порушення ст.ст. 179-181 ГКУ Позивач безпідставно, не маючи договірних відносин, протягом тривалого часу відпускав теплову енергію на нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, яке ніким не експлуатувалося. Протягом спірного періоду та по сьогоднішній день Позивачем не було направлено на адресу Відповідача жодного документу (рахунку, акту, податкової накладної), які б підтверджували б надання послуги з теплопостачання та зобов`язували б відповідача прийняти та сплатити за ці послуги. Позивачем не надано до Суду копій документів на спростування вище наведеного

У відповіді на відзив від 25.10.2021р. Позивач зазначив, що Відповідачем визнається та обставина, що за наказом управління комунальної власності Бердянської міської ради №20 від 20 березня 2016 року КП Міськспецексплуатація БМР було прийнято на баланс підприємства на праві господарського відання убудоване нежитлове приміщення площею 118,7 кв. м. Відповідно до статті 398 ЦК України, статті 136 ГК України, п. 3. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, баланс (звіт про фінансовий стан), з моменту передачі Відповідачу приміщення він отримує право володіти та користуватись приміщенням і саме він несе відповідальність щодо утримання майна яке передано йому на баланс, в тому числі і витрати щодо опалення. Розрахунок вартості безпідставно спожитої теплової енергії спожитої Відповідачем розраховано враховуючи діючі тарифи у відповідний період та з урахуванням теплового навантаження, відповідно до розрахунків теплових навантажень. Проектне теплове навантаження на опалення приміщення - 10 115 ккал/година. Передача приміщення від ПАТ Державний ощадний банк України (орендаря) до Відповідача, в подальшому до нового орендаря (ФОП Нікандров О.О.) не змінює розмір теплового навантаження приміщення. Розрахунок теплових втрат вбудованого офісного приміщення за адресою: місто Бердянськ, вул. Центральна, 17 виконано з урахування стану огороджуючих конструкцій. В той же час Відповідач на спростування наданого Позивачем розрахунку теплових навантажень не надає свого розрахунку, документального підтвердження, що спірне приміщення має інший технічний стан в заявлений період ніж той, який описаний в розрахунку. В технічному паспорті в розділі характеристика будинку, господарських будівель та споруд визначено, що об`єкт має централізований вид опалення. Посилання Відповідача на відсутність між сторонами укладеного договору не має ніякого відношення до предмету розгляду в цій справі, оскільки такий договір укладається між теплопостачальною організацією та утримувачем усього будинку (ОСББ, управитель або інша організація, що здійснює утримання будинку та прибудинкової території). Встановити межу балансової належності (відповідальності) мереж теплопостачання між Позивачем та Відповідачем по переданому приміщенню неможливо, оскільки приміщення є вбудованим. Як підтверджується доданою до позовної заяви схемою розподілу меж обслуговування теплових мереж від котельні № 7 між ПРАТ БПТМ та КП БМР Житлосервіс-2А по житловому будинку вул. Центральна, 17, внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення Позивач не обслуговує. В зв`язку з тим, що приміщення є вбудованим і система опалення цього нежитлового приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку, тому теплова енергія на зазначені приміщення подається з початком опалювального сезону та підключення усього будинку. Обмежити постачання теплової енергії призвело б до порушення прав громадян, що проживають у відповідному багатоповерховому будинку. Відповідач не заперечує сам факт надходження теплової енергії до приміщення, наявність в приміщенні мережі централізованого опалення та опалювальних приладів, а лише намагається перекласти витрати на власника приміщення. При цьому за змістом ст. 136 ГК України та наявних документів вбачається, що саме на Відповідача покладено обов`язок щодо утримання переданого йому майна.

Заперечень на відповідь на відзив Відповідач суду не надіслав.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що основним предметом господарської діяльності Приватного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж (Позивач) є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 546 від 14 вересня 2005 року Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді Позивача було визначено виконавцем послуг з теплопостачання (Приватне акціонерне товариство Бердянське підприємство теплових мереж є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж відповідно п.1.2. Статуту).

Позивачем здійснюється господарська діяльність з постачання пари та гарячої води на потреби опалення в м. Бердянськ та Бердянському районі на підставі ліцензій (на виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами) в термін визначений органом виконавчої влади Бердянської міської ради.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання , теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання , закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Позивач здійснює постачання теплової енергії в будинок № 17 по вул. Центральна в місті Бердянськ Запорізької області, в тому числі і до нежитлового убудованого приміщення №1 площею 116,0 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі дев`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку. Дане приміщення згідно з наказом управління комунальної власності Бердянської міської ради № 20 від 30 березня 2016 року та актом приймання-передачі основних засобів від 01 червня 2016 року передані у господарське відання та на баланс Комунального підприємства Міськспецексплуатація Бердянської міської ради - Відповідача у цій справі.

З огляду на те, що в 2018 році Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради було виготовлено новий технічних паспорт, площа вбудованого приміщення змінилась з 118,7 кв. м. на 116,0 кв. м. Дане приміщення належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області та має інженерне забезпечення: теплопостачання та ін.

Наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради від 20.03.2016 р. №20 Про передачу майна та за Актом приймання-передачі основних засобів від 01.06.2016р. в господарське відання та на баланс КП Міськспецексплуатація БМР були передані нежитлове приміщення (№№ 34,35,36,37,38,39,40,41,42), розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, площею 118,7 кв м.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 23.05.2018 р., загальна площа приміщень становить 116,0 кв.м, адреса приміщень: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, приміщення № 1. Дане нежитлове приміщення є власністю територіальної громади міста Бердянська в особі виконавчого комітету Бердянської міської ради (надалі Власник).

Відповідно до ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Частиною 2 статті 135 Господарського кодексу України визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно з п. 3. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

З огляду на викладене суд погоджується з Позивачем, що з моменту передачі Відповідачу приміщення № 1 за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, на підставі наказу Управління комунальної власності Бердянської міської ради від 20.03.2016 р. № 20 Про передачу майна , останній отримав право володіти та користуватись приміщенням і саме він має нести обов`язки щодо утримання переданого йому на баланс майна, в тому числі і зобов`язаний здійснювати витрати щодо його опалення, незалежно від того, чи займало та експлуатувало це приміщення само КП Міськспецексплуатація БМР у своїй господарській діяльності

Жодних доказів того, як це вказано у Відзиві, що КП Міськспецексплуатація БМР неодноразово зверталося до міського голови м. Бердянська, Управління комунальної власності Бердянської міської ради, як представника Власника, щодо вирішення спірного питання до Відзиву не додано. Наказ Управління комунальної власності Бердянської міської ради від 20.03.2016 р. № 20 не містить жодних вказівок на те, що витрати з утримання вказаного приміщення Власник залишив за собою.

Судом встановлено, що 22.12.2018р. КП Міськспецексплуатація як балансоутримувач прийняв від ПАТ "Державний ощадний банк України" філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" вбудоване нежитлове приміщення №№ 34-42 загальною площею 116,0 кв.м. за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17.

В подальшому за Актом здачі-приймання від 24.06.2019р. вказане приміщення було передано КП Міськспецексплуатація БМР в користування ФОП Нікандрову О.О., який уклав з Управлінням комунальної вартості Бердянської міської ради договір оренди комунального майна № 1485 від 24.06.2019р.

З вказаних актів приймання-передачі також вбачається, що в них зафіксована наявність централізованого опалення в приміщенні, які складені за участі Відповідача та орендарів. Відповідач вказаних доводів Позивача не спростував.

Отже, протягом періоду часу з грудня 2018 р. по березень 2019р. вказане приміщення не було в користуванні інших осіб, а тому витрати з утримання вказаного приміщення мав нести саме Відповідач.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про теплопостачання балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 24 Закону України Про теплопостачання споживач зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 25 ЗУ Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Сторони не заперечують той факт, що постачання теплової енергії до приміщення за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17 здійснювалось Позивачем без укладання договору на постачання теплової енергії. Проте, оскільки вказане приміщення є вбудованим до житлового будинку, має спільну з будинком систему опалення, яку неможливо відокремити, то суд погоджується з доводами Позивача відносно обов`язку споживачів, які використовують таке приміщення без укладання договору з теплопостачальниками, оплачувати фактично спожитий обсяг теплової енергії, розрахований згідно з вимогами чинного законодавства України, оскільки теплова енергія до цього приміщення подається з початком опалювального сезону та підключення усього будинку.

Приймаючи рішення суд враховує, що відповідно до Закону України Про теплопостачання , теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплова енергія хоча і є товаром, проте її властивості зводяться до наступного:

1. Теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2. Процес виробництва теплової енергії, як правило, непереривний і невід`ємно

пов`язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3. Теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена.

Тому в зв`язку з тим, що повернення теплової енергії в натурі є неможливим, то Відповідач повинен відшкодувати її вартість.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічні норми щодо наявності договору містяться також у пунктах 4, 14 Правил користування тепловою енергією.

У пункті 3 Правил користування тепловою енергією дано визначення споживача теплової енергії як фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил користування теплової енергії, зокрема з п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач вважає, що оскільки сторони не перебували в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, то поставлена Відповідачеві теплова енергія є безпідставно набутою, а отже Відповідач зобов`язаний відшкодувати її вартість на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Не укладення договору не звільняє Відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

З огляду на вказану правову позицію, Позивачем 02 листопада 2020 року на адресу Відповідача була направлена вимога № 1900 про сплату боргу - вартості безпідставно спожитої теплової енергії, в якій було зазначено: "Займаючи нежитлове приміщення площею 116,0 кв. м. за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Центральна, будинок 17 КП Міськспецексплуатація БМР за період з 22.12.2018 року по 31.03.2019 року безпідставно (без договору купівлі-продажу теплової енергії) спожило теплову енергію вироблену ПРАТ Бердянське підприємство теплових мереж . Так, на підставі наявної величини проектного теплового навантаження на опалення приміщення - 10 115 ккал/година, показів приладу обліку теплової енергії, розраховано, що за період з 22.12.2018 року по 31.03.2019 року підприємство безпідставно отримало теплову енергію на загальну суму 29 917,82 грн. (детальний розрахунок нарахувань додається). Відповідно до ст. 1213 ЦК України та з метою захисту законних прав та інтересів ПРАТ Бердянське підприємство теплових мереж пропонує Вам терміново сплати до 12.11.2020 р. вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 29 917,82 грн., в іншому разі справа про примусове стягнення виставленої суми буде негайно передана на розгляд до суду".

Відповідь на вищезазначену вимогу Позивачем не отримано, грошові кошти Відповідачем не сплачено.

За здійсненим Позивачем розрахунком за період з 22 грудня 2018 року по 31 березня 2019 року Відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 29 917,82 грн.

В обґрунтування розрахунку вартості безпідставно набутої теплової енергії Позивачем використовувались тарифи встановлені:

1. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 05.12.2017 року № 380 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПрАТ Бердянське підприємство теплових мереж . Інформація про зміну тарифу опублікована 07 грудня 2017 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета Південна зоря . З 23.12.2017 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 2 178,30 грн. за 1 Гкал.

2. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 15.01.2019 року № 23 Про встановлення одно ставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПрАТ Бердянське підприємство теплових мереж . Інформація про зміну тарифу опублікована 17 січня 2019 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета Південна зоря . З 01.02.2019 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 1 950,90 грн. за 1 Гкал.

Враховуючи, що нежитлове приміщення, яке знаходиться в господарському відданні та на балансі Відповідача, є вбудованими в багатоповерховий житловий будинок та в ньому наявні внутрішньобудинкові розподільчі мережі централізованого теплопостачання, а тому відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби приміщення здійснювалося з початком опалювального сезону та підключення усього будинку, що підтверджується наданим Позивачем витягом з журналу відпуску теплової енергії на котельні та схемою підключення будинку.

3. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 376 від 02 листопада 2018 року Про початок опалювального сезону 2018-2019 років , вирішено: розпочати опалювальний сезон в м. Бердянськ з 04.11.2018 року.

4. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 120 від 29 березня 2019 року Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років , вирішено: закінчити опалювальний сезон 2018-2019 років в м. Бердянськ - 01 квітня 2019 року.

Разом з тим суд також враховує, що п. 20 Правил користування тепловою енергією , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, встановлено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку . У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У зв`язку з відсутністю у Відповідача приладу обліку, за наявності загально будинкового приладу обліку теплової енергії в заявлений період, обсяг отриманої Відповідачем теплової енергії визначено Позивачем з урахуванням обсягу теплової енергії відпущеної на будинок (акти зняття показів прибору обліку теплової енергії додаються) та з урахуванням його теплового навантаження.

Оскільки між ПАТ Бердянське підприємство теплових мереж та КП Міськспецексплуатація БМР не укладено договору про розподіл обов`язків та відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, поставку теплової енергії по даним мережам,а отже і не встановлено межу балансової належності (відповідальності), а також балансову належність систем теплопостачання, нормативний обсяг теплової енергії та інші обов`язкові умови.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок вартості спожитої КП Міськспецексплуатація БМР теплової енергії в грудні 2018 р. - березні 2019 р . виконано Позивачем без врахування теплового навантаження на нежитлове приміщення, яке мало було бути розраховано відповідно до Робочого проекту розрахунку теплового навантаження на опалення помешкання КП Міськспецексплуатація БМР . Однак, доказів виготовлення Позивачем такого проекту протягом вказаного періоду часу суду не представлено.

Позивач зазначає, що проектне теплове навантаження на опалення приміщення у розмірі 10115 ккал/год. та розрахунок вартості безпідставно спожитої Відповідачем теплової енергії розраховано виходячи з діючих тарифів у відповідний період та з урахуванням теплового навантаження, відповідно до розрахунків теплових навантажень.

Проте суд зауважує, що 10115 ккал/год - це теплові втрати вбудованого офісного приміщення за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17, розрахованих відповідно до Робочого проекту розрахунку теплових втрат вбудованого офісного приміщення за адресою: м. Бердянськ, вул. Центральна, 17 , який виконано на підставі технічного паспорту, виготовленого КП з технічної інвентаризації БМР, станом на 27.08.2020р., візуального обстеження та вимірів приміщень.

Позивачем жодним чином не обґрунтовано яким чином цей проект стосується теплового навантаження вказаного приміщення у спірному періоді грудня 2018р.- березня 2019р .

Отже, суд погоджується з доводами Відповідача відносно того, що посилання Позивача на наявність у нього у грудні 2018 р. - березні 2019р. усіх необхідних показників для здійснення розрахунку вартості спожитої теплової енергії є безпідставним, оскільки така величина теплового навантаження є однією із складових такого розрахунку та ця величина не була встановлена у вказаному періоді часу.

Також Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів направлення на адресу Відповідача щомісячних рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, податкових накладних, або інших первинних документів, які б підтверджували фактичне надання Відповідачу послуг з теплопостачання протягом грудня 2018 р. - березня 2019р., а отже і виникнення у Відповідача обов`язку з оплати наданих послуг.

Додані до позовної заяви Позивачем Акти зняття показів приладу обліку теплової енергії, схема розподілу обслуговування теплових мереж та витяги з Журналу обліку відпуску теплової енергії на опалення для споживачів ПАТ "БПТМ" за адресою м.Бердянськ, вул. Центральна, 17 протягом спірного періоду стосуються усього вказаного будинку і не містять відповідних даних саме щодо спірного приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 01.12.2021

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.