Рішення

від 07.12.2021 по справі 910/13812/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2021Справа № 910/13812/21

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго"

вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, м. Київ, 04112

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг"

вул. Петра Чаадаєва, буд. 2-в, м. Київ, 03146

про стягнення 18 029,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до "ТММ-Холдинг" (далі-відповідач) про стягнення 18 029,87 грн. заборгованості за постачання теплової енергії для опалення місць загального користування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем несвоєчасно вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з лютого 2019 року по квітень 2021 року у останнього утворилась заборгованість у розмірі 16407,63 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем було також нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1170,32 грн та 3% річних у розмірі 451,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 суд відкрив провадження у справі №910/13812/21, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Київтеплоенерго (далі-Позивач або Виконавець) є юридичною особою, предметом діяльності якої є: здійснення, забезпечення та постачання, пари, гарячої води та кондиційованого повітря, виробництво, збирання та розподілення пари, гарячої води для центрального опалення виробництво енергії та інших цілей .

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 28.07.2017 року №914 Про видачу ліцензій Товариству з обмеженою відповідальністю Київтеплоенерго надано право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, та надано право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Тарифи на послуги становили за централізоване опалення при наявності будинкового або квартирного засобу обліку теплової енергії: 1396,96 грн/Гкал (з ПДВ) (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.10.2018р. №1902).

З грудня 2018 року тариф на централізоване опалення встановлено 1561,07 грн. за 1 Гкал. (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.12.2018р. №2261)

Для забезпечення безперебійного надання послуг Позивачем укладено з постачальником та виконавцем послуг договір №222 227 від 26.09.2016 року розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) з двома заявами-приєднання.

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинок №7 по провулку Лабораторний в м. Києві з 01.02.2019 року здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю Київтеплоенерго .

Як зазначає позивача, в порушення статті 24 Закону України Про теплопостачання відповідач не уклав договір з ТОВ Київтеплоенерго та отримував послуги з постачання теплової енергії для опалення місць загального користування.

01.03.2021 року Позивач звернувся з запитом на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно відповіді на запит, було отримано інформаційну довідку №246331793 від 01.03.2021 р., де зазначено, що квартира №360, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 270,9 в будинку №7 по провулку Лабораторний в м. Києві з 09.07.2019 року належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ТММ-ХОЛДИНГ .

З лютого 2019 року по квітень 2021 року включно Позивачем надано Відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 16407,63 грн., однак Відповідачем вони не оплачуються. Претензій з приводу якості отриманих послуг відмови від отримання послуг від Відповідача не надходило. Розрахунок зазначеної вартості спожитих послуг міститься в додатку до цієї заяви.

Тарифи на послуги становили за централізоване опалення при наявності будинкового або квартирного засобу обліку теплової енергії: 1396,96 грн/Гкал (з ПДВ) (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.10.2018р. №1902).

З грудня 2018 року тариф на централізоване опалення встановлено 1561,07 грн. за 1 Гкал. (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.12.2018р. №2261)

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по провулку Лабораторний 7 м. Київ приладом комерційного обліку Аква МВТ-2М НКО1 заводський номер 16-044935 (акт опломбування засобу обліку додається). Основою для зазначеного розрахунку є додані до позовної заяви Розрахунки з показанням приладів будинкового лічильнику теплової енергії за період з 01.02.2019 року по 01.05.2021 року.

Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами квартир.

Розрахунок тепла розраховується на опалювальну площу квартири, яка становить 259,70 кв.м.

На підставі вищевикладеного заборгованість за надані послуги з централізованого опалення спожитих Відповідачем у період з лютого 2019 року по квітень 2021 року включно становить 16407,63 грн.

Позивач звернувся з досудовою вимогою про сплату боргу за надані послуги (вимога від 15.02.2021р. №277), але Відповідач не сплатив заборгованість.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з лютого 2019 року по квітень 2021 року у останнього утворилась заборгованість у розмірі 16407,63 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем було також нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1170,32 грн та 3% річних у розмірі 451,92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України зазначено, що власність зобов`язує, а в ст.32'2 цк вказано, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги (далі Закон №2189) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладенням відповідного договору.

Відповідно до ст. 16 Закону №2189 надання комунальних послуг здійснюється безперервно, крім часу перерв визначених Законом.

Характеристики об`єкта надання послуг: житлове приміщення - квартира №360, яка розташована за адресою м. Київ, провулок. Лабораторний будинок №7.

Відповідно до ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції що діяла на момент виникнення боргу), п.п.18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07. 2005 №630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (редакція Закону про житлово-комунальні послуги діяла на момент виникнення боргу) встановлено обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа №6- 59ис13) від 30 жовтня 2013 року споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Згідно п.1 ст.9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено судом, на підтвердження факту постачання теплової енергії та обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії, позивачем до матеріалів справи було додано копії корінців нарядів на включення та відключення об`єктів, а також акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи, а саме з довідки про стан розрахунків за спожиту від КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплоенергію, вбачається, що відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію, що стало наслідком існування за відповідачем заборгованості у розмірі 16 407,63 грн.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем, який виник в період з лютого 2019 року по квітень 2021 року у розмірі 16407,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1170,32 грн та 3% річних у розмірі 451,92 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1170,32 грн та 3% річних у розмірі 451,92 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" (вул. Петра Чаадаєва, буд. 2-в, м. Київ, 03146, ідентифікаційний код 34731521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 40453893) суму боргу у розмірі 16 407,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 170,32 грн та 3% річних у розмірі 451,92 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов