Постанова

від 12.06.2022 по справі 910/13812/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа№ 910/13812/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.12.2021

у справі №910/13812/21 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг"

про стягнення 18 029,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до "ТММ-Холдинг" (далі-відповідач, скаржник) про стягнення 18 029,87 грн. заборгованості за постачання теплової енергії для опалення місць загального користування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" суму боргу у розмірі 16 407,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 170,32 грн та 3% річних у розмірі 451,92 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/13812/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування рішення скаржник зазначає, що з розрахунків позивача вбачається, що витрати теплової енергії за загально будинковим лічильником повністю дорівнюють витратам на опалення квартир, що не вiдповiдає методиці № 315, є неможливим, оскiльки будинок складається не тільки з квартир, а також з господарського блоку, вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, а тому витрати на опалення МЗК сягають у позивача від 18 до 74 %. Тобто позивач здійснив нарахування на опалення МЗК з порушенням Методики № 315.

Також скаржник зазначає, що відповідач, надіславши відповідь Вимогу позивача № 277 від 15.02.2021, зазначив, що вiн не заперечує проти сплати за опалення МЗК, але після здійснення розрахунку відповідно до Методики № 315. На вказані обставини суд першої інстанції взагалі не звернув уваги, не надав жодної оцінки доводам відповідача

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/13812/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/13812/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13812/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13812/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/13812/21. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 у зв`язку перебування судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13812/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2022 для розгляду справи №910/13812/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/13812/21 прийнято до провадження у визначеному складі. Повторно роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтеплоенерго» є юридичною особою, предметом діяльності якої є: здійснення, забезпечення та постачання, пари, гарячої води та кондиційованого повітря, виробництво, збирання та розподілення пари, гарячої води для центрального опалення виробництво енергії та інших цілей .

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 28.07.2017 №914 Про видачу ліцензій Товариству з обмеженою відповідальністю Київтеплоенерго надано право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, та надано право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Тарифи на послуги становили за централізоване опалення при наявності будинкового або квартирного засобу обліку теплової енергії: 1396,96 грн/Гкал (з ПДВ) (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.10.2018 №1902).

З грудня 2018 року тариф на централізоване опалення встановлено 1561,07 грн. за 1 Гкал. (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.12.2018 №2261)

Для забезпечення безперебійного надання послуг позивачем укладено з постачальником та виконавцем послуг договір №222 227 від 26.09.2016 розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) з двома заявами-приєднання.

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинок №7 по провулку Лабораторний в м. Києві з 01.02.2019 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Київтеплоенерго».

Як зазначає позивач, в порушення статті 24 Закону України Про теплопостачання відповідач не уклав договір з ТОВ «Київтеплоенерго» та отримував послуги з постачання теплової енергії для опалення місць загального користування.

01.03.2021 позивач звернувся з запитом на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно відповіді на запит, було отримано інформаційну довідку №246331793 від 01.03.2021, де зазначено, що квартира №360, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 270,9 в будинку №7 по провулку Лабораторний в м. Києві з 09.07.2019 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТММ-ХОЛДИНГ».

Як зазначає позивач, з лютого 2019 року по квітень 2021 року включно позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 16407,63 грн., однак відповідачем вони не оплачуються. Претензій з приводу якості отриманих послуг відмови від отримання послуг від відповідача не надходило. Розрахунок зазначеної вартості спожитих послуг міститься в додатку до цієї заяви.

Тарифи на послуги становили за централізоване опалення при наявності будинкового або квартирного засобу обліку теплової енергії: 1396,96 грн/Гкал (з ПДВ) (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.10.2018 №1902).

З грудня 2018 року тариф на централізоване опалення встановлено 1561,07 грн. за 1 Гкал. (розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.12.2018 №2261)

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по провулку Лабораторний 7 м. Київ приладом комерційного обліку Аква МВТ-2М НКО1 заводський номер 16-044935 (акт опломбування засобу обліку додається). Основою для зазначеного розрахунку є додані до позовної заяви Розрахунки з показанням приладів будинкового лічильнику теплової енергії за період з 01.02.2019 по 01.05.2021.

Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами квартир.

Розрахунок тепла розраховується на опалювальну площу квартири, яка становить 259,70 кв.м.

На підставі вищевикладеного, за доводами позивача, заборгованість за надані послуги з централізованого опалення спожитих відповідачем у період з лютого 2019 року по квітень 2021 року включно становить 16407,63 грн.

Позивач звернувся з досудовою вимогою про сплату боргу за надані послуги (вимога від 15.02.2021 №277), але відповідач не сплатив заборгованість.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з лютого 2019 року по квітень 2021 року у останнього утворилась заборгованість у розмірі 16407,63 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем було також нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1170,32 грн. та 3% річних у розмірі 451,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що факт заборгованості відповідача перед позивачем, який виник в період з лютого 2019 року по квітень 2021 року у розмірі 16407,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, судом першої інстанції задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1170,32 грн. та 3% річних у розмірі 451,92 грн.

Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне

У ч.4 ст. 319 Цивільного кодексу України зазначено, що власнiсть зобов`язує, а в ст. 322 ЦК Украпни вказано, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене договором або законом.

Вiдповiдно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 2189) споживач здiйснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначенi вiдповiдним договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач з 09.06.2019 є власником кв. 360 в будинку № 7 по пр.Лабораторному в м. Києві.

При цьому, суд в рiшеннi зазначає, що позивачем надавалися послуги відповідачу з централізованого опалення будинку № 7 по пр.Лабораторному в м. Києві, в тому числі опалення МЗК за період з лютого 2019 по 01.05 2021 i виставлялися рахунки також з лютого 2019.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не відповідає дійсності, оскiльки як зазначено вище відповідач в лютому 2019 року не був власником квартири, а тому не міг споживати послуги з опалення, і, вiдповiдно позивач такі послуги вiдповiдачу не надавав.

Отже період, з якого позивач має право нараховувати оплату відповідачу за опалення МЗК є листопад 2019 р. (перший опалювальний місяць).

Таким чином задоволення судом позовної вимоги про стягнення заборгованості за період з лютого 2019 є неправомірним і суперечить Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 319,322 ЦК України.

Водночас колегія суддів зазначає, що з рахунків позивача вбачається, що останні виставлялись на оплату опалення МЗК, оскільки згiдно квартирного засобу облiку теплової енергії (надалі теплолічильник) квартирні покази спожитої теплової енергії становили «о».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент розгляду даної справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, договiр мiж сторонами не підписаний.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа №6- 59ис13) від 30.10.2013 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив вимогу № 227 вiд 15.02.2021 щодо погашення заборгованості за опалення МЗК.

В свою чергу, вiдповiдач листом вiд 22.02.2021 № 06/02 повідомив позивача, що для оплати опалення необхідно надати розрахунки за фактично витрачену теплову енергію на опалення МЗК.

Позивач надав, зроблені ним розрахунки по кв. 360, з яких бачаться, що витрати теплової енергії на опалення МЗК становлять під 18 до 74 % від загальних витрат теплової енергії на весь будинок.

Дослідивши вказані розрахунки позивача, колегія суддів погоджується зі скаржником, що надані позивачем показники витрат не відповідають методиці № 315, якою встановлені обмеження у % на витрати теплової енергії на опалення МЗК.

Колегія суддів зазначає, що зробленi позивачем розрахунки витрат теплової енергії на опалення МЗК не вiдповiдають чинному законодавству і не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження суми заборгованості.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що витрати на опалення МЗК розраховуються не за показами лічильника, а за формулою, визначеною в методиці № 315.

Водночас, суми, зазначені в розрахунку заборгованостi вiдповiдача за опалення МЗК, що доданий до позову, нічим не підтверджені.

Колегія суддів погоджується зі скаржником, що позивач не надав жодних доказів, яким чином і на підставі яких нормативно-правових актів ним зроблені такі нарахування.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що позивачем на підтвердження факту постачання теплової енергії та обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії до матерiалiв справи було додано копiї корінців нарядів на включення та відключення об`єктів, а також акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період. 3 матеріалів справи, а саме з довідки про стан розрахунків за спожиту від КП виконавчого Кипвради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплоенергію, вбачається, що відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію, що стало наслідком існування за відповідачем заборгованості у розмiрi 16 407,63 грн.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів зазначає, що до позовної заяви таких документів, як корiнцi нарядів на включення та відключення об`єктів, а також акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період не надавалися, і в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергiї визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Пунктами 2, 6 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерцiйний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, так само, обсяг теплової енергії, витраченоп на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири опалення (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, або за рішенням співвласників будівлі - за iншим принципом, визначеним цією методикою.

Пунктом 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) встановлено, що у разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Отже, при нарахуванні плати за опалення МЗК у житловому будинку виконавець послуг з централізованого опалення зобов`язаний дотримуватися положень Методики розподiлу мiж споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 (чинна на дату виникнення правовідносин між сторонами), надалі - Методика № 315.

Згідно п.1 ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загально-будинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, примiщення яких не оснащені вузлами розподiльного обліку; порядок розподiлу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води. централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіціенти для розподілу обсягу спожитої теплової енергiї мiж окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерцiйного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та бiльше споживачів.

Згідно абзацу 8 п.1 Розділу ІІ розподіл втрат теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньо-будинкової системи опалення, поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень будівлі здійснюється серед визначених категорій приміщень згiдно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

В абзац 12 п.2 Методики зазначено, що розрахунковий період - установлений договором перiод надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначаються обсяг споживання вiдповiдної комунальної послуги у будівлі та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимiрювання. зазначені у цій методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

В п.3 Методики встановлено, що розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподiльного обліку (теплолічильників, лічильникiв холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у примiщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Пункт 6 розділу 1 Методики визначає порядок розрахунку загальних обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

В останньому абзаці п.п.2 п.6 Методики зазначено, що після визначення загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії її розподіл здiйснюється вiдповiдно до розділів I-VIIІ цієї Методики.

Згідно абзацу 11 п. 1 розділу II Методики значення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (Qмзк), здійснюється вiдповiдно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здiйснюється серед споживачів за категоріями приміщень згiдно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних опалюваних площ об`ємів.

Отже, згiдно Методики, оплата за послугу формується з 3-х складових:

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових приміщень;

- обсяг спожитої теплової енергії на опалення місць загального користування;

- обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньо-будинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається.

Вiдповiдно до п.1, 2 розділу III Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, зареєстрованим в МЮ України 28.12.2018 за № 1502/32954, обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається на підставі показань вузлів розподiльного обліку теплової енергії, вузлів розподiльного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) або приладів-розподілювачів теплової енергії у разі оснащення ними 100% МЗК та допоміжних приміщень.

У разі відсутностi вузлів розподiльного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі:

- одноповерхова будівля -20%;

- двоповерхова - 18 %;

- триповерхова - 16 %;

- п`ятиповерхова - 12 %;

- чотириповерхова - 14%;

- шестиповерхова та вище -10 %.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наявного в матеріалах справи сертифікату відповідності від 20.11.2018 будинок має 24 поверхи.

Дослідивши вищезазначений сертифікат, колегія суддів зазначає, що згідно Сертифікату будинок складається не тільки з квартир, а також з господарського блоку, вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень. підземного паркінгу тощо.

Отже, у разі відсутності окремих лічильників на опалення МЗК (в даному випадку вони вiдсутнi), частка витрат від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі, на опалення МЗК не може перевищувати 10% відповідно до вищевказаної колегією суддів Методики.

Водночас, як зазначалось колегією суддів вище, згідно наданих позивачем розрахунків вбачається, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК у загальних витратах на опалення будинку становить від 18 до 74 %, що значно перевищує норматив, затверджений згаданою вище Методикою, а отже надані позивачем нарахування, з якими погодився суд першої інстанції, є неправомірними та необґрунтованими.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції взагалі не були застосовані норми матеріального права, що регулюють питання опалення МЗК.

Таким чином, для визначення суми, яка підлягає оплаті за надані обсяги централізованого опалення за МЗК, необхідно визначити загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії, відповідно до Методики, врахувавши перелічені вище показники інших витрат.

Проте, з розрахунків позивача вбачається, що витрати теплової енергії за загально будинковим лічильником повністю дорівнюють витратам на опалення квартир, що не вiдповiдає методиці № 315, є неможливим, оскiльки будинок складається не тільки з квартир, а також з господарського блоку, вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, а тому витрати на опалення МЗК сягають у позивача від 18 до 74 %.

Тобто позивач здійснив нарахування на опалення МЗК з порушенням Методики № 315.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що ні з позовної заяви, нi з доданих до позову розрахунків неможливо визначити загальнi обсяги споживання теплової енергії по будинку в цілому, оскiльки показники загально-будинкового лічильника дорівнюють показникам на опалення житла, що є неможливим. Як зазначалося вище згідно Сертифікату будинок складається не тільки з квартир, а також з господарського блоку, вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень,підземного паркінгу тощо.

Отже загально будинковий лічильник включає і витрати на опалення нежитлових приміщень, допомiжних приміщень, технiчних приміщень, підвалів, а також втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньо-будинкової системи опалення, поза межами опалюваних приміщень (розділ II Методики).

Водночас, колегією суддів встановлено, що в розрахунках відсутні показники втрат теплової енергії на опалення нежитлових та інших приміщень, підвалів, втрат теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньо-будинкової системи опалення, поза межами опалюваних приміщень, а також не зазначено на підставі якої Методики, вiдповiдно, за якими формулами, позивач здiйснює розрахунок.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено і не надано належних та допустимих доказів, що сума заборгованості відповідача за опалення МЗК становить 16407,63 грн., а отже суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків щодо задоволення позову в відповідній частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та iнфляцiйних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В абзаці другому п.п.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про вiдповiдальнiсть за порушення грошових зобов`язань» вiд 17.12.2013 N 14 зазначено, що грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дiй кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

У зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено правових підстав для задоволення позовних вимог в частині основного боргу, а також зважаючи на те, що саме позивач не здiйснив перерахунок витрат на опалення МЗК, i не надав відповідачу рахунки, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які порушення з боку відповідача відсутні, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в відповідній частині.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/13812/21 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтеплоенерго" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 40453893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Холдинг" (вул. Петра Чаадаєва, буд. 2-в, м. Київ, 03146, ідентифікаційний код 34731521) 3405 (три тисячі чотириста п`ять грн.) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/13812/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв