Рішення

від 01.12.2021 по справі 911/2506/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2021 р. м. Київ

Справа № 911/2506/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартпарк Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Пласт» про стягнення 2016673грн, за участю представників від:

позивача - Новицький Г.В. (заст.ген.директора з правових питань, діє на підставі статуту);

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандартпарк Україна» (далі - ТОВ «Стандартпарк Україна» ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Пласт» (далі - ТОВ «Р-Пласт» ) про стягнення 2 956 673грн, з яких: 2 940 000грн - основний борг; 16 673грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.06.2021 по 09.08.2021.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, переданого відповідно до видаткової накладної №КИ000001733 від 28.05.2021, у строк, встановлений чинним законодавством (а.с.1-4).

09.09.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зменшення суми позовних вимог та повернення частини судового збору, відповідно до яких зменшує суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 016 673грн, у т.ч.: 2 000 000грн основний борг; 16 673грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.06.2021 по 09.08.2021 (а.с.33).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 15:00 06.10.2021, встановлено строк для подання відповідачем відзиву (а.с.61-63).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 20.09.2021, а відповідачем -28.09.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№0103279725275, 013279725569 (а.с.65,67).

Ухвалою від 06.10.2021 судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання до 14:00 10.11.2021 (а.с.69-70).

Крім того, ухвалою суду від 06.10.2021 позивачу, враховуючи зменшенням розміру позовних вимог, повернуто судовий збір у розмірі 14 100грн (а.с.71-72).

До закінчення строку, встановленого судом ухвалою від 14.09.2021 для подання відзиву на позов, відповідач відповідним правом не скористався; з клопотанням про продовження відповідного строку не звертався.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГП України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 10.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 01.12.2021 (а.с.77-78).

В судове засідання представник відповідача не з`явився; відповідач про дату, час і місце засідання суду повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 10.11.2021. При цьому, поштове відправлення №0103280339532, у якому судом направлено копію відповідної ухвали, повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 23.11.2021, у якій причиною повернення вказано: адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.85-88). Поряд з цим, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення? відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 27.08.2021 (а.с.49), так і станом на 01.12.2021 (а.с.92).

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 10.11.2021 вважаються врученою відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

Позивачем згідно видаткової накладної №КИ000001733 від 28.05.2021 передано відповідачу товар - трубу РЕ, О800/47,4/SDR-17/10АТМ/12500mm у кількості 28 шт за ціною 84500грн без ПДВ на загальну суму 2 940 000грн з ПДВ (а.с.5).

Проте, як вказує позивач у позові, відповідач не здійснив оплату переданого майна, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією №826 від 15.07.2021 (а.с.20), направлення якої підтверджується описом вкладень у поштові відправлення №№0306212299938, 0306212299920 (а.с.13,17), що адресовані відповідачу та направлені за юридичною адресою, а такою фактичною адресою (а.с.11,15), у якій вимагав розрахуватись за переданий товар.

Відповідні поштові відправлення отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №№0911400005144, 0911400003346 про вручення поштових відправлень №№0306212299938, 0306212299920 (а.с.12,16).

Відповідач в рахунок оплати за вказану продукцію в день направлення до суду позовної заяви (а.с.46) перерахував відповідачу 940 000грн, що підтверджується платіжним дорученням №333 від 20.08.2021 (а.с.54).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити переданий товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати.

Заявлені вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як визначено п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, як передбачено відповідною нормою.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Сторонами не дотримано письмової форми правочину, однак, згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу вказаного у накладних товару в усній формі підтверджується письмовим доказом - підписаною сторонами видатковою накладною, якою підтверджено виконання зобов`язання з передачі відповідного товару, а також фактом часткової оплати вказаного товару відповідачем.

Під час розгляду справи по суті відповідач не заперечив факту укладення відповідного правочину шляхом подання доказів.

Таким чином, суд вважає що між сторонами в усній формі укладено правочин, що підтверджено письмовими доказами.

Укладений сторонами договір (правочин) в усній формі є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Так, в силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи, сторонами не надано доказів зміни загального правила, визначеного вищевказаною нормою, щодо строку оплати поставленого товару. Отже, відповідач мав оплатити переданий товар після його прийняття.

Доказів оплати переданого за видатковою накладною товару відповідач не надав, отже, не спростував посилань позивача щодо наявності боргу за переданий товар у розмірі 2 000 000грн.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаних обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 000 000грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.06.2021 по 09.08.2021 у розмірі 16 673грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що за заявлений позивачем період - з 01.06.2021 по 09.08.2021, враховуючи борг у розмірі 2 940 000грн за переданий товар, який існував на час здійснення такого розрахунку, розмір 3% річних за розрахунком суду складає 16 915,07грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 16 673грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог у даній справі, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 30 250,10грн (2016673:100*1,5).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Пласт» (ідентифікаційний код 37917739; 09133, Київська обл., Білоцеркцівський р-н, смт. Терезине, вул.Шкільна, буд. 1, кв. 6) на користь Товариства з обмежено ю відповідальністю Стандартпарк Україна (ідентифікаційний код 35704813; 03117, м. Київ, пр.Перемоги, 67) 2 000 000грн основного боргу, 16 673грн - 3% річних, а також 30 250,10грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.12.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова