Постанова

від 11.07.2022 по справі 911/2506/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Справа№ 911/2506/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Салій І.О.

за участю представників

від позивача: Новицький Г.В.

від відповідача: Ругаль І.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 (повний текст складно 07.12.2021)

у справі №911/2506/21 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водаленд Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт"

про стягнення 2 016 673грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандартпарк» (далі - ТОВ «Стандартпарк») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Пласт» (далі - ТОВ «Р-Пласт») про стягнення 2 956 673 грн, з яких: 2 940 000 грн - основний борг; 16 673грн 3% річних, нарахованих за період з 01.06.2021 по 09.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов`язань щодо оплати товару, переданого за видатковою накладною №КИ000001733 від 28.05.2021, у строк, встановлений чинним законодавством.

09.09.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 2 016 673 грн, з яких: 2 000 000 грн - основний борг; 16 673грн 3% річних. Так позивач зазначив, що відповідач частково оплатив позивачу заборгованість в розмірі 940 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №т 333 від 20.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2021 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Пласт» на користь Товариства з обмежено ю відповідальністю "Стандартпарк Україна" 2 000 000грн основного боргу, 16 673грн 3% річних, а також 30 250,10грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

При ухваленні вказаного судового рішення судом першої інстанції було встановлено, що згідно видаткової накладної № КИ000001733 від 28.05.2021 позивачем було передано відповідачу товар - трубу РЕ, О800/47,4/SDR-17/10АТМ/12500mm у кількості 28 шт за ціною 2 450 000 грн без ПДВ, на загальну суму 2 940 000грн з ПДВ. Відповідач в рахунок оплати за вказану продукцію в день направлення до суду позовної заяви перерахував відповідачу 940 000грн, що підтверджується платіжним дорученням № 333 від 20.08.2021 та відповідно наявності заборгованості у сумі 2 000 000 грн, яку відповідач на момент розгляду справи не сплатив в повному обсязі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов`язання з оплати в повному обсязі за переданий товар, за видатковою накладною № КИ000001733 від 28.05.2021, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування судового рішення апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача, про відсутність рахунку № 9 від 28.05.2021 на оплату покупції під час відвантаження товару, який зазначений позивачем у видатковій накладній № КИ000001733 від 28.05.2021 в якості угоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" у справі №911/2506/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Андрієнко В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 витребувано з Господарського суду Київської області від 01.12.2021 матеріали справи №911/2506/21 та відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21.

Матеріали справи на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли 10.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі № 911/2506/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2022 о 10 год. 15 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.

03.02.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі № 911/2506/21 - без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, а тому підлягають відхиленню судом. Так, позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за переданий товар і таким чином визнав існування боргових зобов`язань, відповідно до видаткової накладної №КИ000001733 від 28.05.2021.

Судове засідання призначене на 24.02.2022 не відбулося.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні (Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022).

Наказом Північного апеляційного господарського суду № 1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Наказом Північного апеляційного господарського суду № 11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В період з 04.04.2022 по 08.04.2022 та з 11.04.2022 по 15.04.2022 суддя Владимирено С.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2022 справу № 911/2506/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі № 911/2506/21 призначено до розгляду на 09.06.2022 о 10 год. 20 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі №911/2506/21 відкладено розгляд справи №911/2506/21 на 23.06.2022 на 10 год 20 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022, у зв`язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. у відпустці з 22.06.2022 по 24.06.2022, сформовано для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" у справі №911/2506/21 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Корсак В.А., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 до провадження вказаною колегією суддів. Справу №911/2506/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 призначено до розгляду на 12.07.2022 на 12:20 год.

30.06.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування сторони (позивача), та просить змінити назву позивача у справі № 911/2506/21 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартпарк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Водаленд Україна», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартпарк» про зміну найменування сторони (позивача). Змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартпарк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Водаленд Україна».

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2022 підтримав вимоги та доводи, викладені в його апеляційній скарзі та просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2022 заперечив проти вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційною інстанцією, позивачем згідно видаткової накладної № КИ000001733 від 28.05.2021 передано відповідачу товар - трубу РЕ, О800/47,4/SDR-17/10АТМ/12500mm у кількості 28 шт за ціною 2 450 000 грн без ПДВ, на загальну суму 2 940 000грн з ПДВ.

Вказана видаткова накладна підписана представниками обох сторін без жодних заперечень та зауважень, у тому числі щодо кількості та якості отриманого товару, строку його поставки, а також щодо документації, яка була додана до товару.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за переданий товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 826 від 15.07.2021, направлення якої підтверджується описом вкладень у поштові відправлення №№ 0306212299938, 0306212299920, що адресовані відповідачу та направлені за юридичною адресою та фактичною адресою, у якій вимагав розрахуватись за переданий товар.

Відповідні поштові відправлення отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0306212299938, 0306212299920.

Відповідач в рахунок оплати за вказану продукцію в день направлення до суду позовної заяви перерахував відповідачу 940 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 333 від 20.08.2021, в якому в графі призначення платежу зазначено: «часткова сплата за трубу зг. рах. № 9 від 28.05.2021 року».

Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем обов`язку оплатити переданий товар, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" 2 000 000 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 16 673 грн. нараховані за період з 01.06.2021 по 09.08.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.180 Господарського суду України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу ч. 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як визначено п. 1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Сторонами не дотримано письмової форми правочину, однак, згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Судом встановлено, що факт укладення сторонами договору купівлі-продажу в усній формі підтверджується письмовим доказом - підписаною сторонами видатковою накладною, якою підтверджено виконання позивачем зобов`язання з передачі відповідного товару відповідачу, а також фактом часткової оплати вказаного товару відповідачем позивачу на суму 940 000,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивачем не було передано рахунку на оплату покупцю № 9 від 28.05.2021, зазначеного у видатковій накладній № КИ000001733 від 28.05.2021.

Дані твердження апелянта спростовуються матеріалами справи, а саме, відповідачем до подачі позову було здійснено часткову сплату за переданий товар, що підтверджується платіжним дорученням № 333 від 20.08.2021, в якому, в графі призначення платежу зазначено: «часткова сплата за трубу зг. рах. № 9 від 28.05.2021 року», тобто зазначений рахунок був наявний у відповідача до відкриття провадження у даній справі.

При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції жодними з наданих йому прав щодо заперечення позову не скористався.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами в усній формі укладено правочин, що підтверджено письмовими доказами.

З урахуванням викладеного, укладений сторонами договір (правочин) в усній формі є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, сторок (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19). Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічний висновок міститься у п. 7.3 постанови Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 908/2258/18).

Узгодження ціни поставки товару у видаткових накладних, які в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами бухгалтерського обліку і за умовами договору - є невід`ємною частиною договору, є досягненням між сторонами згоди щодо ціни товару, а також підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару позивачем і прийняття товару відповідачем та виникнення у відповідача обов`язку з оплати постановленого йому товару у сумі, вказаній в цих документах.

В силу положень ст. 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.10.2021р. у справі № 911/2795/20.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 2 000 000 грн, оскільки на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати за переданий товар відповідно до видаткової накладної № КИ000001733 від 28.05.2021 в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.06.2021 по 09.08.2021 у розмірі 16 673грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16 673,00 грн. за період з 01.06.2021 по 09.08.2021, оскільки останній оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив.

За приписами ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2021 у справі №911/2506/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-Пласт".

4. Матеріали справи № 911/2506/21 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова