Рішення

від 02.12.2021 по справі 925/1463/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1463/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, розглянувши в приміщенні суду у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" м.Черкаси, проспект Хіміків,76

до Черкаського державного бізнес-коледжу, м.Черкаси, вул.Чорновола,243

про стягнення 20106,76 грн заборгованості,

без виклику та участі повноважних представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Черкаського державного бізнес - коледжу

про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 26.12.2017 №138 у розмірі 20106,76 грн;

та про відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою суду від 04.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.12.2021 за правилами письмового позовного провадження без виклику сторін, без проведення судового засідання.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором №1801605103207.

У направленому до суду відзиві від 30.11.2021 №272 (вх.суду №19392/21 від 01.12.2021) відповідач проти задоволення вимог заперечив і вказав, що: договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 26.12.2017 №138 виконаний відповідачем у повному обсязі, заборгованість за отримані послуги станом на 01.01.2020 відсутня; виставлення позивачем у 2020 році додаткового рахунку на вже спожиту та оплачену відповідачем послугу, отриману протягом жовтня-грудня 2018 року, є ознакою зловживання позивачем права, що є неприпустимим з огляду на приписи ст.13 ЦК України; що вимоги НКРЕКП до позивача про перерахунок тарифу не можуть бути застосовані останнім до відповідача, яким належним чином припинено виконання умов договору у спірний період.

Адреси сторін, зазначені у позовній заяві, та місце проведення сторонами господарської діяльності відповідають адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Позивачем надано до суду оригінали документів для огляду.

Позивачем підстави чи предмет спору не змінено; розміру позовних вимог не збільшено і не зменшено; доказів повного погашення боргу до суду не надано.

В позасудовому порядку спір сторонами не вирішено.

Інших доказів сторонами не надано.

02.12.2021 складено рішення суду без його проголошення - відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

26.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (учасник) та Черкаський державний бізнес-коледж (замовник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №138 (далі - Договір, а.с.7-11), за умовами якого: за цим договором учасник зобов`язується у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1); найменування предмета закупівлі: ДК 021:2015:09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість товарів (послуг або кількісні характеристики за цим Договором робіт): 500 Гкал (п.1.2); тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору. На момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1460,60 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (п.1.4); ціна цього договору становить 730300,00 грн (сімсот тридцять тисяч триста гривень) 00 коп (з ПДВ) (п.1.5); постачання теплової енергії здійснюється: - для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону (орієнтовно з 15 жовтня по 5 квітня); - для потреб гарячого водопостачання - протягом року (п.2.3); замовник має право: отримувати своєчасно та належної якості теплову енергію згідно із чинним законодавством України, договором в обсягах згідно з п.1.2 договору (п.4.1.2); замовник зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим договором (п.4.2.1); учасник має право: здійснювати контроль за виконанням замовником умов цього договору (п.5.1.1); вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору (п.5.1.2); учасник зобов`язується надавати замовникові інформацію про обсяги постачання теплової енергії, тарифи (ціни), вартість, порядок оплати, методику розрахунку на умовах, визначених цим договором (п.5.2.16); облік визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом, розрахунковим способом (п.6.1); приладним способом облік теплової енергії здійснюється замовником за показаннями приладів комерційного обліку за період з 28 числа попереднього місяця по 29 число поточного (звітного) місяця та розраховується як добуток кількості (витрати) води на її теплоємність та різницю температур у подавальному та зворотному трубопроводі теплової мережі (п.6.2) для обліку споживання теплової енергії приладним способом застосовуються виключно прилади комерційного обліку теплової енергії, прийняті учасником (п.6.3); комерційний облік спожитої теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, встановленому на межі продажу теплової енергії між учасником та замовником (п.6.4); розрахунок реалізованої теплової енергії замовнику за звітний період здійснюється учасником за фактом відпуску теплової енергії на межі продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення замовника (населення, бюджет, інші) по наступних складових: - за кожну відпущену гігакалорію (Гкал) теплової енергії (...) (п.8.1); оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою (п.8.2); замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді (п.8.3); оплата за спожиту енергію здійснюється у грошовій формі (у гривні) або, за згодою сторін, в іншій не заборонений законодавством України спосіб (п.8.4); грошові кошти за теплову енергію перераховуються замовником на банківський рахунок учасника, вказаний в цьому договорі (п.8.5); у разі порушення умов договору однією із сторін - сторони складають та підписують відповідні акти, у яких зазначаються строки, види порушень тощо (п.10.1.2); у разі неможливості досягти згоди в т.ч. з питань оплати теплової енергії, сторони звертаються до суду для вирішення спірного питання (п.10.1.4); цей договір діє протягом 2018 року (п.12.1.1); договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року (п.12.1.2); умови цього договору поширюються на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.01.2018 року (відповідно до п.3 статті 631 Цивільного кодексу України) (п.12.1.3); в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунку (п.12.1.5).

Відповідно до додатку 3 "Акт розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності сторін за межі продажу теплової енергії" (а.с.13) до договору сторони встановили, що: межею поділу балансової належності (відповідальності) між учасником та замовником є зовнішня стіна теплової камери ТК-312/2; межею поділу експлуатаційної відповідальності між учасником та замовником є зовнішня стіна теплової камери ТК-312/2; межею продажу теплової енергії є зовнішня стінка теплової камери ТК-312/2.

31.08.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист №25/6687 із повідомленням, про те, що відповідно до постанов НКРЕКП від 14.06.2018 №404 та від 14.06.2018 №407 (які набирають чинності з 16.08.2018): тариф на теплову енергію становитиме 1047,75 грн за 1 Гкал (без ПДВ); тариф на послугу з централізованого водопостачання гарячої води - 55,28 грн за 1 куб.м (без ПДВ) відповідно (а.с.34).

16.10.2018 між сторонам укладено додаткову угоду №1, за умовами якої (у зв`язку із зменшенням Черкаським державним бізнес-коледжем використання теплової енергії) до договору від 28.12.2017 №138 внесено зміни: до п.1.2. - щодо зменшення кількісної характеристики товарів за цим договором до 370 Гкал; та до п.1.5. - щодо зменшення ціни договору - 465201,00 грн (а.с.35).

У період з листопада до грудня 2018 року позивачем на виконання умов договору відпущено відповідачу теплової енергії в обсязі 98,90 Гкал за тарифом 1047,75 грн/Гкал на загальну суму 103 622,48 грн та відповідно до п.8.2 виставлено на її оплату рахунок-фактуру від 30.11.2018 №3786 на суму 22589,49 грн та від 19.12.2018 №4510 на суму 81032,99 грн (а.с.14).

У позовній заяві позивач підтверджує факт сплати відповідачем вартості фактично спожитої теплової енергії за період з листопада до грудня 2018 року.

29.02.2020 позивачем на підставі п.п.2.2 постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 17.12.2019 №2884 "Про накладення штрафу на ПРАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" за категоріями "бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації" здійснено перерахунок-донарахування недонарахованих коштів, шляхом перерахунку та нарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

Різниця між тарифом, за яким відповідачем здійснено розрахунок за фактично використану теплову енергію як кінцевим споживачем за період з листопада до грудня 2018 року, і тарифом, за яким позивачем здійснено перерахунок вартості поставленої відповідачу на виконання умов договору теплової енергії, складає 169,42 грн за 1 Гкал тепла (1217,17 грн - 1047,75 грн = 169,42 грн). Таким чином з урахуванням перерахунку вартості поставленої теплової енергії заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в листопаді - грудні 2018 року становить 20106,76 грн (169,42 грн х 98,9 Гкал = 16755,63 грн; 16755,63 грн тарифу + 3151,13 грн ПДВ = 20106,76 грн боргу).

Відповідачем рахунок-фактура від 29.02.2020 №765 (а.с.15) на суму 20106,76 грн сплачено не було, що підтверджується карткою бухгалтерського обліку ПРАТ "Черкаське хімволокно" по рахунку 361 за контрагентом "ФІМЛІ" за період з 20.02.2020 до 29.09.2021 (а.с.16).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача в Господарський суд Черкаської області для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу, що є предметом даного судового розгляду.

Відповідач у відзиві від 30.11.2021 №272 (вх.суду №19392/21 від 01.12.2021) проти задоволення позовних вимог заперечив і вказав, що: договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 26.12.2017 №138 виконаний відповідачем у повному обсязі, заборгованість за отримані послуги станом на 01.01.2020 відсутня; виставлення позивачем у 2020 році додаткового рахунку на вже спожиту та оплачену відповідачем послугу, отриману протягом жовтня-грудня 2018 року, - є ознакою зловживання позивачем правом, що є неприпустимим з огляду на приписи ст.13 ЦК України; що вимоги НКРЕКП до позивача про перерахунок тарифу не можуть бути застосовані останнім до відповідача, яким належним чином припинено виконання умов договору у спірний період.

Інших доказів суду не надано.

Оцінюючи письмові пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення донарахованої заборгованості за отриману та спожиту відповідачем (як кінцевим споживачем) теплову енергію згідно з договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 27.02.2018 №1016.

Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.2 ст.13. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини;

ч.1 ст.14. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства;

ст.204 . Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

ч.1 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд погоджується з доводами позивача, що дії сторін спрямовані на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.4 та 11 Цивільного кодексу України.

Позивач є самостійною юридичною особою, з внесенням даних в ЄДРПОУ, з присвоєнням реєстраційного коду; є суб`єктом природної монополії; здійснює ліцензовану господарську діяльність - ліцензія № 374 від 30.11.2012 на постачання теплової енергії (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444) (а.с. 20).

Відповідач є юридичною особою та освітньою установою з бюджетною формою фінансування.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ціни (тарифи) на теплопостачання є предметом державного регулювання.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, за своєю правовою природою договір, укладений сторонами є договором постачання енергоносіїв приєднаними мережами (з елементами послуги) та регулюється положеннями параграфу 5 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст.204 ЦК України), пріоритет умов договору та неприпустимість внесення змін в умови договору після його виконання.

Відповідно до положень ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Предметом спору є донарахування та стягнення позивачем вартості спожитої та частково оплаченої відповідачем теплової енергії за період листопад - грудень 2018 року.

Тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, не являються предметом узгодження між сторонами та можуть змінюватись протягом дії цього Договору. На момент укладення договору тариф на послуги тепла відповідно до п.1.4. становив 1460,60 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

На виконання умов договору позивачем у період з листопада до грудня 2018 року поставлено відповідачу теплової енергії в обсязі 98,9 Гкал за тарифом 1047,75 грн, що підтверджується виставленими до оплати рахунками-фактур від 30.11.2018 №3786 на суму 27107,39 грн та від 19.12.2018 №4510 на суму 81032,99 грн.

29.02.2020 позивачем на підставі п.п.2.2 постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 17.12.2019 №2884 "Про накладення штрафу на ПРАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" за категоріями "бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації" здійснено перерахунок-донарахування недонарахованих коштів, шляхом перерахунку та нарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

За результатами здійсненого перерахунку відповідачу виставлено рахунок-фактуру від 29.02.2020 №765 на суму 20106,76 грн, яка є предметом спору.

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст.189, ст.191 ГК України) та не може бути врегульована самостійно сторонами на свій розсуд.

Частиною 1 ст. 12 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч.3 ст.12 Закону).

Відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг":

ч.1 ст.1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України;

п.2, 3 ч.2 ст.3. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

ч.9 ст.14. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг;

п.1 ч.1. Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;

п.13 ч.1 ст.17. Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу;

п.5, 7 ч.4 ст.19. Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та внесення змін до відповідних інвестиційних програм.

Згідно із Законом України "Про теплопостачання":

ст.16. До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать: (...) встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також тарифів на теплову енергію, що виробляється за допомогою систем автономного теплопостачання, суб`єктам господарювання - ліцензіатам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

ст.19. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії;

ст.24. Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. (...) Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до Закону України "Про природні монополії":

ч.1 ст.10. Суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;

ст.8. Предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.

Згідно з Господарським кодексом України:

ч.1 ст.275. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

ч.5 ст.275. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язаний постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - здійснити оплату отриманої теплову енергії за встановленими тарифами. Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторонами договору не погоджено.

Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись уповноваженим органом протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення).

Водночас, відповідачем повного розрахунку із позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1217,17 грн за 1 Гкал, встановленим НКРЕКП, за період з листопада до грудня 2018 року здійснено не було. Тому вважати договір належно виконаним за вказаний період - не можна.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії за період з листопада до грудня 2018 року відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ("Chapman vs. the United Kingdom"), заява №27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Черкаського державного бізнес-коледжу (18028, м.Черкаси, вул.В.Чорновола,243, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02548593, номер рахунку в банку невідомий)

на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (18036, м.Черкаси, пр-кт Хіміків,76, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00204033, номер рахунку в банку невідомий)

20106,76 грн (двадцять тисяч сто шість гривень 76 коп) заборгованості за поставлену теплову енергію та 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 03.12.2021.

Суддя Г.М.Скиба