Постанова

від 23.11.2021 по справі 910/17338/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17338/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 (суддя Павленко Є. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.)

у справі № 910/17338/20

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість"

про розірвання договору та виселення

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Васильєва Т. С., відповідача - Шох С. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач, РВ ФДМУ по м. Києву) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" (далі - відповідач, ТОВ "ВБ Нерухомість") про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26.12.2013 № 6718, а також про виселення відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень (п`ятиповерхової фасадної будівлі з підвалом, літера Б, площею 3 165,8 кв.м, та чотирьохповерхової будівлі з підвалом, літера В, площею 1 963,3 кв.м) загальною площею 5 129,1 кв.м, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо сплати орендних платежів, що, на думку Відділення, є істотним порушенням умов вищезазначеного договору оренди.

3. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що вищезазначені порушення виникли з березня 2017 року, і строк фактичної сплати орендних платежів у більшості випадків не перевищував 10 днів, що спростовує доводи позивача про можливість спричинення вказаними діями значних збитків державі. Також відповідач вказував на те, що належним чином виконав свої зобов`язання по орендній платі та у нього відсутня заборгованість перед позивачем, нарахована за період з червня 2020 року по вересень 2020 року. Крім того, відповідач наголошував, що до правовідносин, які склалися між сторонами у зв`язку з істотним порушенням з боку відповідача умов Договору оренди, яке призвело до звернення позивача до суду, слід застосовувати не статтю 651 ЦК України, а статтю 652 ЦК України "Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин"

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021, позов задоволено.

5. Розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26.12.2013 № 6718, укладений між РВ ФДМУ по м. Києву і ТОВ "ВБ Нерухомість".

6. Вирішено виселити ТОВ "ВБ Нерухомість" у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень (п`ятиповерхова фасадна будівля з підвалом літ. "Б" площею 3 165,8 кв.м та чотирьохповерхова будівля з підвалом площею 1 963,3 кв.м, що знаходяться у дворі (всередині кварталу) літ. "В"), загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, та перебувають на балансі державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України".

7. Суди попередніх інстанцій дослідили, що з розрахунків заборгованості ТОВ "ВБ Нерухомість" за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2013 № 6718, станом на 16.02.2021 ТОВ "ВБ Нерухомість" всупереч положенням статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, та пунктів 3.1., 3.6., 5.4. договору, систематично та протягом декількох років порушувало терміни здійснення платежів за цим договором - як в частині порушення термінів внесення платежів, так і в частині повного внесення сум нарахованих платежів з орендної плати.

8. Так, суди встановили, що згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "ВБ Нерухомість" з орендної плати станом на 28 жовтня 2020 року, доданим позивачем до позовної заяви, вбачається що відповідачем неодноразово були прострочені платежі з орендної плати, зокрема: за травень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, травень 2020 року. Дана обставина щодо несвоєчасної оплати не заперечувалась і самим відповідачем у його відзиві. Станом на 28.10.2020 у відповідача наявна заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 1 984 482,69 грн. Водночас, навіть зважаючи на часткову оплату спірної заборгованості, борг відповідача по орендній платі, станом на 16.02.2021, збільшився до 2 606 283,35 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача від цієї ж дати, наявним у матеріалах справи.

9. Враховуючи встановлені у справі обставини (що не спростовані відповідачем) щодо істотного порушення відповідачем умов договору, що полягає у систематичному невиконанні зобов`язань щодо погашення сум заборгованості за користування орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, а також приписи пункту 10.7.3 договору, ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди дійшли висновку про наявність підстав для розірвання договору.

10. А оскільки договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26.12.2013 року № 6718 підлягає розірванню, наявні правові підстави для виселення відповідача з орендованих приміщень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Відповідач подав касаційну скаргу (з урахування доповнень до касаційної скарги від 21.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021, які подані в межах строку на касаційне оскарження), у якій просить визнати необґрунтованою відмову у відводі головуючої судді Скрипки І. М. та скасувати протокольну ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 про відмову у відводі судді. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, справу № 910/17338/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

12. Скаржник зазначає, що спірні судові рішення ухвалені без урахування висновків Верхового Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 27.02.2018 у справі № 927/764/17, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 12.06.2018 у справі № 910/21034/17.

13. Скаржник вказує на помилкове застосування судами висновків, викладених у постанові від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, з огляду на неподібність правовідносин.

14. Відповідач посилається на необґрунтовану відмову у відводі судді Скрипки І. М. від участі у розгляді справі № 910/17338/20, який був заявлений адвокатом усно у судовому засіданні 02.09.2021, з огляду на те, що адвокату було відмовлено у відкладенні розгляду справи для можливості ознайомитися з поданими позивачем додатковими поясненнями до відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу позбавило відповідача можливості довести свою правову позицію щодо звільнення останнього від орендної плати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова КМУ №611).

15. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України, п. 2 Постанови КМУ №611 та п. 1 додатку №2 до вказаної Постанови.

16. Також скаржник зазначає, що до судового засідання 02.09.2021 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, які мають істотне значення для вирішення справи, яке судом апеляційної інстанції не розглянуте, а також посилається на недослідження судами зібраних у справі доказів, а саме додаткових умов Договору оренди.

17. З урахуванням доповнень до касаційної скарги скаржник зазначає, що договір оренди від 26.12.2013, а саме пункт 10.7, не відповідає умовам типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 N 1774 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 9.08.2007 N 1329) зі змінами, і доповненнями, внесеними наказами Фонду державного майна України від 27.08.2018 N 1113. Звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

18. Скаржник вказує на застосування приписів ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України без врахування висновку Верховного Суду. викладеному в постанові від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19.

19. З урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник додатково зазначає про застосування приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 184 Господарського кодексу України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 927/253/19, від 11.12.2018 у справі № 921/375/17-г/14; застосування приписів ч.5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/17012/15; застосування приписів ст. 652 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.07.2018 у справі № 484/3687/16-ц; застосування приписів ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.11.2020 у справі № 910/15057/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19.

Позиція інших учасників справи

20. Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. 26.12.2013 року між ТОВ "ВБ Нерухомість" та РВ ФДМУ по м. Києву укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6718 (далі - Договір оренди), за умовами якого (у редакції договору про внесення змін до цієї угоди від 19.02.2019 № 6718/04) останнє передало відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (п`ятиповерхову фасадну будівлю з підвалом літ. "Б" площею 3 165,8 кв.м та чотирьохповерхову будівлю з підвалом площею 1 963,3 кв.м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. "В"), загальною площею 5 129,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, та перебувають на балансі державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України". Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 1 880 кв.м, код - 8000000000:76:023:0026. Вартість нерухомого майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2018 і становить 57 900 000,00 грн без ПДВ.

22. У подальшому між сторонами укладенні договори: від 15.12.2014 № 6718/01, від 01.09.2016 № 6718/02, від 19.06.2018 № 6718/03 та від 19.02.2019 № 6718/04 - про внесення змін до Договору оренди. Зазначені угоди підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками вказаних юридичних осіб, а також нотаріально посвідчені.

23. Згідно з пунктом 1.2 договору (з урахуванням положень вказаних додаткових угод) майно передається в оренду з метою розміщення: підвал та перший поверх (будівля літера "Б", загальною площею 985,0 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 700,1 кв.м) - для розміщення ресторанів, торговельних об`єктів з продажу окулярів, лінз скелець; другий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 541,6 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 416,7 кв.м), четвертий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 536,5 кв.м та будівля літера "В", загальною площею 424,2 кв.м), п`ятий поверх (будівля літера "Б", загальною площею 561,7 кв.м) - для розміщення офісних приміщень.

24. За змістом пунктів 2.1 - 2.4 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному Методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

25. Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становила без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2018 року) - 900 203,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 року була встановлена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснювалася в порядку, передбаченому законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначалася шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.

26. Пунктом 3.5 Договору оренди встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

27. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6 Договору оренди).

28. Пунктом 5.4 Договору оренди встановлено, що орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

29. Пунктом 10.1 Договору оренди сторони визначили, що він укладений на 15 років, зі строком дії з 26.12.2013 до 26.12.2028 включно.

30. Зміни до умов цього правочину або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3 Договору оренди).

31. Відповідно до пункту 10.6 Договору оренди його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

32. Умовами пункту 10.7.3 Договору оренди сторони погодили, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично (більше трьох разів) порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим правочином та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.

33. 26.12.2013 між сторонами у справі підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі, за яким вищенаведене нерухоме майно передано в оренду відповідачу.

34. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення пункту 5.4 Договору оренди відповідач протягом дії спірного правочину систематично (більше трьох разів) порушував терміни здійснення платежів щодо сплати орендної плати. Відповідач не в повному обсязі сплатив орендну плату, станом на 28.10.2020 заборгованість перед Державним бюджетом України за період з червня 2020 року по вересень 2020 року склала 2 045 017,38 грн, з яких 1 984 482,69 грн - заборгованість з орендної плати, 53 848,10 грн - пеня, 6 686,59 грн - інфляційні втрати, у зв`язку з чим позивач просив розірвати спірний договір оренди.

35. З огляду на допущені ТОВ "ВБ Нерухомість" порушення пунктів 3.1, 3.6 - 3.8, 5.4 Договору оренди, позивач направив на адресу відповідача пропозицію від 21.10.2020 № 30-06/9159 про дострокове розірвання Договору оренди, копія якої наявна у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

37. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

38. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

39. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

40. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

41. Предметом розгляду цієї справи є вимоги РВ ФДМУ по м. Києву про розірвання Договору оренди з підстав неналежного виконання орендарем умов Договору оренди щодо повного та своєчасного виконання зобов`язань зі сплати орендної плати.

42. Як зазначено вище, враховуючи встановлені у справі обставини (що не спростовані відповідачем) щодо істотного порушення відповідачем умов договору, що полягає у систематичному невиконанні зобов`язань щодо погашення сум заборгованості за користування орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, а також приписи пункту 10.7.3 договору , ч.2 ст. 651 ЦК України, суди дійшли висновку про наявність підстав для розірвання договору.

43. Натомість у справі № 910/2861/18 предметом розгляду первісних позовних вимог були вимоги про виконання умов інвестиційного договору на реалізацію проєкту будівництва, визнання права власності на гуртожиток, а за зустрічним позовом - розірвання інвестиційного договору у зв`язку з істотним порушенням його умов, зокрема, стосовно внесення частини внеску у фінансування об`єкта нерухомості, а також щодо передачі земельної ділянки, яка є об`єкта інвестування, для будівництва. Матеріально-правове регулювання, а також фактично-доказова у наведеній справі, та у справі, яка переглядається, суттєво відрізняються, що свідчить про неподібність правовідносин.

44. Позовні вимоги у справах № 927/764/17 (розірвання договору оренди земельної ділянки), № 927/763/17 (розірвання договору оренди земельної ділянки), № 910/21034/17 (розірвання договору поруки) обґрунтуванні істотною зміною обставин, що підпадає під правове регулювання приписів ст. 652 ЦК України та свідчить про відмінне правове регулювання у цих справах, та у справі, яка переглядається, у якій позовні вимоги обґрунтовані з посиланнями на приписи ст. 651 ЦК України та умови договору щодо підстав для його дострокового розірвання.

45. У справі № 910/12787/17 предметом дослідження були вимоги про визнання недійсними пунктів спірних кредитних договорів як таких, що порушують права позивача, оскільки фактично збільшують суму заборгованості позичальників за кредитними договорами, виконання зобов`язань за якими забезпечено іпотекою належного позивачеві майна на яке, відповідно, банк набуває право звернення стягнення у разі невиконання позичальниками умов таких кредитних договорів. Суди у наведеній справі досліджували обставини на предмет відповідності / невідповідності умов кредитних договорів вимогам ст.ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України, а не підстави для розірвання договору оренди державного майна в зв`язку з порушенням умов договору щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, як у справі, що переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин.

46. Правовідносини у справі № 927/253/19 (про визнання за позивачем права на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу, спонукання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу) та у справі № 921/375/17-г/14 (про врегулювання розбіжностей до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за первісним позовом і про скасування технічних умов за зустрічним позовом) очевидно не є подібними з тим, що виникли між сторонами у справі, яка переглядається, ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

47. Предметом спору в справі № 910/17012/15 були вимоги про розірвання договору оренди комунального майна для проведення занять з дітьми з підстав відсутності полісу страхування об`єкта оренди та ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти. Висновки Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 про направлення справи на новий розгляд пов`язані з необхідністю судам надати оцінку доводам відповідача, які він наводив під час розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанцій, щодо можливості укласти договір страхування орендованого майна, а також необхідності наявності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти для використання орендованого майна. Враховуючи, що відповідні доводи відповідача були заявлені ним під час розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанцій, а доводи відповідача в справі, яка переглядається, щодо невідповідності пункту 10.7 Договору оренди умовам чинного типового договору, таким критеріям не відповідають, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин.

48. У справі № 199/3846/19 предметом розгляду були вимоги про розірвання кредитного договору у зв`язку з тим, що відповідач не повідомив про зміну місця реєстрації, а також у зв`язку з тим, що у сім`ї відпала підстава для надання житлового приміщення. Враховуючи, що у справі, яка переглядається, позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна пов`язані із неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань щодо повної, своєчасної сплати орендних платежів, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у цих двох справах.

49. У справі № 910/15057/18 суди розглядали вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань, передбачених умовами договору, щодо здійснення забудови протягом 3 років з дня державної реєстрації договору. Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 дійшов висновку про скасування судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог та направлення справи на новий розгляд з метою надання судами оцінки обставинам справи з урахуванням підстави заявлених позовних вимог, а саме можливість дострокового розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених умовами договору - незавершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проєктною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

50. У справі № 910/4391/19 предметом розгляду були вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди (найму).

51. Обставини, що формують зміст спірних правовідносин та підлягали дослідженню судами у наведених справах та у справі, яка переглядається, суттєво відрізняються, а тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у контексті доводів скаржника щодо застосування судами приписів ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.11.2020 у справі № 910/15057/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19.

52. Стосовно посилань скаржника на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 11.07.2018 у справі № 484/3687/16-ц, то колегія суддів зазначає, що від відповідного висновку щодо підстав розірвання договору оренди землі у зв`язку з виплатою орендної плати у меншому розмірі відступила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17.

53. Таким чином, касаційна скарга не містить посилань на судові рішення саме у подібних правовідносинах з урахуванням предмета і підстав заявлених позовних вимог, обставин, що підлягають дослідженню судами у контексті спірних правовідносин, а також висловлених сторонами доводів і заперечень під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій (пункти 2, 3, 41 - 51 цієї постанови).

54. За таких обставин, не підтвердилася підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

55. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 13 цієї постанови, оскільки відповідні доводи не свідчать про оскарження відповідачем висновків судів з підстав, визначених ч.2 ст. 287 ГПК України.

56. Стосовно доводів скаржника, викладених у пунктах 15, 17 цієї постанови Суд зазначає таке.

57. Як зазначено вище, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що фактична сплата орендних платежів у більшості випадків не перевищувала 10 днів, що спростовує доводи позивача про можливість спричинення вказаними діями значних збитків державі, а також зазначав, що належним чином виконав свої зобов`язання по орендній платі та у нього відсутня заборгованість перед позивачем, нарахована за період з червня 2020 року по вересень 2020 року. Крім того, відповідач наголошував, що до правовідносин, які склалися між сторонами у зв`язку з істотним порушенням з боку відповідача умов Договору оренди, яке призвело до звернення позивача до суду, слід застосовувати не статтю 651 ЦК України, а статтю 652 ЦК України "Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин".

58. Суди спростували відповідні доводи відповідача з посиланнями на відповідні обставини справи та приписи законодавства. Так, суди встановили, що матеріалами справи підтверджено істотне порушення відповідачем умов Договору оренди, що полягає у систематичному невиконанні зобов`язань щодо погашення сум заборгованості за користування орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим РВ ФДМУ по м. Києву значною мірою позбавляється того, на що розраховувало при укладенні спірного договору. Крім того, суди дослідили наявність заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів як станом на момент звернення з позовом, так і на час розгляду справи.

59. Окрім того, апеляційний господарський суд вказав на помилковість доводів відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів ст. 652 ЦК України.

60. Обставини щодо невідповідності пункту 10.7 Договору оренди умовам чинного типового договору, а також наявності підстав для зменшення орендарю розміру орендної плати на підставі приписів Постанови КМУ №611 не були заявлені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі на рішення місцевого господарського суду.

61. У касаційній скарзі відповідач зазначає про намір обґрунтувати свої заперечення наявністю підстав для зменшення орендної плати на підставі приписів Постанови КМУ №611 у судовому засіданні 02.09.2021 у суді апеляційної інстанції, що за твердженнями відповідача він позбавлений був можливості зробити.

62. Разом з тим, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові відреагував на відповідні доводи відповідача та зазначив, що відповідач протягом розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не заявляв та не надавав доказів на підтвердження наявності в нього обставин, які б унеможливлювали користування орендованим приміщенням та надавали б право на зменшення або звільнення від внесення орендної плати, а також , що ТОВ "ВБ Нерухомість" не стверджувало та не надавало жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які б дали право останньому вимагати зменшення орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2013 № 6718 на підставі приписів Постанови КМУ №611.

63. З урахуванням викладеного у пункті 60 цієї постанови, а також враховуючи межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені приписами статті 300 ГПК України, у Суду відсутні підстави для формування висновку про який зазначено у пункті 15 цієї постанови.

64. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 14 цієї постанови, Суд зазначає таке.

65. З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 02.09.2021 представник відповідача Юхименко Д. Ю. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, оскільки останній є новим представником ТОВ "ВБ Нерухомість". У задоволенні вказаного клопотання суд апеляційної інстанції ухвалою від 02.09.2021 відмовив з посиланнями на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що попередні представники відповідача відсторонені від представництва інтересів ТОВ "ВБ Нерухомість".

66. У судовому засіданні 02.09.2021 представник відповідача заявив усне клопотання про відвід головуючому в справі судді Скрипці І. М., у зв`язку з тим, що у даній справі у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи відмовлено, що, на думку представника відповідача, призводить до перешкоджання його адвокатській діяльності.

67. Ухвалою від 02.09.2021 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні усної заяви представника відповідача адвоката Юхименко Д. Ю. про відвід головуючого у справі №910/17338/20 судді Скрипки І. М. з посиланням на ч. 4 ст. 35 ГПК України.

68. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування заяви про відвід, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, не можуть бути підставою для відводу головуючого у справі судді Скрипки І. М. від розгляду даної справи, а тому не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

69. Доводи відповідача, викладені у пункті 16 цієї постанови містять декларативний характер і не підтвердженні матеріалами справи.

70. Доводи скаржника щодо недослідження судами зібраних у справі доказів, а саме додаткових умов Договору оренди: (1) пов`язані із запереченнями, які не були заявлені відповідачем під час розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанцій; (2) не відповідають вимогам п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України (підстави касаційного оскарження, передбачені п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилися); (3) не доводять порушення судами норм процесуального права; (4) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

72. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВБ Нерухомість", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

73. Доводи касаційної скарги відповідача, в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (інші доводи скаржника не обґрунтовані посиланнями на відповідні пункти частини 2 статті 287 ГПК України), у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/17338/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі № 910/17338/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил