Ухвала

від 06.12.2021 по справі 910/2094/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2094/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства Сервісно-видавничий центр (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021

зі справи № 910/2094/19

за позовом Підприємства

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

про визнання недійсним рішення від 11.12.2018 № 715-р,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Підприємство звернулося з касаційною скаргою від 08.11.2021 до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 повністю, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва. При цьому Підприємство заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги касаційний суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Клопотання Підприємства про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано обчисленням строку касаційного оскарження з дати отримання тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду - 18 . 10.2021, про що, на думку скаржника, свідчить відмітка вхідної кореспонденції від 18 . 10.2021 вхід. № 473 на копії першого аркушу постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, долученої до матеріалів касаційної скарги. Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не реєстрації на підприємстві.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для поновлення встановленого законом процесуального строку відсутні, однак в силу положень статті 292 ГПК України надає скаржникові строк для надання доказів, що підтверджують дату вручення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

За приписами частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

За приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тобто в касаційній скарзі має бути викладено, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норми права (пункт, частина, стаття), яку саме суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Підприємство підставою касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. На її підтвердження скаржник вказує, що суди проігнорували висновки та вимоги, викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 зі справи № 910/2094/19, що розглядається, чим порушили вимоги статті 310 ГПК України.

Однак Суд звертає увагу, що скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин справи та дослідження доказів не означає остаточного вирішення спору, а отже, й остаточного формування правового висновку у цій справі. Відповідно до вимог статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Разом з тим направлення справи на новий розгляд є наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, що вплине на правові висновки судів.

Однак скаржник не виконав приписів процесуального закону, а зміст касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями у контексті вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції, при направленні справи на новий розгляд, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України не є підставою для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень, за твердженням Підприємства, є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме посилання на приписи частини третьої статті 310 ГПК України. Проте за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

У зв`язку з вищенаведеним Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен чітко вказати постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні або та (або) який застосували суди без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, касаційна скарга за змістом не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (далі - Закон) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1 921,00 грн.

Предметом спору в зазначеній справі є одна вимога немайнового характеру. Отже, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 3 842,00 грн.: (1 921,00 грн. х 200 %). Однак Підприємство судового збору не сплатило.

Водночас скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом касаційної інстанції рішення, у якому зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. В обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що у Підприємства немає можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Разом з тим наявність передбачених частиною першою статті 8 Закону умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити сплату судового збору, Підприємство в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору не довело та не надало доказів на підтвердження того, що буде спроможне сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на такі правовідносини.

Оскільки відповідно до статті 129 Конституції України як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов`язані з неможливістю сплатити судовий збір, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати.

За таких обставин клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення її перегляду в касаційному порядку задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до частини першої статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

До касаційної скарги не додано доказів надсилання її копії Комітету.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати докази, які підтверджують дату вручення йому оскаржуваного судового рішення, або навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження;

- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні або та (або) який застосували суди без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, шляхом подання заяви про усунення недоліків;

- надати докази, що підтверджують надсилання Комітету копії поданої до суду касаційної скарги і доданих до неї документів, а саме опис вкладення;

- надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі - 3 842,00 грн., на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача (МФО): 899998;

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання державного підприємства Сервісно-видавничий центр про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 зі справи № 910/2094/19.

2. Касаційну скаргу державного підприємства Сервісно-видавничий центр на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 зі справи № 910/2094/19 залишити без руху.

3. Надати державному підприємству Сервісно-видавничий центр строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити державному підприємству Сервісно-видавничий центр , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скаржнику буде повернуто касаційну скаргу або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко