Ухвала

від 01.12.2021 по справі 911/574/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бучанської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 0 2 .0 6.2021 (колегія суддів у складі: Іоннікова І.А. - головуючий, Разіна Т.І., Тарасенко К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд+"

до : 1) Бучанської міської ради ,

2) Головного управління Держгеокадастру у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кленовий"

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

за участю:

позивача: Юзефович А.О. (адвокат)

відповідача: Тужиліна К.М. (самопредставництво),

ВСТНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробуд+" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Ворзельської селищної ради, правонаступником якої є Бучанська міська рада (далі - відповідач - 1), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач - 2), згідно з яким просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради від 17.08.2017 № 367-28-VІІ "Про розгляд клопотання позивача" (далі - вимога-1);

- визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради від 17.08.2017 № 366-28-VІІ "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади в селищі Ворзель, вул.Кленова, 11-б" (далі - вимога-2);

- визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради від 21.12.2017 № 428-33-VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності в селищі Ворзель, вул.Кленова, 11-б" (далі - вимога - 3);

- зобов`язати відповідача-2 скасувати реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945600:01:054:0082 та 3210945600:01:054:0083, які утворились в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:054:0077;

- зобов`язати відповідача-2 поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку 3210945600:01:054:0077 та Поземельній книзі по вказаній ділянці;

- визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради від 25.01.2018 № 445-34-VІІ "Про розгляд клопотання позивача про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою";

- визнати укладеним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:054:0077, площею 3 га, між Ворзельською селищною радою та позивачем на умовах, які викладені у позові.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення були прийняті з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню в судовому порядку із зобов`язанням відповідача-2 скасувати реєстрацію земельних ділянок, поновити запис про спірну земельну ділянку та укласти договір оренди земельної ділянки на умовах запропонованих позивачем.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1.Рішенням Господарського суду Київської області від 21 . 11.2018 (колегія суддів у складі: Христенко О.О. - головуючий, Янюк О.С., Бабкіна В.М.), в позові відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03.12.2018 судові витрати позивача у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу покладено на позивача.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, з якими він пов`язував свої позовні вимоги, а також порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому суд вказав на те, що оскільки позивачу відмовлено у позові повністю, тому судовий збір та витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 0 2 .0 6.2021, вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме вимоги -1, 2, 3, в іншій частині позовних вимог відмовлено, скасовано додаткове рішення суду першої інстанції від 03.12.2018, заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що спірні рішення, які скасовані судом, є такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства, оскільки порушують право позивача на отримання земельної ділянки в оренду. В іншій частині позовних вимог апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, а також наявністю часткових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.01.2019 у справі № 537/6271/14, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19. Також, в своїй заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник як на виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на висновки, викладені у постанові Північно апеляційного суду від 01.06.2021 справі № 911/1697/20.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. У даній справі, судові рішення, які переглядаються в оскаржуваній частині у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій в оскаржуваній частині розглянули спір про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, а позов обґрунтовано тим, що позивач, вважає, що спірні рішення були прийнятті з порушенням вимог законодавства, що є підставою для їх скасування в судовому порядку.

При цьому скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення вимог 1, 2, 3, апеляційний суд виходив з того, що позивач є власником двох об`єктів нерухомості, які були побудовані на спірній земельній ділянці до її поділу. Припинення права користування земельною ділянкою відбулося поза волею позивача внаслідок необґрунтованих дій відповідача- 1, незважаючи на те, що позивач належним чином відповідно до вимог закону здійснював свою діяльність, як забудовник на земельній ділянці, яку він отримав у встановленому законом порядку у користування, а відповідач- 1 необґрунтовано та незаконно відмовив позивачу у розгляді його питання.

Також апеляційний суд вказав на те, що правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем-1, надавали позивачу обґрунтовані правомірні очікування щодо умов користування земельною ділянкою та здійснення на ній будівництва відповідно до погоджених умов. Приймаючи спірні рішення, апеляційний суд вказав на те, що відповідач-1 не навів нормативно-правового обґрунтування їх прийняття та не обґрунтував їх.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в оскаржуваній частині, оскільки позивач довів ті обставини з якими він пов`язував ці позовні вимоги.

4.3. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.01.2019 у справі № 537/6271/14, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судового рішення, виходячи з наступного.

4.4. У справі № 537/6271/14-а предметом спору було зобов`язання відповідача підготувати необхідний пакет документів та винести на розгляд сесії Міськради питання щодо передачі в оренду земельної ділянки товариству як юридичній особі, що має першочергове право на укладення такого договору, що є відмінним від обставин та предмету спору у справі, що переглядається.

Зазначена скаржником у касаційній скарзі постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 537/6271/14 в Єдиному державному реєстрі судових рішень з таким номером відсутня, її засвідчена копія до касаційної скарги не додана.

4.5. У справі № 0640/4182/18 предметом спору було визнання протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови заявнику у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки та зобов`язання ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву і прийняти рішення про надання заявнику дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки.

4.6. У справі № 925/642/19 предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради від 08.04.2014 № 5.16-52/6 "Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування", згідно з яким, зокрема, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування оздоровчої бази Зміна за рахунок земель комунальної власності Уманської міської ради, які перебували в користуванні та віднесені до категорії земель рекреаційного призначення; надано в користування на умовах оренди вказану земельну ділянку строком на 10-ть років.

4.7. У справі № 910/18560/16 предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування від 01.11.2012 № 394/8678 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Будтехнології земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім у ТОВ Будтехнології права користування земельною ділянкою.

4.8. Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.9. Посилання заявника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі № 911/1697/20, та на судові рішення у справах Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду, є безпідставним, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України виключним випадком касаційного оскарження судового рішення є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції та ЄСПЛ.

4.10. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.11. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Таким чином, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

4.12. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Бучанської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 0 2.06.2021 у справі № 911/574/18 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич