Постанова

від 29.11.2021 по справі 391/187/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/187/21

провадження № 22-ц/4809/1477/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря - Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року у складі судді Мумиги І. М. і

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0038 га, кадастровий номер 3522855100:50:059:034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1175.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 20.11.2012 позивач та ОСОБА_2 стали співвласниками по Ѕ частці нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться під нею (площа 0,0038 га) за адресою АДРЕСА_1 .

11.09.2019 Компаніївським районним судом Кіровоградської області прийнято рішення за яким крім іншого, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 151 929,50 грн ринкової вартості Ѕ частки нежитлової будівлі, площею 34,5 м. кв., що розташований за вищевказаною адресою.

Заявою, засвідченою приватним нотаріусом Скрипнік О.В. від 14.11.2019 підтверджено, що розрахунок позивачем за вказаним вище рішенням суду здійснено у повному обсязі.

Крім цього зазначено, що будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищевказаним рішенням суду відповідач до неї не має і не заперечує, щоб право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, площею 34,5 кв. м. перейшли до неї.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 35942805, право власності ОСОБА_2 припинено, як наслідок позивач є власником вказаної вище будівлі на підставі двох правоустановчих документів-договору купівлі-продажу, який вона описала раніше та рішення суду, за яким нею було сплачено половину вартості майна колишньому співвласнику.

Земельна ділянка, що знаходиться під будівлею також належала їй та відповідачу на праві спільної часткової власності, проте приватним нотаріусом Скрипник О.В., якою було здійснені реєстраційні дії щодо її права власності на Ѕ частку нежитлової будівлі в усному порядку відмовлено у реєстрації права власності на Ѕ частку земельної ділянки, що знаходиться під її приміщенням, так як зміни власника до реєстру, в даному випадку можна внести лише на підставі рішення суду про визнання права власності за позивачем на Ѕ частку земельної ділянки, що належала ОСОБА_2 .

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задоволено повністю.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,0038 га, кадастровий номер: 3522855100:50:059:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1175.

Понесені судові витрати позивачем віднесено за його рахунок.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач є власником цілого будинку, а право власності на земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля, також має належати позивачу, проте зареєструвати своє право власності на частину земельної ділянки ОСОБА_1 може лише відповідно до рішення суду.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції, на підставі оцінки зібраних по справі доказів в цілому, так і кожного доказу окремо, було встановлено порушення права ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено грубе порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та ухвалене з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, неправильним застосуванням та тлумаченням закону.

Відповідач у своєму запереченні проти позову повідомив суд першої інстанції про наявність рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2021 у справі між тими самими сторонами та за тим самим преметом, яке набрало законної сили та яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0038 га кадастровий номер 3522855100:50:059:034.

Проте, судом першої інстанції не було взято до уваги факти, встановлені у ньому, надано тим самим фактам протилежну оцінку без належного обгрунтування зміни позиції при обставинах, які залишилися незмінними, тим самим знехтувано принципом правової визначеності.

Відповідач вважає, що у суду першої інстанції не було жодної підстави для примусового та безоплатного відчуження належного йому нерухомого майна, яке було набуто ОСОБА_3 оплатно після формування земельної ділянки на підставі окремого договору одночасно із придбанням частини майна.

Крім того, події купівлі-продажу спірної земельної ділянки відбувалися у 2012 році, що виключає застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в позові.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Майнард Н. О. підтримали доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Євладенко Л.С. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 20.11.2012, витягу з Державного реєстру правочинів № 12150217 від 20.11.2012, свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.02.2013, витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299446 від 05.02.2013, № 204194247 від 16.03.2020, № 204195383 від 16.03.2020 та № 204197298 від 16.03.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали співвласниками по Ѕ частці нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться під нею (площа 0,0038 га) за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2019 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 103 455,50 грн ринкової вартості 1/2 частки житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 151 929,50 грн ринкової вартості 1/2 частки нежитлової будівлі, площею 34,5 м. кв., що розташований по АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 .

Заявою, засвідченою приватним нотаріусом Скрипнік О.В., від 14 листопада 2019 року підтверджено, що розрахунок ОСОБА_1 за вказаним вище рішенням суду здійснено у повному обсязі.

Крім цього зазначено, що будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищезгаданим рішенням суду відповідач до позивачки не має і не заперечує, щоб право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, площею 34,5 кв.м. перейшло до неї.

Листом пропозицією від 05.05.2020 запропоновано позивачкою відповідачу сплатити на його користь 5 455,50 грн, за Ѕ земельної ділянки і узгодити дату для укладення договору відчуження земельної ділянки в період з 15.05.2020 по 01.06.2020, зателефонувавши їй за вказаним номером, в іншому випадку вона буде змушена звертатися до суду.

Як вбачається з нормативно-грошової оцінки від 20.05.2020 вартість Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером 3522855100:50:059:0034 становить 10 911,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником цілого будинку, а право власності на земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля, також має належати позивачу, проте зареєструвати своє право власності на частину земельної ділянки ОСОБА_4 може лише відповідно до рішення суду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення від 11.09.2019 Компаніївським районним судом Кіровоградської області) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 викладено висновок, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №693/568/13-ц, від 30 січня 2019 року у справі №382/2454/15-ц. , від 20 вересня 2021 року у справі №307/2235/20.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договорів купівлі - продажу від 20.11.2012, витягу з Державного реєстру правочинів № 12150217 від 20.11.2012, свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.02.2013, витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299446 від 05.02.2013, № 204194247 від 16.03.2020, № 204195383 від 16.03.2020 та № 204197298 від 16.03.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали співвласниками по Ѕ частці нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходиться під нею (площа 0,0038 га) за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10-17, 23-27).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2019 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 103 455,50 грн ринкової вартості 1/2 частки житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 151 929,50 грн ринкової вартості 1/2 частки нежитлової будівлі, площею 34,5 м. кв., що розташований по АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 18-21).

Заявою, засвідченою приватним нотаріусом Скрипнік О.В., від 14 листопада 2019 року підтверджено, що розрахунок ОСОБА_1 за вказаним вище рішенням суду здійснено у повному обсязі.

Крім цього зазначено, що будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищезгаданим рішенням суду відповідач до позивачки не має і не заперечує, щоб право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, площею 34,5 кв.м перейшло до неї (а.с.22).

Листом-пропозицією від 05.05.2020 запропоновано позивачкою відповідачу сплатити на його користь 5 455,50 грн, за Ѕ земельної ділянки і узгодити дату для укладення договору відчуження земельної ділянки в період з 15.05.2020 по 01.06.2020, зателефонувавши їй за вказаним номером, в іншому випадку вона буде змушена звертатися до суду (а.с. 28-29).

Згідно нормативно-грошової оцінки від 20.05.2020 вартість Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером 3522855100:50:059:0034 становить 10 911,00 грн (а.с. 30).

З аналізу викладеного вбачається, що позивач та відповідач 20.11.2012 стали співвласниками житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, згідно окремих цивільно-правових угод.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було придбано земельну ділянку площею 0,038 га кадастровий номер 3522855100:50:059:0034 за 1520 грн.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що Ѕ частина земельної ділянки, на яку просить позивач визнати за нею право власності, придбана відповідачем внаслідок укладення окремої цивільно-правової угоди, до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані норми статті 120 ЗК України.

Зі змісту рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2019, не вбачається, що ОСОБА_5 ставилось питання про припинення права власності ОСОБА_3 на Ѕ частини земельної ділянки,що розташована по АДРЕСА_2 з виплатою відповідачу ринкової вартості вказаної частини земельної ділянки.

При зверненні до суду з позовом, що є предметом розгляду, ОСОБА_1 , пред`являючи вимоги про визнання за нею права власності на Ѕ частину земельної ділянки, також не ставить питання про виплату відповідачеві ринкової вартості вказаної частини ділянки.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України (Заява № 61333/00) зазначено, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу).

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки за ОСОБА_1 без виплати ринкової власності зазначеної частки відповідачу, який придбав останню за договором купівлі-продажу, не відповідатиме принципу справедливої рівноваги та нестиме надмірний тягар для відповідача.

На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, як наслідок дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу суду посилання в апеляційній скарзі на наявність рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2021, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0038 га кадастровий номер 3522855100:50:059:034, оскільки у справі № 391/802/19, на яку посилається відповідач та у справі, що є предметом розгляду, відмінними є підстави позову, що виключає можливість застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1,3, 4 ч. 1ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки відповідач не може бути протиправно позбавлений права власності на на Ѕ частину спірної земельної ділянки, яка була придбана ним за окремою цивільно-правовою угодою, без виплати йому компенсації вартості вказаного нерухомого майна, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 1 362 грн судового збору, які підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (2362600250) 1 362 (одна тисяча триста шістдесят два) грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07.12.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко