Ухвала

від 06.12.2021 по справі 120/12720/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

06 грудня 2021 р. Справа № 120/12720/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово клопотання про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Вінницької області про застосування адміністративно-господарського штрафу за №293303 від 21.09.2021 в сумі 8 500,00 грн.

З метою захисту власних прав та інтересів позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 22.10.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 262 КАС України.

06.12.2021 на адресу суду надійшло клопотання про забезпечення позову. Клопотання мотивоване тим, що оскаржувана постанова вважається виконавчим документом та звернена відповідачем до примусового виконання. Водночас її оскарження до суду не зупиняє її дію, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову.

18.11.2021 Вінницьким ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ЦЗМРУ МЮ (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження ВП №67531867, в якому позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" виступає боржником, на підставі спірної постанови.

Відтак, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити істотні негативні наслідки для товариства, що створює реальну загрозу порушення прав та інтересів позивача, зокрема, якщо державний виконавець накладе арешт на рахунки підприємства. Крім того, стягнення адміністративно-господарського штрафу в примусовому порядку призведе до покладення на позивача обов`язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що призведе до безпідставних матеріальних втрат.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше 2 днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення цього процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 140/8878/20.

Предметом оскарження у цій адміністративній справі є постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.09.2021 за № 293303 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Суд зауважує, що 18.11.2021 Вінницьким ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ЦЗМРУ МЮ (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження ВП №67531867, в якому позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" виступає боржником, на підставі спірної постанови.

В силу положень пункту 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Водночас за змістом пунктів 32-33 вказаного Порядку виконання постанови про накладення штрафу зупиняється тільки в разі її оскарження перевізником до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Тобто, згідно з вимогами чинного законодавства, оскарження відповідної постанови до суду не зупиняє її виконання.

Про це додатково свідчать норми частини четвертої статті 150 КАС України, згідно з якими подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт того, що оскаржувана постанова від 21.09.2021 за № 293303 звернута відповідачем до виконання як така, що набрала законної сили та добровільно не виконана перевізником.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, постанови територіального органу Укртрансбезпеки про накладення штрафів є виконавчими документами.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

У свою чергу відкриття виконавчого провадження з виконання постанови, яка є предметом оскарження у цій справі, зумовлює її примусове виконання, і тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом № 1404-VIII, включаючи стягнення не лише суми штрафу, яка вважається спірною, а й виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII.

Пунктом восьмим Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат. Також позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

Суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства та принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Так, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

З огляду на викладене і беручи до уваги, що негативні наслідки для прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваної постанови пов`язуються саме з примусовим виконанням, суд доходить висновку, що належним способом забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови як виконавчого документа.

При цьому, на думку суду, забезпечення позову у зазначений спосіб не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми накладеного адміністративно-господарського штрафу, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.

Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" належить забезпечити у спосіб, передбачений пунктом 5 частини другої статті 151 КАС України, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 293303 від 21.09.2021, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.09.2021 за №293303 у межах виконавчого провадження ВП №67531867, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №120/12720/21-а.

Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати Вінницькому відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для виконання та заступнику начальника цього відділу Штельмаху Д.В., а також іншим особам, які беруть участь у справі.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна