Рішення

від 09.12.2021 по справі 120/12720/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2021 р. Справа № 120/12720/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Вінницької області про застосування адміністративно-господарського штрафу за №293303 від 21.09.2021 в сумі 8 500,00 грн.

З метою захисту власних прав та інтересів позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 11.10.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний строк для усунення недоліків у спосіб надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою від 22.10.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 262 КАС України. Установлено строки для подання заяв по суті.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із адміністративним позовом з додатками отримано відповідачем 10.11.2021, про що свідчить відмітка на розписці про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.

06.12.2021 на адресу суду надійшло клопотання про забезпечення позову, мотивоване тим, що оскаржувана постанова вважається виконавчим документом та звернена відповідачем до примусового виконання.

Ухвалою від 06.12.2021 клопотання позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.09.2021 за №293303 у межах виконавчого провадження ВП №67531867, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався 21.11.2021, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" зареєстроване 18.04.2011 (ідентифікаційний код 11741020000009380) як суб`єкт господарської діяльності. Видами господарської діяльності є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна позивача пов`язана в тому числі.

09.08.2021 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі А/Д М-06 Київ-Чоп 756 км+800 м проведено перевірку транспортного засобу Volvo FH 13,440/Fliegl Dhka 350 за номерними знаками АВ9177CK/ НОМЕР_1 та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №283469.

Згідно акта від 09.08.2021 №283469 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, виявлено порушення: під час надання послуг з перевезення вантажів було виявлено факт перевищення вагових параметрів на 6,09%, а саме навантаження на строєну вісь склало 23,330 при допустимих 22,00 т; перевезення вантажу без відповідного дозволу; надання транспортних послуг з перевезень вантажу без документів, а саме оформленої товарно-транспортної накладної; відсутня картка водія до цифрового тахографа.

Водій транспортного засобу з актом ознайомився та вказав, що із зауваженнями не згідний та зазначив щодо наявності накладної на вантаж.

Згідно результатів зважування 09.08.2021 на пункті зважування осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 6,900/10,340/7,830/7,210/8,290 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,570 т, при нормативно допустимій 40,0 т.

Того ж дня, складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0073028, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054648.

Постановою Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 21.09.2021 №293303 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн, відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи протиправною постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за №293303 від 21.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року № 2344-III (далі також - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення № 103).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Зі змісту оскаржуваної постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу за №293303 від 21.09.2021 встановлено, що підставою для її прийняття послугував факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, відповідальність за вчинення якого передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.

Так, статтею 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що у разі перевезення небезпечних вантажів та при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині 4 статті 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

При цьому, абзац 3 пункту 22.5 ПДР взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на строєну вісь понад 22 тонн у разі перевезення подільних вантажів.

Варто звернути увагу на тому, що нормативно-правове визначення "подільних вантажів" відсутнє, при цьому, у частині 1 статті 183 Цивільного кодексу України наведено визначення подільної речі, під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.п. 20, 21 Порядку № 879).

В ході судового розгляду встановлено, що 09.08.2021 належний на праві власності транспортний засіб Volvo FH 13,440/Fliegl Dhka 350 здійснював перевезення подільного вантажу сою екструдовану, що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0073028 від 09.08.2021 та актом перевірки від 09.08.2021 №283469.

Так, зважаючи на те, що об`єкт перевірки здійснював перевезення подільного вантажу (відсіву), тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 ПДР рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів заборонено, що не потребувало отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За наведених обставин висновки, зроблені службовими особами відповідача у актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 09.08.2021 року, в частині відсутності дозволу, який би давав право на рух транспортного засобу, є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище аргументами, позаяк відповідний дозвіл на перевезення подільних вантажів у цьому разі не надається.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.08.2021 №283469 зазначено про порушення позивачем в першому випадку вимог п. 22.5 ПДР.

Проте, оскаржуваною постановою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.09.2021 встановлено порушення товариством вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою визначається перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Тобто, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу такий застосовано за порушення позивачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", однак, у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом йдеться про порушення позивачем інших вимог правових актів, що свідчить про неузгодженість актів перевірки як документів, у яких зафіксовано зміст виявлених в ході перевірки порушень, з постановою як документом, яким на позивача накладено штраф за виявлені в ході перевірки порушення.

Крім того в акті перевірки зазначено щодо перевезення вантажу без належним документів, а саме товарно-транспортної накладної, вказана обставина не знайшла свого підтвердження, адже із пояснень водія транспортного засобу вбачається, що така накладна була наявна на момент перевірки. Таку товарно-транспортну накладну також надано до матеріалів позовної заяви (а.с. 9).

Отже, підсумовуючи викладене суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №293303 від 21.09.2021 є протиправною, з огляду на те, що до позивача застосовано санкції за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, у абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" йдеться про відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, видача якого у спірному випадку при перевезені подільного вантажу не передбачена діючим законодавством.

Тобто, відповідальність згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача не могла бути застосованою, оскільки перевезення позивачем подільного вантажу (відсіву), навіть із перевищенням вагових норм, не передбачає отримання спеціального дозволу. При цьому, що саме відсутність дозволу є визначальною підставою (об`єктом) того порушення, щодо якого може наступати відповідальність, передбачена вищезазначеною нормою.

За таких обставин суд вважає, що вимагати у перевізника дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні при перевезенні подільного вантажу, а також притягувати перевізника до відповідальності за відсутність у нього документу, який йому апріорі не може бути виданий, є неправомірним.

Наведене дає підстави суду дійти висновку про те, що позивач не може нести відповідальність за абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видача таких дозволів для перевезення подільних вантажів взагалі не передбачена чинним законодавством.

Таким чином Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову №293303 від 21.09.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу необґрунтовано, без урахування усіх обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності, що вказує на наявність правових підстав для її скасування судом як протиправної.

Встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, при вирішенні цієї справи суд враховує, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подав та належними і допустимими доказами доводів позивача не спростував, що вказує на невиконання ними свого процесуального обов`язку доводити правомірність оскаржуваних рішень.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів позивача та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо позову, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Предметом позову у цій справі є постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №293303 від 21.09.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Отже, за змістом наведеної норми, сплачений позивачем судовий збір за подання позову у розмірі 2270,00 грн (платіжне доручення №2783 від 18.10.2021) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Проте, як з`ясовано судом, останній хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн належить присудити йому за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.12.2021, зберігаються до набрання законної сили рішенням суду по цій справі №120/12720/21-а.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №293303 від 21.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" (код ЄДРПОУ - 37618449, вул. Калинова, буд. 131, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226); Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ - 39816845, вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036); Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна