Рішення

від 29.11.2021 по справі 520/19923/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 р. Справа № 520/19923/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Король Д.О.,

за участі представника позивача - Загорулька Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага", з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.08.2021 року № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні ТОВ АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА про надання індивідуальної податкової консультації від 20.04.2021 року, з урахуванням висновків викладених в рішенні Харківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.08.2021 року № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі. Призначено судове засідання. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу поштою та ним отримана, що підтверджується проставленою відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Натомість, 29.11.2021 року представником відповідача подано до суду клопотання, в якому просив суд продовжити строк для надання відзиву на позов та відкласти розгляд справи, оскільки ДПС України не отримано копії адміністративного позову.

Відповідно до ч. 5-7 ст. 18 КАС України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Копію адміністративного позову направлено в електронному вигляді на офіційну електронну адресу ДПС України 09.11.2021 року, яка ним отримана того ж дня, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 09.11.2021 року.

Отже, твердження представника відповідача стосовно неотримання ДПС України позовної заяви є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Станом на 29.11.2021 року відзиву на позов відповідачем не надано, поважних причин його ненадання не повідомлено, отже відсутні підстави для продовження строку для надання відзиву та відкладення у зв`язку з чим розгляду справи.

Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. відповідно до вимог ст. 126 КАС України. Причин неприбуття не повідомив.

Згідно п.2 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на те, що в судове засідання, призначене на 29.11.2021 року представник відповідача не з`являвся, неявка представника відповідача в судове засідання, призначене на 29.11.2021 року, є другою (повторною). Отже суд дійшов висновку про слухання справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Суд заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2021 року представник позивача звернувся до ДПС України зі зверненням з метою отримання індивідуальної податкової консультації з наступних питань:

1) Чи є безкоштовна доставка працівників власним транспортом підприємства виключно до місця роботи та в зворотному напрямку без персоніфікованого та кількісного обліку наданих послуг об`єктом обкладення податку на доходи фізичних осіб та воєнного збору?

2) Чи може бути нараховано ЄСВ на доставку працівників безкоштовно власним транспортом підприємства виключно до місця роботи та в зворотному напрямку без персоніфікованого та кількісного обліку наданих послуг?

Листом від 19.08.2021 року № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06 Державна фіскальна служба України повідомила заявника на його звернення, що статтею 165 ПК України визначено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який не містить доходу у вигляді вартості послуг з перевезення працівника з місця збору до роботи та назад.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено пп. "а" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, відповідно до якого, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Додатково до винятків, передбачених пп. "а" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пп. "б" пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України).

Норми пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України не мітять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного перевезення до місця роботи та назад не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених статтею 165 ПП України (пп.164.2.20 п.164.2 ст. 164 ПК України). Також доходи, визначені ст. 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному статтею 168 ПК України.

Постановою КМУ від 2.12.2020 №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено витрати на безоплатне перевезення працівників роботодавцем.

Таким чином вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах та є базою нарахування єдиного внеску.

Позивач, вважаючи індивідуальну податкову консультацію такою, що суперечить нормам податкового законодавства, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 19.08.2021 року №3087/ІПК/99-00-04-03-03-06, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 19-1.1.28 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема до функцій контролюючих органів відноситься надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого, покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті14 ПК України, податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас, індивідуальною податковою консультацією, виходячи із положень підпункту 14.1.172-1, є роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За змістом пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Як встановлено судом та не спростовується відповідачем, позивачем оформлено звернення про надання податкової консультації із дотриманням вимог статті 52 ПК України.

За змістом пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Стаття 53 ПК України визначає наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно до пункту 53.1 цієї статті не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована. Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій. У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації. Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно з пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отримання позивачем згідно чинного законодавства України індивідуальної податкової консультації є юридично значимим для підприємства, оскільки безпосередньо впливає на його права та інтереси в сфері оподаткування.

Спеціальним законодавством визначено порядок оскарження податкової консультації, яким чітко визначено, що у випадку суперечностей нормам або змісту відповідного податку вона підлягає скасуванню.

В індивідуальній податковій консультації від 19.08.2021 року № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06 ДПС України зазначено, що вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах та є базою нарахування єдиного внеску.

Що стосується суті питань, які окреслені в оскаржуваній податковій консультації, слід зазначити в розумінні пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України «доходом з джерелом походження з України» є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №826/2226/15.

За правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналіз правової природи загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та додаткового блага як його складової частини дає підстави для висновку, що таке повинно бути персоніфікованим та пов`язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути вираженим у грошовій формі, у формі матеріальних або нематеріальних цінностей, послугах чи інших видах доходу.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є вичерпним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що «додаткове благо» слід розглядати як виплати, які мають пільговий характер та містять істотний особистий елемент.

Отже, норми ПК України зобов`язують податкового агента утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб виключно у випадку нарахування відповідного оподатковуваного доходу, зокрема, у вигляді додаткового блага, виплаченого платнику податків, що, в свою чергу, підлягає обов`язковій наявності ідентифікуючих ознак особи, яка отримує такий оподатковуваний дохід.

У листі від 20 квітня 2021 року «Щодо надання індивідуальної податкової консультації» підприємство просить ДПС України надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) Чи є безкоштовна доставка працівників власним транспортом підприємства виключно до місця роботи та в зворотному напрямку без персоніфікованого та кількісного обліку наданих послуг об`єктом обкладення податку на доходи фізичних осіб та воєнного збору?

2) Чи може бути нараховано ЄСВ на доставку працівників безкоштовно власним транспортом підприємства виключно до місця роботи та в зворотному напрямку без персоніфікованого та кількісного обліку наданих послуг?

Тобто, фактично позивач просив роз`яснити порядок оподаткування, в разі потреби, вартості наданих працівникам послуг з перевезення до місця роботи та в зворотному напрямку без персоніфікованого обліку наданих транспортних послуг та реєстрації кількості працівників, перевезення яких здійснюється транспортним засобом підприємства.

Однак, контролюючий орган в наданій індивідуальній податковій консультації дану обставину не врахував.

Так, відповідно до абз. а) до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до складу доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) включається вартість використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Водночас, додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку, в тому числі, доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Тому причин виключення з собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг витрат на доставку працівників суд не вбачає.

Згідно з статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 (далі - Інструкції), для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.21 Інструкції).

Так як витрати на перевезення працівників в даному випадку не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками, не відносяться до фонду оплати праці, суд приходить до висновку, що вартість перевезення не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Пунктами 1.1 та 1.2 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Оскільки за наведеного правового регулювання витрати на перевезення працівників не відносяться до витрат, визначених ст. 163 ПК України, відповідно такі витрати не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Оскільки витрати на перевезення працівників до доходів у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, визначених відповідно до умов трудового та цивільно - правового договору чинним законодавством не віднесено, то відповідно вони не є базою нарахування єдиного внеску.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація, надана Державною фіскальною службою України листом від 19.08.2021 року № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06, суперечить наведеним положенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні ТОВ АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА про надання індивідуальної податкової консультації від 20.04.2021 року, з урахуванням висновків суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п.53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, законодавець самостійно визначив порядок дій суб`єкта владних повноважень в разі скасування судом, зокрема індивідуальної податкової консультації, і такий порядок має бути дотриманий ним без додаткового зобов`язання судом вчинити подальші дії.

Оскільки в силу вимог пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду зміна судом способу захисту порушеного права про зобов`язання надати нову податкову консультацію ДПС України є передчасною та спрямована на майбутній захист прав, свобод і інтересів позивача, які на час розгляду даної справи не були порушені відповідачем.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 липня 2019 року по справі №826/24145/15, що враховується судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при вирішенні даної справи.

Отже, в цій частині позовні вимог не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 8 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага" (код ЄДРПОУ 33001687, адреса: вул. Некрасова, буд. 12, смт. Нова Водолага, Нововодолазький район, Харківська область, 63200) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 19.08.2021 року № 3087/ІПК/99-00-04-03-03-06.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага" (код ЄДРПОУ 33001687) судові витрати в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2021 року.

Суддя О.В.Шевченко