Рішення

від 06.12.2021 по справі 640/12721/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/12721/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Чернігівській області до фізичної особи ОСОБА_1 простягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДР: 43143966) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (адрес - згідно з позовом; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ,), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 256567,24 грн. за платежем орендна плата .

Позиція позивача.

В контексті підстав виникнення цих зобов`язань, позивач посилається на договір оренди від 13.04.2016 № 3623, який укладений між Чернігівською міською радою та відповідачем щодо оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:037:0296) для експлуатації магазину непродовольчих товарів та офісних приміщень.

Позивач зазначає, що вказана сума боргу виникла за наслідками прийняття ППР від 26.03.2018 № 27555-1303-2522 на суму 128283,62 грн. та від 26.06.2019 № 9414937-5306-2522 на суму 128 283,62 грн. Вказані ППР, як зазначає позивач, не були отримані відповідачем та повернуті контролюючому органу.

Як наслідок, оскільки податкові зобов`язання не були сплачені, визначені у ППР суми, на думку позивача, набули статусу податкового боргу та контролюючим органом було сформовано податкову вимогу від 15.11.2018 № 4447-53, яка також була повернута у зв`язку з неврученням відповідачу.

Позивач вважає, що оскільки податковий борг не сплачений, він підлягає стягненню за рішенням суду.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує.

Зазначає, що ППР були направлені за адресою АДРЕСА_1 , що не є податковою адресою позивача як фізичної особи.

Позивач, наголошує, що починаючи з 11.12.2009 року податковою адресою відповідача, як фізичної особи, є АДРЕСА_2 , що підтверджується і записом у паспорті.

У контексті останнього відповідач додає, що остання адреса була достовірно відома позивачу, оскільки ця адреса зазначалася у ППР за період 2014 - 2017 років .

За цією ж адресою позивач був зареєстрований як ФОП (припинено у 2014).

Відтак, оскільки ППР не є врученими у встановленому порядку, не були направлені за податковою адресою відповідача, останній вважає вказані зобов`язання неузгодженими, такими, що не набули статусу податкового боргу у зв`язку з чим не може бути стягнуто з відповідача.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 11.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

На виконання ч. 3 ст. 171 КАС України судом направлено запит від 11.06.2020 відносно місця проживання відповідача - фізичної особи.

Департаментом КМДА з питань реєстрації надано відповідь від 18.06.2020 відносно того, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрований. Між тим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим у позивача витребувано пояснення щодо відмінностей у адресах відповідача, а саме, запропоновано надати відомості щодо джерел інформації, зазначених у позові відносно місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

У відповідь надано таблички з баз даних ДПС, де (стор. 2) зазначена адреса відповідача - АДРЕСА_2 ( Реєстраційні дані платника в ДПІ за неосновним місцем обліку , Довідкові ). Надалі, у графі місце проживання , зазначено - АДРЕСА_1 , дата внесення даних 1998 рік. Підстави внесення вказаних відомостей - не зазначені.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом .

Відповідно до положень п.16.1 ПК України платники податків зобов`язані: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з положеннями ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.38.1 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із п.41.2 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до:

п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання , не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк , та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

п/п. 14.1.157. ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання , визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

п/п. 14.1.156. ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Між тим, відповідно до п/п. 42.2. ПК України документи вважаються належним чином врученими , якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 45.1. ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання , за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п. 58.3. ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку , допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

У свою чергу, відповідно до п. 87.11. ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до п.95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів , які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.2 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через (на час виникнення спірних відносин) 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З наведеного у сукупності вбачається наступний алгоритм та послідовність дій контролюючого органу, який передує зверненню до суду (в аспекті спірних відносин): контролюючий орган приймає ППР, які направляються на адресу місця проживання фізичної особи, якою вважається зареєстрована в демографічному реєстрі адреса.

Після направлення фізичній особі у такому порядку ППР та вручення ППР (з урахуванням випадків, коли ППР в силу закону вважається врученим), фізична особа зобов`язана сплатити грошове (податкове) зобов`язання у визначений строк (в залежності від виду податку, збору).

Лише у випадку направлення/вручення ППР фізичній особі у наведеному порядку ППР та несплати суми зобов`язань, така сума набуває статусу податкового боргу і лише у цьому випадку у контролюючого органу виникає право на формування та направлення фізичній особі за місцем її проживання податкової вимоги.

І лише за наслідками надіслання податкової вимоги у податкового органу із спливом встановленого у п. 95.2. ПК України часу, у контролюючого органу виникає право на звернення до суду щодо стягнення податкового боргу.

У даному випадку , як встановлено судом, ППР направлялись відповідачу за адресою, яка не є його місцем проживання (податковою адресою).

З 11.12. 2009 місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 , яка зазначалася відповідачем у ППР за період 2014 - 2017 років та зазначена в облікових даних відповідача, тобто вочевидь була відома позивачу.

Оскільки ППР не були направлені за адресою місця проживання відповідача (податкової адреси), ППР в силу п. 58.3. ПК України вважаються не врученими відповідачу , а відтак, податкові зобов`язання не є узгодженими та не набули статусу податкового боргу, у зв`язку з чим позивач не набув права на вжиття заходів з погашення суми податкового боргу (ст. 95 ПК України).

Наведене дає підстави для висновку, що позивач передчасно звернувся до суду, оскільки у даному випадку суттєво порушені процедура та порядок направлення ППР та формування/направлення податкової вимоги, сума зобов`язань не набула статусу податкового боргу.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач обрав спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв`язку в електронній формі та, відповідно, доставки в електронний кабінет ППР та податкової вимоги.

Позивачем також не надано доказів того, що позивач за неосновним місцем обліку визначив для обліку податкову адресу, іншу ніж АДРЕСА_2 .

Податковий орган не надав зрозумілих та виразних пояснень, підтверджених доказами, щодо визначення у своїх рішеннях адреси відповідача - АДРЕСА_3 .

При цьому, навіть у договорі оренди зазначено місце проживання відповідача - АДРЕСА_4 .

Посилання позивача у додаткових поясненнях (без дати та номеру; вх. від 03.08.2020) на положення п/п. 16.1.10, 16.1.11 ПК України є помилковими, оскільки стосуються ФОП та юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову та у задоволенні позову слід відмовити, що не звільняє позивача від обов`язку вчинення дій по стягненню суми податкових зобов`язань у встановленому ПК України порядку.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України. Апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін