Постанова

від 25.11.2021 по справі 2296/12/2070

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 р.Справа № 2296/12/2070 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 30.11.20 по справі № 2296/12/2070 за позовом Приватного підприємства "Росток+" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 році Приватне підприємство "Росток +" (далі по тексту - позивач, ПП "Росток +"), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0000502320, № 0000512320 та № 0000542320, винесені ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000502320 від 28.09.2011 про збільшення Приватному підприємству «Росток+» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2845641, 75 грн. (два мільйони вісімсот сорок п`ять тисяч шістсот сорок одна гривня 75 копійок), в тому числі за основним платежем в розмірі 2306255, 00 грн. (два мільйони триста шість тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 539385, 75 грн. (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч триста вісімдесят п`ять гривень 75 копійок).

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000512320 від 28.09.2011 про збільшення Приватному підприємству «Росток+» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 328412, 50 грн. (триста двадцять вісім тисяч чотириста дванадцять гривень 50 копійок), в тому числі за основним платежем в розмірі 262730, 00 грн (двісті шістдесят дві тисячі сімсот тридцять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 65682, 50 грн. (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 50 копійок).

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000542320 від 28.09.2011 про зменшення Приватному підприємству «Росток+» розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 398315, 00 грн (триста дев`яносто вісім тисяч триста п`ятнадцять гривень) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу у розмірі 99578, 75 грн (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 75 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Харківській області як правонаступник ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях). Зокрема, наголошує на фіктивному (удаваному) характері розглядуваних господарських операцій.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Росток +", зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа, є суб`єктом господарювання, код за ЄДРПОУ: 322238112 та як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) підприємство перебуває на податковому обліку.

В період з 09.06.2011 по 22.07.2011 фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011 № 3203/232/32238112 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Росток+", код за ЄДРПОУ 32238112, позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року" (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення:

1. п.п.4.1.6. п.4.1 ст..4 п.п.5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток, в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 1190646 грн, 2 квартал 2010 року в сумі 43352 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 712628 грн, за 4 квартал 2010 року в сумі 210917 грн.., 1 квартал 2011р. в сумі 148712 грн.;

2. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п 7.4 , ст 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 262730 грн у т. ч. за грудень 2010р. у сумі 39636 грн, за січень 2011 року на суму 24903 грн, за лютий 2011р. на суму 198191 грн.;

Зменшено залишок від`ємного значення (рядок 26) Декларації по ПДВ за лютий 2010р. у сумі 12114 грн., за березень 2010р. у сумі 24228 грн., за квітень 2010р. у сумі 48456 грн., за травень 2010р. у сумі 48456 грн., за червень 2010р. у сумі 71025 грн., за липень 2010р. у сумі 71025 грн., за серпень 2010р. у сумі 71025 грн., за вересень 2010р. у сумі 71025грн., за жовтень 2010р. у сумі 71025 грн., за листопад 2010р. у сумі 87692 грн., за грудень 2010р. у сумі 200124 грн., за січень 2011р. у сумі 198191 грн.

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на невключення до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Монобуд-С", Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град", державну реєстрацію яких припинено, а також неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання послуг з інформаційно-технічного забезпечення та з освоєння будівельного ринку в Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД", транспортних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон", послуг з оренди нежитлових приміщень у Приватного підприємства "Адоніс" у зв`язку з фіктивним характером таких поставок.

Вказані порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011:

- № 0000502320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2305255,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 539386,75 грн.;

- № 0000512320, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 262730,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 65682,5 грн.

- № 0000542320, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі за грудень 2010 року на 200124,00 грн та за січень 2010 року у розмірі 1981191,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50031,00 грн та 49547,75 грн відповідно. (т.1 а.с.13-15).

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, платник податків звернувся до суду з метою захисту порушених прав.

Справа розглядалась судами неодноразово. Верховний Суд, в другий раз повертаючи справу на повторний розгляд до суду першої інстанції, вказав, що судам необхідно дослідити технічну можливість контрагентів позивача, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон", виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Також суду за результатами повторного розгляду справи необхідно надати належну оцінки доводам органу доходів і зборів про невикористання придбаних позивачем послуг з оренди у власній господарській діяльності, а також пов`язаність Приватного підприємства "Росток +", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Адоніс" та перевірити, чи мала така пов`язаність безпосередній вплив на заниження позивачем об`єкта оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач включив до складу валових витрат вартість послуг наданих ТОВ "Віктрейд ЛТД" за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року правомірно, а висновки відповідача щодо донарахування податку на прибуток в розмірі 239629 грн., та штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 52729,25 грн., є неправомірними. Щодо господарських відносин з ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім", ТОВ "Будівельна компанія "Тетра Град", то суд першої інстанції виснував, що реальність операцій з поставки послуг підтверджена в судовому порядку рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 №2-а-7207/10/2070 за позовом ПП"Росток+" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2013. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності по заборгованості позивача, яка виникла на підставі договорів, укладених між позивачем та його контрагентами: з ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім", ТОВ "Будівельна компанія "Тетра Град" не сплив.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо висновків суду про неправомірність збільшення суми валових доходів у розмірі 6651389,00 грн, донарахування податку на прибуток на суму 1662847 грн, фінансових санкцій у розмірі 415712 грн по договорам про відступлення права вимоги боргу ПП "Росток+" новому кредитору СПДФО ОСОБА_2 , укладеними кредиторами позивача: ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім", ТОВ "Будівельна компанія Тетра Град", колегія суддів зазначає таке.

За правилами пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Пунктом 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно із статтею 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв`язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи-кредитора.

Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Росток +", у періоді за який податковим органом здійснювалась перевірка мав господарські відносини з ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ" (договір №318 від 01.04.2009), ТОВ "Віст-Оптім" (договір №118 від 30.09.2008, №12-09 від 01.01.2009.), ТОВ "Будівельна компанія "Тетра Град" (договір №01/07-08 від 15.07.2008).

Реальність операцій з поставки послуг підтверджена в судовому порядку рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 №2-а-7207/10/2070 за позовом ПП"Росток+" до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в межах розгляду цієї справи вважається встановлений той факт, що станом на 01.01.2010 внаслідок операцій з поставки послуг, реальність яких підтверджена в судовому порядку, за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 6651389,11 грн за раніше отримані товари (роботі послуги) від ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім" та ТОВ "Будівельна компанія Тетра Град".

Також суд першої інстанції встановив, що позивачем вчинені правочини на переуступку вимоги боргу з ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім" та ТОВ "Будівельна компанія Тетра Град" на СПДФО ОСОБА_2 , та подальшої переуступки на СПДФО ОСОБА_1 . Переуступка прав вимог боргу проводилася згідно угод та актів на переуступку права вимоги боргу за 2009-2010 роки.

При цьому суд першої інстанції виснував, що на момент проведення перевірки не закінчився строк позовної давності для стягнення кредиторської заборгованості позивача.

В апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що вказані договори переуступки права вимоги боргу є фіктивними, що підтверджується: висновком комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 26.07.2013 № 5931/5932, відповідно до якого підписи ОСОБА_2 в договорах переуступки права вимоги боргу від 02.07.2009, від 30.11.2009, від 30.05.2010 виконані шляхом монтажу; висновком судово-почеркознавчої експертизи від 05.08.2013 № 6747, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_2 в договорі переуступки права вимоги від 23.12.2010, згідно з яким первинний кредитор Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уступає новому кредитору Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право вимагати виконання зобов`язання в Приватного підприємства "Росток +" на суму 6735989,11 грн виконані не ОСОБА_2 ; актом від 21.02.2011 № 440/17-207/ 440/17-207/ НОМЕР_1 про результати документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , відповідно до якого не встановлено його взаємовідносин та взаєморозрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Монобуд-С", Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також колишніх керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім" щодо непідписання ними відповідних угод переуступки права вимоги боргу.

Надаючи правову оцінки зазначеним доказам, колегія суддів дійшла висновку, що характер та зміст здійснених операцій свідчить про ухилення від сплати податку на прибуток шляхом заниження валових доходів підприємства через укладення договорів переуступки права боргу, які мали фіктивний характер.

Так, як вбачається з акта від 21.02.2011 № 440/17-207/ 440/17-207/ НОМЕР_1 про результати документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , перевіркою не встановлено його взаємовідносин та взаєморозрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Монобуд-С", Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , при цьому сума руху грошових коштів по розрахунковому рахунку СПДФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 07.02.2011 складала 995510 грн.

Також актом перевірки у СПДФО ОСОБА_2 підтверджено відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості перед постачальниками та покупцями, з якими мав господарські стосунки.

Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_1 з 20.12.2006 був директором ПП "Росток +", фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з квітня 2009 року був начальником служби безпеки ПП "Росток+".

Послідовність дій з переуступки права боргу особам, які явно мають зацікавленість в заниженні сум валових доходів підприємства, прямо свідчать про недобросовісність дій платника податку.

До того, ж колегія суддів ураховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/71895528) встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 січня 2018 року у справі № 646/9300/13-к ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, ч. 1 ст. 366 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Разом з тим, цим судом встановлено, що метою заниження валових доходів керівник ПП "Росток+" ОСОБА_1 безпідставно у 1-3 кварталі 2010 року відобразив в бухгалтерському та податковому обліку підприємства підроблені документи, які містять завідомо неправдиві дані про проведені господарські операції, а саме: договір поступки права вимоги від 02.07.2009, згідно якого ТОВ "БК Монобуд - С" переуступає СПДФО ОСОБА_2 право вимоги боргу з ПП "Росток +" за надані послуги з завантаження розвантаження цементу в сумі 3153023,75 грн., договір поступки права вимоги від 30.11.09, згідно якого ТОВ "Консалтингова група "Діа Траст" переуступає СПДФО ОСОБА_2 право вимоги боргу з ПП "Росток +" за надані послуги з інформаційно - технічного забезпечення проведення підготовчих робіт для участі замовника у процедурі відкритих конкурсних торгів на закупівлю цементу та послуги по освоєнню будівельного ринку регіону в сумі 1 427 855,0 грн.

Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, колишнього директора ПП "Росток +" з нереабілітуючих підстав, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнено від кримінальної відповідальності, а провадження відносно нього закрито. При цьому з наявних в матеріалах справи протоколів допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також колишніх керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім", вбачаються, що останні заперечують факт підписання ними відповідних угод переуступки права вимоги боргу.

Колегія суддів зазначає, що обставина щодо набрання законної сили ухвалою суду, якою директора підприємства звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 14.12.2020 у праві №826/10879/18.

Отже, наявні в матеріалах справи докази, такі як висновок комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 26.07.2013 № 5931/5932, відповідно до якого підписи ОСОБА_2 в договорах переуступки права вимоги боргу від 02.07.2009, від 30.11.2009, від 30.05.2010 виконані шляхом монтажу; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 05.08.2013 № 6747, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_2 в договорі переуступки права вимоги від 23.12.2010, згідно з яким первинний кредитор Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уступає новому кредитору Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право вимагати виконання зобов`язання в Приватного підприємства "Росток +" на суму 6735989,11 грн виконані не ОСОБА_2 ; актом від 21.02.2011 № 440/17-207/ 440/17-207/ НОМЕР_1 про результати документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; протоколи допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також колишніх керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім" щодо непідписання ними відповідних угод переуступки права вимоги боргу з огляду на наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, ставить під сумнів реальність правочинів - договорів на переуступку вимоги боргу з ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім" та ТОВ "Будівельна компанія Тетра Град" на СПДФО ОСОБА_2 , та подальшої переуступки на СПДФО ОСОБА_1 .

На думку колегії суддів, додаткового збирання доказів, в тому числі повторного допиту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також колишніх керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім" щодо подій, які відбулися понад 10 років тому, в межах розгляду цієї справи не вимагається.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції уважає, що ПП "Росток +" неправомірно занизив суму валових доходів у розмірі 6 651 389 грн шляхом укладання договорів переуступки боргу, чим порушено пп..4.1.6. п.4.1 ст.,4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283 97- ВР зі змінами та доповненнями .

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а податкове повідомлення - рішення від 28.09.2011 № 0000512320 є обґрунтованими та не підлягає скасуванню.

Щодо висновку суду першої інстанції про неправомірність донарахування за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 239629 грн, штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 52729,25 грн, ПДВ в розмірі 191705 грн по операціям позивача з ТОВ "Віктрейд ЛТД", колегія суддів зазначає таке.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічне за змістом правове регулювання встановлено і правилами пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність, у свою чергу, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, перевірити, якими силами та засобами надавались відповідні послуги (виконувались роботи), хто виступав їх конкретними виконавцями.

Так, згідно акта перевірки, донарахування за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 239629 грн., штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 52729,25 грн., ПДВ в розмірі 191705 грн по операціям позивача з ТОВ "Віктрейд ЛТД", обґрунтовується тим, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПП "Росток+", завищено валові витрати на загальну суму 958519,67 грн., у т.ч. за 4 кв. 2010 р. на суму 843671,17 грн., за 1 кв. 2011 р. на суму 114848,50 грн. на вартість послуг, отриманих у ТОВ "Віктрейд ЛТД", оскільки у змістовній частині актів виконаних робіт відсутній перелік, які саме роботи були виконані; акти не містять інформацію як вони пов`язані з фінансово - господарською діяльністю підприємства; на запит про проведення зустрічної перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД" ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано акт про неможливість проведення перевірки від 06.07.2011 р. № 4667/23-11/36927332 згідно якого повідомило, що відносно ТОВ "Віктрейд ЛТД" порушено провадження у справі про банкрутство, остання податкова звітність надана за червень 2011 р., сума податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2010 р., грудень 2010 р. складають 0,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ПП "Росток +" та ТОВ "Віктрейд ЛТД" укладено договір № 116-10 про надання послуг від 01.09.2010 (а.с. 143-146, т. 2).

Предметом вказаного договору № 116-10 про надання послуг від 01.09.2010 року, укладеному між ПП "Росток+" (Замовник) та ТОВ "Віктрейд ЛТД" (Виконавець), позивачу надані послуги по освоєнню будівельного ринку регіону та укладенню угод на поставку цементу, що підтверджується актом виконаних робіт № 32 від 30.11.2010, та послуги з інформаційно-технічного забезпечення проведення підготовчих робіт до участі Замовника у процедурі відкритих конкурсних торгів на закупівлю цементу, оголошених ДП МТ ЗЗТУ "Укрзалізничпостач".

Суд першої інстанції виснував, що реальність цієї господарської операції підтверджується копіями актів виконаних робіт № 32 від 30.11.2010, № 45 від 10.12.2010, № 48 від 14.12.2010, № 49 від 20.12.2010, № 50 від 20.12.2010, № 52 від 20.12.2010, № 53 від 20.12.2010, № В-00001401 від 20.12.2010, № 54 від 20.12.2010, копією звітів про надання послуг, звітом про надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення проведення підготовчих робіт до участі Замовника у процедурі відкритих конкурсних торгів на закупівлю цементу, оголошених ДП МТ ЗЗТУ "Укрзалізничпостач", (т. 5, а.с. 171-201), копіями податкових накладних, отриманими від ТОВ "Віктрейд ЛТД" № 3500 від 30.11.2010 р. на загальну суму 100000,00 грн., сума без ПДВ 83333,33 грн., сума ПДВ 16666,67 грн; № 4885 від 10.12.2010 р. на загальну суму 85496,40 грн., сума без ПДВ 71247,33 грн, сума ПДВ 14249,40 грн; № 4886 від 14.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., сума ПДВ 22969,70 грн.; № 4887 від 20.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., сума ПДВ 22969,70 грн.; № 4888 від 20.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., сума ПДВ 22969,70 грн.; № 4889 від 20.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., з ПДВ 22969,70 грн.; № 4890 від 20.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., сума ПДВ 22969,70 грн.; № 4893 від 20.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., сума ПДВ 22969,70 грн.; № 5255 від 20.12.2010 р. на загальну суму 137818,20 грн., сума без ПДВ 114848,50 грн., сума ПДВ 22969,70 грн., та платіжних доручень про оплату послуг ТОВ "Вікітрейд ЛТД" від 01.03.2011 на суму 93000, 00 грн., від 03.03.2011 на суму 125000,00 грн., від 03.03.2011 на суму 20000,00 грн., від 15.03.2011 на суму 35000,00 грн., від 15.03.2011 на суму 35000,00 грн., від 29.03.2011 на суму 77000, 00 грн. (т. 5 а.с. 156-170), повідомленням про результати процедури закупівлі від 07.12.2010 № ЦХП-20/9004, що є доказом на підтвердження подання тендерної документації до тендерного комітету Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (т. 5, а.с. 202-204).

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, не повно дослідивши обставини справи, не врахував, що надані позивачу послуги по освоєнню будівельного ринку регіону та укладенню угод на поставку цементу та послуги з інформаційно-технічного забезпечення проведення підготовчих робіт до участі Замовника у процедурі відкритих конкурсних торгів на закупівлю цементу, оголошених ДП МТ ЗЗТУ "Укрзалізничпостач" фактично не призвели до отримання реальної економічної вигоди.

Так, позивачем віднесено у 4-му кварталі 2010 року до складу валових витрат послуги від ТОВ "Віктрейд ЛТД" на загальну суму 843671,17 грн, а також у 1-му кварталі 2011 року віднесено до складу валових витрат послуги отримані від ТОВ "Віктрейд ЛТД" на загальну суму 137818,20 грн.

Водночас згідно звіту № 1 завдяки послугам ТОВ "Віктрейд ЛТД" був здійснений продаж цементу новому покупцю ТОВ "НВП "Дніпрбудкомплект" на суму 1136748 грн.

Крім того, з наявного в матеріалах справи повідомленням про результати процедури закупівлі від 07.12.2010 № ЦХП-20/9004, який, на думку суду першої інстанції, є доказом на підтвердження подання тендерної документації до тендерного комітету Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (т. 2, а.с. 15-152), визначено, що переможцем торгів є ТОВ "Торговий дім "Славута".

При цьому як акти наданих послуг, так і долучені до справи звіти не містять інформацію про те, за надання яких конкретно послуг ТОВ "Віктрейд ЛТД" отримало від позивача грошові кошти в сумі 843671,17 грн та 1136748 грн.

До того ж, зі змісту наявного в матеріалах справи протоколах допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вбачається, що збором тендерної документації займався саме ОСОБА_4 (колишній заступник директора ПП "Росток +"), а не ТОВ "Віктрейд ЛТД".

Отже, колегія суддів уважає, що в матеріалах справи відсутні докази реального надання послуг ТОВ "Віктрейд ЛТД" (така як тендерна документація по кожному лоту у процедурі відкритих конкурсних торгів оголошених ДП МТЗЗТУ "Укрзалізничпостач", оголошення № 39979 у ВДЗУ від 25.10.2010), що з врахуванням наявної податкової інформації від ДПІ у Печерському районі м. Києва про відсутність у ТОВ "Віктрейд ЛТД" трудових ресурсів, дає підстави для висновку, що в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283 97-ВР зі змінами та доповненнями ПП "Росток +" завищено валові витрати.

При цьому, колегія суддів ураховує, що сума витрачених коштів на послуги по освоєнню будівельного ринку регіону та укладенню угод на поставку цементу майже дорівнює сумі, яка отримана за результатами залучення нових покупців.

Колегія суддів зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність реальності здійснення отримання консультаційних послуг за договором, укладеним позивачем з ТОВ "Віктрейд ЛТД" та недоведеність використання його результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні як дійсна економічна вигода, так і самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, колегія суддів зважає на правомірність висновку акту перевірки про порушення позивачем приписів п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по взаємовідносинам з ТОВ "Віктрейд ЛТД" та завищення валових витрат у періоді, що ревізувався на суму 958519,67 грн.

Щодо висновку суду першої інстанції про неправомірність донарахування за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 13068 грн, штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 3267 грн, ПДВ в розмірі 10455 грн по операціям позивача з ТОВ "Галіон", колегія суддів зазначає таке.

Як слідує з акту перевірки, в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПП "Росток+" завищено валові витрати за 2 кв. 2010 року на суму 52274,99 грн на вартість транспортних послуг, отриманих від ТОВ "Галіон", які, на думку податкового органу, не підтверджені товарно - транспортними накладними.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що контролюючим органом в акті перевірки не було жодних зауважень щодо правильності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту позивача вартості цементу, отриманого ПП "Росток+" від ТОВ "Галіон" по договору поставки цементу автомобільним транспортом №4/03-10 від 03.03.2010 р. У зв`язку з цим, донарахування за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 13068 грн, штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 3267 грн по операціям позивача з ТОВ "Галіон" є необгрунтованими.

Досліджуючи технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон" виконати спірні поставки, колегія суддів зважає на численні недоліки складених товарно-транспортних накладних, що спростовують реальність наданих транспортних послуг.

Колегія суддів ураховує специфіку господарської діяльності, пов`язаної з наданням транспортних послуг, відповідної до якої належним підтвердженням реальності її здійснення є виключно належним чином складені та оформлені товарно - транспортні накладні, які не повинні містити суперечностей з іншими первинними документами.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не підтверджено належними первинними документами формування валових витрат за договором з ТОВ "Галіон" та відповідно вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення валових витрат по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Щодо висновку суду першої інстанції про неправомірність донарахування за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 315000 грн, штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 48750 грн, ПДВ в розмірі 60570 грн по операціям позивача з ПП "Адоніс", ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що до складу валових витрат на підставі актів виконаних робіт, підприємством віднесено витрати послуг оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договорів з ПП "Адоніс" від 04.01.2010 № 04/01-10; з ФОП ОСОБА_1 від 01.06.2010 № 01/06-10; з ФОП ОСОБА_1 від 03.01.2011 № 03/01-11.

Як слідує зі змісту акту перевірки, перевіркою не встановлено використання орендованого приміщення за адресою АДРЕСА_1 в господарській діяльності ПП "Росток+", через що контролюючим органом донараховано за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 315000 грн, штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 48750 грн, ПДВ в розмірі 60570 грн по операціям позивача з ПП "Адоніс", ФОП ОСОБА_1 .

Як встановлено в ході судового розгляду, основними покупцями у ПГІ „Росток+» по Дніпропетровській області були ТОВ НВГІ "ДНІПРОБУДКОМПЛЕКТ" та ПП "АДОНІС".

Згідно наданих первинних транспортних документів (залізничних накладних, товарно- транспортних накладних) постачальники ВАТ "Евроцемент-Україна", Краматорск.филиал ВАТ "Евро цемент-Україна" та ВАТ "Югцемент" відвантажували товар на адресу покупців ТОВ НВП "ДНІПРОБУДКОМПЛЕКТ" та ПП "АДОНІС".

Жодних доказів того, що ПП "Росток+" в своїй господарській діяльності використовувало складські приміщення, за які щомісячно сплачувало ПП "Адоніс" суму орендної плати 72681 грн, та ФОП ОСОБА_1 відповідно 195000 грн та 160000 грн на місяць, з урахуванням того, що власником ПП "Адоніс" до 2012 року був ОСОБА_1 , який до того ж був директором ПП "Росток+", матеріали справи не містять та очевидно спростовують презумпцію добросовісності платника податків.

До того ж, колегія суддів ураховує зміст свідчень бухгалтерів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в протоколах допиту свідків в межах кримінальної справи № 646/9300/13-к, що розділу по рахунку 281 по складам не було, крім того в цьому не було необхідності, так як складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ПП "Росток +" не орендувало, ніякої діяльності за вказаною адресою не вело, ніяких документів з приводу використання вказаних приміщень на ПП "Росток +" не має, вказані свідчення також підтвердив колишній заступник директора ПП "Росток +" ОСОБА_4 .

За таких обставин, колегія суддів уважає, що позивачем не підтверджено належними первинними документами формування валових витрат за договорами оренди та відповідно вважає обґрунтованими висновки податкового органу, щодо завищення валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ПП "Адоніс".

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було порушено вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, а саме завищено валові витрати.

В межах розгляду цієї справи колегія суддів зважає встановлені вище обставини пов`язаності Приватного підприємства "Росток +", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Адоніс" та ураховує, що така пов`язаність мала безпосередній вплив на заниження позивачем об`єкта оподаткування.

Посилання суду першої інстанції на те, що прийняті податкові повідомлення - рішення та акт перевірки не містить будь-якого аналізу та висновків про таку пов`язаність та вплив такої пов`язаності на заниження позивачем об`єкта оподаткування за вказаними операціями, оскільки такий висновок контролюючого органу не покладено в основу оскаржуваних рішень, колегія суддів уважає помилковим.

Так, акт від 05.08.2011 № 3203/232/32238112 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Росток+"" , код за ЄДРПОУ 32238112, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2010 по 31.03.2011 безпосередньо містить висновки про пов`язаність Приватного підприємства "Росток +", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Адоніс" та фіктивний характер господарської діяльності підприємства в період, що ревізувався, що призвело до завищення валових витрат.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0000542320, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 200124,00 грн, за січень 2010 року у розмірі 198191,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 50031,00 грн. та 49547,75 грн, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до положень п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п`яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов`язання з цього податку. Це правило не застосовується, якщо платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону 17.1.2. у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов`язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п`ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов`язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд погоджується з податковим органом щодо застосування до позивача штрафних санкцій розмірі 40 % від суми завищення та вважає правомірним податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0000542320, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 200124,00 грн, за січень 2010 року у розмірі 198191,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 50031,00 грн. та 49547,75 грн.

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень відповідачем прав позивача, які б потребували судового захисту.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи пункту п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми статті 1, 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ПП "Росток +".

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України), судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі № 2296/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Росток+" .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 06.12.2021.