ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5004/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року (головуючий суддя Хилько Л.І.)
у справі № 340/5004/21
за позовом ОСОБА_1
до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 03.08.2021 № 1806 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер - 3520887600:02:000:0133) у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (код КВЦПЗ А 01.03), розташованої на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, загальною площею 2,0000 га, з них: 2,0000 га - багаторічні насадження;
зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання законної сили;
стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Разом з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити відповідачу вирішувати питання про надання у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровий номер 3520887600:02:000:0133, що розташована на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заява обґрунтована тим, що до набрання рішення законної сили за даною справою у відповідача існує реальна можливість виконати оскаржуване рішення, зокрема, прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність та надати відведені земельні ділянки у власність іншим особам, зокрема, учасникам антитерористичної операції. На думку позивачки, рішення у даній справі буде винесено після можливого затвердження відповідачем проектів землеустрою та передачі земельних ділянок у власність та у разі задоволення позовних вимог виконання рішення за даною справою стане істотно ускладненим або унеможливленим, оскільки земельна ділянка буде у власності іншої особи.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд виходив з того, що наведені у заяві доводи про необхідність забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Також, суд зазначив, що припущення позивачки стосовно наміру відповідача розпорядитися спірною земельною ділянкою на власний розсуд, не можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки суду не було надано належних доказів на підтвердження існування очевидних ознак порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Крім того, судом не виявлено очевидних ознак протиправності рішення від 03.08.2021 №1806, як того вимагає пункт 2 частини 2 статті 150 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що включення земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:0133 до Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, руйнує законні очікування позивачки щодо передачі їй у власність вказаної земельної ділянки. Тому у разі не накладення заходів забезпечення позову неможливо буде відновити порушені права та інтереси позивачки.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору
Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, суд має встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору та те, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
При цьому суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.
Окрім іншого, очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .
Подана заява про забезпечення позову має на меті заборонити відповідачу приймати рішення, що спрямовані передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:0133 будь-яким яким іншим (третім) особам.
Виходячи з визначеного позивачем предмету спору, правової природи спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Всі наведені позивачкою у заяві про забезпечення позову обставини потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення.
За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частини десята статті 118 ЗК України).
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку(ч. 11 ст.118 ЗК України).
Згідно норм чинного законодавства у сфері земельних відносин набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.
При цьому на законодавчому рівні відсутня пряма заборона для подання декількома особами аналогічних заяв щодо однієї земельної ділянки. Також отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб позитивного рішення про надання земельної ділянки у користування, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає прийнятним застосування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження №14-301цс18), що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права.
Згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що виходячи з аналізу приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, докази перебування у власності позивачки визначеної нею земельної ділянки відсутні, що свідчить про відсутність на момент звернення з цією заявою доказів загрози завдання їй шкоди внаслідок прийняття рішення про передачу її у власність іншій особі.
В даному випадку, як позивачка, так інші особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
Тому у суду відсутні підстави вважати наявність пріоритетного права позивачки на затвердження проекту землеустрою.
Наведені у заяві про забезпечення позову обставини щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача входить до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду судом справи по суті, тому посилання позивачки на очевидність протиправності цього рішення сільської ради не приймаються, оскільки жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2 статті 90 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний заявницею спосіб забезпечення позову є неспівмірним з позовними вимогами, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами настання невідворотних втрат для позивачки.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є правомірним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 340/5004/21 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2021 |
Оприлюднено | 09.12.2021 |
Номер документу | 101692750 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Добродняк І.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні