Постанова

від 06.12.2021 по справі 640/5851/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5851/20 Головуючий у 1 інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Грибан І.О.

Лічевецького І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" (далі - ТОВ "АРЛЕ-ГРУП") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на реальність господарських операцій з його контрагентами - ТОВ АСЛАН ГРУП та ТОВ ДІЛВОКС , а також, зазначає, що всі первинні документи містять всі необхідні реквізити, повністю відображають зміст та обсяг операцій, належним чином підписані та скріплені печатками сторін.

18 жовтня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - на 15 (п`ятнадцять) днів.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у м. Києві просить замінити відповідача його правонаступником, а саме: Головне управління ДПС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Наказ № 529), яким наказано утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.

У відповідності до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755, розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Отже, з 01 січня 2021 року відбулося фактичне адміністративне правонаступництво, оскільки, саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві, як юридичної особи публічного права, до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з Головного управління ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 09.10.2019 року №246/26-15-05-02-04, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 09.10.2019 року №1727, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" (код 40078863) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) за вересень, листопад 2017 року, з ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) за липень, серпень 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт № 102/26-15-14-02-04/40078863 від 23.10.2019 року.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ АРЛЕ-ГРУП :

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік в сумі 86011 гривень;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73062 грн. в тому числі за серпень 2017 року у сумі 60918 грн., за вересень 2017 року у сумі 5737 грн., за листопад 2017 року у сумі 6407 грн. та встановлено завищення рядка 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) за вересень 2017 року у сумі 5529 грн., за листопад 2017 року у розмірі 1048 гривень.

04 листопада 2019 року ТОВ "АРЛЕ-ГРУП" подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на Акт перевірки № 102/26-15-14-02-04/40078863 від 23.10.2019 року, які листом від 13.11.2019 року за № 42911/10/26-15-05-02-04 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

15 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі висновків Акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00003080502, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, ТОВ АРЛЕ-ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 107 514, 00 грн., в тому числі, 86 011,00 грн. за податковим зобов`язанням та 21 503, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00003100502, яким, згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та на підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ТОВ АРЛЕ-ГРУП застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 6 577,00 грн.

- № 00003090502, яким на підставі до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ АРЛЕ-ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 91 328, 00 грн., в тому числі 73062 00 грн. за податковим зобов`язанням та 18 266, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Рішенням Державної податкової служби України №2177/6/99-00-08-05-03-06 від 23.01.2020 року за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502 скаргу ТОВ "АРЛЕ-ГРУП" було залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АРЛЕ-ГРУП" за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року задекларовано податок на прибуток у сумі 2 882, 00 грн.

За липень, серпень, вересень та листопад 2017 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 425 346, 00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ АРЛЕ-ГРУП :

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік в сумі 86011 гривень;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73062 грн. в тому числі за серпень 2017 року у сумі 60918 грн., за вересень 2017 року у сумі 5737 грн., за листопад 2017 року у сумі 6407 грн. та встановлено завищення рядка 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) за вересень 2017 року у сумі 5529 грн., за листопад 2017 року у розмірі 1048 гривень.

Таким чином, податковим органом під час перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року встановлено заниження податку на прибуток у сумі 86 011,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства та завищення податку на додану вартість у сумі 79 639 гривні, в тому числі, за липень 2017 року у сумі 4 841 грн., за серпень 2017 року у сумі 56 077 грн., за вересень 2017 року у сумі 11 266 грн., за листопад 2017 року у сумі 7 455 гривень.

На підставі Акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Згідно правових позицій Верховного Суду при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ АСЛАН ГРУП та ТОВ ДІЛВОКС .

Матеріали справи свідчать, що 05 липня 2017 року між ТОВ АСЛАН ГРУП (Постачальник) та ТОВ АРЛЕ-ГРУП (Покупець) укладено Договір П1707/15Т (далі - Договір №П1707/15Т), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених даним договором (а.с 70-73).

На підтвердження виконання вказаного договору до перевірки позивачем надано: видаткові накладні від 04.08.2017 року № 20170804/01, від 23.08.2017 року № 201708233, від 25.07.2017 року № 201707253; рахунок на оплату від 14.07.2017 року № 20170714/01, від 20.07.2017 року № 201707203, від 16.08.2017 року № 201708163; податкові накладні від 25.07.2017 року № 203, від 04.08.2017 року № 41, від 23.08.2017 року № 138.

Згідно вказаних видаткових накладних, ТОВ АСЛАН ГРУП передано ТОВ АРЛЕ-ГРУП наступний товар: Модуль пам`яті 8Гб РС4, Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск HDD 600Гб, Модуль пам`яті 32Гб РСЗ ЕСС (632205-001), Модуль пам`яті 32 Гб РСЗ ЕСС (664693-001), Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск SSD 1.92Т6 SAS HGST.

Рахунки за отриманий товар від ТОВ АСЛАН ГРУП позивачем здійснено було на підставі платіжних доручень від 01.08.2017 року № 128, від 19.08.2017 року № 136, від 28.08.2017 року № 147.

Також, із матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2017 року між ТОВ ДІЛВОКС (Постачальник) та ТОВ АРЛЕ-ГРУП (Покупець) укладено Договір № П1709-04Т (далі - Договір № П1709-04Т), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених даним договором (а.с. 74-77).

На виконання вказаного Договору було складено: видаткові накладні від 07.09.2017 року № 201709078, від 02.11.2017 року № 201711023; рахунок на оплату від 01.11.2017 року № 201711013, від 04.09.2017 року № 201709048; податкові накладні від 07.09.2017 року № 72, від 02.11.2017 року № 9.

Згідно вказаних видаткових накладних, ТОВ ДІЛВОКС передано ТОВ АРЛЕ-ГРУП наступний товар: Жорсткий диск HDD 600Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 300Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 146Гб, Жорсткий диск HDD 500Гб/7.2к, Блок живлення 550W (6120XP/100-240VAC), Жорсткий диск HDD 600Гб, Блок живлення (660184-001), Блок живлення, Жорсткий диск HDD 300Гб, Жорсткий диск HDD 600Гб, 10К.

17.11.2017 року між ТОВ ДІЛВОКС (Первісний кредитор), ТОВ АРМІДЕЙЛ (Новий кредитор) та ТОВ АРЛЕ-ГРУП (Боржник) укладено Договір № П1117-17Д, за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з рахунком на оплату за товар №201711013 від 01.11.2017 на суму 44732,82 грн. у т.ч. ПДВ 7455,47 грн. з Боржника, а новий кредитор приймає право вимоги що належить Первісному кредитору за рахунком.

З Акту перевірки вбачається, що рахунки за отриманий товар від ТОВ ДІЛВОКС позивачем здійснено було на підставі платіжних доручень від 29.09.2017 року № 157, від 20.11.2017 року № 172.

Дослідивши надані позивачем на доведення факту реального здійснення вказаних господарських операцій з ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) копії первинних документів, а саме: договори № 1707/15Т від 05.07.2017 року та № 1709-04Т від 04.09.2017 року, договір про відступлення права вимоги № П1117-17Д від 17.11.2017 року, видаткові накладні та рахунки на оплату, колегія суддів зазначає наступне.

Так, положення умов Договору № П1709-04Т та Договору №П1707/15Т є тотожними.

Відповідно до п.п. 1.2 Договорів №П1707/15Т та № П1709-04Т, асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також, товаросупровідних документах (накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених сторонами Специфікацій.

Згідно п.п. 2.1 Договорів №П1707/15Т та № П1709-04Т, ціна, асортимент, кількість та комплектність товару, що має бути поставлений, узгоджується сторонами під час формування заявки Покупця на кожну партію товару і відображається в рахунках-фактури, накладній та інших товаросупровідних документах на товар. Загальна ціна цього договору складається із суми всіх партій товару поставлених Постачальником Покупцеві протягом строку його дії.

Отже, згідно вимог вказаних положень Договорів №П1707/15Т та № П1709-04Т, сторонами на кожну партію товару повинні складатися рахунки-фактури , в яких визначається асортимент, кількість та ціна товару.

Однак, позивачем такі рахунки-фактури не надано ні податковому органу під час перевірки, ні суду під час звернення з позовною заявою.

Пунктами 4.2-4.5 Договорів №П1707/15Т та № П1709-04Т визначено, що товар поставляється Постачальником на підставі замовлень Покупця складених у вигляді заявки на поставку товару. Датою узгодження Постачальником заявки Покупця на поставку товару вважається дата виписки Постачальником рахунку - фактури на оплату замовленого товару. Рахунок-фактура надається Постачальником засобом факсимільного чи електронного зв`язку, з наступними і обов`язковим наданням Покупцеві оригіналу рахунку одночасно з товаром. Поставка товару здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів від дати погодження Постачальником заявки на поставку товару. Датою поставки товару вважати дату, зазначену у відповідній накладній, підписаній представниками сторін.

Таким чином, необхідною умовою здійснення поставки товару, є надання покупцем замовлень у вигляді заявки на поставку товару , які не були надані ТОВ АРЛЕ-ГРУП .

Зі змісту пункту 4.6 Договорів №П1707/15Т та № П1709-04Т вбачається, що приймання товару Покупцем здійснюється зі складу Постачальника.

З огляду на викладене, оскільки, приймання товару ТОВ АРЛЕ-ГРУП здійснювалося зі складів ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП , колегія суддів зазначає, що на підтвердження перевезення товару на власний склад, позивачем повинні були бути надані відповідні товаросупровідні документи .

Разом з тим, будь-яких документів, що підтверджують перевезення товару складів ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП позивачем надано не було.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій ТОВ АРЛЕ-ГРУП із ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП .

Водночас, колегія суддів наголошує, що в Акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагентам позивача.

Так, податковим органом встановлено, що директором, засновником, головним бухгалтером ТОВ ДІЛВОКС (в період взаємовідносин вересень - листопад 2017) значилась ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу допиту від 07.12.2018 року громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отриманого від ОУ ГУ ДФС у м. Києві , вона надала показання щодо непричетності до фінансово - господарської діяльності підприємств, серед яких ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393), де вона значиться або значилась директором та засновником.

Згідно інформаційних баз ДПС встановлено, що по ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) ОУ ГУ ДФС у м. Києві до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва № 90/26-15-21-32 від 01.02.2019.

Контролюючим органом також встановлено, що ТОВ ДІЛВОКС звітність з податку на прибуток, фінансова звітність, звітність з податку на доходи фізичних осіб (Форма 1 -ДФ) та по ЄСВ до ДПІ не подавались; остання звітність з ПДВ подана за січень 2018 року;

Свідоцтво платника ПДВ - анульоване 28.02.2019 у зв`язку з ненадання декларацій протягом року.

При цьому, відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні із відповідною номенклатурою (Жорсткий диск HDD 600Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 300Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 146Гб, Жорсткий диск HDD 500Гб/7.2к, Блок живлення 550W (6120XP/100-240VAC), Жорсткий диск HDD 600Гб, Блок живлення (660184-001), Блок живлення, Жорсткий диск HDD 300Гб, Жорсткий диск HDD 600Гб, 10К) ТОВ ДІЛВОКС отримало від ТОВ ТАЙМІАНТ (код 41043908), ТОВ АГРО-САД-ЛТД (код 41120727) та ТОВ АТЛАНТИС ПЛЮС (код 41193014).

Проаналізувавши наявну в ГУ ДПС у м. Києві інформацію по ТОВ ТАЙМІАНТ (код 41043908), ТОВ АГРО-САД-ЛТД (код 41120727) та ТОВ АТЛАНТИС ПЛЮС (код 41193014), отриману з ІС Податковий блок та інших публічних джерел інформації встановлено, що останні фігурують в кримінальних провадженнях.

Вказане, на думку податкового, органу свідчить, що походження товару (Жорсткий диск HDD 600Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 300Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 146Гб, Жорсткий диск HDD 500Гб/7.2к, Блок живлення 550W (6120ХР/100-240VAC), Жорсткий диск HDD 600Гб, Блок живлення (660184-001), Блок живлення, Жорсткий диск HDD 300Гб, Жорсткий диск HDD 600Гб, 10К) не встановлено.

Також, згідно податкової інформації встановлено, що директором, засновником, головним бухгалтером ТОВ АСЛАН ГРУП (в період взаємовідносин січень-листопад 2017) значився ОСОБА_2 .

Згідно отриманого від ОУ ГУ ДФС у м. Києві протоколу допиту від 07.05.2019 року громадянина ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), він надав показання щодо непричетності до фінансово - господарської діяльності підприємств ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700), де він значиться або значився директором та засновником.

В ході аналізу інформації з загальнодоступних джерел, а саме з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що дане підприємство є фігурантом у кримінальних провадженнях.

Свідоцтво платника ПДВ - анульоване 28.09.2018 р., у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних, не встановлено придбання ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) за 2017 рік оренди складських приміщень, транспортно експедиційних послуг чи оренди автомобілів.

При цьому, відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні із відповідною номенклатурою (Модуль пам`яті 8Гб РС4, Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск HDD 600Гб, Модуль пам`яті 32Гб РСЗ ЕСС (632205-001), Модуль пам`яті 32 Гб РСЗ ЕСС (664693-001), Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск SSD 1.92Т6 SAS HGST) ТОВ АСЛАН ГРУП отримало від ТОВ СІСТЕМС ПРО (код 40108096), ТОВ ТК КАРКАС (код 41442222) та ТОВ ЛО КЕПІТАЛ (код 41261351).

Проаналізовавши наявну в Головного управління ДПС у м. Києві інформацію по ТОВ СІСТЕМС ПРО (код 40108096), ТОВ ТК КАРКАС (код 41442222) та ТОВ ЛО КЕПІТАЛ (код 41261351) отриману з ІС Податковий блок та інших публічних джерел інформації встановлено, що останні фігурують в кримінальних провадженнях.

З огляду на вказане, податковий орган дійшов висновку про те, що походження товару (Модуль пам`яті 8Гб РС4, Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск HDD 600Гб, Модуль пам`яті 32Гб РСЗ ЕСС (632205-001), Модуль пам`яті 32 Гб РСЗ ЕСС (664693-001), Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск SSD 1.92Т6 SAS HGST) отриманого ТОВ АСЛАН ГРУП від ТОВ СІСТЕМС ПРО (код 40108096), ТОВ ТК КАРНАС (код 41442222) не встановлено.

Колегія суддів наголошує на тому, що умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання та подальший їх рух у межах господарської діяльності суб`єкта господарювання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Так, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки, від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 15 травня 2020 року у справі № 823/1538/16.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Колегія суддів зазначає, що формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у вищевказаній постанові у справі № 823/1538/16.

Таким чином, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Водночас, слід повторно наголосити на тому, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП не надано всіх документів, складання яких передбачено Договорами від 05 липня 2017 року №П1707/15Т та від 04 вересня 2017 року № П1709-04Т, а саме, рахунки-фактури та замовлення у вигляді заявок на поставку товару.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Інших належних та допустимих доказів, які б доводили обставини реальності господарської діяльності з ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП апелянтом суду не надано.

Доводи апелянта про те, що всі без виключенні податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, при вирішенні питання щодо реєстрації податкових накладних податковий орган не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірну податкову накладну.

Колегія суддів зауважує, що для підтвердження реальності виконання господарської операції не достатньо лише наданих первинних документів, але й важливо встановити наявність у позивача та контрагента достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Так, колегія суддів враховує доводи податкового органу про неспроможність виконання контрагентами позивача спірних договорів поставки товарів, з огляду на відсутність матеріально технічної бази, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що операції з придбання позивачем послуг у ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП не були фактично здійснені, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, в силу відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, директори цих підприємств у поясненнях, наданих слідчому органу, заперечували свою причетність до їх діяльності та обізнаність щодо їх діяльності.

Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 814/178/15, від 08 липня 2021 року у справі № 825/3613/15-а, від 07 листопада 2019 року у справі №440/422/19 та від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на те, що всі первинні документи містять всі необхідні реквізити, повністю відображають зміст та обсяг операцій, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання усіх документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, відсутність у контрагентів позивача матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені домовленістю із позивачем зобов`язання, у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагентів, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують поставку товарів позивачу, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів.

Отже, вищенаведені обставини за операціями ТОВ АРЛЕ-ГРУП з ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП доводять неможливість їх здійснення.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що ТОВ АРЛЕ-ГРУП не надало суду будь-яких доказів подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Посилання апелянта на те, що придбання товару відображено в бухгалтерському обліку Товариства, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження даних обставин.

При цьому, слід зазначити, що під час апеляційного розгляду справи позивач не був позбавлений можливості надання додаткових доказів по справі, однак, інших документів позивачем надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502 контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Грибан І.О.

Лічевецький І.О.