Рішення

від 27.04.2021 по справі 640/5851/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Київ № 640/5851/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" (далі також - ТОВ АРЛЕ-ГРУП , позивач) із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що факт господарських взаємовідносин з ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

Також позивач зазначає, що ТОВ "АРЛЕ-ГРУП" відповідно до норм законодавства належним чином та в передбаченому порядку відобразило господарські операції з контрагентом в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП мали належну правоздатність та належний податковий статус: зареєстровані платником податків та платником податку на додану вартість.

Поряд з цим, позивач звертає увагу, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі і за податковими зобов`язаннями, що на думку позивача, свідчить про те, що він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущеного його контрагентами.

Також, на думку позивача, посилання контролюючого органу на матеріали кримінальних проваджень та відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при проведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом. При цьому, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який набрав законної сили, податковим органом надано не було, а отже наведені ним в Акті перевірки доводи не можуть слугувати належними та допустимими доказами фіктивності досліджуваних господарських операцій та не мають жодним чином тягнути за собою правових наслідків для позивача.

Одночасно, позивач зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації, не підтвердженою ніяким чином.

На думку позивача, оскаржувані рішення, є безпідставними, незаконними, прийнятими на підставі припущень, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.05.2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що встановлені обставини під час перевірки свідчать про наявність у первинних документах позивача недостовірних відомостей про надання послуг, фактичну неможливість виконання цим послуг саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника податків на отримання необґрунтованої податкової вимоги у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат зменшення суми податків, що належать сплаті.

А тому, відповідач вважає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є обґрунтованими, а оскаржувані рішення ГУ ДПС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

У поданій до суду 12.06.2020 року відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджувався з його доводами та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлення від 09.10.2019 року №246/26-15-05-02-04 відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) та на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 09.10.2019 року №1727, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" (код 40078863) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) за вересень, листопад 2017 року, з ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) за липень, серпень 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 102/26-15-14-02-04/40078863 від 23.10.2019 року.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ АРЛЕ-ГРУП :

п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік в сумі 86011 гривень;

п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73062 грн. в тому числі за серпень 2017 року у сумі 60918 грн., за вересень 2017 року у сумі 5737 грн., за листопад 2017 року у сумі 6407 грн. та встановлено завищення рядка 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) за вересень 2017 року у сумі 5529 грн., за листопад 2017 року у розмірі 1048 гривень.

04 листопада 2019 року ТОВ "АРЛЕ-ГРУП" подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на Акт перевірки № 102/26-15-14-02-04/40078863 від 23.10.2019 року, які останнім листом від 13.11.2019 року за № 42911/10/26-15-05-02-04 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

15 листопада 2019 року відповідачем на підставі висновків Акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00003080502, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ АРЛЕ-ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 107 514, 00 грн., в тому числі 86 011, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 21 503, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00003100502, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ТОВ АРЛЕ-ГРУП застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 6 577, 00 грн.

№ 00003090502, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ АРЛЕ-ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 91 328, 00 грн., в тому числі 73062, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 18 266, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Рішенням Державної податкової служби України №2177/6/99-00-08-05-03-06 від 23.01.2020 року за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502скаргу позивача було залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502 позивач їх оскаржив до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (нижче - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що 05.07.2017 року між ТОВ АСЛАН ГРУП (Постачальник) та ТОВ АРЛЕ-ГРУП (Покупець) укладено договір П1707/15Т, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пп. 1.2, 2.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках - фактурах, а також товаросупровідних документах (накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених сторонами Специфікацій. Ціна, асортимент, кількість та комплектність товару, що має бути поставлений, узгоджується сторонами під час формування заявки Покупця на кожну партію товару і відображається в рахунках - фактури, накладній та інших товаросупровідних документах на товар. Загальна ціна цього договору складається із суми всіх партій товару поставлених Постачальником Покупцеві протягом строку його дії.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставка товару за даним договором здійснюється зі складу Постачальника, який на момент підписання договору знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22.

Пунктом 3.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на протязі 25 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п. 4.2-4.5 Договору товар поставляється Постачальником на підставі замовлень Покупця складених у вигляді заявки на поставку товару. Датою узгодження Постачальником заявки Покупця на поставку товару вважається дата виписки Постачальником рахунку - фактури на оплату замовленого товару. Рахунок -фактура надається Постачальником засобом факсимільного чи електронного зв`язку, з наступними і обов`язковим наданням Покупцеві оригіналу рахунку одночасно з товаром. Поставка товару здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів від дати погодження Постачальником заявки на поставку товару. Датою поставки товару вважати дату, зазначену у відповідній накладній, підписаній представниками сторін.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується учасниками справи, на виконання вказаного Договору було складено видаткові накладні від 04.08.2017 року № 20170804/01, від 23.08.2017 року № 201708233, від 25.07.2017 року № 201707253; рахунок на оплату від 14.07.2017 року № 20170714/01, від 20.07.2017 року № 201707203, від 16.08.2017 року № 201708163; податкові накладні від 25.07.2017 року № 203, від 04.08.2017 року № 41, від 23.08.2017 року № 138.

Згідно вказаних видаткових накладних, ТОВ АСЛАН ГРУП передано ТОВ АРЛЕ-ГРУП наступний товар: Модуль пам`яті 8Гб РС4, Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск HDD 600Гб, Модуль пам`яті 32Гб РСЗ ЕСС (632205-001), Модуль пам`яті 32 Гб РСЗ ЕСС (664693-001), Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск SSD 1.92Т6 SAS HGST.

Також згідно Акту перевірки встановлено, що рахунки за отриманий товар від ТОВ АСЛАН ГРУП позивачем здійснено було на підставі платіжних доручень від 01.08.2017 року № 128, від 19.08.2017 року № 136, від 28.08.2017 року № 147.

Також судом встановлено, що 04.09.2017 року між ТОВ ДІЛВОКС (Постачальник) та ТОВ АРЛЕ-ГРУП (Покупець) укладено Договір № П1709-04Т , за умовами якого Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.1. та 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару визначається сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках - фактурах, а також товаросупровідних документах (накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених сторонами Специфікацій.

Розділом 2 вказаного Договору передбачено, що ціна, асортимент, кількість та комплектність товару, що має бути поставлений, узгоджується сторонами під час формування заявки Покупця на кожну партію товару і відображається в рахунках - фактури, накладній та інших товаросупровідних документах на товар. Загальна ціна цього договору складається із суми всіх партій товару поставлених Постачальником Покупцеві протягом строку його дії. Ціни на товар, що поставляється Постачальником, являються вільними відпускними, встановлюються у національній валюті і включають ПДВ 20%. Поставка товару за даним договором здійснюється зі складу Постачальника, який на момент підписання договору знаходиться за адресою: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 23.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на протязі 45 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Розділом четвертим Договору передбачено, що товар поставляється Постачальником на підставі замовлень Покупця складених у вигляді заявки на поставку товару. Датою узгодження Постачальником заявки Покупця на поставку товару вважається дата виписки Постачальником рахунку - фактури на оплату замовленого товару. Рахунок -фактура надається Постачальником засобом факсимільного чи електронного зв`язку, з наступними і обов`язковим наданням Покупцеві оригіналу рахунку одночасно з товаром. Поставка товару здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів від дати погодження Постачальником заявки на поставку товару. Датою поставки товару вважати дату, зазначену у відповідній накладній, підписаній представниками сторін.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується учасниками справи, на виконання вказаного Договору було складено: видаткові накладні від 07.09.2017 року № 201709078, від 02.11.2017 року № 201711023; рахунок на оплату від 01.11.2017 року № 201711013, від 04.09.2017 року № 201709048; податкові накладні від 07.09.2017 року № 72, від 02.11.2017 року № 9.

Згідно вказаних видаткових накладних, ТОВ ДІЛВОКС передано ТОВ АРЛЕ-ГРУП наступний товар: Жорсткий диск HDD 600Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 300Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 146Гб, Жорсткий диск HDD 500Гб/7.2к, Блок живлення 550W (6120XP/100-240VAC), Жорсткий диск HDD 600Гб, Блок живлення (660184-001), Блок живлення, Жорсткий диск HDD 300Гб, Жорсткий диск HDD 600Гб, 10К.

17.11.2017 року між ТОВ ДІЛВОКС (Первісний кредитор), ТОВ АРМІДЕЙЛ (Новий кредитор) та ТОВ АРЛЕ-ГРУП (Боржник) укладено Договір № П1117-17Д, за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з рахунком на оплату за товар №201711013 від 01.11.2017 на суму 44732,82 грн. у т.ч. ПДВ 7455,47 грн. з Боржника, а новий кредитор приймає право вимоги що належить Первісному кредитору за рахунком.

Згідно Акту перевірки встановлено, що рахунки за отриманий товар від ТОВ ДІЛВОКС позивачем здійснено було на підставі платіжних доручень від 29.09.2017 року № 157, від 20.11.2017 року № 172.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

Отже, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, враховується судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.03.2020 у справі №520/8893/18, адміністративне провадження №К/9901/27066/19.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, податкової накладної та інших документів, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Суд наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Суд зазначає, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Зокрема, як встановлено матеріалами справи, позивачем за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року задекларовано податок на прибуток у сумі 2 882, 00 грн.

Також встановлено, що позивачем за липень, серпень, вересень та листопад 2017 року задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 425 346, 00 грн.

У той же час, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року встановлено заниження податку на прибуток у сумі 86 011, 00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства та завищення податку на додану вартість у сумі 79 639 гривні, в тому числі за липень 2017 року у сумі 4 841 грн., за серпень 2017 року у сумі 56 077 грн., за вересень 2017 року у сумі 11 266 грн., за листопад 2017 року у сумі 7 455 гривень.

Як вбачається з Акту перевірки підставою таких висновків стала, зокрема, податкова інформація взята з інформаційної бази ДПС по ТОВ ДІЛВОКС та ТОВ АСЛАН ГРУП та інші публічні джерела інформації.

Так, податковим органом встановлено, що директором, засновником, головним бухгалтером ТОВ ДІЛВОКС (в період взаємовідносин вересень - листопад 2017) числилася ОСОБА_1 .

Від ОУ ГУ ДФС у м. Києві отримано протокол допиту від 07.12.2018 року громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка надала показання щодо непричетності до фінансово - господарської діяльності підприємств, серед яких ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393), де вона значиться або значилась директором та засновником.

Згідно інформаційних баз ДПС встановлено, що по ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) ОУ ГУ ДФС у м. Києві до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва № 90/26-15-21-32 від 01.02.2019.

Згідно отриманого від ОУ ГУ ДФС у м. Києві протоколу допиту від 07.12.2018 року громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), остання надала показання щодо непричетності до фінансово - господарської діяльності підприємств, серед яких ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393), де вона значиться або значилась директором та засновником.

Контролюючим органом також встановлено, що ТОВ ДІЛВОКС звітність з податку на прибуток, фінансова звітність, звітність з податку на доходи фізичних осіб (Форма 1 -ДФ) та по ЄСВ до ДПІ не подавались; остання звітність з ПДВ подана за січень 2018 року;

Свідоцтво платника ПДВ - анульоване 28.02.2019 у зв`язку з ненадання декларацій протягом року.

При цьому, відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні із відповідною номенклатурою (Жорсткий диск HDD 600Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 300Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 146Гб, Жорсткий диск HDD 500Гб/7.2к, Блок живлення 550W (6120XP/100-240VAC), Жорсткий диск HDD 600Гб, Блок живлення (660184-001), Блок живлення, Жорсткий диск HDD 300Гб, Жорсткий диск HDD 600Гб, 10К) ТОВ ДІЛВОКС отримало від ТОВ ТАЙМІАНТ (код 41043908), ТОВ АГРО-САД-ЛТД (код 41120727) та ТОВ АТЛАНТИС ПЛЮС (код 41193014).

Проаналізовавши наявну в ГУ ДПС у м. Києві інформацію по ТОВ ТАЙМІАНТ (код 41043908), ТОВ АГРО-САД-ЛТД (код 41120727) та ТОВ АТЛАНТИС ПЛЮС (код 41193014), отриману з ІС Податковий блок та інших публічних джерел інформації встановлено, що останні фігурують в кримінальних провадженнях.

Вказане, на думку податкового органу вказує на те, що походження товару (Жорсткий диск HDD 600Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 300Гб, 15К, Жорсткий диск HDD 146Гб, Жорсткий диск HDD 500Гб/7.2к, Блок живлення 550W (6120ХР/100-240VAC), Жорсткий диск HDD 600Гб, Блок живлення (660184-001), Блок живлення, Жорсткий диск HDD 300Гб, Жорсткий диск HDD 600Гб, 10К) не встановлено.

Також, згідно податкової інформації встановлено, що директором, засновником, головним бухгалтером ТОВ АСЛАН ГРУП (в період взаємовідносин січень-листопад 2017) числився ОСОБА_2 .

Згідно отриманого від ОУ ГУ ДФС у м. Києві протоколу допиту від 07.05.2019 року громадянина ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), останній надав показання щодо непричетності до фінансово - господарської діяльності підприємств ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700), де він значиться або значився директором та засновником.

В ході аналізу інформації з загальнодоступних джерел, а саме з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що дане підприємство являється фігурантом у кримінальних провадженнях.

Свідоцтво платника ПДВ - анульоване 28.09.2018 у зв`язку з ненадання декларацій протягом року. Відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) за 2017 рік оренди складських приміщень, транспортно експедиційних послуг чи оренди автомобілів.

При цьому, відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні із відповідною номенклатурою (Модуль пам`яті 8Гб РС4, Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск HDD 600Гб, Модуль пам`яті 32Гб РСЗ ЕСС (632205-001), Модуль пам`яті 32 Гб РСЗ ЕСС (664693-001), Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск SSD 1.92Т6 SAS HGST) ТОВ АСЛАН ГРУП отримало від ТОВ СІСТЕМС ПРО (код 40108096), ТОВ ТК КАРКАС (код 41442222) та ТОВ ЛО КЕПІТАЛ (код 41261351).

Проаналізовавши наявну в ГУ ДПС у м. Києві інформацію по ТОВ СІСТЕМС ПРО (код 40108096), ТОВ ТК КАРКАС (код 41442222) та ТОВ ЛО КЕПІТАЛ (код 41261351) отриману з ІС Податковий блок та інших публічних джерел інформації встановлено, що останні фігурують в кримінальних провадженнях.

Вказане, на думку податкового органу вказує на те, що походження товару (Модуль пам`яті 8Гб РС4, Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск HDD 600Гб, Модуль пам`яті 32Гб РСЗ ЕСС (632205-001), Модуль пам`яті 32 Гб РСЗ ЕСС (664693-001), Жорсткий диск HDD 2Тб/7.2к, Жорсткий диск SSD 1.92Т6 SAS HGST) ТОВ АСЛАН ГРУП отримало від ТОВ СІСТЕМС ПРО (код 40108096), ТОВ ТК КАРНАС (код 41442222) не встановлено.

Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судом досліджено надані позивачем на доведення факту реального його господарських операцій з ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) копії первинних документів, а саме договори № 1707/15Т від 05.07.2017 року та № 1709-04Т від 04.09.2017 року, договір про відступлення права вимоги № П1117-17Д від 17.11.2017 року, видаткові накладні та рахунки на оплату.

З їх змісту вбачається, що від імені вказаних товариств вони підписані ОСОБА_1 (ТОВ ДІЛВОКС ) та ОСОБА_2 (ТОВ АСЛАН ГРУП ), які заперечують свою причетність до фінансово-господарської діяльності вказаних товариства.

При цьому, інших належних та допустимих доказів, які б доводили обставини реальності господарської діяльності з ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) позивачем суду надано не було.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що операції з придбання позивачем послуг у ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) не були фактично здійснені, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, директори цих підприємств у поясненнях, наданих слідчому органу, заперечували свою причетність до їх діяльності та обізнаність щодо їх діяльності.

Отже, вищенаведені обставини за операціями ТОВ АРЛЕ-ГРУП з ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700) доводять неможливість їх здійснення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ АРЛЕ-ГРУП взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Поряд з цим, судом не заперечується що на момент виписування податкових накладних Позивачу контрагенти останнього були зареєстровані у встановленому законом порядку, як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість. Однак, оскільки факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, не підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у контролюючого органу були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суд зазначає, що обставини щодо причетності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до діяльності ТОВ ДІЛВОКС та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), до діяльності ТОВ АСЛАН ГРУП , на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені витрати, на які позивач зменшив оподатковуваний доход, належними документами. В разі якщо документи, надані позивачем, не підписані тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій від імені ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393) та ТОВ АСЛАН ГРУП (код 40984700), такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і не можуть бути доказами у адміністративній справі.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 09.09.2019 у справі № 640/986/19, адміністративне провадження №К/9901/16136/19 та від 21.03.2021 року у справі № 826/11900/18, адміністративне провадження №К/9901/11573/20.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року №00003080502, № 00003100502, № 00003090502 контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЛЕ-ГРУП" (код ЄДРПОУ 40078863, 01135, м. Київ, вул. Глібова, 7) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко