Постанова

від 06.12.2021 по справі 620/1764/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1764/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Єгорової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області (правонаступник Головного управління ДПС у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 43143966) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Старт Вудс до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Старт Вудс звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Чернігівській області від 03.12.2020 року №0001970070, № 00019710700 та № 00019720700. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.02.2020 року ТОВ Старт Вудс (код - 43489613) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2012 року, включено до ЄДРПОУ, перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові як платник податків та зареєстровано платником ПДВ.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Старт Вудс щодо дотримання податкового законодавства з декларування за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 388 326 грн по взаємовідносинам із Старт А-P , в тому числі: за квітень 2020 року на суму 66 433 грн, за червень 2020 року на суму 93 401 грн, за липень 2020 року на суму 62 176 грн, за серпень 2020 року на суму 166 316 грн.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача був складений акт №713/07/43489613 від 06.11.2020 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ Старт Вудс з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року.

З даних вказаного акту посадовими особами контролюючого органу був зроблений висновок про те, що документальною позаплановою перевіркою (п. 4 Акту перевірки) встановлено порушення платником податків встановлених абзацем б пункту 200.4 пунктів 200.7 статті 200 Кодексу, пунктів 4, 5 розділу V № 21 Порядку Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 року №276), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, зі змінами та доповненнями, - завищення бюджетного відшкодування на суму 112 016,0 грн.

На порушення п. 44.1 cт.44, п. 185.1 cт. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, cт. 198, п. 201.1 cт. 201 Податкового кодексу України завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного (податкового) періоду у сумі 260 477,00 грн (рядок 21 декларації) до Декларації за серпень.

Перевіркою формування від`ємного значення звітного періоду з урахуванням від`ємного значення попередніх періодів (квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року) встановлено:

-за квітень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 50600,0 грн заниження податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у загальній сумі 15833,0 грн;

-за травень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 50600,0 грн;

-за червень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 144002,0 грн;

-за липень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 260477,0 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1. статті 17, пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України товариством були подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень 01.12.2020 року відповідачем було відмовлено у врахуванні заперечень при прийняті податкових повідомлень-рішень, що підтверджується листом № 201/10/25-01-07-02-08 від 01.12.2020 року.

03.12.2020 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001970070, № 00019710700 та № 00019720700.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України, але рішенням про результати розгляду скарги від 09.01.2021 року № 3001/6/99-00-06-01-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 XIV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно ж п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ст. 1 цього Закону визначає зміст первинних документів первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію .

Законодавством України не затверджена форма видаткової накладної, але документ повинен мати форму та мати усі необхідні реквізити згідно п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 XIV від 16.07.1999 року.

П.п. 202 п.1 ст. 14 ПК України дає визначення продажу товару. Так, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З урахуванням наведених вище норм Закону досліджені судом видаткові накладні № 004/7 від 20.07.2020 року на суму 35032,80 грн, № 003/7 від 20.07.2020 року на суму 46441,62 грн, № 001/7 від 03.07.2020 року на суму 75585,60 грн, що виписані ТОВ Старт А-P містять усі необхідні ознаки первинного документу, який свідчить про продаж, а тому про передачу права власності від ТОВ Старт А-P до ТОВ Старт Буде .

Крім того, пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено термін та поняття ТТН: Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Відповідно п.п. 11.1 п.11 Наказу № 363 - при перевезенні вантажів ТТН є основним документом.

Виходячи з вищенаведеного, позивач вважає, що ТТН це документ, який оформлюється виключно, коли відбувається перевезення вантажів та може використовуватися для оперативного та бухгалтерського обліку, але не обов`язково.

Щодо тверджень податкового органу про порушення позивачем при підписанні Договорів ч. 3 ст. 238, п. 1 ст. 202, ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне:

Підписуючи договір від імені юридичної особи, директор виступає не як його представник, а як орган управління. Договір укладається не від імені директора, а від імені юридичної особи.

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, що діють згідно статутних документів або законів.

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов`язання через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом. Тобто договори між товариствами ТОВ Старт Вудс та ТОВ Старт А-Р були укладені від імені товариств директором кожного з них, як органом управління.

Частиною 3 ст. 238 ЦК України передбачено, що обмеження на укладення договорів одним представником в інтересах кількох осіб, яких він одночасно представляє, не поширюється на інших осіб, визначених законом .

Підписуючи договір з обох сторін, директор, в першу чергу, виступає як орган управління цих юридичних осіб, а тому має повне право на його укладення, адже інакше ніж через дії директора юридична особа, як правило, не зможе укласти договір з іншою юридичною особою, директором якого є та ж людина.

Відповідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, виступаючі від імені юридичної особи, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Тобто укладений договір може бути визнаний недійсним тільки в тому випадку, якщо він суперечить розумним інтересам юридичної особи.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб`єктами: учасниками договору і судом;

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право відповідача 1 самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Старт Вудс та ТОВ Старт А-P є окремими юридичними особами, кожен з яких має свій податковий номер 43489613 та 39868390 відповідно, окремо здійснюють фінансову та господарську діяльність, мають окремі розрахункові рахунки, окремо ведуть бухгалтерський облік основних засобів, облік грошових коштів, обік ТМЦ, обік доходів та витрат, свою фінансову бухгалтерську та податкову звітність, окремо нараховують свої податки та сплачують їх.

Разом з тим, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п.200.1 ст.200 ПК України).

У той же час за приписами п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

У матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також фіскальним органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Так, у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02),Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі № 826/16134/14.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків саме по собі не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова ВС від 23.07.2019 року по справі №К/9901/15110/19).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Отже, позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо непідтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач, в свою чергу, не зазначив в акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідача не базуються на нормах податкового законодавства та фактично призводить до нарахування платнику податків платежів при відсутності порушень податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у контролюючого органу ще не виник обов`язок підготувати відповідний висновок та подати його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для стягнення суми бюджетного відшкодування платника, а у органа, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головного управління державної казначейської служби України у Чернігівській області не виник обов`язок для його повернення, а отже вимога про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Старт Вудс заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 112 016,00 (сто дванадцять тисяч шістнадцять) гривень, не підлягає задоволенню як передчасна.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Єгорова Н.М.