Рішення

від 18.08.2021 по справі 620/1764/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/1764/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Вудс" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів ,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Старт Вудс" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області від 03.12.2020 № 0001970070, № 00019710700 та № 00019720700.

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Старт Вудс заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 112016,00 (сто дванадцять тисяч шістнадцять) гривень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки мав, відповідно до закону, право на податковий кредит, а у зв`язку з тим, що в подальшому за придбане обладнання та лісоматеріали було сплачено, то, відповідно, позивач отримав право на відшкодування ПДВ за цими податковим накладними, чим він і скористався.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали для надіслання відзиву на позов.

Представником відповідача 1 подано відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, оскільки, перевіркою не підтверджується проведення господарських операція позивача з контрагентами та встановлено документування зазначених операцій з відображенням у бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Від відповідача 2 надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що ГУ ДКС України в Чернігівській області не має повноважень на визначення правомірності чи неправомірності сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість, а орган Казначейства на підставі інформації з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування із зазначеними платіжними реквізитами перераховують узгоджені суми бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Щодо клопотання представника відповідача 1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за правилами загального провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

При відкритті провадження, суд дійшов саме того висновку, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за правилами загального провадження.

Крім того, судом встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби , відповідно до якої утворено, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби Головне управління ДПС у Чернігівській області.

Відповідно до наказу № 755 від 24.12.2020 розпочато виконання територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи, згідно з наказом ДПС №52- 30.09.2020 повноважень та функцій територіальних органів ДПС, зокрема ГУ ДПС у Чернігівській області.

Крім того, встановлено правонаступництво між Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ - 43143966) та Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ - 44094124) ,у зв`язку з чим на підставі ст. 52 КАС України, суд дійшов висновку про заміну відповідача 1 по даній справі його правонаступником.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2020 ТОВ "Старт Вудс" (код - 43489613) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2012, включено до ЄДРПОУ, перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові як платник податків та зареєстровано платником ПДВ.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Старт Вудс щодо дотримання податкового законодавств декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 388326 грн по взаємовідносинам із Старт А-P , в тому числі: за квітень 2020 року на суму 66 433 грн, за червень 2020 року і 93 401 грн, за липень 2020 року на суму 62 176 грн, серпень 2020 року на суму 166 316 грн.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача був складений акт № 713/07/43489613 від 06.11.2020 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ Старт Вудс з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року.

З вказаного акту, посадовими особами контролюючого органу був зроблений висновок про те, що документальною позаплановою перевіркою (п. 4 Акту перевірки) встановлено порушення платником податків встановлених абзацем б пункту 200.4 пунктів 200.7 статті 200 Кодексу, пунктів 4, 5 розділу V № 21 Порядку Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 276), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, зі змінами та доповненнями, - завищення бюджетного відшкодування на суму 112016,0 грн.

На порушення п. 44.1 cт.44, п. 185.1 cт. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, cт. 198, п. 201.1 cт. 201 Податкового кодексу України завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного (податкового) періоду у сумі 260477,00 грн (рядок 21 декларації) до Декларації за серпень.

Перевіркою формування від`ємного значення звітного періоду з урахуванням від`ємного значення попередніх періодів (квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року) встановлено:

- за квітень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 50600,0 грн заниження податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у загальній сумі 15833,0 грн;

- за травень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 50600,0 грн;

- за червень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 144002,0 грн;

- за липень 2020 року завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 260477,0 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1. статті 17, пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України товариством були подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень 01.12.2020 відповідачем було відмовлено у врахуванні заперечень при прийняті податкових повідомлень-рішень, що підтверджується листом № 201/10/25-01-07-02-08 від 01.12.2020.

03.12.2020 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001970070, № 00019710700 та № 00019720700.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку до ДПС України, але рішенням про результати розгляду скарги від 09.01.2021 № 3001/6/99-00-06-01-05-06, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проводячи документальну позапланову виїзну перевірку позивача та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач зробив висновок про порушення Позивачем положень пункту 188.1. статті 188, пункту 190.1 статті 190, абзацу б пункту 201.4. статті 201, пункту 200.1., 200.4, 200.7, 200.8. статті 200 ПК України.

Ознайомившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки та в письмовому відзиві на позовну заяву, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.03.2020 № 0110420, згідно з якого Старт А-Р - Продавець та ТОВ СтарВудс - Покупець.

Згідно умов вказаного договору Продавець передає у власність Покупця обладнання для обробки деревини б/в обладнання , а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підпису видаткових накладних.

ТОВ Старт А-P здійснювало діяльність з виключно з продажу залишків раніше придбаних та/або вироблених лісо- та пиломатеріалів, що підтверджується податковими деклараціями за період липень-серпень 2020 р. і не здійснювало діяльність з виробництва лісо- та пиломатеріалів;

Позивач здійснював діяльність з виробництва лісо- та пиломатеріалів та їх продаж (експорт), що підтверджується податковими деклараціями за період липень-серпень 2020 р.

Позивач підтвердження своєї діяльності відповідач надав докази, у вигляді договору оренди та акту приймання - передачі, того, що з березня до червня включно цех за адресою Чернігівська обл., Чернігівський Район, с. Киселівка, вул. Заводська, 1а, орендувало ТОВ Старт А-P , тому обладнання, яке у березні-червні було у позивача, зберігалось на території ТОВ Старт А-Р - на підставі п.5.3. Договору купівлі - продажу № 110420 від 30.03.2020.

Вартість витрат по зберіганню врахована у ціні продажу обладнання, що підтверджується умовами Договору.

З вказаного вбачається, що позивач діяльність з виробництва пиломатеріалів за період березень - червень 2020 року не здійснював і приміщення для власного виробництва, яке належало у цей час ТОВ Старт А-P , та для будь яких інших цілей, ніж зберігання придбаного обладнання - не використовував.

Крім того, наданими податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень - червень 2020 року та зареєстрованими податковими накладними у цей період, підтверджено той факт, що позивач не проводив діяльність з виробництва та продажу пиломатеріалів.

У вказаний період позивачем укладався договору оренди частини приміщення виробничого корпусу та території між позивачем та ТОВ Агропромислове підприємство Ресскі .

У вказаний період була зареєстрована одна податкова накладна позивача на передплату за картоплю, що не стосується раніше наведеної інформації по господарським операціям з придбання (зберігання) деревообробного обладнання у ТОВ Старт А-Р .

Так, у квітні позивач отримав передплату від неплатника податку - ОСОБА_1 у сумі ПДВ 15833,00 грн, про що свідчить виписка банку за квітень 2020 року, копія якої наявна у матеріалах справи.

У бухгалтерському обліку передплату відображено по кредиту рахунку 36 (розрахунки з покупцями та замовниками), а не по дебіту 36 рахунку, що і відображено у бухгалтерському обліку позивача, про що свідчить оборотна-сальдова відомість по 36 рахунку за квітень 2020 року. По дебіту рахунку 36 відображається реалізація ТМЦ та послуг на підставі накладних та актів виконаних робіт. Картопля покупцю - ОСОБА_1 , та будь кому іншому, ні у квітні, ні в періодах раніше, ні в періодах пізніше не продавалась, про що свідчить оборотна - сальдова відомість за періоди з квітня по серпень 2020 р. включно. Документи, наявні у матеріалах справи, свідчать, що на кінець серпня залишилась беззмінною кредиторська заборгованість позивача на користь покупця ОСОБА_1 .

Так, у періоді липень - серпень 2020 року позивач мав право проводити будь-яку діяльність, яка не суперечить законодавству України та визначена в статуті позивача.

Вищенаведене спростовує припущення відповідача 1, що діяльність по виготовленню пиломатеріалів за період березень - серпень 2020 року одночасно здійснювалась, як позивачем так і ТОВ Старт А-Р .

У квітні 2020 року позивач отримав передплату від неплатника податку - ОСОБА_1 у сумі ПДВ 15833,00 грн, про що свідчить виписка банку за квітень 2020 року, копія якої наявна у матеріалах справи.

Стосовно наявних у позивача трудових ресурсів за період квітень - серпень 2020 року, суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджено, що у квітні - червні 2020 року був тільки власник ОСОБА_2 , який прийняв на себе обов`язки по підписанню документів по веденню господарської діяльності ТОВ Старт Вудс без нарахування заробітної плати з причини того, що позивач до липня 2020 року перебував у стадії організації виробничого процесу, не отримував прибутку та не мав доходів для нарахування заробітної плати і нарахування податків, відповідно - не мав потреби для наймання інших працівників.

Після підписання Договору оренди у липні позивач прийняв на роботу 4 особи, а у серпні ще 2 особи, на підтвердження чого у матеріалах справи наявний звіт по ЕСВ до Пенсійного Фонду України за липень та серпень 2020 року.

Більшість із прийнятих на роботу осіб раніше були працевлаштовані на ТОВ Старт А-P , а з 10 липня 2020 року усі працівники з ТОВ Старт А-P були звільнені.

Вищесказаним спростовується висновок відповідача 1 про одночасне здійснення діяльності наявними трудовими та виробничими ресурсами з урахуванням обсягів виробництва та реалізації на користь та в інтересах однієї особи - керівник та засновник ОСОБА_2 .

Щодо тверджень відповідача 1 про те, що ТОВ Старт Буде надало накладні, які свідчать про передачу пиломатеріалів від ТОВ Старт А-P до ТОВ Старт Вудс , та первинних документів (документів щодо підтвердження якості товару, транспортування, зберігання), що підтверджують реальність здійснення операцій платником, не надано, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно ж п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ст. 1 цього Закону визначає зміст первинних документів первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію .

Законодавством України не затверджена форма видаткової накладної , але документ повинен мати форму та мати усі необхідні реквізити згідно п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 XIV від 16.07.1999.

П.п. 202 п.1 ст. 14 ПК України дає визначення продажу товару. Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів .

З урахуванням наведених вище норм Закону досліджені судом видаткові накладні № 004/7 від 20.07.2020 на суму 35032,80 грн, № 003/7 від 20.07.2020 на суму 46441,62 грн, № 001/7 від 03.07.2020 на суму 75585,60 грн, що виписані ТОВ Старт А-P містять усі необхідні ознаки первинного документу, який свідчить про продаж, а тому про передачу права власності від ТОВ Старт А-P до ТОВ Старт Буде .

Що стосується твердження відповідача 1 про відсутність товарно - транспортних накладних в бухгалтерському обліку, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено термін та поняття ТТН: Товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Відповідно п.п. 11.1 п.11 Наказу № 363 - при перевезенні вантажів ТТН є основним документом.

Виходячи з вищенаведеного позивач вважає, що ТТН це документ, який оформлюється виключно коли відбувається перевезення вантажів та може використовуватися для оперативного та бухгалтерського обліку, але не обов`язково.

У випадку продажу (передачі прав власності) пиломатеріалів від ТОВ Старт А-P позивачу перевезення товару не відбувалось, що не заперечується відповідачем 1, тому в даному випадку законодавство не вимагає від позивача оформлення ТТН.

Крім того, 02.07.2020 ТОВ Старт А- Р та ТОВ Старт Буде підписали додаткову Угоду № 1 до Договору № 010720 від 01.07.2020 купівлі - продажу, копія якої наявна у матеріалах справи.

Твердження відповідача 1 щодо фактичного продажу обладнання, лісоматеріалів та пиломатеріалів не було, а наявне тільки документальне оформлення придбання вищезазначеного товару з метою безпідставного формування податкового кредиту спростовується:

- фактом огляду ним 29.10.2020 наявного обладнання за адресою Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Заводська, 1а;

- використанням позивачем придбаного у ТОВ Старт А-Р обладнання при обробці лісоматеріалів і їх продажу (експорту), про що свідчать вантажно-митні декларації (ВМД), а також подальша передача обладнання від ТОВ Старт Буде в оренду ТОВ Українська лісопереробна фабрика (Договір оренди обладнання № 25092020 від 25.09.2020, експертним висновком ЧК-383 від 24 вересня 2020 р. Чернігівської Торогово-промислової палати (копії документів наявні у матеріалах справи);

- відображенням господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку позивача і контрагента.

Щодо тверджень відповідача 1 про порушення позивачем при підписанні Договорів ч. 3 ст. 238, п. 1 ст. 202, ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне:

Підписуючи договір від імені юридичної особи, директор виступає не як його представник, а як орган управління. Договір укладається не від імені директора, а від імені юридичної особи.

Згідно зі ст. 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, що діють згідно статутних документів або законів.

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов`язання через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом. Тобто договори між товариствами ТОВ Старт Вудс та ТОВ Старт А-Р були укладені від імені товариств директором кожного з них, як органом управління.

Частиною 3 ст. 238 ЦК передбачено, що обмеження на укладення договорів одним представником в інтересах кількох осіб, яких він одночасно представляє, не поширюється на інших осіб, визначених законом .

Підписуючи договір з обох сторін, директор, в першу чергу, виступає як орган управління цих юридичних осіб, а тому має повне право на його укладення, адже інакше ніж через дії директора юридична особа, як правило, не зможе укласти договір з іншою юридичною особою, директором - якого є та ж людина.

Відповідно ч. 3 ст. 92 ЦК орган або особа, виступаючі від імені юридичної особи, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Тобто укладений договір може бути визнаний недійсним тільки в тому випадку, якщо він суперечить розумним інтересам юридичної особи.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб`єктами: учасниками договору і судом;

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право відповідача 1 самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Старт Вудс та ТОВ Старт А-P є окремими юридичними особами, кожен з яких має свій податковий номер 43489613 та 39868390 відповідно, окремо здійснюють фінансову та господарську діяльність, мають окремі розрахункові рахунки, окремо ведуть бухгалтерський облік основних засобів, облік грошових коштів, обік ТМЦ, обік доходів та витрат, свою фінансову бухгалтерську та податкову звітність, окремо нараховують свої податки та сплачують їх.

Факт того, що господарські операції згідно накладних № 004/7 від 20.07.2020, № 003/7 від 20.07.2020 та № 001/7 від 03.07.2020 відбулися підтверджено наступним.

На отримані від ТОВ Старт А-P лісоматеріали та пиломатеріали позивач, на підставі вище вказаних накладних, отримував Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів - для здійснення експортних операцій, в Чернігівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства у м. Чернігів. Відповідність Сертифікатів до накладних наведено у таблиці 1 позову, копії сертифікатів додаються.

Після отримання Сертифікатів позивач експортував пиломатеріал, який отримав від ТОВ Старт А-P та виробив власними силами з лісоматеріалів від ТОВ Старт А-P , з оформленням у Митній службі України вантажних митних декларацій (ВМД) № UA102030/2020/112512 від 13.07.2020, № UA102030/2020/112912 від 29.07.2020, № UA100340/2020/505823 від 06.08.2020, № UA100340/2020/505823 від 06.08.2020 на підставі вище зазначених документів.

Вищевикладеним підтверджено той факт, що операції з придбання ним пиломатеріалів та лісоматеріалів і подальшого їх експорту - доказують спрямованість укладених товариством господарських договорів з контрагентом на реальне настання правових наслідків, що обґрунтовані цими договорами.

Крім того, судом досліджено факт того, що з моменту звільнення працівників із ТОВ Старт А-Р деревообробне обладнання вже не використовувало.

З 01.10.2020 позивач передав придбане обладнання в оренду ТОВ Українська лісопереробна фабрика , при цьому обладнання пройшло оцінку в Чернігівській Торгово-промисловій палаті, про що свідчить Договір оренди обладнання № 25092020 від 25.09.2020 та Експертний висновок Чернігівської ТПП ЧК-383 від 24.09.2020, копії яких наявні у матеріалах справи.

Придбання обладнання підтверджується видатковими накладними № 1 від 30.03.2020 на суму 230600,00 грн, № 23 від 28.04.2020 на суму 168000,00 грн; № 1/5 від 07.05.2020 на суму 19450,00 грн, № 1/6 від 04.06.2020 на суму 87600,00 грн, № 2/6 від 19.06.2020 на суму 86400,00 грн, накладна № 3/6 від 19.06.2020 на суму 103680,00 грн, накладна № 4/6 від 19.06.2020 на суму 263280 грн, № 2/7 від 03.07.2020 на суму 216000 грн; № 1/8 від 17.08.2020 на суму 13440,00 грн, № 2/8 від 17.08.2020 на суму 14520,00 грн; № 3/8 від 17.08.2020 на суму 54000,00 грн; № 4/8 від 17.08.2020 на суму 53400,00 грн; № 5/8 від 20.08.2020 на суму 99600,00 грн; № 6/8 від 20.08.2020 на суму 265200,00 грн; № 7/8 від 20.08.2020 на суму 105000,00 грн; № 8/8 від 20.08.2020 на суму 64800,00 грн; № 9/8 від 20.08.2020 на суму 12000,00 грн; № 10/8 від 20.08.2020 на суму 28800,00 грн; № 11/8 від 20.08.2020 на суму 28800,00 грн; № 12/08 від 25.08.2020 на суму 258336,00 грн.

Отже Договори купівлі-продажу № 010420 від 01.04.2020 та № 010720 від 01.07.2020 укладені на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

При виконанні господарських операцій за Договорами купівлі-продажу № 010420 від 01.04.2020 та № 010720 від 01.07.2020 відбувся рух активів (передача ТМЦ та сплата коштів за придбані ТМЦ), зміна зобов`язань та власного капіталу.

Вказані господарські операції відповідають економічному змісту (господарські операції відбулись з отриманням продавцем прибутку) та підтверджені належним чином оформленими документами. Вищенаведене підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи, та які відображені в бухгалтерському обліку.

На підставі перелічених видаткових накладних ТОВ Старт А-Р виписало та зареєструвало податкові накладні згідно чинного законодавства України.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, який товар отримано, всі рядки заповнені належним чином, господарські взаємовідносини є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п.200.1 ст.200 ПК України).

У той же час за приписами п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

У матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також, фіскальним органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02),'Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/16134/14.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова ВС від 23.07.2019 по справі №К/9901/15110/19).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 816/3144/13-а.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача не базуються на нормах податкового законодавства та фактично призводить до нарахування платнику податків платежів при відсутності порушень податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Враховуючи зазначене, у контролюючого органу ще не виник обов`язок підготувати відповідний висновок та подати його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для стягнення суми бюджетного відшкодування платника, а у органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головного управлінню державної казначейської служби України у Чернігівській області не виник обов`язок для його повернення, а отже вимога про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Старт Вудс заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 112016,00 (сто дванадцять тисяч шістнадцять) гривень, не підлягає задоволенню як передчасна.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « RuizTorija v. Spain» від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області від 03.12.2020 № 0001970070, № 00019710700 та № 00019720700.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Вудс" за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 4077 (чотири тисячі сімдесят сім) грн 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Вудс" (вул. Івана Мазепи, 4б, кв. 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43489613).

Відповідачі: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124), Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (вул. Реміснича, 27, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ- 37972475).

Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан