Постанова

від 16.11.2021 по справі 826/9551/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9551/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач-1), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області, відповідач-2), третя особа: Ліквідаційна комісія Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Ліквідаційна комісія Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області) в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 28.08.2015 №21814 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ МВС за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

2) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 08.09.2015 №656 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ МВС за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

3) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського МУ ГУ МВС України і Одеській області з 08.09.2015;

4) стягнути з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та невидачі трудової книжки з 08.09.2015 по дату ухвалення судового рішення у цій справі.

14 грудня 2020 року Окружним адміністративним судом постановлена ухвала, якою клопотання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Міністерства внутрішніх справ задоволено; позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів від 28.08.2015 №1814 о/с, від 08.09.2015 №656 о/с, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул - залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного суду від 23 березня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1814 о/с від 28.08.2015 щодо звільнення у запас (із поставленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області №656 о/с від 08.09.2015 щодо звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області з 09.09.2015.

Стягнуто з ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 456654,66 грн. (чотириста п`ятдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 66 коп.).

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6419,70 грн. (шість тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 70 коп.).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких останні просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апелянтів ґрунтуються на тому, що твердження суду першої інстанції спростовуються самим службовим розслідуванням та складеним за його результатами висновком від 28.08.2015.

Крім того, апелянт - ЛК ГУМВС України в Одеській області звертає увагу суду апеляційної інстанції, що предметом розгляду даної справи є скасування наказів МВС та ГУМВС України в Одеській області, а не порядок проведення службового розслідування та досягнення (чи не досягнення) поставленої мети.

Також, ЛК ГУМВС України в Одеській області наголошує на тому, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки останній звернувся з даним позовом після спливу майже трьох річного терміну.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 серпня 2015 року ГУ МВС України в Одеській області видано наказ за №2935 Про призначення службового розслідування , відповідно до якого, під час здійснення перевірки організації діяльності ОМУ ГУ МВС працівниками ВІОС УКЗ ГУМВС у робочому кабінеті начальника ОМУ ГУМВС полковника міліції ОСОБА_1 були виявлені розташовані на стінах штандарти та вимпели МВД Росії, що вказує на можливу причетність до сепаратизму останнього, у зв`язку з чим, наказано призначити службове розслідуванню за вказаним фактом, організацію проведення якого доручено ВІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області із залученням працівників УВБ в Одеській області ДВБ МВС України.

За результатами службового розслідування, проведеного відносно начальника ОМУ ГУМВС полковника міліції ОСОБА_1 28 серпня 2015 року складений Висновок, яким встановлено наступні обставини.

27 серпня 2015 року до ГУМВС України в Одеській області надійшла інформація про затримання полковника міліції ОСОБА_1 працівниками військової прокуратури Південного регіону України спільно з УСБУ в Одеській області в рамках кримінального провадження № 4201516069000037 від 11 серпня 2015 року за ч. 3 ст. 368 КК України під час отримання ним неправомірної вигоди від підприємця, особисті дані якого не розголошуються на теперішній час в інтересах слідства, за незаконне сприяння у вирішенні корпоративного конфлікту та встановлення контролю над майном. Під час огляду службового кабінету Полковника міліції ОСОБА_1 на стіні була виявлена російська символіка (вимпели та інша атрибутика) що свідчить про його підтримку сепаратистки налаштованих громадян та порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, Присяги працівника ОВС України і зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України, службових телеграм МВС України від 29 квітня 2014 року № 7844/ЧБ, ГУМВС в області від 30 квітня 2014 року № 9/1996 та від 20 листопада 2014 року № 9/6510. Опитати з цього приводу полковника міліції ОСОБА_1 неможливо, у зв`язку із затримання його в порядку ст. 208 КПК України та обмеженим доступом в інтересах слідства. Зазначена подія стала можливою внаслідок низьких морально-етичних якостей полковника міліції ОСОБА_1 , грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, наказів МВС України від 16 березня 2007 року № 81, від 15 травня 2007 року № 157, ігнорування наказів та доручень МВС та ГУМВС щодо неухильного дотримання законності та дисципліни.

У зв`язку з наведеними обставинами визнано за доцільне службове розслідування у відношенні начальника ОМУ ГУМВС Одеській області полковника міліції ОСОБА_1 закінчити; за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статей 2, 3, 10 Закону України Про міліцію , розділів III, IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, Присяги працівника ОВС України і зобов`язання, наданого ним при прийнятті на службу в ОВС України, службових телеграм МВС України від 29 квітня 2014 року № 7844/ЧБ, ГУМВС в області від 30 квітня 2014 року № 9/1996 та від 20 листопада 2014 № 9/6510, що виразилося у підтримці сепаратистських проявів, спрямованих на антипатріотичну інформаційну діяльність, розміщенні у службовому кабінеті символіки, які підривають авторитет і дискредитують органи внутрішніх справ України, клопотати перед керівництвом МВС України про увільнення з органів внутрішніх справ України начальника ОМУ ГУІМВС України в Одеській області полковника міліції ОСОБА_1 за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Згідно витягу з наказу МВС України від 28 серпня 2015 року №1814 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового начальницького складу) полковника міліції ОСОБА_1 (С-462563), начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

Підставою для прийняття вказаного наказу визначено: наказ Управління МВС України на Одеській залізниці від 10.08.2012 № 507, наказ Управління МВС України на Одеській залізниці від 07.09.2012 № 587, наказ МВС від 14.09.2012 № 1417 та подання Управління МВС України на Одеській залізниці від 18.09.2012 № 8/2202 .

08 вересня 2015 року ГУ МВС України в Одеській області видано наказ №656 о/с, згідно витягу з якого, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальні ким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і полковника міліції ОСОБА_1 (С-462563), начальника Одеського міського управління ГУМВС України в області сплативши грошову компенсацію за 20 діб невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2015 року по день звільнення. Підстава для видання цього наказу - наказ МВС України від 28 серпня 2015 року № 1814 о/с.

Не погоджуючись з цими наказами позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, чи правом суб`єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.

Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (стаття 21) передбачено тримісячний строк звернення з приводу оскарження дисциплінарного стягнення.

Так, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є, зокрема, правомірність оскаржуваних наказів МВС України від 28.08.2015 №1814 о/с та ГУ МВС України в Одеській області від 08.09.2015 №656 о/с, відповідно до яких позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1 27.08.2015 його було затримано та поміщено до слідчого ізолятора за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

27.10.2015 слідчим Військової прокуратури Південного регіону України було складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015160690000037 від 11.08.2015 щодо позивача за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, затверджено прокурором та направлено до суду.

30.08.2016 ОСОБА_1 був звільнений з-під варти.

При цьому, позивач стверджував про те, що про своє звільнення він випадково дізнався з мережі Інтернет, а копії оскаржуваних наказів він отримав тільки 29.05.2018 на свій запит.

З приводу зазначеного колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2020 року у справі №640/18439/19 та від 19 січня 2021 року у справі №440/4686/19 зауважував, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як вбачається з обвинувального акту винесеному відносно позивача, у ньому зазначено про те, що відповідно до наказу ГУ МВС України в Одеській області від 08.09.2015 №656 о/с полковника міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Георгієва І.П. отримали копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування 27.10.2015.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про своє звільнення з органів внутрішніх справ з моменту отримання копії обвинувального акту, в якому зазначено, зокрема про його звільнення, тобто саме 27.10.2015.

Таким чином, доводи позивача про те, що він дізнався про своє звільнення випадково у 2018 році спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі № 826/11070/17.

Колегія суддів зауважує, що перебування особи протягом тривалого часу (майже один рік) під вартою не може слугувати тією обставиною, яка вказує на наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду (2 роки 8 місяців), оскільки перебування особи під вартою не обмежує її право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В розрізі наведеного, колегія суддів звертає увагу, що 30.08.2016 позивача було звільнено з-під варти. Однак, останнім, навіть з дати звільнення з-під варти, не вчинено жодних дій на поновлення його порушеного права.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини, як підстава для поновлення строку звернення до суду, не свідчать про відсутність у позивача можливості протягом встановленого законодавством строку звернутись до суду за захистом своїх прав.

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на предмет спору та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 20.06.2018, тобто, з пропуском як тримісячного строку звернення до суду, передбаченого Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України , так і місячного строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України.

Інших доказів для підтвердження обґрунтованих підстав щодо пропуску строку звернення до суду та необхідності поновлення останнього (позивач звернувся до суду через 2 роки 8 місяців після прийняття спірних наказів) ОСОБА_1 не наведено.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права розглянувши спір по суті позовних вимог, що підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2021 року.