Ухвала

від 07.02.2022 по справі 826/9551/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 826/9551/18

адміністративне провадження № К/990/2287/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №826/9551/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому просив:

? визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 28.08.2015 №21814 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ МВС за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

? визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 08.09.2015 №656 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів внутрішніх справ МВС за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

? поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського МУ ГУ МВС України і Одеській області з 08.09.2015;

? стягнути з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та невидачі трудової книжки з 08.09.2015 по дату ухвалення судового рішення у цій справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року позов задоволено:

? визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1814 о/с від 28.08.2015 щодо звільнення у запас (із поставленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

? визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області №656 о/с від 08.09.2015 щодо звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

? поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області з 09.09.2015.

? стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 456654,66 грн;

? допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6419,70 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2022 року касаційну скаргу Фанштейн Каріни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №826/9551/18 було повернуто скаржнику.

17 січня 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 826/9551/18.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та як підставу касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 122 КАС України, а саме визначення моменту з якого обчислюється строк звернення до суду з позовом про скасування наказів про звільнення, якщо особа була ознайомлена лише з назвою наказу (яка зазначена в обвинувальному акті), а з його змістом ознайомилась пізніше.

Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Отож скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах зводяться виключно до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, переоцінки доказів та переваги одних доказів над іншими. Так скаржник фактично просить суд переоцінити встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та визначити момент, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про його звільнення.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, Судом установлено, що доводи касаційної скарги зводяться виключно до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано необхідності формування висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм та відповідно наявності підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Отже, позивач у касаційній скарзі не виклав, передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

З огляду на зазначене клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №826/9551/18 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська