Постанова

від 01.12.2021 по справі 500/2415/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2415/21 пров. № А/857/15267/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Кременецької районної ради Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, ухвалене суддею Мірінович У.А. у м. Тернополі о 11 год. 31 хв. у справі № 500/2454/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременецької районної ради Тернопільської області про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому, з уточненням позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кременецької районної ради № 41-к від 02.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на посаді начальника організаційного відділу виконавчого апарату районної ради Кременецької районної ради з 02.04.2021 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Кременецької районної ради № 41-к від 02.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу виконавчого апарату районної ради Кременецької районної ради з 05.04.2021 року.

Стягнуто з Кременецької районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 68604 (шістдесят вісім тисяч шісток чотири) гривні 00 коп. за виключенням податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно звільнив позивача з роботи, оскільки, зважаючи на скорочення штатних посад, відповідач не запропонував позивачу вакантні посади, які були вільні після скорочення штату та працевлаштував на них інших осіб, які мають меншу кваліфікацію та продуктивність праці, порівняно з позивачем.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову задоволенні позову.

Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що провів оцінку продуктивності праці працівників, посади яких були скорочені, та надав перевагу залишенню на роботі та переведення на посаду головного спеціаліста відділу з питань фінансів, бюджету та організаційної роботи - ОСОБА_2 та на посаду головного спеціаліста відділу з питань юридичного забезпечення, кадрової роботи та діловедення - ОСОБА_3 . При цьому, відповідач наголосив, що оцінка кваліфікації та продуктивності праці здійснюється в межах однакових посад, натомість, відповідач перебував на посаді начальника відділу, а вказані особи спеціалістів відділу. Тим більше, що вказані особи мають переважне право на залишення на роботі, оскільки не мають інших доходів.

Тому відповідач вважає, що правомірно звільнив позивача з роботи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач, зокрема, з 31.12.1992 року по 27.12.1995 року та з 03.06.1997 року по 18.04.2008 року працював у Кременецькій районній раді, а з 28.12.1995 року по 02.06.1997 року у Кременецькій районній державній адміністрації. Водночас, у період з 16.03.2016 року по 02.04.2021 року позивач працював у Кременецькій районній раді на посаді начальника організаційного відділу виконавчого апарату районної ради.

05 січня 2021 року, на підставі рішення № 33, Кременецька районна рада Тернопільської області затвердила структуру та штатну чисельність виконавчого апарату ради в кількості 16,25 штатних одиниць.

29 січня 2021 року, на підставі рішення № 46, Кременецька районна рада Тернопільської області затвердила структуру та штатну чисельність виконавчого апарату ради в кількості 11,25 штатних одиниць.

Відповідно до розпорядження голови Кременецької районної ради від 01.02.2021 року № 10-к Про виконання рішення районної ради від 29 січня 2021 року № 46 Про затвердження структури чисельності виконавчого апарату Кременецької районної ради восьмого скликання , працівників виконавчого апарату районної ради, в тому числі позивача, попереджено про можливе вивільнення з 01 лютого 2021 року.

01.02.2021 року позивачу вручено попередження про звільнення з посади з посади начальника організаційного відділу виконавчого апарату Кременецької районної ради на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

22.03.2021 року позивач звернувся до голови Кременецької районної ради із заявою у якій просив перевести його з 02 квітня 2021 року з посади начальника організаційного відділу виконавчого апарату Кременецької районної ради на посаду начальника відділу з питань фінансів, бюджету та організаційної роботи. Однак відповіді на цю заяву не отримав.

Листом від 01.04.2021 року № 01-65/03-03 відповідач повідомив позивача про те, що, вирішуючи питання щодо звільнення чи залишення на роботі працівників, голова Кременецької районної ради ознайомилась із інформацією кадрової служби щодо рівня кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування виконавчого апарату районної ради, кваліфікаційними вимогами до посад затвердженої структури, положенням статті 42 КЗпП України та вирішила, що переваг у залишенні на роботі інших працівників (при однаковому рівні кваліфікації) більше, аніж у позивача.

Відповідно до розпорядження голови Кременецької районної ради № 41- к від 02 квітня 2021 року Про звільнення ОСОБА_1 , позивач звільнений з посади начальника організаційного відділу виконавчого апарату Кременецької районної ради 02 квітня 2021 року, у зв`язку із скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підставою для видачі такого наказу слугувало рішення районної ради від 29 січня 2021 року №46 Про затвердження структури і чисельності виконавчого апарату Кременецької районної ради восьмого скликання та розпорядження голови районної ради від 01 лютого 2021 року №10-к.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 року № 114/06/187-11, скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Апеляційний суд встановив те, що 05 січня 2021 року, на підставі рішення № 33, Кременецька районна рада Тернопільської області затвердила структуру та штатну чисельність виконавчого апарату ради в кількості 16,25 штатних одиниць.

29 січня 2021 року, на підставі рішення № 46, Кременецька районна рада Тернопільської області затвердила структуру та штатну чисельність виконавчого апарату ради в кількості 11,25 штатних одиниць.

Отже, у відповідача відбулось скорочення чисельності працівників, що є підставою для припинення трудового договору з ініціативи роботодавця, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що звільнення працівника, з підстав передбачених у пункті 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У частині 2 цієї статті перелічено випадки коли перевага в залишенні на роботі надається працівникам при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

У частинах 1-3 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Апеляційний суд встановив те, що, при звільненні з роботи, відповідач не запропонував позивачу посади, яка б відповідали його професії чи спеціальності, а також іншої роботи у районній раді.

Апеляційний суд, дослідивши таку поведінку відповідача, встановив наступне.

На підставі рішення № 46 від 29 січня 2021 року Кременецька районна рада Тернопільської області затвердила структуру та штатну чисельність виконавчого апарату ради в кількості 11,25 штатних одиниць та, одночасно, створила два відділи, а саме відділ з питань фінансів, бюджету та організаційної роботи та відділ з питань юридичного забезпечення, кадрової роботи та діловедення, замість організаційного відділу, відділу промоцій, аналізу соціально-економічних програм та бюджету, сектору управління об`єктами комунальної власності та земельних відносин, сектору юридичного забезпечення.

Посада начальника відділу з питань фінансів, бюджету та організаційної роботи передбачає кваліфікаційні вимоги, яким позивач не відповідає, а саме, вища економічна освіта, не нижче ступеня спеціаліста; досвід роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування не менше 5 років та на посаді керівника структурного підрозділу не менше 2 років.

Апеляційний суд встановив те, що позивач не має вищої економічної освіти, а отже вказана посада не могла бути запропонована позивачу. Інші посади того ж відділу мають аналогічну кваліфікаційну вимогу.

Посади відділу з питань юридичного забезпечення, кадрової роботи та діловедення передбачають кваліфікаційну вимогу наявність вищої юридичної освіти або спеціальної - державна служба. Отже вказані посади не могли бути запропоновані позивачу, оскільки позивач не має вищої юридичної освіти або спеціальної - державна служба.

Позивач за спеціальністю є педагог.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач не запропонував позивачу іншу роботу, у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача, що не суперечить вимогам законодавства.

Також апеляційний суд зазначає, що оцінка продуктивності праці можлива серед працівників, які обіймають ідентичні посади. Натомість, позивач не обіймав ідентичну посаду, що займала ОСОБА_2 , яка переведена на посаду головного спеціаліста відділу з питань фінансів, бюджету та організаційної роботи та ОСОБА_3 , яка переведена на посаду головного спеціаліста відділу з питань юридичного забезпечення, кадрової роботи та діловедення.

За цих обставин, видаються слушними доводи відповідача про те, що кваліфікація і продуктивність праці позивача не може бути порівняна із цими якостями вказаних вище осіб, оскільки посади на яких вони перебували є різними за кваліфікаційними вимогами.

Підводячи підсумок наведених вище міркувань, апеляційний суд вважає, що відповідач, при прийнятті рішення про звільнення позивача з роботи, діяв в межах повноважень та прийняв рішення з дотриманням норм чинного законодавства. Тому, підстав для скасування розпорядження голови Кременецької районної ради № 41-к від 02.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 немає.

Відсутність підставі для скасування рішення відповідача про звільнення позивача з роботи, зумовлює відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги суттєвими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кременецької районної ради Тернопільської області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в справі № 500/2415/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про поновлення на роботі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст постанови складений 06.12.2021 року