Ухвала

від 02.12.2021 по справі 761/7586/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/7586/20Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2744/2021Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)04.11.2014 Апеляційним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 років 6 місяців;

2)25.05.2018 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді арешту строком на 5 місяців 10 днів;

3)14.01.2019 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого 04.12.2019 по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України до покарання у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна. Вироком вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком ОСОБА_7 04.02.2020 близько 17 години 50 хвилин перебував на першому поверсі приміщення Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району м. Києва по вул. Ольжича, 16 в м. Києві, де звернув свою увагу на розташований в приміщенні туалету змішувач до умивальника. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення змішувача до умивальника, розташованого в приміщенні туалету.

Реалізуючи злочинний умисел направлений та таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, перебуваючи на першому поверсі, приміщення КНП «ЦПМСД № 3» Шевченківського району м. Києва, по вул. Ольжича, 16, в м. Києві, 04.02.2020, близько 18 години 00 хвилин, користуючись відсутністю сторонніх осіб та вільним доступом до майна, ОСОБА_7 , перебував у приміщенні туалету, де від`єднав змішувач від умивальника, тобто повторно, незаконно заволодів чужим майном, яке перебуває на балансі КНП «ЦПМСД № 3» Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ 38945945, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Ризька, 1), усього вартістю 1220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 36 копійок, сховав змішувач до умивальника під куртку у яку був одягнутий, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши матеріального збитку на суму 1220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 36 копійок.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 08.02.2020 близько 20 годині 20 хвилин перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 24-А, біля другого під`їзду, помітив автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «230 Е», загальний легковий «Седан-В», сірого кольору з реєстраційними номерами автомобіля «АА 9637 ТС», номер шасі НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 . В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 08.02.2020 о 20 годині 25 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку 24-А, по вул. Академіка Щусєва, в м. Києві, підійшов до автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «230 Е», загальний легковий «Седан-В», сірого кольору з реєстраційними номерами автомобіля «АА 9637 ТС», номер шасі (рами, кузова): НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , а саме зі сторони водійських дверцят, переконавшись, що поряд сторонніх осіб не має, та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, використовуючи предмет схожий на кусачки, розбив скло водійських дверцят вказаного автомобіля та відчинив дверцята. Далі ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, сів до салону вказаного автомобіля та почав відшукувати ключі від нього, з метою увімкнення двигуна. ОСОБА_7 , розуміючи, що в салоні автомобіля відсутні ключі від замка запалення, використовуючи предмет схожий на кусачки, намагався ними провернути механізм запалення та запустити двигун, з метою подальшого незаконного заволодіння транспортним засобом, однак запустити двигун не зміг так як його протиправні дії припинили сторонні особи, тобто ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, які не залежали від його волі.

Таким чином ОСОБА_7 вчинив незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України.

Обвинувачений у своїй апеляційній скарзі вказує на незгоду із вироком суду та просить перекваліфікувати його дії із ст. 289 КК України на ст. 185 КК України.

Захисник у своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок суду в частині визнання винним за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України та перекваліфікувати ОСОБА_10 на ч. 2 ст.15 ч. 3 ст.185 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судомне звернута увага на пояснення обвинуваченого про те, що він проник до автомобіля не з метою заволодіння транспортним засобом, а з метою викрадення речей, що мають цінність, які перебували в автомобілі, тривалий час не намагався завести двигун автомобіля, на недопустимість такого доказу як протокол огляду місця події, оскільки відсутня належна згода власника на його огляд, протокол затримання особи від 08.02.2020 року не містить будь-які згадки про проведення відеофіксації, на яку посилається суд.

Також звертає увагу на застосування до обвинуваченого надмірного фізичного та морального впливу та катування, під час фактичного його затримання, що відображено у відеозаписі з камер спостереження, що досліджувались у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді,обвинуваченого та його захисника, які підтрималиапеляційні скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг,перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирок суду у частині засудження ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України сторонами в апеляційному порядку не оскаржується.

Винуватість ОСОБА_7 у незакінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, за обставин, викладених у вироку, стверджується доказами, що містяться у:

- показаннях потерпілої ОСОБА_9 про те, що вийшовши з квартири, у салоні автомобіля вона побачила обвинуваченого, який вказував на те, що хотів угнати автомобіль з метою покататися, а потім розібрати на запчастини;

- показаннях свідка ОСОБА_11 про те, що у вікно квартири побачив, що засвітилася аварійна сигналізація у автомобілі його дружини, що перебував на подвір`ї багатоповерхівки, після чого він вийшов до автомобіля, де побачив розбите скло водійської дверкита в салоні авто обвинуваченого, який копирсався у замку запалення та пояснював своє перебування на водійському сидінні бажанням покататися;

- протоколі огляду місця події від 08.02.2020року , за яким поблизу входу до другого під`їзду будинку по АДРЕСА_2 виявлений автомобіль Мерседес-Бенц з розбитим склом водійської дверки;

- протоколі затримання особи, під час якого ОСОБА_7 пояснював, що працює неофіційно на СТО і намагався заволодіти транспортним засобом;

- протоколах пред`явлення особи для впізнання, за якими свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_13 впізнали ОСОБА_7 як особу, яка намагалася незаконно заволодіти транспортним засобом;

- відеозапису події з вуличної камери спостереження, на якому зафіксований процес проникнення ОСОБА_7 до автомобілю та затримання його на місці водія;

- протоколі огляду металевих щипців, якими Грабовий розбив скло водійських дверцят автомобіля та намагався його завести;

- іншими доказами , які стверджують обставини події кримінального правопорушення.

Сукупності зазначених доказів суд надав належну оцінку і дійшов вірного висновку про необхідність правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України.

Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про відсутність доказів умислу обвинуваченого на незаконне заволодіння транспортним засобом, спростовані показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_11 , поясненнями ОСОБА_7 про причини проникнення до автомобіля при складанні протоколу про затримання, зафіксованими на відеокамеру, які узгоджуються також і з обставиною виявлення на місці події знаряддя вчинення кримінального правопорушення (металевих щипців).

Твердження апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів, що містяться у протоколі огляду місця події та протоколі затримання підозрюваного були предметом розгляду суду першої інстанції і місцевий суд обґрунтовано визнав вказані докази допустимими, з чим погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Так, матеріали справи містять ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду автомобіля ( т.1 а.85-87), що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для проведення слідчої дії, а не зазначення у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, про відеофіксацію такої слідчої дії не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що може тягнути за собою недопустимість доказів.

Також не підтверджені доказами зауваження апеляційної скарги захисника про те, що докази по справі здобуті із суттєвим порушенням прав обвинуваченого,зокрема, внаслідок застосування потерпілою та свідками насильства щодо затриманого на місці події.

Таким чином, доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують.

Покарання ОСОБА_7 за окремими кримінальними правопорушеннями та за їх сукупністю призначено місцевим судом з дотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Порушень кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни вироку, колегією судді не виявлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання її копії .

Суддя: Суддя: Суддя: