Рішення

від 30.11.2021 по справі 476/337/21

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/337/21

Провадження № 2/476/160/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Калинівка-2010" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

14.06.2021 року представник позивачки ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ФГ "Калинівка-2010" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.11.2012 року між нею та ФГ "Калинівка-2010" укладено договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 5,70 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. Під час укладення вказаного договору вони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру і строків сплати орендної плати.

Між тим, відповідач допустив істотне порушення вищевказаних умов договору у вигляді несплати орендної плати протягом 2018-2020 років, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 14134,66 грн. (4342,18 грн. + 4896,24 грн. + 4896,24 грн.). Для визначення орендної плати вона врахувала нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передбачена діючим законодавством в 2018-2020 роках, а саме: у 2018 році - 154116,60 грн., у 2019-2020 роках у розмірі 173779,60 грн. Також при визначенні розміру щорічної орендної плати за вказаний період нею враховано сплату відповідачем податку з доходу фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%.

З огляду на те, що у добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити вказану заборгованість, вона просить суд стягнути на її користь заборгованість з виплати орендної плати за період 2018-2020 роки за договором оренди землі, зареєстрованим 29.12.2012 року за № 482308174001495, з урахуванням інфляційних збитків, в розмірі 15415,11 грн., суму 3% річних - 559,95 грн., пені - 718,53 грн., а всього - 16693,59 грн., розірвати договір оренди землі від 02.11.2012 року у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань та стягнути всі судові витрати.

Ухвалою від 17.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

30.08.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від відповідача ФГ "Калинівка-2010" інформацію про виплату позивачці ОСОБА_1 орендної плати за 2018-2020 роки. Позивачці ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_2 надати до суду якісно виготовлену копію договору оренди землі від 02.11.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Калинівка-2010".

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на їх безпідставність на необґрунтованість. Суду пояснила, що 16.11.2007 року ОСОБА_4 , який наразі є головою ФГ "Калинівка-2010", виплачено позивачці ОСОБА_1 у рахунок майбутньої орендної плати за користування належною останній земельною ділянкою 47593,53 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер та розписка останньої від 16.11.2007 року. 24.03.2010 року на засіданні зборів учасників ФГ "Калинівка-2010" вирішено включити до складу засновників вказаного господарства ОСОБА_4 , який вступив до господарства з правом володіння та користування земельними ділянками на умовах оренди загальною площею 235,08 га для ведення сільськогосподарської діяльності, які розташовані в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, до складу яких увійшла в тому числі земельна ділянка належна позивачці. У зв`язку з цим, 02.11.2012 року між ФГ "Калинівка-2010" та позивачкою укладено договір оренди належної останній на праві приватної власності земельної ділянки площею 5,70 га. Зважаючи на виплату позивачці орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою наперед, вимоги останньої про стягнення заборгованості, інфляційних втрат через невиплату орендної плати протягом 2018-2020 років та трьох процентів річних та пені вважає недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Також просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Вислухавши позивачку, представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, за Конституцією України , ст. 4 , 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1 , 3 ЦК України , ст.ст. 2, 4, 12-13, ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України , передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Як встановлено у ході розгляду справи по суті та вбачається з матеріалів справи, 02.11.2012 року між ФГ "Калинівка-2010" та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останній на праві приватної власності земельної ділянки площею 5,70 га, з кадастровим номером 4823081700:02:000:0015 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. 29.12.2012 року вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174001495 (а. с.13-14, 90-91).

Пунктами 2.3, 4.1-4.4 вказаного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61784,70 грн. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,5% від нормативно грошової оцінки землі на момент укладення договору становить 2162,46 грн. на рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб до 31 грудня кожного року. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції від нормативно грошової оцінки землі.

Із відповіді відділу в Єланецькому районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за вих. № 48/102-21 від 26.05.2021 року слідує, що земельна ділянка, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 004463 від 22.07.2004 року, кадастровий номер згідно державного акту 4823081700:02:000:0015, була сформована до 01.01.2013 року та перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" з кадастровим номером 4823081700:02:000:0073 (а. с. 16).

Між тим, на думку позивачки, протягом 2018-2020 років відповідач допустив істотне порушення умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 14134,66 грн. (4342,18 грн. + 4896,24 грн. + 4896,24 грн.). При здійсненні вказаних розрахунків вона перерахувала нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначивши її у 2018 році - 154116,60 грн., у 2019-2020 роках у розмірі 173779,60 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації за яких нормативно грошова оцінка землі збільшувалась.

Зважаючи на те, що вирішити дане питання у позасудовому порядку позивачці не видалось можливим, вона звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду та просила суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 14134,66 грн., інфляційні втрати через невиплату орендної плати протягом 2018-2020 років у розмірі 1280,45 грн., три проценти річних через невиплату орендної плати за вказаний період у розмірі 559,95 грн., пені - 718,53 грн., а всього - 16693,59 грн. та розірвати вищевказаний договір оренди землі від 02.11.2012 року у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ст.ст. 1 , 13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до положень статті 22 Закону України Про оренду землі , орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Стороною відповідача на спростування доводів позивача щодо несплати орендної плати протягом 2018-2020 років надано до суду копії видаткового касового ордеру та розписки від 16.11.2007 року (а. с. 48-49).

Зокрема, з видаткового касового ордера та розписки від 16.11.2007 року слідує, що 16.11.2007 року позивачка ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 47593,53 грн. в рахунок оренди земельної ділянки згідно договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК України ).

Отже, за положеннями ст. 531 ЦК України відповідач не позбавлений можливості виконати свій обов`язок достроково, проте якщо це передбачено умовами договору, які за приписами ст. 526 ЦК України повинні виконуватися належним чином.

Договором між сторонами узгоджено сплату орендної плати щорічно до 31 грудня. Положень щодо внесення орендної плати наперед вказаний договір не містить.

У ході судового розгляду позивачка не заперечила факт отримання від ОСОБА_4 грошових коштів у рахунок орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою, між тим, пояснила, що кошти їй виплачено в значно меншому розмірі, ніж зазначено в розписці та касовому ордері. Крім того, кошти виплачені за договором оренди землі, укладеними з останньою у 2007 році. Орендні відносини за вказаним договором між сторонами припинено у зв`язку з укладенням нового договору оренди землі від 02.11.2012 року.

Факт користування земельною ділянкою позивачки до укладення спірного договору оренди представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала.

Крім того, представником позивачки на підтвердження доводів про користування ОСОБА_4 земельною ділянкою належною позивачці до укладення спірного договору надано до суду копію договору оренди землі від 15.11.2007 року (а. с.57-58).

Таким чином, вищевказані документи, що надані представником відповідача до суду на підтвердження своїх заперечень датовані 2007 роком, тобто до укладення сторонами спірного договору оренди, що свідчить про те, що на час здійснення зазначених виплат між сторонами не існувало правовідносин, що випливають з договору оренди землі від 02.11.2012 року, а тому суд не може прийняти до уваги вищевказані доводи сторони відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що належних доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою протягом 2018-2020 років представником відповідача до суду не надано, тому приходить до висновку, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачці.

При обчисленні розміру заборгованості з виплати орендної плати позивачкою визначено щорічний розмір орендної плати з розрахунку 3,5% від нормативної грошової оцінки належної їй земельної ділянки, при цьому, за вказаний період позивачка перерахувала нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначивши її у 2018 році - 154116,60 грн., у 2019-2020 роках у розмірі 173779,60 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.

Суд вважає, що позивачкою вірно визначено розмір заборгованості з орендної плати за 2018-2020 р.р., який становить 14134,66 грн. (4342,18 грн. + 4896,24 грн. + 4896,24 грн.), виходячи із розміру орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 02.11.2012 року.

Також положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України ).

Згідно зі статтями 251 , 253 ЦК України , строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, відповідач прострочив виконання взятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди землі від 02.11.2012 року, не сплативши позивачці орендну плату у розмірі, встановленому вказаним договором, то позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості також підлягають задоволенню.

Суд визначає 3% річних за наступною формулою:

(сума боргу х 3%)/100%/365 днів х кількість днів прострочення.

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором, укладеним з позивачкою складає 559,95 грн. :

за 2018 рік за період з 01.01.2019 року по 07.06.2021 року - (4342,00 грн. х 3%)/100%/365 днів х 889 днів прострочення = 316,91 грн.;

за 2019 рік за період з 01.01.2020 року по 07.06.2021 року - (4342,00 грн. х 3%)/100%/365 днів х 524 дні прострочення = 186,65 грн.;

за 2020 рік за період з 01.01.2021 року по 07.06.2021 року - (4342,00 грн. х 3%)/100%/365 днів х 158 днів прострочення = 56,39 грн.

Також суд враховує положення ст.21 Закону України Про оренду землі та пунктів 4.3 договору оренди землі від 02.11.2012 року, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню інфляційні збитки за 2018-2020 роки, які розраховуються за формулою: (сума боргу х офіційний сукупний індекс інфляції) /100% - сума боргу.

Таким чином, інфляційні збитки, які підлягають стягненню з відповідача на корить позивачки складають 1280,45 грн.:

за 2018 рік - (4342,18 грн. х 114,70) /100% - 4342,18 грн. = 638,27 грн.;

за 2019 рік - (4342,18 грн. х 110,01) /100% - 4342,18 грн. = 434,63 грн.;

за 2020 рік - (4342,18 грн. х 110,01) /100% - 4342,18 грн. = 207,55 грн.

Пунктом 4.7 договору оренди землі від 02 листопада 2012 року сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 2% від орендної плати.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 718,53 грн. пені, виходячи з наступного розрахунку:

- за 2018 рік: з 01.01.2019 року по 07.06.2021 рік кількість днів прострочення становить 888 днів, а сума пені за вказаний період 385,59 грн. (4342,18 грн. х 0,0001% х 888);

- за 2019 рік: з 01.01.2020 року по 07.06.2021 рік кількість днів прострочення становить 523 дні, а сума пені за вказаний період 256,07 грн. (4896,24 грн. х 0,0001% х 523);

- за 2020 рік: з 01.01.2021 року по 07.06.2021 рік кількість днів прострочення становить 157 днів, а сума пені за вказаний період 76,87 грн. (4896,24 грн. х 0,001% х 157).

Виходячи із положень частини 1 ст. 598 ЦК України , зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

За правилами ст.651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачений ст.ст. 24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

За змістом статей 1 , 13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Суд вважає, що несплата орендної плати протягом 2018-2020 років є істотним порушенням відповідачем умов вищевказаного договору оренди землі, що свідчить про неналежне виконання обов`язків щодо сплати орендної плати, є порушення прав позивачки і може бути кваліфікована як винна поведінка щодо невиконання зобов`язань, про що зазначається у ст. ст. 30, 32 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушених прав позивачки, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги останньої про розірвання договору оренди землі від 02.11.2012 року.

Також позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь всіх судових витрат по справі.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу є складовою судових витрат, які несуть сторони (частина 3 статті 133 , частина 1 статті 137 ЦПК ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо; вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК ).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК ).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина4статті 137ЦПК ).

У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК ).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК ).

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 20.05.2021 року (а. с. 26-27), розрахунок вартості правничої допомоги (а. с. 104) та квитанції до прибуткових касових ордерів від 07.06.2021 року та від 29.11.2021 року (а. с. 23а, 117).

З вищевказаного розрахунку вартості правничої допомоги слідує, що представником позивачки витрачено часу на виконання робіт та надано послуг на загальну суму 5700 грн., які підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів від 07.06.2021 року та 29.11.2021 року.

Представник відповідача надала заперечення щодо розрахунку витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність, просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Такого ж висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), за результатами розгляду якої 27 червня 2018 року прийняла постанову, в якій зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд не ставить під сумнів виконання адвокатом усіх робіт, зазначених у розрахунках надання правничої допомоги позивачці, та вважає, що вказані роботи та надані послуги були необхідними. Однак, виходить із витрат позивачки у сумі 5700 грн., які є підтвердженими квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 5700 грн. у рахунок витрат на правничу допомогу та 1816 грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства "Калинівка-2010" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Калинівка-2010" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за період 2018-2020 роки за договором оренди землі, зареєстрованим 29.12.2012 року за № 482308174001495, з урахуванням інфляційних збитків, в розмірі 15415 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 11 коп., суму 3% річних - 559 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 95 коп., пені - 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 53 коп., а всього - 16693 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто три) грн. 59 коп.

Розірвати договір оренди землі, укладений між фермерським господарством "Калинівка-2010" та ОСОБА_1 , зареєстрований 29.12.2012 року за № 482308174001495.

Стягнути з фермерського господарства "Калинівка-2010" (код ЄДРПОУ 35630883) на користь ОСОБА_1 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 5700 (п`ять тисяч сімсот) грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 10.12.2021 року.

Суддя Н.В.Чернякова