Рішення

від 01.12.2021 по справі 697/2375/20

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2375/20

Провадження № 2/697/21/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Колісник Л.О.

за участю секретарів судових засідань Васянович Ю.В., Титар Ю.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області в порядку загального позовного провадження справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення позики, відсотків та 3% річних, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання розписок про отримання позики недійсними (удаваними) правочинами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення позики, відсотків та 3 % річних. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_4 13.08.2019 отримав від ОСОБА_1 в позику грошові кошти в розмірі 5000,00 доларів США та зобов`язався їх повернути до 15.10.2019. 19.08.2019 ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 в позику грошові кошти в розмірі 10000,00 доларів США та зобов`язався їх повернути у термін до 15.10.2019. У визначений строк ОСОБА_4 позику не повернув. Просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 15000,00 доларів США, 2042,62 доларів США - відсотки в розмірі облікової ставки НБУ та 532,64 доларів США - 3 % річних.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.01.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.02.2021 відповідачу за первісним позовом ОСОБА_4 продовжено строк для подання відзиву у цивільній справі.

19.04.2021 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання розписок про отримання позики недійсними (удаваними) правочинами. Зустрічний позов обгрунтовує тим, що отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 грошових коштів в якості позики не було. Між сторонами було укладено усний договір підряду. Згідно даного договору ОСОБА_1 , який є замовником, та ОСОБА_4 , який є підрядником, домовилося про виконання робіт по зміні цільового призначення земельної ділянки, площею 1.9073 га., кадастровий номер 3221284001:01:053:0001 в с. Княжичі Броварського району Київської області, яка була у власності ОСОБА_5 , та яку мав намір викупити ОСОБА_1 . Авансові платежі за договором підряду оформили розписками про надання позики в сумі 5000,00 доларів США та 10000,00 доларів США, щоб приховати інший правочин, який сторони насправді вчинили, а отримані кошти були авансуванням робіт по зміні цільового використання земельної ділянки. ОСОБА_4 виконано ряд робіт щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Роботи були проведені з порушенням узгодженого сторонами строками, замовник відмовився від наміру викупити земельну ділянку та припинив фінансування робіт по договору підряду. ОСОБА_4 повернув замовнику 11000,00 доларів США. Просить визнати недійсними (удаваними) правочинами розписку від 13.08.2019 про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 суми, в розмірі - 5000,00 доларів США, розписку від 19.08.2019 про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 суми в розмірі 10000,00 доларів США, в якості позики. Застосувати до правовідносин сторін положення Глави 61 ЦК України (Загальні положення про підряд), у задоволенні первісного позову відмовити.

20.04.2021 ухвалою Канівського міськрайонного суду зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання розписок про тримання позики недійсними (удаваними) правочинами прийнято до спільного розгляду з первісним та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення позики, відсотків та 3 % річних. Суд перейшов до розгляду справи у загальному позовному провадженні та призначив підготовче судове засідання у справі.

13.05.2021 від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому зустрічні позовні вимоги він не визнав. Свої заперечення обгрунтовує тим, що письмовий договір підряду на здійснення робіт по зміні цільового призначення земельної ділянки між сторонами не укладався, позивачем за зустрічним позовом не надано також кошторисної документації. Оскільки земельна ділянка, про яку вказує позивач за зустрічним позовом, належить ОСОБА_5 , то тільки власник може змінити цільове призначення цієї земельної ділянки, ОСОБА_1 такими правомочностями не наділявся. ОСОБА_4 було написано розписки, які містять посилання на отримання коштів, суму позики, строк позики, а тому повинні бути розцінені як договір позики. Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотанням представників сторін у зв`язку з узгодженням позицій та умов щодо їх примирення.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримав, вимоги за зустрічним позовом не визнав, суду пояснив, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США та 10000,00 доларів США, про що складено відповідні розписки. Борг у встановлений строк повернутий не був, просить первісний позов задовольнити, у зустрічному позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги за первісним позовом не визнав, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що фактично між сторонами був укладений не договір позики, а інший правочин - договір підряду, за яким ОСОБА_4 здійснював роботи по зміні цільового призначення земельної ділянки, яку мав намір купити ОСОБА_1 . Кошти, які є предметом спору, були отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_1 як аванс за виконані роботи. Крім того, в період розгляду справи ОСОБА_4 частково повернув кошти ОСОБА_1 , проте підтвердити документально цього не може. Він також передав ОСОБА_1 800 доларів США, про що останній написав розписку, що позичив ці кошти у ОСОБА_4 . Просить у первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснив, що раніше працював секретарем сільської ради, та був знайомий з обома сторонами. ОСОБА_1 звернувся до нього по питанню придбання земельної ділянки для будівництва, він порадив ОСОБА_1 купити земельну ділянку у с. Княжичі, яку йому усно довірила продати власниця ОСОБА_5 . Проте цільове призначення земельної ділянки необхідно було змінити. ОСОБА_1 просив порекомендувати людей, які можуть це зробити. Тоді він познайомив ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо, що ОСОБА_1 фінансував зміну цільового призначення земельної ділянки, а потім відмовився купувати земельну ділянку. Від ОСОБА_4 йому також стало відомо, що роботи по зміні цільового призначення земельної ділянки були поетапно виконані, про що прийняті відповідні рішення, про які він також дізнався від ОСОБА_4 , та які є у відкритому доступі. Особисто він, ОСОБА_6 , передачі грошей чи підписання будь-яких документів між сторонами не бачив.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , допитаний у судовому засіданні як свідок, пояснив, що ОСОБА_6 показав йому на схемі земельну ділянку, яку запропонував купити, змінивши її цільове призначення з сільськогосподарського призначення на призначення для будівництва. Він також через ОСОБА_6 познайомився із ОСОБА_4 . ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_4 займається землею і може змінити цільове призначення землі, проте його, ОСОБА_1 , земельна ділянка не зацікавила. З власником земельної ділянки не знайомий, з нею не зустрічався та не спілкувався, зі слів знайомих знав лише її ім`я. Ніхто інших документів йому не надавав. З ОСОБА_4 зустрічався кілька разів, під час зустрічей ОСОБА_4 просив його позичити гроші, що він і зробив. Договору підряду з ним не укладав, був укладений договір позики, про що особисто ОСОБА_4 складені розписки. ОСОБА_4 зобов`язувався повернути йому гроші.

Вислухавши учасників провадження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, що грунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із змісту ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, із змісту ст. 6 ЦК України, вбачається, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц

Як вбачається з тексту розписки від 13.08.2019 ОСОБА_4 одержав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США, які зобов`язується повернути в повному обсязі своєчасно до 15.10.2019. У разі недотримання цього зобов`язався виплатити пеню в розмірі одного відсотка від суми за кожен день прострочки.

Також, відповідно до розписки від 19.08.2019, ОСОБА_4 одержав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, які зобов`язується повернути в повному обсязі своєчасно до 15.10.2019. У разі недотримання цього зобов`язався виплатити пеню в розмірі одного відсотка від суми за кожен день прострочки.

Факт написання цих розписок та отримання грошових коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_1 в сумах, зазначених в розписках, визнається обома сторонами. Копії розписок, наявних в матеріалах справи, перевірені судом на їх ідентичність з оригіналами розписок, наданих в судовому засіданні представником позивача за первісним позовом, представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що оригінали обох боргових розписок наявні у представника позивача за первісним позовом. У розписках дані про повернення оспорюваних сум відсутні, що свідчить про невиконання боргового зобов`язання. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про часткове чи повне погашення боргу чи виконання зобов`язання в інший спосіб, суду не надано.

За таких обставин суд вважає доведеним укладення між сторонами саме договору позики, який не був виконаний позичальником у строк, встановлений договором, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором позики в розмірі 15000,00 доларів США підлягають задоволенню.

Як вбачається з тексту розписок від 13.08.2019 та 19.08.2019, за несвоєчасне повернення позики сторони позичальник зобов`язується виплатити пеню в розмірі одного відсотку від суми за кожен день прострочки. Тобто, сторони узгодили забезпечення зобов`язання у вигляді пені. Відсотки за користування грошовими коштами договором позики не визначені.

Оскільки позивач за первісним позовом вимоги щодо нарахування та стягнення пені за невиконання договору не заявляє, суд вирішує справу, виходячи з принципу диспозитивності в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи (ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних в межах заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення позивачем з відповідача за первісним позовом відсотків у розмірі облікової ставки НБУ суд зазначає наступне.

У відповідності з ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення ч.1 ст. 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення відсотків в розмірі облікової ставки НБУ.

Розглядаючи зустрічний позов, суд встановив наступне.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що порушення умов договору позики не було, оскільки насправді між сторонами було укладено усний договір підряду по зміні цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_5 , яку мав намір купити відповідач за зустрічним позовом.

Оцінюючи аргументи позивача за зустрічним позовом щодо написання боргових розписок на суму 5000,00 доларів США та 10000,00 доларів США з метою приховати укладення між сторонами усного договору підряду, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1-3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Умови договору підряду визначаються сторонами у відповідності до Глави 61 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ст. 235 ЦК України визначається, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними уточнює: за удаваним правочином (ст. 235) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності, передбачені ст.216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом при розгляді справи про визнання правочину удаваним, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме. За таких обставин, для визнання правочину удаваним позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №357/3132/15-ц.

Як вбачається з розписок від 13.08.2019 та 19.08.2019 ОСОБА_4 отримав в борг від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США та 10000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути до 15.10.2019. Сторони не заперечують щодо передачі ОСОБА_7 та отримання ОСОБА_4 грошових коштів у вказаному розмірі. Будь-яких умов, які б свідчили про вчинення сторонами іншого правочину, ніж правочину щодо укладення договору позики, розписки не містять.

Допитаний як свідок позивач ОСОБА_1 підтвердив укладення між сторонами договору позики грошових коштів на умовах, викладених в розписках. Покази свідка ОСОБА_6 про те, що він розцінює отримані ОСОБА_4 кошти як фінансування договору підряду, є його оціночним судженням та грунтуються на показаннях з чужих слів, зокрема позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки, клопотань щодо допиту ОСОБА_4 від сторін не надходило, а показання свідка ОСОБА_6 не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами ЦПК України, суд дійшов висновку, що такі показання не є допустимим доказом на підтвердження доводів позивача за зустрічним позовом.

Оскільки належних, достовірних та допустимих доказів, які б вказували, що між сторонами вчинено договір позики з метою приховати інший правочин, зокрема договір підряду, суду не надано, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні представником позивача за первісним позовом адвокатом Погорілець Р.В. подано заяву про намір подати докази сплати правової допомоги протягом 5 днів після проголошення рішення, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, представнику позивача за первісним позовом адвокату Погорільцю Р.В. необхідно подати докази щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення позики, відсотків та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), заборгованість за договором позики в розмірі 15000,00 доларів США та 3% річних в розмірі 532,64 доларів США.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Позивачу ОСОБА_1 подати докази щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання розписок про отримання позики недійсними (удаваними) правочинами - відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.12.2021.

Головуючий Л . О . Колісник