Ухвала

від 01.12.2021 по справі 2-295/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 2-295/10

провадження № 61-18453ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корецького районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Діджи фінанс , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство Дельта Банк , про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Діджи фінанс (далі - ТОВ Діджи фінанс ) звернулося до суду із указаною заявою.

Свої вимоги мотивувало тим, що рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року № 358-012/ФК-08 у розмірі 179 691 грн 08 коп.

На обґрунтування заяви ТОВ Діджи фінанс надало суду договір від 02 жовтня 2020 року № 2307/К, укладений між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Діджи фінанс про відступлення права вимоги, а також витяг з додатку 1 до договору від 02 жовтня 2020 року № 2307/К та наказ про приступлення (початок) виконання обов`язків директора.

Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, заяву ТОВ Діджи фінанс про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував, що на підставі укладеного 02 жовтня 2020 року між АТ Дельта Банк та ТОВ Діджи Фінанс договору про відступлення права вимоги, право грошової вимоги за кредитним договором від 29 серпня 2008 року та договором поруки з додатками від того ж дня перейшло до ТОВ Діджи Фінанс , а тому суд замінив стягувача ПАТ Дельта Банк на ТОВ Діджи Фінанс обгрунтовано.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, що надійшла 15 листопада 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судові рішення про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 442 ЦПК України.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України), може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, заміна осіб у окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Приймаючи до уваги положення статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 провадження № 61-46230св18.

Крім того, частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відтак, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року № 358-012/ФК-08 у розмірі 179 691 грн 08 коп.

На обґрунтування заяви ТОВ Діджи фінанс надало суду договір від 02 жовтня 2020 року № 2307/К, укладений між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Діджи фінанс про відступлення права вимоги, а також витяг з додатку 1 до договору від 02 жовтня 2020 року № 2307/К та наказ про приступлення (початок) виконання обов`язків директора.

Відтак, враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, змінивши стягувача у виконавчому провадженні, оскільки встановили, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 02 жовтня 2020 року та згідно з витягом з реєстру передачі прав вимоги до договору відступлення прав вимоги, які є належними та допустимими доказами на підтвердження передачі ПАТ Дельта Банк своїх прав ТОВ Діджи фінанс , що передбачено пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, тому така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Крім того, судом попередньої інстанцій обґрунтовано зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Отже доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на їх законність й обґрунтованість, а є лише незгодою заявника з їх змістом.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки, касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корецького районного суду Рівненської області від 24 червня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Діджи фінанс , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство Дельта Банк , про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара