Ухвала

від 02.12.2021 по справі 202/6607/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1859/21 Справа № 202/6607/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ТОВ Оптима Колл ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року про задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021041410000228 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,,

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ Оптима Колл адвоката ОСОБА_8 ,

представників ТОВ Регул-Агро адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року задоволено клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні заступника начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12021041410000228 від 15.10.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та накладений арешт шляхом позбавлення права розпорядження та користування, тобто заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, окрім ТОВ Регул-Агро, код ЄДРПОУ 38101332, здійснити збір незавершеного сільськогосподарського виробництва - посівів соняшника, розташованого на території земельних ділянок, що перебувають в оренді у ТОВ Регул-Агро, код ЄДРПОУ 38101332, а саме на 242 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що за відсутності рішення суду про визнання права власності на врожай, таке право відповідно до ст. 95 ЗК України належить землекористувачу. Суд вважав, що є достатні підстави вважати, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заходу забезпечення у вигляді накладення арешту на незавершене сільськогосподарське виробництво врожаю соняшника, що знаходиться на земельних ділянках, які перебувають в оренді у ТОВ Регул-Агро, призведе до протиправного приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Вказані посіви соняшнику в розумінні ст. 98 КПК України відповідають критеріям речового доказу.

В апеляції:

-представник ТОВОптима Колл ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що слідчий суддя не з`ясував та не переконався у тому, хто є власником незавершеного сільськогосподарського виробництва (посівів соняшнику).

Зазначає, що соняшник був вирощений ТОВ Оптима Колл до стану готової для збирання продукції, що підтверджується первинними документами, в тому числі, щодо придбання давальницької сировини.

Посилається на те, що ТОВ Регул-Агро не має жодного документу, який би підтверджував вирощування соняшнику та приведення його в стан, готовий до збирання.

Заслухавши адвоката ОСОБА_8 ,який підтримавдоводи тавимоги поданоїпредставником третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт майнаТОВ ОптимаКолл апеляційноїскарги тапросив їхзадовольнити,адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та прокурора, які кожен окремо та разом заперечували проти апеляційних вимог та просили відмовити в їх задоволенні, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цьогоКодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Статтею 171 КПК України передбачений перелік обставин, які прокурор, слідчий повинні зазначати в клопотанні про арешт майна. Зокрема, в такому клопотанні мають бути зазначені підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Проте, зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані не були.

Зі змісту клопотання вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12021041410000228, внесене до ЄРДР 15.10.2021 року за ознаками ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Оскарженою ухвалою слідчого судді було накладено арешт шляхом позбавлення права розпорядження та користування, тобто заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, окрім ТОВ Регул-Агро, здійснювати збір незавершеного сільськогосподарського виробництва посівів соняшника, розташованого на території земельних ділянок, які перебувають в оренді у ТОВ Регул-Агро, а саме зазначив 242 кадастрових тільки номерів.

Однак, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не зазначив ні розмір арештованого майна, ні розмір земельних ділянок, ні де це майно розташоване.

При цьому також, не врахована правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Не звернув увагу на те, що прокурором не доведено взагалі існування правових підстав, передбачених п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, про які вказано у його клопотанні, оскільки не надано доказів того, що незавершене сільскогосподарське виробництво сільскогопосдарських культур-посіви соняшника є речовими доказами і відповідають критеріям визначених в ст. 98 КПК України.

За обставинами викладеними в клопотанні прокурора та долучених до апеляції господарських документів вбачається, що між ТОВ РЕГУЛ-АГРО та ТОВ ОПТІМА КОЛОЛ наявний господарський спір щодо власності на врожай посівів соняшника.

Як наведено вище клопотання прокурора про арешт майна подано в рамках кримінального провадження № 12021041410000228, внесене до ЄРДР 15.10.2021 року за ознаками ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України з метою забезпечення речових доказів.

Між тим, відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, з обставин, зазначених у клопотанні прокурора вбачається, що між ТОВ Оптима Колл та ТОВ Регул-Агро існує господарський спір. 05.11.2021 року директору ТОВ Оптима Колл ОСОБА_5 та колишньому директору ТОВ Регул-Агро ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

При цьому, згідно підозри інкримінується складання цими особами завідомо неправдивого офіційного документу, до якого внесені завідомо неправдиві відомості про дату укладення договору, а саме, 18.11.2020 року (№ 18/11-20), зазначено лише про розрахунковий рахунок, відкритий в АТ КБ Приватбанк 19.01.2021 року. Інші положення вказаного договору, зокрема, предмет договору у вигляді зобов`язання ТОВ Регул-Агро виготовити з наданої Замовником (ТОВ Оптима Колл) давальницької сировини та передачі Замовникові продукції у вигляді незавершеного сільськогосподарського виробництва посівів соняшника, вирощених та готових до збирання, прокурором не оцінювались.

В постанові заступника начальника відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 21 жовтня 2021 року, підтвердження повноважень якого у цьому кримінальному провадженні відсутнє, визнано речовими доказами незавершене сільскогосподарське виробництво, розташоване на території наступних земельних ділянок, які перебувають у оренді у ТОВ РКГУЛ-АГРО, а саме зазначені тільки кадастрові номери.

При цьому, не визначений ні вид майна, ні його розмір, ні розмір цих земельних ділянок і де вони розташовані.

При розгляді клопотання прокурора дані обставини не з`ясовані і судом першої інстанції, що унеможливлює накладення арешту, оскільки в такому разі в порушення приписів ст. 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні, розмір завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання, що є обов`язковою вимогою при вирішенні зазначеного питання для з`ясування співмірності вартості майна на яке накладається арешт і завданої шкоди, та в даному випадку також не можна визначитись, яке саме майно є предметом злочину і чи відповідає воно критеріям визначених в ст. 98 КПК України.

Доводи представника ТОВ Оптима Колл щодо не дослідження слідчим суддею первинних документів, в тому числі, щодо придбання будь-яким з підприємств давальницької сировини, і не встановлення власника чи володільця цього майна, його розміру, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Отже, оскільки клопотання не містить достатнього і належного обґрунтування підстав та необхідності накладення арешту на невизначене майно, також не доведено наявність ризиків його пошкодження, знищення, псування або відчуження, рішення слідчого судді про накладення арешту є передчасним. Крім того, санкція ч. 1 ст. 366 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження. А за ознаками ч.3 ст. 185 КК України взагалі не надано жодного доказу щодо наявності такої події.

А тому, оскаржуване рішення слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою згідно наведених вище обставин і мотивів в клопотанні прокурора про накладення арешту необхідно відмовити, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ТОВ Оптима Колл ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від16листопада 2021року прозадоволення клопотанняпрокурора ОСОБА_7 про арештмайна укримінальному провадженні№12021041410000228за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.185,ч.2ст.28,ч.1ст.366КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021041410000228 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4