Рішення

від 16.01.2018 по справі 826/13791/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м. Київ №826/13791/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді Костенка Д.А., суддів: Чудак Л.М., Мамедова (Шрамко) Ю.Т.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представників:

представників: позивача - Туманян А.О., відповідача - Сидоренка Р.В.,

розглянувши у закритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського відділення благодійного фонду "Блакитна Магістраль" до Національного банку України (далі - НБУ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінком-Аудит", про визнання бездіяльності протиправною,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача, а саме не здійснення належної оцінки відповідності аудиторського висновку фінансової звітності АТ "Дельта Банк" за 2013р. вимогам чинного законодавства та Стандартів аудиту.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А. Розгляд справи розпочався спочатку.

Згідно з ухвалою суду від 21.11.2017 розгляд справи проведено у закритому судовому засіданні.

Підстави позову: - між позивачем і АТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу від 23.11.2013 №Д-2000040/237/1662, згідно з яким позивачу відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1 до 28.11.2014; - позивач направив 24.09.2014 звернення до АТ "Дельта Банк" про дострокове розірвання договору, у задоволенні якого відмолено з підстав нестабільної політичної та економічної ситуації; - на підставі постанови НБУ від 02.03.2015 №150 АТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних; - на офіційному Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку опубліковано аудиторський висновок фінансової звітності АТ "Дельта Банк" за 2013р., складений третьою особою, в якому зазначено умовно-позитивну думку щодо фінансової звітності; - позивач вважає такий звіт формальним, який повністю переписаний з типового зразка аудиторського висновку без проведення аудиторських процедур; - відповідач при здійсненні банківського нагляду повинен був звернути увагу на формальне складення висновку і вчинити передбачені чинним законодавством дії для запобігання неплатоспроможності АТ "Дельта Банк" та захисту його кредиторів відповідно до ст. 55 Закону України "Про Національний банк України", ч. 1 ст. 67, ч.ч. 9, 10 ст. 69, ч.ч. 1, 8 ст. 70 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.п. 2.1.1, 2.3, 3.6 Положення про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління НБУ від 09.09.2003 №389, зокрема надіслати запит до Аудиторської палати України щодо невідповідності/відповідності звіту аудитора вимогам Стандартів та здійснити повторний аудит іншою аудиторською фірмою; - не вчинення відповідачем цих дій призвело до невірної оцінки фінансового стану АТ "Дельта Банк" відповідачем і користувачами фінансової звітності.

Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом, яке суд ухвалив вирішити під час розгляду справи по суті.

Відповідач подав заперечення, в яких просить відмовити в позові з таких підстав: - позов не захищає публічного порядку і не поновлює права позивача на повернення грошових коштів і визнання оскаржуваної бездіяльності протиправною не призведе до захисту права позивача; - після віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних розпочалась процедура виведення його з ринку, що здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в межах якої здійснюється задоволення вимог кредиторів; - позивач невірно зазначив зміст п. 2.1.1 Положення про прядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління НБУ від 09.09.2003 №389, і обґрунтування його порушення відповідачем, який не був зобов`я-заний здійснювати повторний аудит іншою аудиторською фірмою; - позивач безпідставно послався на п. 3.6 цього Положення, що не підлягає застосуванню до третьої особи, яка не є аудитором іноземної держави; - твердження позивача про обов`язок НБУ здійснити оцінку відповідності висновку вимогам чинного законодавства та Стандартів аудити і про обов`язок надсилання запиту до Аудиторської палати щодо невідповідності/відповідності висновку вимогам Стандартів не відповідає вимогам вищевказаного Положення; - необґрунтованість твердження позивача про невідповідність аудиторського висновку вимогам законодавства і стандартам аудиту: використання аудитором тексту стандартизованого прикладу аудиторського висновку є сталою практикою і доводить відповідність цього висновку вимогам Міжнародного стандарту аудиту (МСА) 700; відсутність у висновку посилання на невизначеність безперервності діяльності не можна розглядати як гарантію здатності суб`єкта господарювання безперервно продовжувати свою діяльність; висновок не повинен розкривати існування суттєвої невизначеності, якщо така невизначеність не ідентифікована аудитором; аудитором не були ідентифіковані викривлення фінансової звітності.

Позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідач достеменно знав про проблеми АТ "Дельта Банк", які мали місце на момент прийняття звіту аудитора, з огляду на наявність програми фінансового оздоровлення АТ "Дельта Банк" і зазначення про її невиконання, але до висновку не включено пояснювальний параграф щодо існування суттєвої невизначеності і не зазначено, що існує суттєва невизначеність, яка може поставити під значний сумнів здатність суб`єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, що вказує на явно формальне проведення аудиту. Відповідач не вчинив дій, передбачених п.п. 3.8-3.12 Положення про порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління НБУ від 09.09.2003 №389.

Під час розгляду справи представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення з наведених у заявах по суті справи підстав. Третя особа не забезпечила явку свого представника, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав та законних інтересів, які б підлягали захисту судом.

Судом встановлено, що між позивачем і АТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу "Класичний" від 22.11.2013 №Д-2000040/237/1662, згідно з яким позивачу відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1 для розміщення вкладу на строк до 28.11.2014 з виплатою процентів.

Позивач звернувся до АТ "Дельта Банк" із заявою від 24.09.2014 про розірвання вказаного договору з його ініціативи і повернення коштів у сумі 610 тис. грн.

Листом АТ "Дельта Банк" від 14.10.2014 №05-2424711 позивачу повідомлено про відмову у наданні згоди на дострокове припинення договору. У листі Банк послався на п. 5.2 договору, згідно з яким його дія може бути достроково припинена лише за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору, і на нестабільну політичну та економічну ситуацію в Україні взагалі і в банківському секторі зокрема.

Також судом встановлено, що у період 14.08.2014 по 24.10.2014 відповідачем проведено інспекційну перевірку АТ "Дельта Банк" за період з 01.03.2011 по 01.08.2014, оформлену звітом про інспектування, а в грудні 2014р. відповідачем проведено позапланову інспекційну перевірку за період з 03.01.2012 по 15.12.2014.

Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ АТ "Дельта Банк" віднесено до проблемних.

Із 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" згідно з постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 за №51.

Із 05.10.2015 розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" згідно з постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181.

Крім цього, судом встановлено, що третьою собою проведено аудит фінансової звітності АТ "Дельта Банк" за 2013р., за наслідками якого складено звіт (висновок) від 22.04.2014, в якому висловлено умовно-позитивну думку щодо фінансової звітності.

Спірні правовідносини виникли у сфері банківської діяльності і стосуються бездіяльності НБУ щодо оцінки аудиторського звіту фінансової діяльності комерційного банку.

Згідно із ст. 55 Закону України від 20.05.1999 №679-XIV "Про Національний банк України" (у редакції, чинній на час складення аудиторського звіту) (далі - Закон №679) головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Така ж мета банківського регулювання зазначена у ч. 1 ст. 67 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час складення аудиторського звіту) (далі - Закон №2121).

Згідно із ст. 69 Закону №2121 банк зобов`язаний оприлюднювати аудиторський висновок та перевірені аудиторською фірмою річну фінансову звітність і річну консолідовану фінансову звітність в обсязі, що включає: 1) баланс; 2) звіт про фінансові результати; 3) звіт про рух грошових коштів; 4) звіт про власний капітал; 5) примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України (ч. 9).

Банк зобов`язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет (ч. 10).

Згідно із ст. 70 Закону №2121 банк зобов`язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики (ч. 1).

Банк зобов`язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський висновок та інші документи за результатами аудиту (ч. 8).

Порядок подання банками до Національного банку України звіту аудитора за результатами щорічної перевірки фінансової звітності визначено відповідним Положенням, затвердженим Постановою Правління НБУ від 09.09.2003 №389 (далі - Положення №389).

Пунктом 2.11 глави 2 Положення №389 (у редакції, чинній на час складення аудиторського висновку) передбачено, що у разі виявлення Національним банком, у тому числі за результатами інспекційної перевірки банку, фактів порушень аудитором або аудиторською фірмою умов проведення аудиту, що передбачені пунктом 2.6 цієї глави, банк за рішенням Комітету з питань аудиту банків повинен у встановленому порядку здійснити повторний аудит іншою аудиторською фірмою до початку нового звітного періоду (року).

У свою чергу п. 2.6 цієї глави передбачено, що Банк не має права укладати договір з аудиторською фірмою, якій згідно із законами України, Стандартами заборонено проводити аудит у цьому банку, якщо:

аудитор аудиторської фірми (аудитор) має прямі родинні стосунки з керівниками банку;

аудитор або аудиторська фірма має особисті майнові інтереси в банку;

аудитор є членом керівництва, засновником або власником банку;

аудитор є працівником банку;

аудитор є працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва банку;

розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора;

наявні інші випадки, за яких згідно із законами України не забезпечуються вимоги щодо незалежності аудитора або аудиторської фірми.

Пунктом 3.6 глави 3 Положення №389 передбачено, що аудиторський висновок (звіт) аудитора іноземної держави, підтверджений аудиторською фірмою України, банк подає до Національного банку та відповідного територіального управління Національного банку згідно з вимогами законодавства України, Стандартів.

Пунктом 3.7 глави 3 Положення №389 передбачено, що подання до Національного банку звіту аудитора, що не відповідає вимогам законодавства України та Стандартів, несвоєчасне його подання є невиконанням банком вимог законодавства України щодо подання до Національного банку достовірної фінансової звітності, що перевірена та підтверджена аудиторською фірмою.

Висновок щодо невідповідності/відповідності звіту аудитора вимогам Стандартів надається на запит Національного банку Аудиторською палатою України протягом десяти робочих днів із дня отримання такого запиту.

Національний банк письмово інформує банк про подання звіту аудитора, що не відпо-відає вимогам законодавства України, а також про невиконання банком вимог щодо аудиту його фінансової звітності.

Пунктом 3.8 глави 3 Положення №389 передбачено, що банк у порядку, визначеному законодавством України, звертається до аудиторської фірми, яка проводила аудит банку, для доопрацювання звіту аудитора з метою приведення його у відповідність до вимог цього Положення, Стандартів або на вимогу Національного банку звертається до іншої аудиторської фірми, яка внесена до Реєстру аудиторських фірм, для проведення повторного аудиту.

Банк протягом трьох робочих днів після доопрацювання звіту аудитора або проведення повторного аудиту надсилає звіт аудитора до Національного банку та до його відповідного територіального управління, яке здійснює нагляд за цим банком.

Пунктом 3.9 глави 3 Положення №389 передбачено, що Національний банк за результатами розгляду звіту аудитора в разі потреби проводить зустрічі з банком та аудиторською фірмою.

Пунктом 3.10 глави 3 Положення №389 передбачено, що банк та аудиторська фірма зобов`язані надати Національному банку на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань проведення аудиту банку.

Аудиторська фірма на письмову вимогу Національного банку та з урахуванням положень Міжнародного стандарту контролю якості 1 "Контроль якості для фірм, що виконують аудити та огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості і супутні послуги" зобов`язана подати Національному банку та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань проведення аудиту банку на паперових та/або електронних носіях.

Пояснення банку та аудиторської фірми, а також робочі документи аудиторської фірми мають бути подані до Національного банку протягом п`яти робочих днів з дня отримання звернення від Національного банку, якщо у зверненні не встановлений інший строк.

Пунктом 3.11 глави 3 Положення №389 передбачено, що у разі отримання банком звіту аудитора, що містить відмову щодо підтвердження (відмову від висловлення думки, негативну думку) достовірності, повноти та відповідності законодавству України його фінансової звітності, банк протягом трьох робочих днів має письмово повідомити про це Національний банк та його територіальне управління, яке здійснює нагляд за цим банком, надіславши звіт аудитора та пояснення щодо причин виникнення такої ситуації.

Проаналізувавши встановлені обставини справи і наведені положення законодавства, про порушення яких стверджує позивач, суд не виявив допущення відповідачем протиправної бездіяльності, якою порушено права або законні інтереси позивача.

Так, відповідач вірно зазначив про відсутність у Положенні №389 п. 2.1.1, на яке послався у позовній заяві позивач, а також про помилкове цитування у позовній заяві змісту п. 2.11 без посилання на п. 2.6 цього Положення.

Відповідач вірно зазначив, що позивачем не встановлено фактів і не надано доказів порушень третьою особою умов проведення аудиту АТ "Дельта Банк", які передбачені п. 2.6 Положення №389, тому у відповідача не було передбачених п. 2.11 цього Положення підстав для здійснення повторного аудиту іншою аудиторською фірмою до початку нового звітного періоду (року).

Також відповідач вірно зазначив про те, що п. 3.6 Положення №389 не підлягає застосуванню при вирішенні справи, оскільки третя особа не є аудитором іноземної держави.

Твердження позивача про порушення відповідачем вимог п. 3.7 Положення №389 і не надіслання до Аудиторської палати України запиту щодо невідповідності/відповідності звіту третьої особи вимогам Стандартів, а також не вжиття відповідачем інших заходів, визначених п.п. 3.8 - 3.11, не свідчать про порушення прав та інтересів позивача.

Так, за змістом п. 3.7 Положення №389 подання звіту аудитора, що не відповідає вимогам законодавства України та Стандартів, кваліфікується як невиконанням банком вимог законодавства України щодо подання до Національного банку достовірної фінансової звітності, що перевірена та підтверджена аудиторською фірмою.

У свою чергу ст. 73 Закону №2121 встановлено, що у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.

Отже, встановлення невідповідності звіту аудитора вимогам законодавства України та Стандартів може мати негативні наслідки у вигляді адекватних заходів впливу саме для банку, а не для його клієнта, й вжиття відповідачем заходів, передбачених п.п. 3.8 - 3.11 Положення №389, здійснюється з метою приведення звіту у відповідність.

У справі, яка розглядається, відповідач не виявив невідповідність висновку третьої особи вимогам законодавства України та Стандартів, тому не звертався із запитом до Аудиторської палати України, письмово не інформував АТ "Дельта Банк" про невідповідність звіту, не проводив зустрічей, що, само по собі, не вплинуло на зміст й обсяг прав і законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин та на їх реалізацію.

У позовній заяві позивач зазначив, що не вчинення відповідачем цих дій призвело до невірної оцінки фінансового стану АТ "Дельта Банк" відповідачем і користувачами фінансової звітності. Проте, фактичних даних щодо отримання, оцінки і використання позивачем фінансової звітності АТ "Дельта Банк" у позовній заяві не наведено, а надані позивачем докази цих обставин не підтверджують.

Так, укладення з АТ "Дельта Банк" договору банківського вкладу від 23.11.2013 №Д-2000040/237/1662 здійснено у 2013р., тобто до подання АТ "Дельта Банк" фінансової звітності за цей період і проведення її аудиту.

Звернення позивача до АТ "Дельта Банк" про дострокове розірвання договору і повернення коштів, як зазначено у листі від 24.09.2014, обумовлено необхідністю термінових виплат бенефіціарам позивача - соціально незахищеним пенсіонерам, громадянам з обмеже-ними матеріальними можливостями для вирішення складних матеріальних проблем.

Позивач не обґрунтував, яким чином звіт аудитора від 22.04.2014 вплинув на його (позивача) оцінку фінансової звітності АТ "Дельта Банк" і намір розірвати у вересні 2014р. договір банківського вкладу достроково. При цьому суд враховує, що згідно з позовною заявою і поясненнями щодо строків звернення до суду копію звіту аудитора позивач отримав у розпорядження лише 04.04.2016.

Щодо обставин віднесення АТ "Дельта Банк" до проблемних, запровадження тимчасової адміністрації і наступної ліквідації цього Банку, то згідно з копіями постанов Правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ, від 02.03.2015 №150, від 02.10.2015 №664 відповідні рішення відповідачем прийняті внаслідок проведеного відповідачем банківського нагляду і спрямовані, серед іншого, на стабілізацію роботи Банку та захист інтересів вкладників і кредиторів Банку.

Вказані обставини відомі позивачу на час розгляду справи і ним не оспорюються. Не вчинення відповідачем тих дій, про які у позові зазначає позивач, не впливає на процедуру ліквідації АТ "Дельта банк".

У своїх поясненнях під час судового засідання представник позивача зазначила, що позивач не може повернути кошти за вкладом.

Суд зауважує, що предмет і підстави заявленого позову не стосуються повернення коштів за вкладом і задоволення цього позову не вплине на порядок і підстави їх повернення, які визначенні Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання позивача на те, що рішенням НБУ від 09.09.2015 №47 третю особу виклю-чено із Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, не свідчить про допущення відповідачем порушення прав та інтересів позивача під час розгляду звіту аудитора від 22.04.2014.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає про недоведеність позивачем дійсного (фактичного) порушення відповідачем його прав чи інтересів, що є підставою для висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для його задоволення.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав порушення позивачем строку звернення до суду.

Позивач подав заперечення проти клопотання, в яких зазначив про отримання копії звіту аудитора лише 04.04.2016 і про те, що бездіяльність відповідача є триваючою, адже до цього часу він не звернувся із запитом до Аудиторської палати України щодо невідповідності/відповідності звіту аудитора від 22.04.2014.

Встановивши в ході розгляду справи відсутність порушення прав та інтересів позивача, з чим пов`язується початок обчислення строку звернення до суду з позовом, суд залишив без задоволення клопотання відповідача.

З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір не належить стягувати з відповідача. Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл суд не проводить.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Харківському відділенню благодійного фонду "Блакитна Магістраль" (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, 310А, код ЄДРПОУ 24678327) у задоволенні адміністративного позову повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Д.А. Костенко

Судді: Л.М. Чудак

Ю.Т. Мамедова (Шрамко)