Постанова

від 07.12.2021 по справі 640/6423/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6423/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АТД-Комплекс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТД-Комплекс до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2019 №03962615050105 та №03972615050105.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами з придбання товарів дійсно відбулись, що в повному обсязі підтверджено первинними бухгалтерськими документами, і в подальшому придбаний товар було реалізовано, а тому відповідні господарські операції були належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що керівники підприємств постачальників позивача ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго заперечують свою участь у діяльності названих підприємств, внаслідок чого вони мають ознаки суб`єктів фіктивного підприємництва, а тому виписані від таких контрагентів первинні документи не можуть вважатись оформленими належним чином і не посвідчують факт придбання товарів позивачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 15.11.2019 по 21.11.2019 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Ефект Маркет за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, з ТОВ Лайніст Інвест за лютий 2017 року, з ТОВ Лантерго за січень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 28.11.2019 №153/26-15-05-01-05/38353693 (а.с.44-55 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 140804,00 грн, а саме: за 2016 у сумі 33018,00 грн, за 2017 у сумі 57048,00 грн, за 2018 у сумі 50738,00 грн;

- п.44.1, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 99793,00 грн в тому числі за лютий 2017 у сумі 52814,00 грн, за січень 2018 у сумі 46979,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 20.12.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №03962615050105, яким позивачу, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 211206,00 грн (а.с.26 т.1);

- №03972615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 149690,00 грн (а.с.28 т.1).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту позивачем, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, що свідчить про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між позивачем і його контрагентами.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ Ефект Маркет (постачальник) 10.10.2016 укладено договір поставки №101016-1 (а.с.104 т.1), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною договору. Товар поставляється за цінами згідно з рахунком-фактурою.

На підтвердження виконання умов вказаного договору матеріали справи містять копії рахунку фактури від 21.10.2016 №178 на загальну суму 45267,08 грн, від 28.10.2016 №179 на загальну суму 138164,71 грн, видаткових накладних на вказані суми, податкових накладних, виписаних постачальником, а також платіжного доручення від 01.11.2016 №375 про оплату придбаного товару на суму 183431,79 грн, в тому числі ПДВ - 30571,97 грн (а.с.105-111 т.1).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ Лайніс Інвест (постачальник) 17.02.2017 укладено договір поставки №47 (а.с.210 т.1), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною договору. Товар поставляється за цінами згідно з рахунком-фактурою.

З метою підтвердження поставки товару на підставі вказаного договору, позивачем подано до матеріалів справи копії рахунків фактур, видаткових накладних, податкових накладних, а також платіжних доручень про оплату придбаного товару від 15.03.2017 №79 на загальну суму 259431,81 грн, в тому числі ПДВ - 43238,63 грн та від 20.03.2017 №80 на загальну суму 57451,00 грн, в тому числі ПДВ - 9575,17 грн (а.с.211-225 т.1).

09.01.2018 між ТОВ АТД-Комплекс (покупець) та ТОВ Лантерго (постачальник) укладено договір поставки №4 (а.с.29 т.3), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною договору. Товар поставляється за цінами згідно з рахунком-фактурою.

Виконання сторонами вказаного договору підтверджується поданими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, при цьому на підтвердження проведення оплати за придбаний товар позивачем надано копії платіжних доручень від 31.01.2018 №41 на суму 141482,21 грн, в тому числі ПДВ - 23580,37 грн, від 30.01.2018 №39 на суму 140391,55 грн в тому числі ПДВ - 23398,59 грн (а.с.30-38 т.3).

Отже, обставини щодо проведення фактичних розрахунків за поставлений від вказаних контрагентів товар підтверджуються відповідними платіжними дорученнями на повну вартість придбаного товару, що прямо свідчить про зміни в майновому стані сторін правочинів.

На підтвердження наявності ділової мети спірних господарських операцій, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів поставки та інших первинних документів (специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, довіреності на отримання товару), за якими позивач поставляв придбані у ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго товари (конденсатори) із відповідною торгівельною націнкою на користь інших підприємств: КП НВК Іскра , ПАТ НВО Київський завод автоматики ім.Г.І.Петровського , ПАТ Чернігівський завод радіоприладів , КПСП Арсенал , ТОВ ВАТ Олімп , ДАХК Артем , ПрАТ Запорізький завод Перетворювач , ДП Машинобудівна фірма Артем , ДП НВК Фотоприлад , ДП Запорізький державний авіаційний ремонтний завод МігРемонт , ДП НВКГ Зоря - Машпроект , ДП Конотопський авіаремонтний завод Авіакон , Державне Південне виробничо-технічне підприємство, ДП Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро Прогрес імені академіка О.Г.Івченка , ПрАТ ХК Укрспецтехніка (а.с.112-209, 226-250 т.1, а.с.1-257 т.2, а.с.1-28, 39-62 т.3).

Згідно зі ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

Факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго підтверджується наявними матеріалами справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо твердження контролюючого органу про наявність досудових розслідувань стосовно посадових осіб контрагентів позивача, протоколів допиту, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудових розслідувань та наявності вироків суду у кримінальних справах за кримінальними провадженнями щодо ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго .

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду , крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Так, в поданій до матеріалів справи копії протоколу від 13.09.2017 допиту ОСОБА_1 (а.с.89-92 т.3) вбачається, що він заперечує свою причетність до реєстрації та господарської діяльності ТОВ Лайніст Інвест , разом з тим, з наданих ним відповідей неможна встановити, що він не уповноважував будь яких інших осіб на вчинення таких дій від його імені на підставі відповідної довіреності.

Копія протоколу допиту ОСОБА_2 від 10.02.2017 (а.с.94 т.3) також містить заперечення останнього в участі у реєстрації та господарській діяльності ТОВ Ефект Маркет однак з нього також не можна встановити, що останній не уповноважував будь яких інших осіб на вчинення товариством господарської діяльності від його імені на підставі відповідної довіреності.

В той же час, щодо посадової особи ТОВ Лантерго матеріали справи містять лише копію листа ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 12.04.2018 №1809/8/26-55-21-03 (а.с.93), в якому наведено податкову інформацію, що в ході допиту ОСОБА_3 встановлено, що остання не має жодного стосунку до реєстрації (перереєстрації) та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Лантерго , за відсутності відповідного доказу, який оформлюється за наслідками допиту - протоколу допиту.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності вказаних товариств.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вироку суду, в якому встановлено обставину щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго відповідачем надано не було, а судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго , зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаних контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення певними контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу щодо заведення карток на ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго із встановленням ознак їх фіктивності (а.с.95-100 т.3), оскільки ознаки не були встановлені на момент здійснення відповідних господарських операцій.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наведене позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №300/1761/19 та №520/8063/19, яка підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

При цьому, основним видом діяльності ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля та відповідно до інформації з ЄДРПОУ, всі вказані підприємства на момент розгляду справи є належним чином зареєстровані та перебувають на податковому обліку.

Таким чином, виконані вказаними контрагентами господарські операції відповідають основним видам їх діяльності КВЕД, що свідчить на користь реального виконання сторонами зобов`язань по договорам поставки товарів.

Будь-яких належних та допустимих доказів наявності у ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго статусу фіктивних суб`єктів господарювання матеріали справи не містять.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест та ТОВ Лантерго фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 20.12.2019 №03962615050105 та №03972615050105.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АТД-Комплекс - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю АТД-Комплекс - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 20.12.2019 №03962615050105 та №03972615050105.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 07 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма