Рішення
від 05.07.2021 по справі 640/6423/20
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Київ № 640/6423/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТД-КОМПЛЕКС" доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АТД-КОМПЛЕКС" (03680, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 38353693) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2019 №03962615050105 та від 20.12.2019 №03972615050105.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із прийняттям відповідачем оскаржених податкових повідомлень-рішень від 20.12.2019, наголосивши, що висновки перевірки про безтоварність здійснення господарських операцій з ТОВ Ефект Маркет , ТОВ Лайніст Інвест , ТОВ Лантерго не відповідають дійсним обставинам і є помилковими. Позивач наголосив на реальності господарських операцій з усіма контрагентами відповідно до укладених договорів поставки. Також, зауважив, що усі куплені товари ТОВ АТД-КОМПЛЕКС в подальшому були реалізовані іншим суб`єктам господарювання- споживачам продукції, з якими також укладені відповідні договори. Також, позивач наголошував на тому, що первинні документи щодо поставки товарів ТОВ АТД-КОМПЛЕКС товариствами ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ та ЛАНТЕРГО і подальшої їх реалізації іншим покупцям були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до речей слідчим СУ ФР ДПІ у Печорському районі ТУ ДФС у м. Києві, про що складено протокол від 11.06.2018 року, і надати їх для перевірки у ТОВ АТД-КОМПЛЕКС не було можливості. Зазначив, що проведення перевірки без дослідження документів чи не взяття їх до уваги свідчить про те, що безтоварність господарських операцій ревізором-інспекгором обґрунтовується лише непричетністю до діяльності підприємств ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ ,ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ , ТОВ ЛАНТЕРГО їх засновників, керівників і головних бухгалтерів в одній особі. Щодо непричетності до господарської діяльності ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ та ТОВ ЛАНТЕРГО їх керівників, головних бухгалтерів та засновників, відповідно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач наголосив на тому, що ТОВ АТД- КОМПЛЕКС не зобов`язане перевіряти законність їх діяльності. Законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за дії контрагентів при відсутності вини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику учасників справи, надано відповідачеві час для подання відзив на позовну заяву.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що взаємовідносини між ТОВ АТД-КОМПЛЕКС та ТОВ ЛАНТЕРГО , ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ спричиняють нереальність господарської операції та відповідно неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

Фактично, ТОВ ЛАНТЕРГО , ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання товарів на користь ТОВ АТД-КОМПЛЕКС і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб1єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Також, наголошено на тому, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ АТД-КОМПЛЕКС , виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує, щодо безтоварності господарських операцій, зазначивши, що всі первинні документи на підтвердження поставки підприємствами ТОВ ЛАНТЕРГО , ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ товарів товариству ТОВ АТД-КОМПЛЕКС надані як до перевірки так і суду. Зазначені документи відповідають повною мірою вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам ст. ст.1,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, від представника позивача та представника відповідача надійшли письмові пояснення, які були долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 14.11.2019 року № 3236, повідомлення про проведення перевірки від 14.11.2019 року № 116/26-15-05-01-05 та змін до наказу від 20.11.2019 року № 3526, у період з 15.11.2019 по 21.11.2019 року головним державним ревізором-інспектором Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у м. Києві Корчуком С.В. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ АТД-КОМПЛЕКС (код 38353693) при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ (код 40540383) за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, з ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ (код 41018302) за лютий 2017 року, з ТОВ ЛАНТЕРГО (код 41203298) за січень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 28.11.2019 №153/26-15-05-01-05/38353693 (далі - акт перевірки) та встановлено порушення вимог: - п.44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 140804 грн. а саме: за 2016 у сумі 33018 грн., за 2017 у сумі 57048 грн., за 2018 у сумі 50738 гривень;

- п.44.1, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 99793 грн. в тому числі за лютий 2017 у сумі 52814 грн., за січень 2018 у сумі 46979 гривень.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 20.12.2019 року:

- №03962615050105, яким ТОВ АТД-КОМПЛЕКС , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 211 206 грн.;

- №03972615050105, яким ТОВ АТД-КОМПЛЕКС , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 149 690 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ ЛАНТЕРГО , ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ , мету придбання товарів та послуг, обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Положеннями п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку..

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Що стосується господарських взаємовідносин ТОВ АТД-КОМПЛЕКС з ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , то суд зазначає.

10 жовтня 2016 року між ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ та ТОВ АТД-КОМПЛЕКС укладено договір поставки № 101016-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори, надалі товар , згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною даного договору.

У відповідності з цим договором позивачем було придбано у ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ товарів на загальну суму 183 431,79 грн., у тому числі ПДВ - 30 571,96 грн.

Реальність придбання вказаних товарів підтверджується: - рахунком-фактурою № 178 від 21.10.2016 року на загальну суму 45 267,08грн.; - видатковою накладною № 101 від 21.10.2016 року на загальну суму 45 267,08 грн.; - податковою накладною № 175 від 21.10.2016 року; - рахунком-фактурою № 179 від 28.10.2016 року на загальну суму 131 164,71 грн.; - видатковою накладною № 102 від 28.10.2016 року на загальну суму 131 164,71 грн.; - податковою накладною № 365 від 28.10.2016 року; - платіжним дорученням № 375 від 01.11.2016 року на суму 183 431,79 грн.

При цьому, під час перевірки встановлено, що рахунки фактури, договір, видаткові накладні та інші документи підписані зі сторони Постачальника - від імені ОСОБА_4

Рахунки фактури, договір, видаткові накладні та інші документи підписані зі сторони Покупця - ОСОБА_5 .

Розрахунки між СГД здійснювались в безготівковій формі на загальну суму 152859,83 гривень.

Разом з тим, як зазначено податковим органом - керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ (код 40540383) на момент здійснення взаємовідносин в одній особі значиться ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), працівниками ОУ ГУ ДФС у Сумській області допитано ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЕФЕКТ МАРКЕТ",

Згідно даних ІС Податковий блок , встановлено, що ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві внесено облікову картку фіктивного підприємництва від 13.02.2017 № 552/8/26- 55-21-03 з ознакою фіктивності: 4.3 Зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників .

Відповідно до пояснення гр. ОСОБА_1 встановлено наступне: Я, ОСОБА_1 дізнався від співробітників податкової міліції, що я значився посадовою особою ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ . Хочу повідомити, що я не маю на меті займатися фінансово-господарською діяльністю вищезазначеного товариства. ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ я не реєстрував, печатку не виготовляв, рахунки в банку не відкривав, статут підприємства не складав та не підписував. Де знаходиться саме підприємство ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ його установчі документи та печатка мені не відомо. Бухгалтерську та податкову звітність ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ я не складав, не підписував та до органів ДПІ не подавав. Податкові накладні не реєстрував. Договори з покупцями та постачальниками не складав та не підписував .

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Також звернуто увагу, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Щодо взаємовідносин із ТОВ ЛАЙШСТ ІНВЕСТ (код 41018302), то суд встанови наступне.

17 лютого 2017 року між ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ та ТОВ АТД-КОМПЛЕКС укладено договір поставки № 47, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори, надалі товар , згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною даного договору.

У відповідності з цим договором позивачем було придбано у ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ товарів на загальну суму 316 882,80 грн., в тому числі ПДВ 52 813,80 грн.

На підтвердження реальності придбання вказаних товарів позивачем надано: рахунок-фактур № 5 від 20.02.2017 року; видаткову накладну № 5 від 20.02.2017 року; податкову накладну № 5 від 20.02.2017 року; рахунок-фактуру № 4 від 23.02.2017 року; видаткову накладну № 4 від 23.02.2017 року; податкову накладну № 4 від 23.02.2017 року; рахунок-фактуру № 3 від 24.02.2017 року; видаткову накладну № 3 від 24.02.2017 року; податкову накладну № 3 від 24.02.2017 року; платіжні доручення № 79 від 15 березня 2017 року; рахунок-фактуру № 47 від 28.02.2017 року; видаткову накладну № 47 від 28.02.2017 року; податкову накладну № 47 від 28.02.2017 року; платіжне доручення № 80 від 20.03.2017 року.

При цьому, під час перевірки встановлено, що ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ виписано на адресу ТОВ АТД-КОМПЛЕКС податкові накладні з відповідною номенклатурою товарів №3 від 24.02.2017, №4 від 23.02.2017, №5 від 20.02.2017, №47 від 28.02.2017. На загальну суму 316882,8 грн.

Зазначені податкові накладні підписані зі сторони Постачальника - від імені ОСОБА_2 . Зі сторони Покупця - ОСОБА_5 .

Розрахунки між СГД здійснювались в безготівковій формі на загальну суму 316882,81 гривень.

На запит ГУ ДФС у м, Києві від 23.04,2019 № 77421/10/26-15-14-01-05 не надано жодних оригіналів документів , копій документів завірених належним чином, ухвал суду, протоколів виїмки та інших документів яку стосуються ведення господарської діяльності ТОВ СКАП ПАТРОЛ по взаємовідносинах з ТОВ Лайніст Інвест (код 41018302) за лютий 2017 року та ТОВ Лантерго (код 41203298) за січень 2018 року.

Разом з тим, керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ (код 41018302) на момент здійснення взаємовідносин в одній особі значиться гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який згідно протоколу допиту від 30.09.2017 МОУ Офісу ВПП повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ .

Згідно даних ІС Податковий блок , встановлено, що ОВС ОАВ МОУ Офісу ВПП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 18.09.2017 № 51723/28-10-21-08-01 з ознакою фіктивності: 4.3 Зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово - господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників .

Так, ОСОБА_2 зазначив в своїх поясненнях, що не реєстрував підприємство ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ , не мав на меті займатися фінансово-господарською діяльністю товариства, не підписував жодних документів, де знаходяться саме підприємство, його установчі документи та печатки йому не відомо. Бухгалтерську та податкову звітність не складав та не подавав до органів ДПІ.

Що стосується господарських взаємовідносин ТОВ АТД-КОМПЛЕКС з ТОВ ЛАТЕРГО . То судом встановлено наступне.

09 січня 2017 року між ТОВ ЛАНТЕРГО та ТОВ АТД-КОМПЛЕКС укладено договір поставки № 4, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори, надалі товар , згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною даного договору.

У відповідності з цим договором позивачем було придбано у ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ товарів на загальну суму 281 873,76 грн., в тому числі ПДВ 46 978,96 грн.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду: рахунок-фактуру № 4 від 12.01.2018 року; видаткову накладну № 4 від 12.01.2018 року; податкову накладну №4 від 12.01.2018 року, товаро - транспортну накладну №4 від 12.01.2018, платіжне доручення №41 від 31.01.2018, рахунок-фактуру №5 від 09.01.2018, видаткову накладну №5, податкову накладну, товаро-транспортну накладну, платіжні доручення .

Під час перевірки встановлено, що керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ ЛАНТЕРГО (код 41203298) на момент здійснення взаємовідносин в одній особі значиться гр, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який допитана працівниками ОУ ДПІ у Печерському p-ні ГУ ДПС у м. Києві та повідомила про непричетність до фінансово- господарської діяльності ТОВ ЛАНТЕРГО .

При цьому, судом встановлено, що податкові накладні підписані зі сторони ТОВ ЛАНТЕРГО - від імені ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що на підтвердження реальності здійснення господарської операції, товариством надано документи щодо подальшої реалізації придбаної продукції споживачам продукції, зокрема: договори поставки, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні.

Разом з тим, суд зауважує, що у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Також звернуто увагу, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в рішеннях від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а, від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17.

Також у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Обставини щодо непричетності директорів ТОВ ЛАНТЕРГО , ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ до господарської діяльності зазначених товариств не спростовані позивачем в ході перевірки та в ході судового розгляду, а отже не можуть залишитися неврахованими при дослідженні реальності господарських операцій, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №826/9925/14 … Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 (який у періоді, що перевірявся, значився засновником та директором ТОВ "Радіант-Сервіс"), викликаний по кримінальній справі № 08-160325, порушеній відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, повідомив, що він зареєстрував зазначене товариство на своє ім`я за винагороду на прохання свого дальнього родича, без мети здійснювати будь-яку діяльність від імені зазначеного суб`єкта господарювання, установчих документів та печатки зазначеного товариства у його розпорядженні ніколи не було, звітних документів він ніколи не готував та не підписував, бухгалтерській документи підписував виключно за грошову винагороду., фінансово-господарську діяльність від імені цього товариства не здійснював та нікого не уповноважував на вчинення таких дій, ніяких пославок товарів, робіт чи послуг від імені зазначеного товариства не здійснював.

Зазначені обставини у їх сукупності слугували підставою для правомірного висновку суду першої інстанції, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані від імені ТОВ "Радіант-Сервіс", не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг).".

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договору та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Необхідно зазначити, що хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України, обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, а також той факт ,що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ АТД-КОМПЛЕКС (код 38353693), виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між позивачем і його контрагентами: ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЛАЙНІСТ ІНВЕСТ та ТОВ ЛАНТЕРГО , а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.12.2019 №03962615050105 та №03972615050105 є правомірними та скасуванню не підлягають, а відтак і дії посадових осіб контролюючого органу щодо їх прийняття також є правомірними, здійснені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД-КОМПЛЕКС" (03680, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 38353693) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення05.07.2021
Оприлюднено07.07.2021
Номер документу98081573
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/6423/20

Ухвала від 17.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чумаченко Т.А.

Постанова від 07.12.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 07.12.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 02.08.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 02.08.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Рішення від 05.07.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Вєкуа Н.Г.

Ухвала від 19.03.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Вєкуа Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні