Постанова

від 08.12.2021 по справі 805/1872/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 805/1872/17-а

адміністративне провадження № К/9901/36352/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Кочанової П.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1 . Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (далі - позивач, скаржник або ПАТ МК Азовсталь ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0001244101, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 357 300, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 839 325,00 грн.

2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, рух активів, реальні зміни майнового стану платника податків, відповідність вчинених дій господарській меті.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року позов задоволено.

3.1 . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 листопада 2016 року № 0001244101 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 357 300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 839 325,00 грн..

4 . Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 805/1872/17-а, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

4.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 листопада 2016 року № 0001244101 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 748 042 гривні та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 437 010 гривень 50 копійок.

4.2 . У задоволенні решти позовних вимог ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року №0001244101 відмовлено.

5 . Постановою Верховного суду від 09 березня 2021 року скасовано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу № 805/1872/17-а у цій частині направлено на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду. У іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін.

6 . Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №805/1872/17-а.

7 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується реальність господарських операцій позивача з його контрагентами. А в разі порушення контрагентом податкового законодавства, негативні наслідки настають саме для нього, а не для позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8 . Податковий орган не погодившись з рішенням и суду першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

8.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №805/1872/17-а стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

8.2. Податковий орган указує, на порушення п.1 частини четвертої статті 328 КАС України, суди першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях неправильно застосували норму права, а саме п.44.1 статті 44 та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями (в редакції станом на час здійснення господарських операцій), стосовно податкового обліку господарських операцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах. Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №810/3124/15 та від 21.01.2020р. у справі №808/846/16, а саме протиправність віднесення платником податку вартості придбаних товарів, послуг до витрат, а сум ПДВ у складі вартості товарів, послуг до податкового кредиту по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами через їх невідповідність встановленій формі або через їх видання фіктивним суб`єктом господарської діяльності, що відповідно є підставою для касаційного оскарження.

8.3. Отже, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували наступні норми права: п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI зі змінами і доповненнями (в редакції, яка діяла станом на час здійснення господарських операцій), які протирічать позиції Верховного Суду у постановах по справам №810/3124/15 від 19.02.2019р. та №808/846/16 від 21.01.2020р. щодо застосування відповідних норм права.

8.4 . Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 є фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, надання їм видимої законності, що визнано вироком Червонозаводського районного суд м. Харкова 646/3810/15-к від 09.04.2015 року.

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10 . Суди попередніх інстанцій установили, що позивач Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, є платником податку на додану вартість з 17 липня 1997 року.

11 . 20 жовтня 2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78, статті 79, п. 82.2 статті 82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 03 жовтня 2016 року № 247 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ МК Азовсталь з питань правильності відображення в податкову обліку з ПДВ господарських операції по взаємовідносинам з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (код ЄДРПОУ 37428778) за січень, лютий 2014 року та по взаємовідносинам з ТОВ ІНВЕСТХОЛДИНГ (код ЄДРПОУ 37342628) за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт №104/28-04-41-01/00191158 від 20 жовтня 2016 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198, підпунктів 200.1, 200.4. статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.2 декларації) на суму 3 357 300,00 грн., в т.ч. в сумі 721 907,00 грн. У період - за лютий 2014 року; в сумі 887 351,00 грн. у період - за квітень 2014 року; в сумі 1 309 341,00 грн. у період - за жовтень 2015 року; в сумі 438 701,00 грн. у період - за січень 2016 року.

12 . Позивачем листом за вих.№ 02-935 від 31 жовтня 2016 року подано до Голови комісії з реорганізації СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС заперечення до акту перевірки, які залишені без задоволення листом № 1193/10/28-04-41-01 від 15 листопада 2016 року.

13 . На підставі висновків акта перевірки СДПІ з обслуговуванням великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0001244101, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 357 300 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 721 907 грн, за квітень 2014 року - 887 351 грн, за жовтень 2015 року - 130 9341 грн, за січень 2016 року - 438 701 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 839 325 грн.

14 . Унаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

15 . Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

16 . Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 .

17 . Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

18 . Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

19 . Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

20 . За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

21 . Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

22 . Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

23 . Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

24 . Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

25 . Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

26 . Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

27 . За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28 . За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

29 . Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

30 . Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

31 . Відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

32 . Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

33 . Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

34 . Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

35 . Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

36 . За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

37 . Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

38 . За статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

39 . Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи Між ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (покупець) та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (постачальник) укладено договір №161/13 від 11.04.2013 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується передавати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, визначених договором. Кількість, номенклатура ресурсів визначаються у специфікаціях до договору та є його невід`ємною частиною (т.1, а.с.223-238).

40 . Предметом поставки за цим договором є паливо дизельне, яке поставляється постачальником залізничним транспортом (СРТ станція призначення) на умовах Інкотермс в редакції 2010 року.

41 . Оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що зазначений у Договорі (п. 5.1. договору).

42 . Згідно з п. 6.4 договору, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання Ресурсів наступні документи:·рахунок на оплату Ресурсів (оригінал);·транспортні і супровідні документи (в т.ч. товарно-транспорту накладну (оригінал) та накладну на поставлені Ресурси (оригінал) при постачанні автомобільним транспортом, залізничну накладну (копія) при постачанні залізничним транспортом);·пакувальні документи (копія); сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником) (копія);·сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках) (копія);·акт приймання-передачі Ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений зі сторони Постачальника (оригінал); інші документи, що вказані в Специфікації.

43 . Постачальник зобов`язаний надати Покупцю рекомендованим листом або під підпис в отриманні, податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у Постачальника, в день виникнення податкових зобов`язань по ПДВ.

44 . Договір діє до 08.04.2014 року (п.10.5 договору).

45 . Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 договір підписаний директором - Кашкіним А.П. з протоколом розбіжностей.

46 . 16 квітня 2013 року між сторонами узгоджено Специфікацію №1, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 235), згідно з п. 1 якої Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне підвишенної якості марки С; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 540,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 8629,17; ціна за од. з ПДВ, грн. - 10 355; загальна вартість - 5 591 702,16 грн., у т.ч. ПДВ 931 950,36 грн.

47 . Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809.

48 . Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації №1).

49 . Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №1 підписана директором - Кашкиним А.П.

50 . У подальшому, між позивачем, як Покупцем, та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , як Постачальником, була погоджена Специфікація №2 від 17.12.2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 236), згідно п. 1 якої Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне зимове; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 420,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 8 808,33; ціна за од. з ПДВ, грн. - 10 570,00; загальна вартість - 4 439 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 739 900,00 грн.

51 . Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації № 2).

52 . Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №2 підписана директором - Николаенко Д.П.

53 . За даними специфікації № 3 від 30.12.2013 року, (т.1, а.с. 237), Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне зимове; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 420,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 8 791,67; ціна за од. з ПДВ, грн. - 10 550,00; загальна вартість - 3 692 500,00.

54 . Згідно п.1 Специфікації №3, загальна вартість поставки складає - 3 692 500,00грн., ПДВ - 738 500,00грн., всього з ПДВ - 4 431 000,00грн.

55 . Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації № 3).

56 . Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №3 підписана директором - Николаенко Д.П.

57 . 07 лютого 2014 року між сторонами погоджена Специфікація № 4 (т.1, а.с. 238), згідно якої Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне зимове; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 480,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 9 791,67; ціна за од. з ПДВ, грн. - 11 750,00; загальна вартість - 4 700 000,00.

58 . Згідно п.1 Специфікації №4, загальна вартість поставки складає - 4 700 000,00 грн., ПДВ - 940 000,00 грн., всього з ПДВ - 5 640 000,00 грн.

59 . Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації № 4).

60 . Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №4 підписана директором - Николаенко Д.П.

61 . 21 березня 2014 року між ТОВ ГАЗУКРАЇНА- 2020 , як Клієнтом, та ТОВ Фінансова компанія ФАКТОР КАПІТАЛ , як Фактором, укладено договір факторингу №1/6Ф (т.1, а.с. 220-222).

62 . Згідно з п.п.1.1,1.2 Договору факторінга Клієнт передав Фактору право вимагати виконання від боржника зобов`язання по оплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за Договором поставки нафтопродуктів №161/13 від 11.04.2013р., укладеного між ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 та ПАТ МК Азовсталь , і не оплачені Боржником на момент укладання договору факторингу договором факторингу №1/6Ф від 21.03.2014р.

63 . Згідно з повідомленням про відступлення права вимоги від 24.03.2014р. ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 відступило ТОВ Фінансова компанія ФАКТОР КАПІТАЛ право вимоги за Договором поставки нафтопродуктів № 161/13 від 11.04.2013р. в сумі 5 324 103,06 грн. (т.1, а.с. 219).

64 . Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.07.2016 року по справі №908/4929/14, затверджено мирову угоду від 07.07.2016 року між сторонами ПрАТ МК Азовсталь та ТОВ Фінансова компанія ФАКТОР КАПІТАЛ укладену у процесі виконання судового рішення у справі №908/4929/14 від 29.01.2016 року (т.2, а.с. 1-4).

65 . Суд звертає увагу податкового органу на те, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ГАЗУКРАЇНА- 2020 позивачем надано:

- рахунки - фактури від № 104 від 25.01.2014 року, № 174 від 22.02.2014 року (т.1, а.с. 102, 110);

- видаткові накладні № 207 від 25.01.2014 року на загальну суму 4 331 441,29 грн., в т.ч. ПДВ 721 906,88 грн., № 374 від 22.02.2014 року на загальну суму 5 324 103,06 грн., в т.ч. ПДВ 887 350,51 грн. (т.1, а.с. 103, 111);

- залізничні накладні № 40710899 від 22.02.2014 року, № 40719940 від 22.02.2014 року, № 40150377 від 25.01.2014 року, №3245316 від 27.03.2014 року;

- податкова накладна №185 від 25.01.2014р. (т.1, а.с. 96);

- акти приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП №1 від 28.01.2014 року, №2 від 28.01.2014 року, №3 від 28.01.2014 року, №4 від 28.01.2014 року, №5 від 28.01.2014 року, №6 від 28.01.2014 року, №7 від 28.01.2014 року, №8 від 01.03.2014 року, №9 від 01.03.2014 року, №10 від 01.03.2014 року, №11 від 01.03.2014 року, №12 від 01.03.2014 року, №13 від 01.03.2014 року, №14 від 01.03.2014 року, №15 від 01.03.2014 року (т.1, а.с. 116-145);

- виписку ПАТ ПУМБ по рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 217-218) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу оплата за дизельне паливо на користь ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 у загальній сумі 4 331 441,29 грн., в т.ч. - ПДВ 721 906,88 грн.;

- сертифікат відповідності за реєстраційним номером в Державній системі сертифікації УкрСЕПРО Міністерства економічного розвитку і торгівлі №IIА1.174.0216399-13, що виданий ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 на продукцію: паливо дизельне, термін дії з 22.10.2013 року по 20.10.2014 року, паспорт на паливо дизельне №2255 від 11.10.2013 року (т.1, а.с. 147-148).

66 . Суд звертає увагу на те, що наведені вище рахунки - фактури, видаткові накладні, податкова накладна від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 підписані директором - Николаенко Д.П.

67 . На підтвердження використання придбаних нафтопродуктів у господарській діяльності позивачем надано:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №53 від 14.01.2014 року, №53 від 14.01.2014 року, №49 від 14.01.2014 року, №48 від 14.01.2014 року, №7 від 13.01.2014 року, №5 від 13.01.2014 року, №4 від 13.01.2014 року, №90 від 13.01.2014 року, №13 від 31.01.2014 року, №92 від 13.01.2014 року, №39 від 15.01.2014 року, №40 від 15.01.2014 року, №136 від 20.01.2014 року, №9 лютий 2014 року, №25 від 03.02.2014 року, №24 від 03.02.2014 року, №6 лютий 2014 року, №10 лютий 2014 року, №8 лютий 2014 року, №12 лютий 2014 року, №202 від 11.02.2014 року, №11 лютий 2014 року, №16 лютий 2014 року, №26 від 03.02.2014 року, №15 лютий 2014 року, №201 від 11.02.2014 року, №211 від 11.02.2014 року, №210 від 11.02.2014 року, №209 від 11.02.2014 року, №55 лютий 2014 року, №117 від 10.02.2014 року, №116 від 10.02.2014 року, №144 від 04.02.2014 року, №143 від 04.02.2014 року, №203 від 11.02.2014 року, №263 від 03.03.2014 року, №50 від 10.03.2014 року, №49 від 03.03.2014 року, №48 від 03.03.2014 року, №51 від 03.03.2014 року, №52 від 03.03.2014 року, №162 від 04.03.2014 року, №163 від 04.03.2014 року, №54 від 03.03.2014 року, №264 від 03.03.2014 року, №53 від 03.03.2014 року, №164 від 04.03.2014 року, №311 від 10.03.20141 року, №310 від 10.03.2014 року, №55 від 03.03.2014 року, №56 від 03.03.2014 року, №312 від 10.03.2014 року, №57 від 03.03.2014 року, №201 від 03.03.2014 року, №200 від 03.03.2014 року, №265 від 03.03.2014 року;

- вимоги (ф.№М-19) №53 від 29.01.2014 року, №52 від 29.01.2014 року, №49 від 29.01.2014 року, №48 від 29.01.2014 року, №7 від 31.01.2014 року, №5 від 31.01.2014 року, №4 від 31.01.2014 року, №90 від 31.01.2014 року, №91 від 31.01.2014 року, №92 від 31.01.2014 року, №39 від 31.01.2014 року, №40 від 31.01.2014 року, №136 від 31.01.2014 року, №9 від 11.02.2014 року, №25 від 11.02.2014 року, №24 від 11.02.2014 року, №6 від 11.02.2014 року, №10 від 16.02.2014 року, №8 від 16.02.2014 року, №12 від 16.02.2014 року, №202 від 19.02.2014 року, №11 від 22.02.2014 року, №16 від 25.02.2014 року, №26 від 26.02.2014 року, №15 від 28.02.2014 року, №201 від 28.02.2014 року, №211 від 28.02.2014 року, №210 від 28.02.2014 року, №209 від 28.02.2014 року, №55 від 28.02.2014 року, №117 від 28.02.2014 року, №116 від 28.02.2014 року, №144 від 28.02.2014 року, №143 від 28.02.2014 року, №203 від 28.02.2014 року, №263 від 11.03.2014 року, №50 від 11.03.2014 року, №49 від 11.03.2014 року, №48 від 11.03.2014 року, №51 від 14.03.2014 року, №52 від 18.03.2014 року, №162 від 18.03.2014 року, №163 від 18.03.2014 року, №54 від 20.03.2014 року, №264 від 22.03.2014 року, №53 від 24.03.2014 року, №164 від 26.03.2014 року, №311 від 27.03.2014 року, №310 від 27.03.2014 року, №55 від 27.03.2014 року, №56 від 27.03.2014 року, №312 від 30.03.2014 року, №57 від 31.03.2014 року, №201 від 31.03.2014 року, №200 від 31.03.2014 року, №265 від 31.03.2014 року;

- інвентаризаційні описи нафти та нафтопродуктів №1 від 31.01.2014 року, №3 від 28.02.2014 року, №4 від 31.03.2014 року;

- розпорядження про створення робочої інвентаризаційної комісії №547 від 22.01.2014 року, №1449 від 25.02.2014 року, №2171 від 27.03.2014 року;

- протоколи засідання цехової робочої інвентаризаційної комісії по інвентаризації дизельного палива станом на 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року;

- пояснювальні записки по результатам інвентаризації дизельного палива станом на 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року;

- довідки-розрахунки залишків дизельного палива від 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року;

- журнали екіпірувальних пунктів за січень-квітень 2014 року;

- журнали залишку дизельного палива в баках тепловозів за період січень-травень 2014 року;

- картка складського обліку №12050 за номенклатурним №130065 оприбутковано від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 в загальній кількості 863,8 т., в тому числі: 28.01.2014 року за залізничною накладною № 40150377 у кількості 409,95 т. та 01.03.2014 року за залізничною накладною № 40719940 у кількості 278,95 т. та за залізничною накладною № 40710899 у кількості 174,90 т.

68 . Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про те, що наданими позивачем первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Надані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

69 . Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №181/26 складеного 25.07.2018 року (т.7, а.с. 1-28) за результатами дослідження первинних документів та облікових регістрів, експертом встановлено, що господарські операції по придбанню дизельного палива у ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , відображено позивачем в облікових регістрах, первинні документи бухгалтерського обліку систематизовано на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, що відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV; документально підтверджується оприбуткування в бухгалтерському обліку дизельного палива, отриманого від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020; документально підтверджується проведення розрахунків грошовими коштами, відступленням права вимоги, ПрАТ МК Азовсталь за договором № 161/13 від 11.04.2013р. за контрагентом ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ; надані на дослідження податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, своєчасно, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зареєстровано заяву про відмову продавця товарів/послуг - ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 надати податкову накладну за датою виникнення податкових зобов`язань - 22.02.2014р.; документально підтверджується використання дизельного палива, отриманого з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , у господарській діяльності ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь .

70 . Щодо посилання відповідача на ті обставини, що ТОВ ГАЗУКРАЇНА - 2020 є фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, що підтверджено вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова №646/3810/15-к від 09.04.2015 року, яким керівника ТОВ ГАЗУКРАЇНА - 2020 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України, Суд вказує , що судами попередніх інстанцій правилтьно не прийнято до уваги.

71 . Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/3810/15-к від 09.04.2015р., (набрав законної сили 27.08.2020р.) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України.

72 . Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.08.2020р. (набрала законної сили) вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/3810/15-к від 09.04.2015р. щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено із мотивувальної частини вироку посилання на причетність до злочину ОСОБА_2 і вважати, що злочин ОСОБА_1 вчинено у групі невстановлених слідством осіб, під загальним керівництвом особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

73 . Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть уважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

74 . Указаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

75 . Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа №826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

76 . Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

77 . Так, Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова №646/3810/15-к від 09.04.2015 року керівника ТОВ ГАЗУКРАЇНА - 2020 ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

78 . Указаним вироком встановлено, що на виконання заздалегідь розробленого плану вчинення злочинних дій наприкінці 2011 року, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у злочинну змову із ОСОБА_1 , схиляючи останнього до придбання, з метою прикриття у подальшому незаконної діяльності, юридичної особи, а саме товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗУКРАЇНА-2020 .

79 . Крім того, встановлено, що відповідно до розподілу ролей у запланованому злочині та з метою реалізації злочинного умислу 22.08.2012 року було укладено договір між ПАТ НАК Нафтогаз України та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 №14/4260/12, згідно якого в якості передоплати протягом серпня-грудня 2012 року перераховано на рахунок фіктивного підприємства ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 грошові кошти за нібито поставку нафтопродуктів у розмірі 449 963 820 гривень на підставі наступних платіжних доручень: від 31.08.2012 № 7942, від 31.08.2012 № 7959, від 30.10.2012 № 9969, від 31.10.2012 № 10015, від 31.10.2012 № 10053, від 31.10.2012 № Ю039, від 01.11.2012 № 10070, від 05.11.2012 № 10117, від 27.11.2012 № Ю948, від 27.11.2012 № 10952, від 04.12.2012 № Ц208. У подальшому грошові кошти НАК Нафтогаз України в сумі 449 963 820, 00 грн. переведені із рахунку ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності та привласнені шляхом проведення низки фінансово-господарських операцій. Однак, фактично поставки нафтопродуктів не відбулось, внаслідок чого ПАТ НАК Нафтогаз України було заподіяно велику матеріальну шкоду.

80 . 13 березня 2015 року під час досудового розслідування сторонами у особистості процесуального керівника - старшого прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України та підозрюваного ОСОБА_1 укладено угоду на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472, 473, 476 КПК України про визнання винуватості з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування визнав свою винуватість у повному обсязі та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому розслідуванню.

81 . Допитаний у підготовчому провадженні ОСОБА_1 свою винуватість визнав у повному обсязі та дав пояснення стосовно скоєного ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

82 . Тобто у вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к взагалі не надавалась оцінка щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 .

83 . Необхідно зазначити, що наведені в акті перевірки первинні бухгалтерські документи, а саме рахунки - фактури, видаткові накладні, податкова накладна від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 були складені у січні-лютому 2014р. та підписані директором - Николаенко Д.П.

84 . Водночас у той час, коли вирок винесений відносно директора ОСОБА_1 та щодо подій, які мале місце у 2011-2012 роках.

85 . Також необхідно зазначити, що Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. Аналогічну правову позицію зазначено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 16 травня 2018 року у справі № 2а-0870/12052/11.

86 . У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

87 . Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

88 . Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, не був предметом безпосереднього дослідження судів попередніх інстанцій.

89 . Як встановлено судом апеляційної інстанції, вирок суду у справі № 646/3810/15-к від 09 квітня 2015 року, не містить відомостей по операціям проведеним позивачем з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" у період, що перевірявся.

90 . Також, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 по взаємовідносинам ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020"підписан договір № 161/13 від 11.04.2013 та протокол розбіжностей від 11.04.2013 до договору № 161/13 від 11.04.2013. Всі інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку у тому числі податкові накладні підписані іншими особами (іншим директором).

91 . Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 р. № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

92 . Більше того, відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 вказавши, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

93 . На підставі викладено, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020".

94 . Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

95 . У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

96 . Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

97 . Позивачем доведено зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

98 . Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум ПДВ.

99 . Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

100 . Оцінюючи посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції застосував пункт п.44.1 статті 44, п.138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 статті 139 та п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 810/3124/15 та від 21.01.2020 у справі №808/846/16, а саме протиправність віднесення платником податку вартості придбаних товарів, послуг до витрат, а сум ПДВ у складі вартості товарів, послуг до податкового кредиту по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами через їх невідповідність встановленій формі або через їх видання фіктивним суб`єктом господарської діяльності, що відповідно є підставою для касаційного оскарження, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

101 . Посилання на постанову Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №810/3124/15 та від 21.01.2020р. у справі №808/846/16 є безпідставним з огляду на те, що аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної із цих справ.

102 . Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними.

103 . Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

104 . У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

105 . Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Одного тільки посилання на постанови Верховного Суду та їх цитування є недостатнім.

106 . Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

107 . Зважаючи на заявлені підстави касаційного перегляду підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

108 . У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

109 . Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

110 . Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

111 . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

112 . Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги податкового органу слід відмовити.

113 . Стосовно клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає наступне.

114 . Верховний Суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав для задоволення клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, оскільки оцінка подібності правовідносин, у цій справі та у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі, була надана колегією суддів під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі.

115 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

116. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

117 . З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

118 . З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

119 . Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1 . Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2 . Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін.

3 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко