Постанова

від 03.08.2021 по справі 805/1872/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року справа №805/1872/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В.,

при секретарі судового засідання Сізонова Є.С.,

за участю представника позивача Романенка А.В.,

представника відповідач Захарченка В.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №805/1872/17-а (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0001244101, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.11.2016 року № 0001244101.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 листопада 2016 року № 0001244101 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 357 300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 839 325,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п.п. 200.1., 200.4. ст. 200 ПК України при формуванні податкового кредиту за січень, лютий 2014 року по господарським операціям з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 та ТОВ ІНВЕСТХОЛДИНГ . Окрім того, судом не враховано, що ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 є фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, надання їм видимої законності, що визнано вироком Червонозаводського районного суд м.Харкова 646/3810/15-к від 09.04.2015 року.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №805/1872/17-а - задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №805/1872/17-а - скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 листопада 2016 року № 0001244101 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 748 042 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 437 010,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 09 березня 2021 року скасовано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу № 805/1872/17-а у цій частині направлено на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду. У іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 20 жовтня 2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 03.10.2016 року №247 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності відображення в податкову обліку з ПДВ господарських операції по взаємовідносинам з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (код ЄДРПОУ 37428778) за січень, лютий 2014 року та по взаємовідносинам з ТОВ ІНВЕСТХОЛДИНГ (код ЄДРПОУ 37342628) за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт №104/28-04-41-01/00191158 від 20.10.2016 року (т.1, а.с. 16-69) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2016 року №0001244101, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3357300 грн., в тому числі за лютий 2014 року - 721907 грн., за квітень 2014 року - 887351 грн., за жовтень 2015 року - 1309341 грн., за січень 2016 року - 438701 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 839325 грн. (т.1, а.с. 14)

Підставою для прийняття спірного рішення послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем вимог п.п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п.п. 200.1., 200.4. ст. 200 ПК України при формуванні податкового кредиту за січень, лютий 2014 року по господарським операціям з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 та ТОВ ІНВЕСТХОЛДИНГ .

З урахуванням постанови Верховного суду від 09 березня 2021 року у цій справі, судом апеляційної інстанції під час нового розгляду апеляційна скарга відповідача розглядається тільки в частині правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час проведення перевірки було встановлено, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 реальність вчинення господарських операцій не підтверджена відповідними первинними документами.

Окрім того, вказано, що ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 є фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, надання їм видимої законності, що визнано вироком Червонозаводського районного суд м. Харкова 646/3810/15-к від 09.04.2015 року.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

У відповідності до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

За статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Між ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (покупець) та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 (постачальник) укладено договір №161/13 від 11.04.2013 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується передавати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, визначених договором. Кількість, номенклатура ресурсів визначаються у специфікаціях до договору та є його невід`ємною частиною (т.1, а.с.223-238).

Предметом поставки за цим договором є паливо дизельне, яке поставляється постачальником залізничним транспортом (СРТ станція призначення) на умовах Інкотермс в редакції 2010 року.

Оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що зазначений у Договорі (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 6.4 договору, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання Ресурсів наступні документи:·рахунок на оплату Ресурсів (оригінал);·транспортні і супровідні документи (в т.ч. товарно-транспорту накладну (оригінал) та накладну на поставлені Ресурси (оригінал) при постачанні автомобільним транспортом, залізничну накладну (копія) при постачанні залізничним транспортом);·пакувальні документи (копія); сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником) (копія);·сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках) (копія);·акт приймання-передачі Ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений зі сторони Постачальника (оригінал); інші документи, що вказані в Специфікації.

Постачальник зобов`язаний надати Покупцю рекомендованим листом або під підпис в отриманні, податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у Постачальника, в день виникнення податкових зобов`язань по ПДВ.

Договір діє до 08.04.2014 року (п.10.5 договору).

Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 договір підписаний директором - ОСОБА_1 з протоколом розбіжностей.

16 квітня 2013 року між сторонами узгоджено Специфікацію №1, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 235), згідно з п. 1 якої Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне підвишенної якості марки С; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 540,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 8629,17; ціна за од. з ПДВ, грн. - 10 355; загальна вартість - 5 591 702,16 грн., у т.ч. ПДВ 931 950,36 грн.

Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809.

Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації №1).

Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №1 підписана директором - ОСОБА_1

В подальшому, між позивачем, як Покупцем, та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , як Постачальником, була погоджена Специфікація №2 від 17.12.2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 236), згідно п. 1 якої Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне зимове; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 420,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 8 808,33; ціна за од. з ПДВ, грн. - 10 570,00; загальна вартість - 4 439 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 739 900,00 грн.

Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації № 2).

Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №2 підписана директором - Николаенко Д.П.

За даними специфікації № 3 від 30.12.2013 року, (т.1, а.с. 237), Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне зимове; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 420,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 8 791,67; ціна за од. з ПДВ, грн. - 10 550,00; загальна вартість - 3 692 500,00.

Згідно п.1 Специфікації №3, загальна вартість поставки складає - 3 692 500,00грн., ПДВ - 738 500,00грн., всього з ПДВ - 4 431 000,00грн.

Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації № 3).

Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №3 підписана директором - Николаенко Д.П.

07 лютого 2014 року між сторонами погоджена Специфікація № 4 (т.1, а.с. 238), згідно якої Постачальник передає, а Покупець приймає і здійснює оплату за наступні Ресурси: номенклатура ресурсів - паливо дизельне зимове; якісні характеристики - ДСТУ 4840:2007; Од. виміру - тн.; кількість +/-10% - 480,00; ціна за од. без ПДВ, грн. - 9 791,67; ціна за од. з ПДВ, грн. - 11 750,00; загальна вартість - 4 700 000,00.

Згідно п.1 Специфікації №4, загальна вартість поставки складає - 4 700 000,00 грн., ПДВ - 940 000,00 грн., всього з ПДВ - 5 640 000,00 грн.

Ресурси постачаються залізничним транспортом. За п.2 ресурси поставляються на умовах поставки СРТ станція призначення. Реквізити вантажоотримувача: ст. Сартана, Донецької залізниці, код станції 484809. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції прибуття (п. 7 Специфікації № 4).

Від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 Специфікація №4 підписана директором - Николаенко Д.П.

21 березня 2014 року між ТОВ ГАЗУКРАЇНА- 2020 , як Клієнтом, та ТОВ Фінансова компанія ФАКТОР КАПІТАЛ , як Фактором, укладено договір факторингу №1/6Ф (т.1, а.с. 220-222).

Згідно з п.п.1.1,1.2 Договору факторінга Клієнт передав Фактору право вимагати виконання від боржника зобов`язання по оплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за Договором поставки нафтопродуктів №161/13 від 11.04.2013р., укладеного між ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 та ПАТ МК Азовсталь , і не оплачені Боржником на момент укладання договору факторингу договором факторингу №1/6Ф від 21.03.2014р.

Згідно з повідомленням про відступлення права вимоги від 24.03.2014р. ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 відступило ТОВ Фінансова компанія ФАКТОР КАПІТАЛ право вимоги за Договором поставки нафтопродуктів № 161/13 від 11.04.2013р. в сумі 5 324 103,06 грн. (т.1, а.с. 219).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.07.2016 року по справі №908/4929/14, затверджено мирову угоду від 07.07.2016 року між сторонами ПрАТ МК Азовсталь та ТОВ Фінансова компанія ФАКТОР КАПІТАЛ укладену у процесі виконання судового рішення у справі №908/4929/14 від 29.01.2016 року (т.2, а.с. 1-4).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ГАЗУКРАЇНА- 2020 позивачем надано:

- рахунки - фактури від № 104 від 25.01.2014 року, № 174 від 22.02.2014 року (т.1, а.с. 102, 110);

- видаткові накладні № 207 від 25.01.2014 року на загальну суму 4 331 441,29 грн., в т.ч. ПДВ 721 906,88 грн., № 374 від 22.02.2014 року на загальну суму 5 324 103,06 грн., в т.ч. ПДВ 887 350,51 грн. (т.1, а.с. 103, 111);

- залізничні накладні № 40710899 від 22.02.2014 року, № 40719940 від 22.02.2014 року, № 40150377 від 25.01.2014 року, №3245316 від 27.03.2014 року;

- податкова накладна №185 від 25.01.2014р. (т.1, а.с. 96);

- акти приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП №1 від 28.01.2014 року, №2 від 28.01.2014 року, №3 від 28.01.2014 року, №4 від 28.01.2014 року, №5 від 28.01.2014 року, №6 від 28.01.2014 року, №7 від 28.01.2014 року, №8 від 01.03.2014 року, №9 від 01.03.2014 року, №10 від 01.03.2014 року, №11 від 01.03.2014 року, №12 від 01.03.2014 року, №13 від 01.03.2014 року, №14 від 01.03.2014 року, №15 від 01.03.2014 року (т.1, а.с. 116-145);

- виписку ПАТ ПУМБ по рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 217-218) про перерахування грошових коштів із призначенням платежу оплата за дизельне паливо на користь ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 у загальній сумі 4 331 441,29 грн., в т.ч. - ПДВ 721 906,88 грн.;

- сертифікат відповідності за реєстраційним номером в Державній системі сертифікації УкрСЕПРО Міністерства економічного розвитку і торгівлі №IIА1.174.0216399-13, що виданий ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 на продукцію: паливо дизельне, термін дії з 22.10.2013 року по 20.10.2014 року, паспорт на паливо дизельне №2255 від 11.10.2013 року (т.1, а.с. 147-148).

Колегія суддів звертає увагу, що наведені вище рахунки - фактури, видаткові накладні, податкова накладна від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 підписані директором - Николаенко Д.П.

На підтвердження використання придбаних нафтопродуктів у господарській діяльності позивачем надано:

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №53 від 14.01.2014 року, №53 від 14.01.2014 року, №49 від 14.01.2014 року, №48 від 14.01.2014 року, №7 від 13.01.2014 року, №5 від 13.01.2014 року, №4 від 13.01.2014 року, №90 від 13.01.2014 року, №13 від 31.01.2014 року, №92 від 13.01.2014 року, №39 від 15.01.2014 року, №40 від 15.01.2014 року, №136 від 20.01.2014 року, №9 лютий 2014 року, №25 від 03.02.2014 року, №24 від 03.02.2014 року, №6 лютий 2014 року, №10 лютий 2014 року, №8 лютий 2014 року, №12 лютий 2014 року, №202 від 11.02.2014 року, №11 лютий 2014 року, №16 лютий 2014 року, №26 від 03.02.2014 року, №15 лютий 2014 року, №201 від 11.02.2014 року, №211 від 11.02.2014 року, №210 від 11.02.2014 року, №209 від 11.02.2014 року, №55 лютий 2014 року, №117 від 10.02.2014 року, №116 від 10.02.2014 року, №144 від 04.02.2014 року, №143 від 04.02.2014 року, №203 від 11.02.2014 року, №263 від 03.03.2014 року, №50 від 10.03.2014 року, №49 від 03.03.2014 року, №48 від 03.03.2014 року, №51 від 03.03.2014 року, №52 від 03.03.2014 року, №162 від 04.03.2014 року, №163 від 04.03.2014 року, №54 від 03.03.2014 року, №264 від 03.03.2014 року, №53 від 03.03.2014 року, №164 від 04.03.2014 року, №311 від 10.03.20141 року, №310 від 10.03.2014 року, №55 від 03.03.2014 року, №56 від 03.03.2014 року, №312 від 10.03.2014 року, №57 від 03.03.2014 року, №201 від 03.03.2014 року, №200 від 03.03.2014 року, №265 від 03.03.2014 року;

- вимоги (ф.№М-19) №53 від 29.01.2014 року, №52 від 29.01.2014 року, №49 від 29.01.2014 року, №48 від 29.01.2014 року, №7 від 31.01.2014 року, №5 від 31.01.2014 року, №4 від 31.01.2014 року, №90 від 31.01.2014 року, №91 від 31.01.2014 року, №92 від 31.01.2014 року, №39 від 31.01.2014 року, №40 від 31.01.2014 року, №136 від 31.01.2014 року, №9 від 11.02.2014 року, №25 від 11.02.2014 року, №24 від 11.02.2014 року, №6 від 11.02.2014 року, №10 від 16.02.2014 року, №8 від 16.02.2014 року, №12 від 16.02.2014 року, №202 від 19.02.2014 року, №11 від 22.02.2014 року, №16 від 25.02.2014 року, №26 від 26.02.2014 року, №15 від 28.02.2014 року, №201 від 28.02.2014 року, №211 від 28.02.2014 року, №210 від 28.02.2014 року, №209 від 28.02.2014 року, №55 від 28.02.2014 року, №117 від 28.02.2014 року, №116 від 28.02.2014 року, №144 від 28.02.2014 року, №143 від 28.02.2014 року, №203 від 28.02.2014 року, №263 від 11.03.2014 року, №50 від 11.03.2014 року, №49 від 11.03.2014 року, №48 від 11.03.2014 року, №51 від 14.03.2014 року, №52 від 18.03.2014 року, №162 від 18.03.2014 року, №163 від 18.03.2014 року, №54 від 20.03.2014 року, №264 від 22.03.2014 року, №53 від 24.03.2014 року, №164 від 26.03.2014 року, №311 від 27.03.2014 року, №310 від 27.03.2014 року, №55 від 27.03.2014 року, №56 від 27.03.2014 року, №312 від 30.03.2014 року, №57 від 31.03.2014 року, №201 від 31.03.2014 року, №200 від 31.03.2014 року, №265 від 31.03.2014 року;

- інвентаризаційні описи нафти та нафтопродуктів №1 від 31.01.2014 року, №3 від 28.02.2014 року, №4 від 31.03.2014 року;

- розпорядження про створення робочої інвентаризаційної комісії №547 від 22.01.2014 року, №1449 від 25.02.2014 року, №2171 від 27.03.2014 року;

- протоколи засідання цехової робочої інвентаризаційної комісії по інвентаризації дизельного палива станом на 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року;

- пояснювальні записки по результатам інвентаризації дизельного палива станом на 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року;

- довідки-розрахунки залишків дизельного палива від 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року;

- журнали екіпірувальних пунктів за січень-квітень 2014 року;

- журнали залишку дизельного палива в баках тепловозів за період січень-травень 2014 року;

- картка складського обліку №12050 за номенклатурним №130065 оприбутковано від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 в загальній кількості 863,8 т., в тому числі: 28.01.2014 року за залізничною накладною № 40150377 у кількості 409,95 т. та 01.03.2014 року за залізничною накладною № 40719940 у кількості 278,95 т. та за залізничною накладною № 40710899 у кількості 174,90 т.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Надані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

У відповідності до висновку судово-економічної експертизи №181/26 складеного 25.07.2018 року (т.7, а.с. 1-28) за результатами дослідження первинних документів та облікових регістрів, експертом встановлено, що господарські операції по придбанню дизельного палива у ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , відображено позивачем в облікових регістрах, первинні документи бухгалтерського обліку систематизовано на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, що відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV; документально підтверджується оприбуткування в бухгалтерському обліку дизельного палива, отриманого від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020; документально підтверджується проведення розрахунків грошовими коштами, відступленням права вимоги, ПрАТ МК Азовсталь за договором № 161/13 від 11.04.2013р. за контрагентом ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ; надані на дослідження податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, своєчасно, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зареєстровано заяву про відмову продавця товарів/послуг - ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 надати податкову накладну за датою виникнення податкових зобов`язань - 22.02.2014р.; документально підтверджується використання дизельного палива, отриманого з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 , у господарській діяльності ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь .

Посилання відповідача на ті обставини, що ТОВ ГАЗУКРАЇНА - 2020 є фіктивним суб`єктом підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, що підтверджено вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова №646/3810/15-к від 09.04.2015 року, яким керівника ТОВ ГАЗУКРАЇНА - 2020 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України, колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/3810/15-к від 09.04.2015р., (набрав законної сили 27.08.2020р.) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.08.2020р. (набрала законної сили) вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/3810/15-к від 09.04.2015р. щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено із мотивувальної частини вироку посилання на причетність до злочину ОСОБА_2 і вважати, що злочин ОСОБА_1 вчинено у групі невстановлених слідством осіб, під загальним керівництвом особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа №826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова №646/3810/15-к від 09.04.2015 року керівника ТОВ ГАЗУКРАЇНА - 2020 ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Наведеним вироком встановлено, що на виконання заздалегідь розробленого плану вчинення злочинних дій наприкінці 2011 року, ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні офісу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Ганни, 32 , вступив у злочинну змову із ОСОБА_1 , схиляючи останнього до придбання, з метою прикриття у подальшому незаконної діяльності, юридичної особи, а саме товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗУКРАЇНА-2020 .

Також встановлено, що відповідно до розподілу ролей у запланованому злочині та з метою реалізації злочинного умислу 22.08.2012 року було укладено договір між ПАТ НАК Нафтогаз України та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 №14/4260/12, згідно якого в якості передоплати протягом серпня-грудня 2012 року перераховано на рахунок фіктивного підприємства ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 грошові кошти за нібито поставку нафтопродуктів у розмірі 449 963 820 гривень на підставі наступних платіжних доручень: від 31.08.2012 № 7942, від 31.08.2012 № 7959, від 30.10.2012 № 9969, від 31.10.2012 № 10015, від 31.10.2012 № 10053, від 31.10.2012 № Ю039, від 01.11.2012 № 10070, від 05.11.2012 № 10117, від 27.11.2012 № Ю948, від 27.11.2012 № 10952, від 04.12.2012 № Ц208. У подальшому грошові кошти НАК Нафтогаз України в сумі 449 963 820, 00 грн. переведені із рахунку ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності та привласнені шляхом проведення низки фінансово-господарських операцій. Однак, фактично поставки нафтопродуктів не відбулось, внаслідок чого ПАТ НАК Нафтогаз України було заподіяно велику матеріальну шкоду.

13 березня 2015 року під час досудового розслідування сторонами у особистості процесуального керівника - старшого прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України та підозрюваного ОСОБА_1 укладено угоду на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472, 473, 476 КПК України про визнання винуватості з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування визнав свою винуватість у повному обсязі та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому розслідуванню.

Допитаний у підготовчому провадженні ОСОБА_1 свою винуватість визнав у повному обсязі та дав пояснення стосовно скоєного ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Отже, у вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к взагалі не надавалась оцінка щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 .

Колегія суддів звертає увагу, що наведені в акті перевірки первинні бухгалтерські документи, а саме рахунки - фактури, видаткові накладні, податкова накладна від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 були складені у січні-лютому 2014р. та підписані директором - Николаенко Д.П.

В той час, коли вирок винесений відносно директора ОСОБА_1 та щодо подій, які мале місце у 2011-2012 роках.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе надати власну оцінку господарським операціям позивача з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020".

Як вже встановлено судом вище, наданими позивачем первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020".

Колегія суддів вважає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №805/1872/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №805/1872/17-а - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена 03 серпня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 серпня 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

А.В. Гайдар