Постанова

від 11.04.2011 по справі 2а-0870/1657/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 року Справа № 2а-0870/1657/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства Запорізький арматурний завод

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя,

2. Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача: Мартиненко К.І. ( довіреність від 04.02.2011)

від відповідача-1: Міщенко О.В. (довіреність № 4441/10/10-017 від 05.04.2011)

від відповідача-2: не прибув

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Відкрите акціонерне товариство Запорізький арматурний завод (далі - ВАТ Запорізький арматурний завод , позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Ленінському районі, відповідач-1), Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області (далі - відповідач-2) в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 52 302,00грн.

стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 52 302,00грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що податковим органом не надається висновок про відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки не можливо підтвердити суму бюджетного відшкодування, що пов`язано з проведенням зустрічних перевірок контрагентів позивача. Вважає такі дії протиправними та такими, що порушують приписи Закону України Про податок на додану вартість . З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов від 07.04.2011 №4593/10/10-017. Зокрема вказує, що за результатами проведеної перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки до податкового органу не надійшли результати зустрічних перевірок контрагентів позивача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, проте 07.04.2011 надіслав суду пояснення по адміністративній справі. Зокрема зазначає, що до Головного управління не надходило документів на відшкодування позивачу ПДВ, а тому підстави для перерахування коштів відсутні. Просить розглянути справу без участі представника.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

20.01.2010 позивач надав ДПІ у Ленінському районі Декларацію з ПДВ за грудень 2010 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року у розмірі 52 302,00грн.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі у період з 12.03.2010 по 25.03.2010 проводилась позапланова виїзна перевірка ВАТ Запорізький арматурний завод з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за листопад 2009 року, січень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди березень 2009 року, листопад 2009 року, листопад 2009 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 01.04.2010 №747/23-08/14309190 (далі - Акт).

Під час перевірки позивача відповідачем не встановлено та у Акті не зафіксовані порушення порядку формування суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, проте у розділі 4 Акту Висновки зазначено, зокрема:

за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 52 302,00грн., що пов`язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

28.01.2011 позивач звернувся до відповідача-1 із листом про надання інформації щодо відшкодування суми ПДВ за листопад 2009 року, на що отримав відповідь (лист ДПІ у Ленінському районі від 11.02.2011 №1846/10/23-08) про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування у зв`язку з ненадходженням матеріалів перевірок контрагентів позивача.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам, встановленим пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Із матеріалів справи вбачається та представниками відповідача-1 не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання представниками ДПІ у Ленінському районі не виникало.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Тобто, приписами Закону №168/97-ВР встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв`язку з надмірною сплатою податку до бю джету у випадках, зазначених цим Законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пп.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п`ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п`ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу-1 Декларацію з ПДВ за грудень 2010 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року у розмірі 52 302,00грн. Вказана декларація прийнята податковим органом 20.01.2010, що підтверджується штампом із вхідним №123696. Жодних порушень під час формування суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню посадовими особами податкового органу не виявлено. Указаний факт представником відповідача-1 у судовому засіданні не заперечується. Проте,в порушення приписів Закону №168/97-ВР ДПІ у Ленінському районі висновок до органів державного казначейства не надав.

Аналізуючи вищевикладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 порушені приписи Закону №168/97-ВР щодо ненадання висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування ВАТ Запорізький арматурний завод бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 52 302,00грн. Крім того, такої підстави для ненадання висновку щодо бюджетного відшкодування, як неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного, що пов`язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок контрагентів платника податків ні Законом №168/97-ВР, ні жодним іншим нормативно-правовим актом України не передбачено.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

При придбанні товару (робіт, послуг) покупець зобов`язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов`язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов`язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов`язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Ураховуючи вище викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 52 302,00грн. та щодо стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування по ПДВ за листопад 2009 року у розмірі 52 302,00грн.

В частині позовний вимог, заявлених до відповідача-2, позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Оскільки відповідного висновку від ДПІ у Ленінському районі відповідач-2 не отримував, то і відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позову щодо Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області. Крім того, жодних конкретних вимог позивачем до відповідача-2 не ставиться.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем-1 не доведена правомірність своїй дій, у зв`язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відшкодування Відкритому акціонерному товариству Запорізький арматурний завод бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 52302грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Запорізький арматурний завод (код ЄДРПОУ 14309190) суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 52302грн.(п`ятдесят дві тисячі триста дві грн. 00коп). Видати виконавчий лист.

4. У частині позовних вимог щодо Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Запорізький арматурний завод (код ЄДРПОУ 14309190) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Запорізький арматурний завод (код ЄДРПОУ 14309190) судовий збір у розмірі 523,02грн. (п`ятсот двадцять три гривні 02 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 20.04.2011.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко