Рішення

від 01.11.2021 по справі 910/10584/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2021Справа № 910/10584/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Інвест Груп"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Авторизований Сервісний Центр "DTS Szubin"

про зобов`язання повернути майно,

Представники учасників справи:

Від позивача: Сімчук І.А.;

Від відповідача: не з`явились;

Від третьої особи: Бондар А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Інвест Груп" (далі - відповідач) про зобов`язання повернути приводні агрегати типу PESA PACK (двигуни MAN № 41727610392756, № 41727592612756).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач є особою, яка набула (зберігла) майно без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного процесуального кодексу України і, як наслідок, зобов`язана повернути його позивачу, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10584/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.07.21 Крім того, ухвалою від 06.07.2021 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Авторизований Сервісний Центр "DTS Szubin".

27.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів.

27.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання 28.07.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по справі № 910/10584/21 на 08.09.2021.

30.08.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача, в якому останній просить суд залучити до участі у справу Авторизований Сервісний Центр "DTS Szubin" як співвідповідача.

Представник відповідача у підготовче засідання 08.09.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у підготовчому засіданні 08.09.2021 подав заяву про долучення до матеріалів справи доказів та заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 задоволено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/10584/21 на 27.09.2021.

15.09.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовче засідання 27.09.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, як необґрунтоване та безпідставне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/10584/21 по суті на 11.10.2021.

Представник відповідача у судове засідання 11.10.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи по суті на 01.11.2021.

Судом повідомлено, що 27.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист № 910/10584/21/09.1-14/2055/21 від 22.10.2021 про витребування матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно - Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу від 27.09.2021.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

При цьому, такими підставами, відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України є: 1) смерть або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідність призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України - перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для зупинення провадження справи № 910/10584/21 до розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно - Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та вирішено продовжити розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи у судовому засіданні 01.11.2021 надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 01.11.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478534830.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини його неявки в судове засідання 01.11.2021, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 01.11.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року між ТОВ "ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП" (далі - виконавець) та AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - замовник), за результатами відкритих торгів, було укладено Договір № ПЗ/Т-191263/НЮ про надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA (надалі - Договір), відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" від 25Л2.2015 № 922-VIII, оголошення № UA-2019-07-26-000978-b.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору, виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA, переданого замовником виконавцю, згідно правил ремонту. Обсяги та ціни послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA визначені у Додатку № 1 до Договору.

Ціна послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA визначається згідно Додатку № 1 Обсяги та ціни послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA (п. 3.1 Договору).

Сума Договору складає 16 549 950, 00 грн, ПДВ - 3 309 990 грн, разом з ПДВ - 19 859 940, 00 грн (п. 3.2 Договору).

Відповідно до умов Договору виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA, переданого замовником виконавцю, згідно документації по утриманню рейкових автобусів (п. 5.1 Договору).

Як встановлено п. 5.2 Договору послуги з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA надаються в терміни, що передбачені Договором.

Здача в ремонт та приймання з ремонту обладнання рейкового автобусу PESA оформлюється Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду за підписом уповноважених представників замовника і виконавця (п. 5.5 Договору).

Згідно пункту 5.6. Договору, обладнання рейкового автобуса PESA, що направляються Замовником для надання послуг з капітального ремонту, повинно бути укомплектоване всіма частинами та деталями, передбаченими конструкторською документацією на них.

Після надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA, наданих виконавцем на території замовника, здійснюється здача обладнання з ремонту замовнику після підписання акту приймання - передачі із зазначенням номерів відремонтованого обладнання (п. 5.7 Договору).

В пункті 5.8 Договору вказано, що капітальний ремонт рейкових автобусів PESA проводиться на території виконавця.

Термін проведення капітального ремонту 1 одиниці об`єкта ремонту складає не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання двохстороннього Акту приймання і попереднього зовнішнього огляду (п. 5.9 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.09.2020).

На підставі актів прийому - передачі замовником було передано виконавцю наступне обладнання:

- 28.11.2019 року передано приводний тяговий агрегат типу PESA PACK (двигун MAN № 417 2761 0392756 ) рейкового автобусу типу 630М-002;

- 11.12.2019 року передано силову установку PESA PACK (двигун MAN № 213 3718 2983724 ) рейкового автобусу типу 620М-008;

- 13.12.2019 року передано приводний тяговий агрегат типу PESA PACK (двигун MAN № 417 2759 2612756 ) рейкового автобусу типу 630М-002.

03.04.2020 року згідно Акту прийому - передачі за договором виконавцем було передано з ремонту приводний тяговий агрегат типу PESA PACK (двигун MAN № 213 3718 2983724 ) рейкового автобусу типу 620М-008.

Як зазначає позивач, станом на 30.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Геліос Інвест Груп не провів ремонт двох приводних тягових агрегатів типу PESA PACK (двигуни MAN № 41727610392756, MAN № 41727592612756) рейкових автобусів типу 630М-002, які були передані в ремонт 28.11.2019 та 13.12.2019 відповідно.

Позивач вказує, що з листа № 3012 - 01, який надійшов на адресу АТ Укрзалізниця останньому стало відомо, що відповідач залучив Авторизований Сервісний Центр DTS Шубін в якості субпідрядника для надання послуг з ремонту, який знаходиться на території Республіки Польща.

Державна митна служба Україна листом № 08-27/27-01/8.19/2125 від 08.02.2021 повідомила, що приводні тягові агрегати типу PESA PACK були вивезені відповідачем за межі митної території України у митному режимі ЕК61АА, інформація про ввезення їх на митну території України відсутня.

За доводами позивача, відповідач не повідомив АТ Укрзалізницю , що майно, яке було передане згідно актів прийому - передачі вивезене з території України і знаходиться за її межами, дозволу на таке переміщення позивач не надавав.

Так, 07.06.2021 на адресу ТОВ Геліос Інвест Груп позивачем було надіслано лист про припинення зобов`язання з вимогою повернути приводні агрегати типу PESA PACK (двигуни MAN № 41727610392756, MAN № 41727592612756), проте відповідач відповідь на вказаний лист не надав, двигуни не повернув.

У зв`язку з викладеним вище позивач звернувся до відповідача з позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача повернути приводні агрегати типу PESA PACK (двигуни MAN № 41727610392756, MAN № 41727592612756).

Відповідач свої правом на надання відзиву не скористався, відзиву не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Згідно частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст. 387 Цивільного кодексу України закріплено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 136 Господарського кодексу України передбачено щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Приводні тягові агрегати типу PESA PACK (двигуни MAN № 41727610392756 , MAN № 41727592612756) є складовими частинами рейкового автобусу 630М 002.

Як встановлено судом, на балансі Регіональної філії Південно - західна залізниця АТ Укрзалізниця обліковуються рейкові автобуси 630M 002, що підтверджується Актами приймання передачі основних засобів та наказом № 405Н від 24.12.2020.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач є особою, яка набула (зберігла) майно без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного процесуального кодексу України і, як наслідок, зобов`язана повернути його позивачу, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)).

Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 43)). Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (пункт 27)).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19 та від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

Актами прийому - передачі від 28.11.2019 та 13.12.2019 позивачем на виконання вимог Договору № ПЗ/Т-191263/НЮ від 11.11.2019 було передано відповідачу тягові агрегати PESA PACK (двигуни MAN № 41727610392756 , MAN № 41727592612756 ).

На Актах прийому - передачі наявні підписи уповноважених осіб та печатки товариств.

Отже, судом встановлено, що майно було передано відповідачу на відповідній правовій підставі - укладеному з позивачем Договору № ПЗ/Т-191263/НЮ на надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA від 11.11.2019.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 (провадження № 12-125гс18).

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

За приписами статті 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідачем не надано жодних допустимих доказів які б спростовували зазначене позивачем.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі

регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос Інвест Груп" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.21, приміщення 501-Б; код ЄДРПОУ 39823941) повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; код ЄДРПОУ 40081221) приводні агрегати типу PESA PACK (двигуни MAN № 417 2761 0392756 , № 417 2759 2612756 ).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Інвест Груп" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.21, приміщення 501-Б; код ЄДРПОУ 39823941) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; код ЄДРПОУ 40081221) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 07.12.2021.

Суддя М.Є.Літвінова